Рішення

від 21.08.2023 по справі 400/1686/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 р. № 400/1686/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Транс", вул. Артилерійська, 24, м. Миколаїв, 54005, до відповідачів:Відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, Державної служби України з безпеки на транспорті, просп. Перемоги, 14. м. Київ, 01135, , про:скасування постанови № 336697 від 02.02.2023,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експо-Транс» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 02.02.2023 № 336697 про застосування до ТОВ «ЕКСПО-ТРАНС» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність методики, згідно з якою повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що, на думку позивача, позбавляє працівників Укртрансбезпеки повноважень з визначення плати за проїзд великовагового транспортного засобу. Посилаючись на товарно-транспортну накладну від 04.01.2023 № 038810, позивач вказує, що транспортний засіб позивача здійснював перевезення подільного сипучого вантажу - пшениці, який є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості достовірно установити перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень. Позивач звертає увагу на пояснення, які надав водій транспортного засобу під час перевірки, зазначивши в акті перевірки, що «завантажено було все правильно і вантаж міг зсунутись в процесі руху і під час гальмування». Позивач зазначає, що сипучий вантаж здатний під час руху змінювати розподіл навантажень на осі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що виключає його вину. Посилаючись на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, позивач звертає увагу на те, що перевізник під час завантаження вантажу не відповідає за його кріплення. Позивач наголошує, що ані в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0064746, ані в акті перевірки № 318853, ані в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу № 336697 не вказані технічні прилади, якими виявлені та зафіксовані порушення. Позивач зазначає про відсутність відомостей про відповідність зважувального обладнання вимогам законодавства в сфері метрології.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що правомірно склав акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та виніс спірну постанову про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій (штрафу). Відповідач вказує, що відсутність затвердженої методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів. Відповідач зазначає, що перевезення сипучих вантажів не звільняє від виконання Правил дорожнього руху, а переміщення ватажу під час руху не повинне допускатися, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу під час гальмування, а також порушує стійкість транспортного засобу. До відзиву відповідач додав копію свідоцтва № П/157/Ч про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2129. Свідоцтво видане Державним підприємством «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» 20.12.2021 та чинне до 20.12.2022. Відповідач зазначає, що термін дії повірки подовжується у зв`язку з дією воєнного стану на території України. Посилаючись на зазначене свідоцтво, відповідач повідомляє, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 45501.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що в оскаржуваній постанові № 336697 не вказано, яку саме норму (статтю) Закону України «Про автомобільний транспорт» порушено позивачем. Позивач вказує, що надане відповідачем свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 2129 не підтверджує, що саме цим засобом вимірювальної техніки здійснювався габаритно-ваговий контроль. А ваговий контроль проведений по спливу строку чинності повірки. Позивач вважає невідповідними результати вагового контролю, вказані в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.01.2023 № 0055260 та в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.01.2023 № 0064746. Позивач зазначає, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на осі заборонено; відповідач не надав суду доказів, що транспортному засобу позивача після встановлення перевищення навантаження на осі було заборонено перевезення подільного вантажу (пшениці).

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

04.01.2023 працівники Відділу Державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: належним позивачу транспортним засобом марки MAN державний номер НОМЕР_1 з причепом марки KRONE державний номер НОМЕР_2 .

Належність позивачу зазначеного транспортного засобу та причепа підтверджується копіями свідоцтв про їх державну реєстрацію (а. с. 37, 38) та визнається сторонами.

Під час перевірки відбулося зважування, для цілей якого було використане зважувальне обладнання з номером 2129, що підтверджується копіями талону зважування, доданими позивачем до позовної заяви (а. с. 10), а відповідачем до відзиву (а. с. 36).

Відповідність зважувального обладнання вимогам у сфері метрології підтверджене копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П/157/Ч (а. с. 42).

