Рішення

від 26.07.2023 по справі 925/430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Черкаси справа № 925/430/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від прокуратури: Чустрак Д.В.

від позивача: Александрова С.В. - самопредставництво;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури (м. Черкаси) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (м. Полтава) до комунального підприємства "Агроекосервіс" Леськівської сільської ради (с. Худяки, Черкаський район, Черкаська область) про стягнення 334 568,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов, в якому прокурор в інтересах держави просить стягнути з відповідача завдані збитки в сумі 334568,91 грн., заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (водозабір без спеціального дозволу).

Ухвалою від 22.05.2023 суд закрив провадження за правилами спрощеного і відкрив провадження за правилами загального позовного провадження. Явка представників сторін обов`язковою не визнавалася.

Ухвалою від 13.07.2023 суд залишив без розгляду заяву прокурора від 01.06.2023 про зміну предмету позову (а.с. 179 том 1).

В ході розгляду справи прокурор із позивачем позовні вимоги підтримували повністю і просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача жодного разу в засідання не з`явився.

У відзиві на позов (а.с. 82 том 1) відповідач просить у позові відмовити, оскільки Леськівська сільська рада 04.04.22 прийняла рішення про припинення комунального підприємства "Агроекосервіс" Леськівської сільської ради. Строк для пред`явлення кредиторами вимог до відповідача встановлено до 05.06.2022. Відповідач також вказує на неналежний спосіб захисту, обраний позивачем - слід подавати позов про зобов`язання відповідача включити вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу, а не про стягнення коштів.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та вивчивши позиції сторін спору, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2022 Державною екологічною інспекцією Центрального округу згідно направлення № 06-28/119 від 02.02.2022, проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем, КП «Агроекосервіс» Леськівської сільської ради, вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки Інспекцією складено Акт та встановлено факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) із свердловин в с. Худяки, Черкаського району у період з 09.02.2019 по 20.12.2020 (а.с. 26 том 1).

Інспекцією суду пояснено, що в цей період у відповідача дозволу на користування надрами не було взагалі.

Згідно акта позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу від 09.02.2022 № 12/03/3-10/2022/ПЗ встановлено, що забір води на підприємстві здійснюється з 7 свердловин.

В даний час водозабір відповідачем здійснюється на підставі Спеціального дозволу на користування надрами № 5113 від 21.12.2020, виданого на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 22.11.2019 №434.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 21.12.2020 відповідачем отримано спеціальний дозвіл на користування надрами (вид корисної копалини питні підземні води) № 5113 (а.с.32) виданий Державною службою геології та надр України строком на 5 років (вид користування надрами геологічне вивчення, у тому числі дослідно- промислова розробка питних підземних вод стосовно свердловини № № 1(2823), 2 (2820), 3 (2217), 4 (2225), 5 (2122), 6 (683/2), 7 (682/1) в межах с. Худяки, Черкаського району Черкаської області.

Суду з боку відповідача не заперечено та не спростовано доводи прокурора, що оскільки відповідач отримав дозвіл на спеціальне водокористування сукупно на 7 сверловин за одним місцем розташування в межах одного населеного пункту, з одного водоносного горизонту, то всі свердловини утворюють один водозабір.

В Акті за результатами проведення планового (позапланового ) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 09.02.22 (а.с. 26 том 1) міститься посилання на те, що останній захід державного нагляду (контролю) у відповідача було проведено 15.01.2019 і складено Акт перевірки 6/03.2/2019/ПЛ за яким видано припис про усунення порушень № 4 від 22.01.2019. За приписом відповідачу в т.ч. слід було отримати дозвіл на користування ділянкою надр.

Інспекція також вказує, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.08.2021 у справі № 925/668/21 задоволено позовні вимоги до відповідача на підставі висновків Інспекції щодо незаконного забору води із свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) з 01.02.2016 по 31.12.2018. Згідно рішення судом було встановлено, що відповідач забір води з артезіанських свердловин здійснював на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 26.08.2014 № Укр.198-А/Чрк терміном дії до 27.08.2019.

Внаслідок самовільного використання водних ресурсів в об`ємі 363900 м. куб, за відсутності належних дозвільних документів було порушено вимоги ст. ст. 19, 23, 56 Кодексу України про надра. Посилання на планову перевірку за актом Державної екологічної інспекції Центрального округу від 15.01.2019 № 03/03.2/2019 (ПЛ) міститься в Акті від 09.02.2022 № 12/03/3-10/2022/ПЗ (а.с. 26 том 1).

За позовом у справі № 925/430/23 Інспекція просить стягнути з відповідача заподіяну шкоду в межах наступного періоду після попередньої перевірки -- з 09.02.2019 по 20.12.2020.

