Рішення

від 16.08.2023 по справі 594/1479/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 594/1479/21

16 серпня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Потихач В.В.

представника відповідача Шевченка В.В.

представника відповідача Брижко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіональне управління Державної прикордонної служби України, НОМЕР_1 прикордонний загін (м.Суми) Державної прикордонної служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Контрольно-пропускний пункт "Бачівськ" про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

З Борщівського районного суду Тернопільської області до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла справа № 594/1479/21 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Контрольно пропускний пункт «Бачівськ» Глухівського району Сумської області, в якому просила суд:

«Визнати протиправним рішення начальника Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби про відмову у внесенні змін до постанови про заборону в`їзду в Україну відносно мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , громадянка російської федерації.

Зобов`язати начальника Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби змінити заборони мого ОСОБА_1 в`їзду на територію України з 5 (п`яти) років до 1 (одного) року, а саме до 06.02.2022» (а.с.1-27).

Позивач вважає, що рішення № 35 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки російської федерації ОСОБА_1 , затверджене начальником Борщівського РВ УДМС України в Тернопільській області 04 березня 2020 року (далі рішення № 35) (а.с.12-13) нею не виконане з поважних причин. Зокрема, позивачка наголошувала на тому, що в цей період в Україні, як і всього світі, розпочалась пандемія, обумовлена особливо небезпечним вірусом SARS-CoV-2. У зв`язку із прийнятими Урядом, Президентом України та Радою національної безпеки та оборони України рішення було закрито кордони для в`їзду в Україну та виїзду з України. Крім того, в цей час позивачка хворіла хронічним гіпертрофічним гастритом. А, тому все в сукупності позбавило її можливість перетнути виконати згадане рішення про примусове повернення.

Відповідач 1 (Східне регіональне Управління Державної прикордонної служби) заперечуючись проти задоволення позовних вимог виходив з того, що рішення про заборону в`їзду в Україну прийнято згідно з вимогами частини 1 статті 30 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон №3773). Підставою для прийняття даного рішення стало не виконання без поважних причин рішення № 35. Позивачка не скористалась своїм правом оскаржити рішення № 35 у встановленому порядку, хоча його зміст був до неї доведений у встановленому порядку і цей факт визнається нею в позовній заяві. Ба більше, в заяві від 02.11.2021 поданою на адресу начальника Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України про зміну терміну заборони в`їзду в Україну з 5 років до 1 року (а.с.14,15), позивачка визнала те, що рішення № 35 відповідає вимогам закону. Натомість свою заяву позивачка мотивує виключно його надто суворим характером по відношенню до її дітей, які проживають в Україні. Причому інших доводів заява не містила. Тоді, як підставою звернення до з цим позовом є цілком інші підставі, про які вказано інші (пандемія, рішення органів влади, хвороба тощо). З цих підстав, просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін (м. Суми) Державної прикордонної служби України) проти задоволення позовних вимог заперечив. Свою позицію відповідач 2 мотивував тим, що 06.02.2021 під час здійснення прикордонного контролю нарядом «Перевірка документів» на контрольно-пропускному пункті «Бачівськ» на виїзд з України виявлено громадянку російської федерації (позивачку). В ході проведення перевірочних заходів встановлено, що позивачка порушила термін визначений в рішенні № 35. А саме, після закінчення дозволеного строку перебування, позивачка територію України не покинула. І тому, згідно з вимогами пунктів 2.2, 2.3 розділу 2 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцями та особами без громадянства, затвердженої наказом АДПСУ від 05.12.2011 № 946 (із змінами, затвердженими наказом МВС України від 26.11.2019 № 981), винесено постанову про заборону в`їзду в України строком на 5 (п`ять) років. Оскільки відповідач 2 діяв у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені законами України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяви (клопотання) учасників, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

09.11.2021 позивачка звернулась до Борщівського районного суду Тернопільської області з позовною заявою.

12.11.2021 Борщівським районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу про передачу справи № 594/1479/21 до Тернопільського окружного адміністративного суду (а.с.30).

01.12.2021 справа № 594/1479/21 надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду.

01.12.2021 здійснено автоматизований розподіл судової справи № 594/1479/21 між суддями. Визначено головуючого суддю суддю Мандзія О.П. (а.с.36).

06.12.2021 судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у справ з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 29.12.2021 о 12:00 год. (а.с.37,38).

