Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/9357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2023Справа № 910/9357/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євпаторіум», м. Київ

до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення 45 358,92 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євпаторіум» (далі - ТзОВ «Євпаторіум»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення 45 358,92 грн, у тому числі: 1 141,50 грн - стягненої плати за зберігання порожніх цистерн за 32 доби, 228,30 грн - податку на додану вартість, 36 657,60 грн - стягненої плати за користування вагонами та 7 331,52 грн - податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч дійсній заявці позивача 23.05.2020 по прибуттю двох цистерн на станцію приписки «Трипілля-Дніпровське», станція відмовилася подавати цистерни на під`їзну колію, залишила їх на коліях загального користування, неправомірно нарахувала та списала з рахунка позивача плату за зберігання порожніх цистерн за 32 доби та плату за користування вагонами.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.07.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому АТ «Українська залізниця» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до вказівки регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 21.10.2019 №М-8/33 заявки-угоди погоджуються на строк до шести місяців, відтак, строк дії зазначеної позивачем заявки закінчився 03.04.2020, що зумовило складання відповідних актів форми та нарахування перевізником додаткової плати та зборів. Крім того, АТ «Українська залізниця» у поданому відзиві заявило про сплив строку позовної давності до заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євпаторіум» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг №01492/П33-2019, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за послуги.

Згідно п. 2.3.2. договору перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «МЕСПЛАН», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

У відповідності до п. 2.3.3. договору перевізник зобов`язався відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника №8263612 та присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача 1492.

Пунктом 2.3.4. договору встановлено, що перевізник зобов`язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, та у разі відсутності електронного зв`язку - в паперовому вигляді.

Розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п. 3.1. договору).

Пунктами 4.1. - 4.3. договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в п. 14.2. розділу 14 договору. Одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника.

Відповідно до п. 4.5. договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг з перевезення, зазначеної в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); додаткових послуг за вільними тарифами; плати за користування вагонами за межами України, наведеної у зведеній відомості, що формується на підставі інформаційних повідомлень; штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами).

Згідно п. 4.7. договору по закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, перевізник надає замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в п. 4.6. цього договору, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладанням ЕЦП. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому, у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня.

В п. 4.8. договору зазначено, що замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов`язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість або підписати її із зауваженнями. У випадку підписання зведеної відомості із зауваженнями між замовником та перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та за результатами перевірки проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях. У випадку, якщо одна із сторін не підписала зведену відомість протягом 15 днів з дня її отримання без письмового обґрунтування, зведена відомість вважається підписаною обома сторонами. Датою отримання зведеної відомості вважається відмітка поштової служби на повідомленні про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у разі повернення відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, місцезнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.

Пунктом 4.9. договору передбачено, що при незгоді із сумою нарахувань та стягнених платежів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на адресу, вказану у п. 14.2. договору.

04.10.2019 позивачем надано начальнику станції «Трипілля-Дніпровське» П.З.З. заявку (угоду) з проханням подати на під`їзну колію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» № під`їзної колії 34425533 вагони ТзОВ «Євпаторіум», строк погодження заявки зазначено з 04.10.2019 по 03.10.2020.

Цю заявку погоджено: представником під`їзної колії - директором Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та начальником станції «Трипілля-Дніпровське» П.З.З.

За твердженням позивача, 23.05.2020 станція «Трипілля-Дніпровське» П.З.З. відмовилася подавати дві цистерни №51629897 та №53906293, які належать позивачу, на під`їзну колію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» № під`їзної колії 34425533 та залишила їх на станційних коліях загального користування.

29.07.2020 позивач звернувся до начальника станції «Трипілля-Дніпровське» з листом за вих. № 1-29/0720, в якому повідомив, що всупереч підписаній угоді, 23.05.2020 станція відмовилась подавати вагони на МППЗТ, залишила їх на станційних коліях загального користування із нарахуванням плати за користування та зберігання рухомого складу. Позивач у цьому листі просив повідомити про причини порушення заявки від 04.10.2019 та скасувати безпідставні нарахування.

11.08.2020 у відповідь на цей лист, начальник станції «Трипілля-Дніпровське» повідомив позивачу, що згідно встановленого порядку на регіональній філії «Південно-Західна залізниця» заявка підписується на термін 6 (шість) місяців, тому строк заявки закінчився 03.04.2020, у зв`язку з чим нараховано плату за зберігання порожніх цистерн за 32 доби у розмірі 1 141,50 грн (без ПДВ) та плату за користування вагонами у розмірі 36 657,60 грн (без ПДВ).

25.08.2020 позивачем згідно платіжного доручення №1521 перераховано передоплату за послуги із залізничних перевезень за договором про надання послуг №01492/П33-2019 від 15.07.2019 у розмірі 51 000,00 грн.

Отже, відповідачем складено та підписано: відомість №26080001р від 26.08.2020 плати за користування вагонами на суму 36 657,60 грн, накопичувальну картку №25080353 від 26.08.2020 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних із перевезенням вантажів (вантажобагажу) на суму 1 141,50 грн. При цьому, вантажовласник ці документи відмовився підписувати, про що представником станції «Трипілля-Дніпровське» П.З.З. складено акт загальної форми № 1667 від 26.08.2020.

На підтвердження списання коштів з рахунку ТзОВ «Євпаторіум» до матеріалів справи долучено відомість від 26.08.2020 Філії Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень АТ «Укрзалізниця».