Актом від 09.02.2022 № 12/03/3-10/2022/ПЗ (а.с. 26 том 1) за вказаний період 09.02.2019 по 20.12.2020 підтверджено факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів в об`ємі 309 700 м. куб (довідка відповідача а.с. 45 том 1), тобто більше 300 м куб на день. (309 700 : 681 день =454,77 м. куб на день).

Розмір заподіяної шкоди/збитків склав 334 568 грн. 91 коп.

Розрахунок розміру відшкодування збитків Інспекцією направлено відповідачу разом із претензією від 28.11.2022 (а.с. 35 том 1).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Згідно п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою

Зсам = 5 ? W ? Тар (грн),

де

W-об`єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3;

Тар-розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн / 100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн / 10000 м3, води, яка входить до складу напоїв,- грн/м-3).

п. 9.2. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою № 7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Тар на дату виявлення порушення становить 72,02 грн. /100 м.куб. для Черкаської області (п. 255.5.2. Податкового Кодексу України).

Згідно ст. 255.7. ПК України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставки рентної плати коефіцієнт 0,3.

Зсам = 5 х 309700 (довідка про обсяг використання а.с. 45 том.1) х 0,21606 (72,02 х 0,3 : 100) = 334 568,91 грн.

Розрахунок збитків є вірним і заперечень проти його правильності суду відповідачем не подано.

Акт перевірки від 09.02.2022 за № 12/03/3-10/2022/ПЗ підписаний директором КП «Агроекосервіс» Леськівської сільської ради О.Я. Заярним без зауважень та заперечень.

З метою стягнення коштів Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу Відповідача направлено претензію № 64/07-15/22 від 28.11.2022 (вих. № 07.11/4708 - а.с. 35 том 1) та відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне користування надрами (підземні води) в об`ємі 309 700 куб. м у розмірі 334 568 грн 91 коп.

Суму збитків відповідач не сплатив, з чого і виник спір.

За результатами проведеної Державною екологічною інспекцією Центрального округу перевірки на директора КП «Агроекосервіс» Леськівської сільської ради Зярного О.Я. складено протокол № 01721 від 09.02.2022 про адміністративне правопорушення (а.с. 39 том 1), висновки якого не оскаржені. В подальшому Державною екологічною інспекцією Центрального округу відносно директора КП «Агроекосервіс» Леськівської сільської ради винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 01721 від 11.01.2022 як на керівника відповідача, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-5 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн.

Згідно із квитанції від 14.02.2022 ОСОБА_1 сплачено вказаний вище штраф, постанову не оскаржено і доказів протилежного суду не подано.

Суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати завдані збитки у розмірі 334568,91 грн. виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, промислових, сільськогосподарських, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч. 2,4 ст. 49 Водного кодексу України).

Статтею 16 Кодексу України про надра встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Надання надр у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров`я України на місцях (ст. 21 Кодексу України про надра).

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827, прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення.

Згідно з нормами Кодексу України про надра:

ст.1. Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння;

ч.1 ст.4. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування;

ч.1 ст.23. Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу;

ст.65. Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами (…);

ст.67. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Відповідно до ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у порушенні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 68, ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).

Розрахунки заявлених до стягнення збитків відповідають вимогам Методики, про що вже вказано судом.

За правилами ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків/шкоди потрібна наявність усіх 4х елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою суб`єкта, яким заподіюється шкода, нанесеними збитками та наявністю його вини.

При відсутності будь-якої з зазначених елементів виключається настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків на користь держави.

Всі чотири складові стосовно відповідача за порушення вимог природоохоронного законодавства доводяться зібраними справі доказами, зокрема, Актом перевірки Інспекції, заперечень і доказів проти підставності застосування відповідальності за допущені порушення, відповідачем суду не подано.

Доказів наявності у КП "Агроекосервіс" спеціального дозволу на користування надрами в період з 09.02.2019 до 21.12.2020 року суду не подано.

Суд погоджується із доводами прокурора, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Як наслідок, здійснення підприємством у процесі своєї діяльності забору підземних вод без спеціального дозволу в порушення норм ст. ст. 19, 23, 56 Кодексу України про надра (протиправність поведінки) спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв`язок), під якою розуміється зменшення або втрата певного блага. Таким чином, шкідливий результат протиправної поведінки Відповідача - це здійснення видобування ним підземних вод за відсутності чинного дозволу Державної служби геології та надр України, чим заподіяно державі збитки у загальному розмірі 334 568 грн. 91 коп.

Відповідно до п, 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать поряд з іншими надходженнями і 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі до бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків та до обласних бюджетів - 20 відсотків.

