Рішення

від 15.08.2023 по справі 926/2260/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 серпня 2023 року Справа № 926/2260/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Чернівецького обласного центру зайнятості в особі Дністровської філії Чернівецького обласного центру зайнятості, м. Чернівці,

до Хотинської міської ради, м. Хотин Чернівецької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , м. Хотин Чернівецької області,

про стягнення коштів у сумі 23313,66 грн.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

позивача - Брус М.І., провідний юрисконсульт, дов. від 04.05.2023 № 1242/24.05-23,

відповідача - не з`явився,

третя особа - не з`явилася,

ВСТАНОВИВ :

Чернівецький обласний центр зайнятості в особі Дністровської філії Чернівецького обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Хотинської міської ради про стягнення 23313,66 грн. як повернення допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 , звільнення якої з посади вихователя Комунального закладу "Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2" Хотинської міської ради визнано незаконним у судовому порядку.

Ухвалою від 08.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.06.2023.

19.06.2023 від Хотинської міської ради надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 72-75). У відзиві відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що хоча причина звільнення ОСОБА_2 визнана неправильною в судовому порядку, це не потягло поновлення її на роботі за рішенням суду, в зв`язку з чим до спірного випадку не застосовуються положення частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за змістом якої роботодавець компенсовує державному центру зайнятості всю суму допомоги, які отримував поновлений працівник, а тому позов задоволенню не підлягає.

21.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 80-83). У відповіді позивач зазначив, що неправомірні дії і вина відповідача в незаконному звільненні ОСОБА_1 встановлені рішенням суду та складають склад правопорушення, внаслідок якого позивачем виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю на суму 23313,66 грн., яка (допомога) підлягає стягненню з відповідача як органу місцевого самоврядування на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 27.06.2023 до участі у справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 12.07.2023.

Третя особа ОСОБА_1 подала заяву від 04.07.2023 про розгляд справи без її участі, в якій вказала, що підтримує позовні вимоги.

У судовому засіданні 12.07.2023 суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази у справі та в зв`язку з вичерпанням відведеного на розгляд справи часу ухвалою від 12.07.2023 оголосив перерву в судовому засіданні до 15.08.2023, визначивши наступну дату розгляду справи з урахуванням перебування складу суду у відпустці з 17.07.2023 відповідно до наказу Господарського суду Чернівецької області № 121-в від 19.06.2023 та графіку судових засідань.

У судове засідання 15.08.2023 представник відповідача і третя особа не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи, враховуючи, що їх явка обов`язковою не визнавалася, а в матеріалах справи наявні доказів належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце слухання справи.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, пояснив, що юридичний факт, з яким пов`язується відшкодування роботодавцем виплаченої допомоги по безробіттю, а саме поновлення працівника на роботі в судовому порядку, - відсутній, що виключає стягнення з відповідача допомоги по безробіттю, дані кошти позивачеві повинна відшкодувати ОСОБА_1 , якій Хотинською міською радою виплачено також заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Обставини справи.

Розпорядженням Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2023 "Про фактичне вивільнення працівників КЗ "Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради" звільнено ОСОБА_1 з посади вихователя у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників Хотинського закладу загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що підтверджується витягами з вказаного розпорядження та трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 40-43).

03.08.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Хотинської районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 9, 10).

03.08.2022 Хотинською районною філією Чернівецького обласного центру зайнятості створено персональну картку ОСОБА_1 за № 2411220800300002, надано їй статус безробітної та розпочато виплату допомоги по безробіттю починаючи з 07.08.2022 на підставі пункту 1 статті 22, статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та наказу директора Хотинської районної філії Чернівецького обласного центру зайнятості № НТ220817 від 17.08.2022 року (а.с. 8, 12).

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 724/1478/22 позов ОСОБА_1 до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання звільнення незаконним, про зміну формулювання звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано пункт 31 розпорядження Хотинського міського голови № 45-ОС від 21.06.2022 року "Про фактичне вивільнення працівників КЗ "Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради", яким звільнено ОСОБА_1 з 06 липня 2022 року з посади вихователя Комунального закладу "Хотинський заклад загальної середньої освіти № 2" за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників, незаконним та скасовано його. Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена 10 серпня 2022 року з посади вихователя Комунального закладу "Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради" за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією установи. Стягнуто з Хотинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 липня 2022 року по 05 жовтня 2022 року (по день ухвалення судового рішення) в розмірі 39073,45 грн. з подальшим утриманням із вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів. Здійснено також розподіл судових витрат, в іншій частині позову відмовлено (а.с. 46-52).

Розпорядженням Хотинського міського голови № 104-ОС від 24.10.2022 на виконання рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 724/1478/22 скасовано пункт 31 розпорядження Хотинського міського голови від 21.06.2022 № 45-ОС "Про фактичне вивільнення працівників КЗ "Заклад загальної середньої освіти № 2 Хотинської міської ради", яким звільнено ОСОБА_1 з 06 липня 2022 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України посади у зв`язку із скороченням чисельності штату. Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена 10 серпня 2022 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України посади у зв`язку з ліквідацією установи.