20.12.2021 відповідач надіслав до суду клопотання, в якому просив забезпечити проведення судових засідань в адміністративній справі № 594/1479/21, зокрема 29.12.2021 о 12:00 год. у режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua (а.с.43-46).

21.12.2021 судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.47,48).

28.12.2021 відповідачем подано відзив на позов (а.с.52-61).

29.12.2021 о 12:00 год. відбулось судове засідання. Протокольною ухвалою суду залучено співвідповідача НОМЕР_1 прикордонний загін (м. Суми) Державної прикордонної служби України. Розгляд справи відклали до 14:30 год. 31.01.2022 (а.с.63-66).

17.01.2022 відповідачем 2 подано відзив на позов разом із клопотанням про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції (а.с.72-77).

31.01.2022 судове засідання перенесено у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці відповідно до наказу від 26.01.2022 № 03-ВП/г «Про надання відпустки судді Мандзію О.П.» (а.с.79,80).

15.02.2022 відповідач 1 надіслав клопотання про участь в судовому засіданні в режим відеоконференції (а.с.89-92).

16.02.2022 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання, яке призначене на 14:30 год. 01.03.2022 в режимі відеоконференції (а.с.93,94).

22.02.2022 відповідач 2 надіслав до суду клопотання про проведення судового засідання, яке призначене на 14:30 год. 01.03.2022 в режимі відеоконференції (а.с.95-100).

23.02.2022 судом постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.101-102).

01.03.2022 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12:00 год. 01.04.2022 (а.с.104,105).

01.04.2022 судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі (а.с.110, 111).

21.07.2023 судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі. Призначено судове засідання на 16.08.2023 об 11:00 год. (а.с.122,123).

31.07.2023 відповідач 1 надіслав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.131,132).

14.08.2023 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.133,134).

15.08.2023 відповідач 2 надіслав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.138-144).

15.08.2023 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача 2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

16.08.2023 об 11:00 год. відбувся розгляд справи по суті.

В судове засідання не з`явились позивач та його представник не вказавши про причини неявки, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З цих підстав, суд постановив протокольну ухвалу розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представники відповідачів у вступному слові заперечили проти задоволення позовних з мотивів наведених у заявах по суті.

Обставини встановлені судом.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою російської федерації (а.с.9-10).

04.03.2020 головним спеціалістом Борщівського РВ УДМС України в Тернопільській області прийнято рішення № 35 про примусове повернення до країни походження або третьої крани громадянки російської федерації ОСОБА_1 (а.с.12,13).

06.02.2021 заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_2 винесено постанову про заборону в`їзду в Україну, затверджену начальником Сумського прикордонного загону полковником ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.59).

Як вбачається із постанови, громадянка російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: російська федерація, АДРЕСА_2 , порушила вимоги пункту 5 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме виявлена в пункті пропуску через державний кордон під час виїзду з України після закінчення терміну, визначеного Борщівським РВ УДМС України для виконання нею рішення про примусове повернення, а саме після 01.04.2020. У зв`язку із чим, відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 2.3 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.12.2011 № 946, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1564/20302, прийнято рішення про заборону ОСОБА_1 в`їзд на територію України строком на 5 (п`ять) років.

12.08.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою на адресу начальника Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України, в якій просила скасувати заборону в`їзду або хоча б змінити термін заборони в`їзду на територію України з 5 (п`яти) років до 1 (одного) року, а саме до 06.02.2022.

Як свідчить зміст поданої заяви (а.с.14,15) ОСОБА_1 погоджується із законністю прийнятого рішення про заборону в`їзду на територію України. Проте просить зважити на те, що вона не зможе протягом 5 років бачити дітей.

Листом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.08.2021 № 21/6067 «Про надання відповіді», розглянуто заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 та зазначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим і вчиненим в межах та у спосіб повноважень, що передбачені законодавством України (а.с.16).

Не погоджуючись із даним рішення позивач звернувся із позовом до суду.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для адміністративного судочинства дана конституційна норма є основоположною оскільки встановлює правила поведінки особи та суб`єкта владних повноважень у взаємовідносинах між собою.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож функції суду зводяться до перевірки того, чи правильно суб`єкт владних повноважень реалізував свої повноваження.