Заперечення відповідача про обраний позивачем неналежний спосіб захисту порушеного права суд відхиляє, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що згідно рішення Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 04.04.2022 № 20-2/VIII (а.с. 42 том 1) вирішено припинити юридичну особу Комунальне підприємство "Агроекосервіс" Леськівської сільської ради ( код

33082640 - відповідач у справі) провівши його реорганізацію шляхом приєднання до Комунального підприємства "Наш дім Леськи" Леськівсьакої сільської ради (код 39212310).

Пунктом 4 цього рішення встановлено, що КП "Наш дім "Леськи" Леськівської сільської ради є правонаступником всіх прав і обов`язків КП "Агроекосервіс" Леськіівської сільської ради.

Станом на час вирішення спору у ДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 9 том 2) міститься запис про перебування підприємства-відповідача в стані припинення за рішенням уповноваженого органу в результаті реорганізації.

Вимоги кредиторів розглядаються до 05.06.2022.

Позов у даній справі зареєстровано судом 29.03.2023.

На запит суду про результати розгляду вимог позивача до комісії з припинення відповідача з боку КП "Агроекосервіс" суду повідомлено, що позивачем в межах строку пред`явлення вимог кредиторами його вимог не було заявлено, а тому не було підстав для включення кредиторських вимог Інспекції до передавального акту відповідача (лист а.с. 230 том 2).

З боку відповідача суду подано рішення Леськівської сільської ради про затвердження передавального акту майна, активів та зобов`язань від КП "Агроекосервіс" Леськівської сільської ради до КП "Наш дім "Леськи" Леськівської сільської ради з додатками.

У додатку № 5 міститься Акт приймання-передачі кредиторських вимог від 10.05.2022 (а.с. 249 том 1), до якого включено лише кредиторську заборгованість відповідача перед бюджетом за завдану шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності на суму 343 339,65 грн. Це є сума стягнення за рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.08.21 у справі № 925/668/21 (а.с. 54 том 1).

Частиною 1 статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб.

Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України).

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).

Така позиція є усталеною та неодноразово викладалася Верховним Судом зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 920/608/17, від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17.

Аналогічні висновки викладено у постанові від 18 березня 2021 року по справі № 917/462/20 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Стаття 107 ЦК України, що регламентує порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, не містить приписів за якими наслідком неподання до комісії з припинення (реорганізації) юридичної особи у двомісячний строк кредиторських вимог є їх погашення.

Отже недотримання визначеного відповідно до ч.5 статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації, не є підставою для припинення її зобов`язань.

Також оскільки запис про припинення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, то відповідач є повністю правоздатною і дієздатною юридичною особою, зобов`язання якої ще не припинилися та не перейшли до правонаступника внаслідок прийняття рішення про її реорганізацію. При цьому перебування юридичної особи у стані припинення з урахуванням приписів статей 509-601, 604-609 ЦК України не є підставою для припинення зобов`язання відповідача перед позивачем за спірними правовідносинами.

З цих підстав не звернення Інспекції до комісії з припинення відповідача з вимогою про включення вимог за завданою шкодою до передавального акта, так само як і заявлення відповідних вимог Інспекцією до суду після спливу строку на розгляд вимог кредиторів не погасили зобов`язання відповідача за завдану шкоду порушенням екологічного законодавства та не можуть бути підставою для звільнення його від майнової відповідальності перед бюджетом.

Оскільки відповідача не припинено шляхом ліквідації без правонаступництва, а він реорганізовується шляхом приєднання до іншої юридичної особи, то в даному випадку Інспекція може вимагати, як виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування суми завданої шкоди, так і включення комісією з припинення відповідача таких вимог до передавального акту, як не припиненого зобов`язання, що повинно переходити на правонаступника відповідача.

Згідно частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України. Аналогічні положення містить стаття 20 ГК України.

За своїм правовим змістом способи захисту цивільних прав та інтересів, які визначаються законом або договором, можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Ефективний спосіб захисту прав в кінцевому результаті повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

У постанові від 24.11.2020 у справі № 904/2471/19 Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що вирішуючи спір, суд у кожній конкретній справі має надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб поновлення порушеного права (інтересу) позивача. Тобто, чи є обраний спосіб захисту порушеного права належним та ефективним для реального відновлення порушеного права.

Виходячи зі змісту правовідносин сторін та норм чинного законодавства, якими регулюються питання відповідальності юридичної особи на випадок її реорганізації шляхом припинення, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту безпосередньо випливає із закону, відповідає змісту порушеного права (інтересу) та є ефективним, адже забезпечить можливість повного відновлення порушеного права (інтересу) позивача у випадку отримання відповідного відшкодування шкоди.

Оскільки відповідач проводить процедуру реорганізації шляхом приєднання, а не ліквідації без правонаступництва, то до спірних правовідносин наслідки, передбачені частинами третьою, четвертою статті 112 ЦК України, що регламентують спосіб задоволення вимог кредиторів виключно у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, тобто іншої процедури припинення такої особи, не застосовуються.