Про зміну дати звільнення та формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 відповідач повідомив позивача листом № 02-13-10-1622 від 25.10.2022, виправлені відомості про причину звільнення ОСОБА_1 внесені до її трудової книжки (а.с. 40-42, 44, 45).

За період перебування на обліку в Хотинській районній філії Чернівецького обласного центру зайнятості з 07.08.2022 року по 23.10.2022 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 23313,66 грн., що підтверджується нарахуванням по ПК ОСОБА_1 за період з 07.08.2022 року по 23.10.2022 року, витягами з відомості виплат за видами забезпечення № 254 за серпень 2022, № 284 за вересень 2022, № 294 за вересень 2022, №№ 303, 311, 317 за жовтень 2022 (а.с. 22, 104-109).

Позивач надіслав на адресу Хотинської міської ради лист-вимогу від 09.11.2022 року про відшкодування коштів матеріального забезпечення, виплачених ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Хотинській районній філії Чернівецького обласного центру зайнятості, однак відповідач листом від 16.11.2022 відмовився повертати кошти в добровільному порядку в зв`язку із відсутністю розпорядження про поновлення на роботі ОСОБА_1 та відсутністю у Хотинської міської ради повноважень роботодавця (а.с. 24-25, 53-55).

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Зареєстрований безробітний - це особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи (пункт 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення").

Статтями 43, 44 Закону України "Про зайнятість населення" унормовано, що статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, статус безробітного надається особам за їх особистою заявою, зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 1 "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон) загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону).

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи (ч. 1 ст. 6 Закону).

Частинами 1, 2 статті 8 Закону визначено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) створений для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення застрахованих інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Держава є гарантом застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону Фонд зобов`язаний, серед іншого, виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності; контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

За частиною 2 статті 21 Закону України "Про зайнятість населення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону, підпунктів 1-4 пункту 30 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 792, підпункту 17 пункту 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" центр зайнятості припиняє реєстрацію особи, як безробітної з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

Згідно з абзацом 7 частини 1 статті 34 Закону Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до статті 35 Закону з роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Абзацом 2 пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62, передбачено, якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.

За загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Сукупність встановлених судом під час розгляду цієї справи юридичних фактів дають підстави для висновку, що внаслідок недотримання відповідачем норм законодавства, яким визначено порядок звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із ліквідацією установи, що встановлено Хотинським районним судом Чернівецької області у справі № 724/1478/22, статус останньої як безробітної є незаконним, відповідно, виплачена їй допомога по безробіттю за період перебування на обліку в службі зайнятості підлягає стягненню з відповідача.

Суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що відсутність обставини щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі й те, що Хотинська міська рада не є роботодавцем останньої виключають можливість застосування наведених вище положень Закону і Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог " іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 05.10.2022 у справі № 724/1478/22 встановлено факт звільнення ОСОБА_1 відповідачем без законної підстави. При цьому, в рішенні судом враховані висновки, викладені в абзаці 3 пункту 18 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992, де зазначено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи організації, а у відповідний випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. Отже, поновлення на роботі звільненого працівника ОСОБА_1 не відбулось через ліквідацію установи, де вона працювала.

Неправомірні дії відповідача щодо звільнення працівника мали наслідком набуття третьою особою статусу безробітної та виплату їй допомоги по безробіттю в сумі 23313,66 грн., таким чином, завдали майнової шкоди позивачу у розмірі виплаченої допомоги по безробіттю, адже статус зайнятої особи і статус безробітного є взаємовиключними з огляду на приписи статті 43 Закону України "Про зайнятість населення". Зазначені обставини надають підстави для стягнення з відповідача спірних коштів як матеріальної шкоди за частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України

Так, загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є:

- протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи;

- шкідливий результат такої поведінки (шкода);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою;

- вина.

Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, як зазначалося, за приписами статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, доводи відповідача суперечать вище викладеному, а тому відхиляються судом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статей 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом приписів статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява Чернівецького обласного центру зайнятості в особі Дністровської філії Чернівецького обласного центру зайнятості є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Чернівецького обласного центру зайнятості в особі Дністровської філії Чернівецького обласного центру зайнятості до Хотинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , про стягнення коштів у сумі 23313,66 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Хотинської міської ради (вул. О. Кобилянської, буд. 2А, м. Хотин Чернівецької області, 60000, код ЄДРПОУ 04062205) на користь Чернівецького обласного центру зайнятості в особі Дністровської філії Чернівецького обласного центру зайнятості (вул. Університетська, буд. 31, м. Чернівці, 58000, код ЄДРПОУ 05392708) 23313,66 грн. незаконно виплаченої допомоги по безробіттю та 2684,00 грн. судового збору

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

У судовому засіданні 15.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 21 серпня 2023 року.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.