Закон № 3773 визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Стаття 3 Закону № 3773, передбачає, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Частиною 3 статті 9 Закону № 3773, передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, визначає Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі Порядок № 150).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Порядку № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Оскільки позивачка є громадянка російської федерації, тобто країни з безвізовим порядком в`їзду, то мала права перебувати на території України не більше 90 днів протягом 180 днів. Протягом цього періоду (90 днів) позивачка користувалась тими самим правами і свободами що й громадяни України, зрозуміло, що за винятком тих, які можуть належати тільки громадянам України. Принагідно звернути увагу, що на іноземців (в конкретному випадку на позивачку) поширюється правило, яке визначене в статті 19 Конституції України. На практиці, це означає, що іноземець не може бути примушений до дій які для нього є незрозумілими, не передбаченими. І саме тому, для цілковитої визначеності іноземець може користуватись допомогою правовою допомогою адвокатів (юристів) звертатись за роз`ясненнями до державних органів та органів місцевого самоврядування. Але, ці преференції, які надані Конституцією України, вимагають протягом згаданих 90 днів бути частиною української правової держави, виконувати вимоги законів України та рішення її державних органів. А у випадку незгоди з рішеннями державних органів іноземець може скористатись, визначеним законом способами правового захисту.

Частиною 2 статті 14 Закону № 3773, визначено, що іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Таким іноземцям та особам без громадянства органами охорони державного кордону забороняється в`їзд в Україну строком на п`ять років. Відомості про них в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України.

Стаття 26 Закону № 3773, визначає, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.

Частиною 1 статті 30 Закону № 3773, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Інструкція № 946, визначає, порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - орган охорони державного кордону) рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 946, рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до частини другої статті 14 і частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" приймається строком на п`ять років стосовно іноземців: 1) які незаконно перетнули державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон України; 2) стосовно яких адміністративним судом прийнято рішення про примусове видворення з України; 3) виявлених в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України під час їх виїзду з України після закінчення терміну, визначеного для виконання ними рішення про примусове повернення. Відповідно до пункту 8.1 Інструкції № 946 іноземець, якому органом охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, має право оскаржити відповідне рішення до регіонального управління Державної прикордонної служби або до суду. Рішення начальника органу охорони державного кордону центрального підпорядкування з цього питання оскаржується до Адміністрації Державної прикордонної служби України або до суду.

Вимоги позивача у цій справі зводяться до оскарження постанови про заборону в`їзду в Україну.

Позивач не згоден із цим рішення вважаючи його надто суворим.

Норми права, які наведені вище, стверджують, що рішення про заборону в`їзду в Україну, серед іншого, приймається тоді, коли іноземець був виявлений на пункті пропуску (контролю) через державний кордон України під час виїзду з України після закінчення терміну, визначеного для виконання ними рішення про примусове повернення.

Отже, законодавство визначає алгоритм обов`язкових дій (рішень), які передують прийняттю рішення про заборону в`їзду в Україну. В контексті спірної ситуації їх можна окреслити наступним чином:

1) порушення іноземцем встановленого підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 150 90-денного строку перебування на території України;

2) не звернення в установленому порядку іноземцем до уповноважених органів ДМС України із заявою про продовження перебування на території України та/або вчинення інших дій з метою легалізації свого перебування не території України;

3) прийняття уповноваженим органом ДМС України рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни;

4) не оскарження іноземцем рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни в установленому порядку або залишення поданої скарги (позовної заяви) без задоволення;

5) не виконання іноземцем рішення про примусове повернення до країни походження в строк, що визначений цим рішенням;

6) виявлення іноземця на пункті пропуску (контролю) через державний кордон України під час виїзду з України після закінчення терміну, визначеного для виконання ним рішення про примусове повернення;

7) відсутність поважних причин не виконання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Підтвердженими у цій справі є наступні обставини:

1. Порушення позивачкою 90-денного строку перебування на території України, у зв`язку із чим прийнято рішення № 35, яким позивачку зобов`язано покинути територію України у термін до 1 квітня 2020 року, у зв`язку із порушенням підпункту 2 пункту 2 Порядку № 150. Позивачка такі обставини визнає та не заперечує той факт, що порушення підпункту 2 пункту 2 Порядку № 150 справді мало місце. І навіть більше, позивачкою визнається той факт, що вона не вживала визначених міграційним законодавством заходів для легалізації свого перебування на території України понад строк, визначений підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 150.

2. Позивачкою не оскаржувалось рішення № 35 в установленому порядку. Дана обставина не заперечується позивачкою. До суду не представлено доказ скасування такого рішення в порядку, визначеним законом.