Таким чином суд приходить до висновку, що перебуванням відповідача у процедурі припинення внаслідок реорганізації шляхом приєднання до іншої юридичної особи, непред`явленням Інспекцією вимог до комісії з припинення про включення вимог до передавального акту -- обов`язки відшкодувати шкоду за спірними правовідносинами у відповідача не припиняються, тому позивач має право на стягнення спірних коштів з відповідача.

Позов у справі правомірно подано прокурором в інтересах держави з огляду на наступні обставини:

У відповідності до п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, серед інших, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Положеннями ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Недотримання відповідачем вимог законодавства про охорону водних ресурсів шляхом здійснення забору підземних вод більше 300 куб.м. на добу для власних господарських потреб без спеціального дозволу, є порушенням інтересів держави.

У Постанові Верховного Суду від 05.11.2019 по справі № 804/4885/18 зазначено, що під «інтересом держави» слід розуміти, у тому числі, такий інтерес, який охоплює інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Охорона навколишнього природного середовища, контроль за раціональним використанням природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - є інтересом держави та суспільства.

Кошти, одержанні в рахунок відшкодування збитків завданих навколишньому природному середовищу надходять до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, з яких фінансуються зокрема видатки на програми та заходи у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтак безпідставне зволікання Позивача зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері, а отже вбачаються підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Прокурором визначено належний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким у даному конкретному випадку не здійснено належного захисту інтересів держави.

При цьому суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. З ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно абз. 9 п.п.2 п.3 Положення, основними завданнями Держекоінспекцїї є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони атмосферного повітря.

Абзацом 2 п. п. г) п. 4 Положення регламентовано, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

У свою чергу згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 250 (нова редакція - а.с. 67 том 1), Державна екологічна інспекція Центрального округу є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської області.

У зв`язку з цим, органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах з відповідачем є Державна екологічна інспекція Центрального округу (позивач у справі).

Прокурор вказав, що володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факти порушення з боку КП «Агроекосервіс» інтересів держави через водозабір без дозволу, Державною екологічною інспекцією Центрального округу самостійно не вжито належних заходів судового характеру для стягнення шкоди.

Черкаською окружною прокуратурою 20.01.2023 за № 54-166-396вих23 (а.с. 58 том 1) скеровано запит на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу з метою надання інформації про стан стягнення з відповідача шкоди в результаті видобування підземних вод без спеціального дозволу.

Разом з тим, Державна екологічна інспекція Центрального округу не виявила наміру вжити самостійних заходів на захист порушених інтересів держави.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019, аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. При цьому «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Одночасно, у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 зроблено висновок про те, що відсутність належних заходів реагування компетентного органу на виявлені порушення незалежно від підстави (зокрема через відсутність коштів для сплати судового збору) - вже свідчить про факт неналежності виконання ним своїх повноважень, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункти 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Вказаний факт відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру на пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними, а контролюючий орган фактично без діє.

Звернення прокурора з даним позовом обумовлено потребою захистити інтереси держави, допущені КП «Агроекосервіс» Леськівської сільської ради шляхом видобування підземних вод без спеціального дозволу для власних виробничих потреб, що спричинило державі збитки в розмірі 334 568,91 грн.

Черкаською окружною прокуратурою попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду Державній екологічній інспекції Центрального округу надіслано лист від 27.03.2023 (а.с. 56 том 1), яким поінформовано вказаний контролюючий орган про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про доведеність правової підстави позову, належності обраного способу захисту порушеного права, підстав для звільнення відповідача від відшкодування шкоди судом не встановлено, тому позов підлягає до повного задоволення.

На підставі ст. 126,129 ГПК України, оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури слід стягнути 5018,53 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Агроекосервіс" Леськівської сільської ради (вул.Дніпрова, 35Б, с.Худяки, Черкаський район, Черкаська область, 19643, ідентифікаційний код 33082640) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, м.Полтава, вул. Коцюбинського, 6, ідентифікаційний код 42149108) -- 334 568,91 грн. збитків за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, із зарахуванням коштів на р/р UA588999980333119331000023697, отримувач ГУК у Черк.обл./тг с.Леськи, код ЄДРПОУ 37930566 - надходження по коду бюджетної класифікації доходів бюджету 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" Казначейство України;

Стягнути з Комунального підприємства "Агроекосервіс" Леськівської сільської ради (вул.Дніпрова, 35Б, с.Худяки, Черкаський район, Черкаська область, 19643, ідентифікаційний код 33082640) на користь Черкаської обласної прокуратури (код 02911119, м.Черкаси, бул. Шевченка, 286) -- 5 018,53 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 18 серпня 2023

Суддя Н.М. Спаських