29.09.2020 позивач звернувся до начальника станції «Трипілля-Дніпровське» та ДГТО «Південно-Західна залізниця» із претензією за вих. №1-09/0920 щодо повернення невірно нарахованих та списаних коштів, зокрема плату за користування вагонами в сумі 43 989,12 грн та плати за зберігання власного рухомого складу на своїх осях у розмірі 1 369,80 грн.

АТ «Укрзалізниця» відповіді на претензію не надало та не задовольнило її, що стало підставою для звернення ТзОВ «Євпаторіум» з позовом до суду про стягнення з АТ «Українська залізниця» 45 358,92 грн, у тому числі: 1 141,50 грн - стягненої плати за зберігання порожніх цистерн за 32 доби, 228,30 грн - податку на додану вартість, 36 657,60 грн - стягненої плати за користування вагонами та 7 331,52 грн - податку на додану вартість.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом вище встановлено, що 15.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг №01492/П33-2019, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за послуги.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Згідно ст. 17 Статуту, перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.

Згідно з умовами статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням. Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, за нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови.

Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, затверджені Правила користування вагонами і контейнерами (далі - Правила).

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У відповідності до п. 4 розділу ІІ Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Пунктом 6 розділу ІІ Правил встановлено, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 розділу ІІ Правил).

Пунктами 9 та 10 розділу ІІ Правил визначено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Згідно п. 12 розділу ІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника (п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644).

За змістом п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, судом встановлено, що 04.10.2019 позивачем надано начальнику станції «Трипілля-Дніпровське» П.З.З. заявку (угоду) з проханням подати на під`їзну колію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» № під`їзної колії 34425533 вагони ТзОВ «Євпаторіум», строк погодження заявки зазначено з 04.10.2019 по 03.10.2020.

Суд звертає увагу відповідача, що цю заявку погоджено: представником під`їзної колії - директором Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та начальником станції «Трипілля-Дніпровське» П.З.З.

Таким чином, з наведеного вбачається, що представником під`їзної колії - директором Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та начальником станції «Трипілля-Дніпровське» П.З.З. погоджено позивачу заявку на подання вагонів, які належать позивачу, на під`їзну колію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» № під`їзної колії 34425533 у строк з 04.10.2019 по 03.10.2020. Відтак, судом не приймаються до уваги доводи відповідача з посиланням на вказівку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» №М-8/33 від 21.10.2019, відповідно до якої заявки-угоди погоджуються виключно на строк до шести місяців, оскільки у цій заявці сторонами чітко визначено строк дії цієї заявки, в інакшому випадку вказана заявка мала б містити вказівку на інший строк її погодження.

За вказаних обставин, суд погоджується із доводами позивача, що 23.05.2020 у період дії заявки (угоди) від 04.10.2020 станцією «Трипілля-Дніпровське» П.З.З. безпідставно відмовлено у поданні цистерн №51629897 та №53906293 на під`їзну колію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», та як наслідок нараховано плату за зберігання порожніх цистерн за 32 доби на суму 1 141,50 грн (без ПДВ) та плату за користування вагонами у розмірі 36 657,60 грн (без ПДВ).

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи АТ «Українська залізниця» з посиланням на відсутність заперечень з боку позивача щодо нарахування цих сум, адже з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Євпаторіум» листом за вих. №1-29/0720 від 29.07.2020 повідомило начальника станції «Трипілля-Дніпровське» про безпідставне нарахування плати за зберігання порожніх цистерн та плати за користування вагонами.

Більше того, 29.09.2020 позивач звернувся до начальника станції «Трипілля-Дніпровське «та ДГТО «Південно-Західна залізниця» із претензією за вих. №1-09/0920 про повернення невірно нарахованих та списаних коштів, зокрема плати за користування вагонами в сумі 43 989,12 грн та плати за зберігання власного рухомого складу на своїх осях у розмірі 1 369,80 грн, яка залишена відповідачем без реагування.

Разом із тим, як вбачається із відзиву на позов, АТ «Українська залізниця» просить суд застосувати до заявлених вимог наслідки спливу строку позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до частини першої статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку із перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно із частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 дійшла висновку, що стаття 925 Цивільного кодексу України є загальною нормою.

Суд зазначає, що обчислення та перебіг позовної давності щодо правовідносин, що виникли з перевезення вантажу залізницею, регулюються статтями 134, 136 Статуту залізниць та ст. 315 ГК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 134 Статуту залізниць визначено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються: а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу; б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу; в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні; г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу; д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу; е) після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень; ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.

Згідно ст. 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, в переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.

В ухвалах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/11782/21, від 31.01.2022 у справі №910/6914/21 також зазначено, що стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під перелік статей, строки яких продовжено на строк дії карантину, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 у справі №914/3716/21.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, як встановлено судом вище, 23.05.2020 станція «Трипілля-Дніпровське» П.З.З. відмовилася подавати дві цистерни №51629897 та №53906293, які належать позивачу, на під`їзну колію ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» № під`їзної колії 34425533 та залишила їх на станційних коліях загального користування, відповідно з 23.05.2020 було нараховано плату за зберігання власного рухомого складу та плату за користування вагонами, при цьому, позивач звернувся до суду з цим позовом 09.06.2023, тобто з порушення строку спеціальної позовної давності для звернення до суду з таким позовом, що має наслідком відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Євпаторіум» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення».

Суддя В.В. Бондарчук