Свідоцтво було чинним станом на дату проведення перевірки (04.01.2023) на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (далі Постанова № 412), чинної станом на дату проведення перевірки. Зокрема, така постанова передбачала, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Воєнний стан введений в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з початком військової агресії рф проти України.

Постанова № 412 набрала чинності 08.04.2022 та втратила чинність 04.06.2023.

Отже, свідоцтво про повірку зважувального обладнання із заводським № 2129 було чинним станом на 04.01.2023 незважаючи на зазначену в ньому дату чинності 20.12.2022.

На цій підставі суд відхилив доводи позивача про відсутність відомостей про повірку зважувального обладнання.

За результатами здійснення габаритно-вагового контролю працівники Укртрансбезпеки склали довідку від 04.01.2023 № 0055260, в якій зазначено, що навантаження на осі становить: 1) 6,98 тонн; 2) 12,85 тонн; 3) 6,86 тонн; 4) 7,48 тонн; 5) 7,47 тонн (а. с. 11, 35).

Працівники Укртрансбезпеки склали акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.01.2023 № 0064746 (а. с. 12, 34).

У пункті 10 акта № 0064746 зазначено, що осьове навантаження становить: 6,98 тонн за нормативно допустимого - 11,50 т; 12,85 т за нормативно допустимого - 11,5 т і 21,81 т за нормативно допустимого 24 т.

У частині зазначення навантажень на осі: 1) 6,98 і 2) 12,85 дані довідки № 0055260 та акта № 0064746 викладені в ідентичний спосіб, а зазначене в акті № 0064746 навантаження на строєну вісь (21,81 т) у довідці розбите на три складові: 6,86 т, 7,48 т, 7,47 т. Зокрема, у підсумку, це одне й те саме навантаження (6,86+7,48+7,47 = 21,81 (т).

Суд оцінює цю обставину як формальну неточність у відображенні навантаження на строєну вісь, яка не спотворює результатів вагового контролю. Крім того, перевищення вагового навантаження зафіксоване щодо одинарної осі, а не строєної. Ураховуючи зазначене, суд відхилив доводи позивача про те, що зміст довідки № 0055260 та акта № 0064746 суперечать один одному.

За результатами перевірки складений акт від 04.04.2023 № 318853 (а. с. 13, 33).

Як зазначено в акті, виявлені «Під час перевірки виявлено порушення передбачено ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» Відсоток перевищення нормативно допустимої ваги 11,7% у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 15 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу».

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 надав письмові пояснення, зазначивши в акті перевірки: «Завантажив усе правильно, але по дорозі було гальмування та вантаж зсунувся (сипучий груз)».

Під час перевірки працівникам Укртрансбезпеки надавалася товарно-транспортна накладна від 04.01.2023 № 038810 (а. с. 14, 37), за якою перевізником, замовником та вантажовідправником зазначений позивач, найменування вантажу пшениця; водій ОСОБА_1 .

Відповідач направляв позивачу запрошення у розгляді справи за актом № 318853 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт у Кіровоградській області від 23.01.2023 № 4134/34/24-23, що підтверджується копією такого запрошення (а. с. 39) та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 40).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом № 318853 відповідач постановив стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. Постанова містить посилання на транспортний засіб та акт перевірки «Ман держ. номер НОМЕР_1 (акт № 318853)».

Ухвалюючи рішення у справі суд виходить з такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, в редакції, чинній на дату проведення перевірки, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на одинарну вісь 11,5 тонн (максимальне значення для автомобільних доріг державного значення).

За змістом абзацу 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, 04.01.2023 (проведення перевірки) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміст акта від 04.01.2023 № 318853 свідчить про те, що перевіркою належного позивачу транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на одинарну вісь на 11,7 % (12,85 т за нормативно допустимих 11,5 т; 12,85 х 100 % / 11,5 = 111,7%; 111,7 % - 100% = 11,7 %) під час перевезення пшениці, яка є подільним вантажем.