3. Позивачка не виконала рішення № 35 в строк, визначений пунктом 1, тобто не покинула територію України до 1 квітня 2020 року. Ця обставина нею визначається та підтверджується в установленому порядку.

4. Позивачка виявлена в пункті пропуску (контролю) через державний кордон України під час виїзду з України після закінчення терміну, визначеного для виконання нею рішення № 35.

З цих підстав, суд знаходить, що дії позивачки отримали правильну правову кваліфікацію в постанові про заборону в`їзду в Україну. Відповідач 2 вірно встановив обставини, обґрунтовано дійшов висновку, що позивачка не виконала рішення № 35 у визначений строк, а як наслідок, правильно застосував норму права, яка передбачає заборону в`їзду в Україну строком на п`ять років.

Що стосується поважних причин не виконання рішення № 35.

У світлі цієї справи, суд наголошує на несумлінний підхід позивача до своїх обов`язків іноземця на території України. Вище згадувалось, що держава надає іноземцям преференції бути частиною української держави, в той час, коли вони на законних підставах перебувають в Україні. Такі іноземці є частиною правової держави, яка гарантує їм увесь спектр засобів правового захисту і гарантій нарівні із громадянами України. Іноземці не обмежуються у зверненнях до державних органів та їх посадових осіб для отримання правової допомоги, в праві бути почутим та отримати законну відповідь на своє звернення. У відповідь на це, держава хоче отримати від іноземця повагу до Конституції України та законів України, сумлінне слідування тим правилам, які держава встановила. На правду такий підхід є справедливим, оскільки того самого держава вимагає від своїх громадян.

Позивачка перебувала на території України з 2007 року. Враховуючи те, що порушення позивачкою закону було виявлено уповноваженими органами в 2020 році, то на переконання суду, це свідчить про зухвале порушення законів України із наміром уникнути відповідальності за вчинене. Той факт, що діяння вчинене позивачкою не має ознак кримінального правопорушення, не може свідчити про «не серйозний» характер вчиненого, як вважає позивачка. В кожній сфері суспільних відносин установлені правила (норми), яким повинен слідувати кожен учасник правовідносин. За порушення таких правил (норм), визначені різні види юридичної відповідальність. І та обставина, що позивачка не вчинила злочину не звільняє її від юридичної відповідальності. Суд наголошує, що законодавство України диференціює різні види юридичної відповідальності в залежності від допущених порушень закону.

Отож, оскаржуючи в адміністративному порядку постанову про заборону в`їзду в Україну позивачка покликалась на те, що вона не зможе бачитись з дітьми протягом п`яти років. Дана обставина не може вважатись поважною причиною. Ба більше, наявність дітей та сім`ї є тими факторами, які закликали позивачку до правомірної поведінки, а саме звернутись до уповноважених органів з метою легалізації її перебування на території України понад строк, визначений законом.

Звертаючись до суду із позовом, позивачка наголошує, що вона не змогла вчасно виконати рішення № 35, оскільки хворіла на хронічний гіпетрофічний гастрит. У той же, доказів її госпіталізації до суду не надано, як і не подано інших доказів, що перебіг її хвороби створював об`єктивні перешкоди для виконання рішення № 35.

Тому доводи позивачки не свідчать про поважність причин не виконання рішення № 35. На противагу, встановлені обставини є свідченням байдужого (зухвалого) ставлення позивачки до законів України. При прийнятті рішення, суд оцінює не твердження (слова/речення) позивачки, які наведені в позові, а її вчинки та їх документальне підтвердження.

В підсумку, суд констатує те, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач не лише діяв законно та обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи, але й пропорційно, застосувавши захід відповідальності домірний із особою правопорушника, характером вчиненого порушення та ставленням особи до нього.

З цих підстав, суд ухвалює рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, НОМЕР_1 прикордонного загону (м.Суми) Державної прикордонної служби України, третя особа Контрольно-пропускний пункт "Бачівськ" Глухівського району Сумської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ/РНОКПП );

відповідач:

- Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження/місце проживання: провулок Інженерний, 7,м. Харків,61165, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14321937);

- НОМЕР_1 прикордонний загін (м.Суми) Державної прикордонної служби України (місцезнаходження/місце проживання: а/с 103,м. Суми,Сумська область,40030, 36437781);

третя особа:

- Контрольно-пропускний пункт "Бачівськ" (місцезнаходження/місце проживання: с. Бачівськ,Глухівський район, Сумська область,41411, код ЄДРПОУ/РНОКПП ) .

Головуючий суддяМандзій О.П.