Ухвала

від 21.08.2023 по справі 916/3565/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3565/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., дослідивши матеріали (вх. № 4076/23)

за позовом Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 24, код ЄДРПОУ 14373207)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Роден Вест» (65113, м.Одеса, пр. Глушка академіка, буд.18, код ЄДРПОУ 44295357)

про стягнення 67 049,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

16.08.2023 Державна організація Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роден Вест», в якій просить суд стягнути з відповідача 67 049,48 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання умов укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрост Інвестмент», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Роден Вест», договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг Орендарю №1/52-21.02 від 28.02.2022 в частині повного та своєчасного відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 21.02.2022 між Державною організацією Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (орендодавець) та ТОВ «Фрост Інвестмент», найменування якого змінено на ТОВ «Роден Вест», було укладено договір №52 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власті, відповідно до якого об`єкт оренди частина приміщень адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 24, Літ. «А-2». Орендар несе витрати на утримання орендованого майна на основі окремих договорів, укладених з орендодавцем (п.3.1 договору).

28.02.2022 між Державною організацією Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (Балансоутримувач) та ТОВ «Фрост Інвестмент», найменування якого змінено на ТОВ «Роден Вест», (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг Орендарю №1/52-21.02, відповідно до п.1.1 якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт частини вбудованих приміщень адміністративної будівлі літ «А-2» загальною площею 95 м.кв., за адресою: м.Київ, вул. Вацлава Гавела, 24, а також утримання прибудинкової території, а орендар (ТОВ «Роден Вест») бере участь у витратах на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Орендар (ТОВ «Роден Вест») користується частиною вбудованих приміщень адміністративної будівлі літ «А-2» : загальною площею 95 м. кв., за адресою: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 24 літ., а саме: частини приміщень 1 поверху: № 22 площею 5 м. кв.; № 23 площею 10 м. кв.;. № 24 площею 5 м. кв.; № 26 площею 5 м. кв; № 27 площею 10 м. кв.; № 28 площею м. кв.; № ЗО площею 10 м. кв.; частини приміщень мансардного поверху: № 57 площею 5 м. кв.; № 58 площею 5 м. кв.; № 59 площею 5 м. кв.; № 60 площею 5 м. кв.; № 62 площею 5 м. кв.; № 63 площею 5 м. кв.; № 64 площею 5 м. кв.; № 65 площею 5 м.кв.; № 66 площею 5 м. кв.

Отже, предметом спору в рамках даної справи є стягнення з відповідача витрат на утримання орендованого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 24, Літ. «А-2».

Враховуючи, що спір в рамках даної справи виник з приводу нерухомого майна, суд, з огляду на положення ч.4 ст.236 ГПК України щодо обов`язковості висновків Верховного Суду, вважає за необхідне врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, які, з урахуванням висновків Великої Палати у справі №755/10947/17 стосовно того, що врахуванню підлягає остання за хронологією позиція Верховного Суду, мають бути застосовані в даному випадку.

Так, розглядаючи спір в рамках справи №911/2390/18, Верховний Суд дійшов таких висновків:

"7.10. У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

7.11. Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

7.12. Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

7.13. Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

7.14. Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ, а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

7.17. На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

7.18. Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

7.19. В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

7.20. У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

7.21. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука з приводу означає у зв`язку з чим-небудь, тому словосполучення з приводу нерухомого майна треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.".

Отже, приймаючи дану постанову Велика Палата Верховного Суду чітко визначила, що будь-який спір, предметом якого є нерухоме майно, яке в свою чергу не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення, розглядається за виключною підсудність, тобто за місцем знаходження такого нерухомого майна.

За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки спір у даній справі стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 24, Літ. «А-2», даний спір відноситься до юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 3 вказаної статті передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками до Господарського суду міста Києва .

Керуючись ст.30, п.1 ч.1, ч.3, ст.31, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву і додані до неї документи (вх.№4076/23 від 16.08.2023) передати на розгляд до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

Ухвала набрала законної сили 21.08.2023 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.

Суддя Ю.І. Мостепаненко