Результати зважування не викликають сумнівів у суду. Як зазначалося вище, відповідач подав до суду копію свідоцтва № П/157/Ч, виданого Державним підприємством «Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», чинного станом на 04.01.2023 в силу норм Постанови № 412. Згідно з цим свідоцтвом, ваги № 2129 відповідають установленим вимогам.

Позивач вказує на те, що жоден з документів, оформлених за результатами перевірки, не містить відомостей щодо вимірювального обладнання, яким здійснювались заміри габаритно-вагових параметрів транспортного засобу із вантажем.

Разом з тим, Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, не зобов`язує Укртрансбезпеку зазначати відомості про зважувальне обладнання (ваги) в акті перевірки, про що свідчить, серед іншого форма акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (додаток № 3 до цього Порядку).

Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу також складаються за затвердженою формою і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо.

Крім того, як суд установив вище, номер вагів (№ 2129) підтверджується талоном зважування, який є у позивача.

Позивач зазначає, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено. Позивач вказує, що відповідач не надав суду доказів, що транспортному засобу позивача після встановлення перевищення навантаження на осі було заборонено перевезення подільного вантажу (пшениці).

Суд відхиляє цей аргумент позивача.

Продовження руху транспортним засобом після проведення перевірки не має юридичного значення для установлення, чи було вчинене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Крім того, органи Укртрансбезпеки не уповноважені фізично затримувати транспортний засіб.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що абзац 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ в редакції з 01.10.2021 передбачає відповідальність у формі штрафу за одне з таких порушень:

- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу;

- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Позивач перевозив подільний вантаж, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Відповідач застосував до позивача штраф за перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а не за перевезення вантажу з перевищення вагових обмежень без відповідного дозволу.

Позивач зазначає, що сипучий вантаж є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що не дає можливості достовірно установити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Позивач звертає увагу на пояснення, яке надав водій транспортного засобу під час перевірки, зазначивши в акті перевірки, що «завантажено було все правильно і вантаж міг зсунутись в процесі руху і під час гальмування». Позивач зазначає, що сипучий вантаж здатний під час руху змінювати розподіл навантажень на осі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що виключає в його діях будь-яку вину як один із складових елементів правопорушення.

Суд не приймає зазначені аргументи з огляду на таке.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Крім того, автомобіль на ваги заїжджає повільно зі швидкістю 5-6 км на годину, тому така швидкість руху не може привести до зміщення вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16.

Позивач звертає увагу на те, що позивач як перевізник під час завантаження вантажу не відповідає за його кріплення.

Разом з тим, копією товарно-транспортної накладної від 04.01.2023 № 038810 підтверджується, що замовником і вантажовідправником вантажу був також позивач.

За такого, у разі якщо вантаж зсунувся під час транспортування (про що стверджує водій у поясненнях, зафіксованих в акті перевірки), відповідальність за спричинене цим перевищення вагових параметрів повинен нести позивач як власник транспортного засобу (який відповідно до товарно-транспортної накладної від 04.01.2023 № 038810 був замовником, вантажовідправником та перевізником).

Позивач вказує на відсутність методики зважування.

На переконання суду, відсутність методики не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв`язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.

Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові № 336697 не вказано, яку саме норму (статтю) Закону України «Про автомобільний транспорт» порушено позивачем.

Суд вказує, що диспозиція абзацу 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачає об`єктивну сторону правопорушення, за яке наступає відповідальність у виді штрафу.

Зібраними у справі доказами підтверджується, що позивач здійснював перевезення подільного вантажу з перевищенням установлених габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків, за що передбачена відповідальність у формі штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час судового розгляду суд не установив порушень з боку відповідача як суб`єкта владних повноважень під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо позивача, натомість матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

На підставі вищенаведеного у задоволенні позові належить відмовити.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2 684 грн, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, який, у зв`язку з відмовою в позові, не належить стягувати за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 139, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Транс" (вул. Артилерійська, 24, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код: 36813239) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безспосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна