Постанова

від 10.08.2023 по справі 520/17301/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 р. Справа № 520/17301/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Мечніково" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 20.05.22 року у справі № 520/17301/21

за позовом приватного підприємства "Мечніково"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мечніково" (далі - ПП "Мечніково", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.08.2021 року №00159900706, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що з порушеннями, зазначеними в акті перевірки та податковим повідомленням - рішеннями ПП "Мечніково" не згодне, оскільки придбаний товар був використаний в межах здійснення власної господарської діяльності позивача, а відтак наявне документальне підтвердження задекларованих взаємовідносин між ПП «Мечніково» та ТОВ «Д-ОЙЛ». На підтвердження виконання умов договору, ПП «Мечніково» до перевірки надані первинні документи, які містять відомості про товари та їх вартість, транспортування, оприбуткування, що відповідають даним договору, складені та підписані у строки, передбачені договором. Надані банківські виписки засвідчують факт виконання ПП «Мечніково» зобов`язань за спірним правочином шляхом виплати грошових коштів, що означає втрату ПП «Мечніково» права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до ПП «Мечніково», наявності у ПП «Мечніково» та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання ПП «Мечніково» (що могло б мати місце в разі пов`язаності цих осіб) в акті перевірки не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Таким чином, до перевірки надано всі документи, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій та наслідків таких операцій у вигляді зміни стану та структури активів і зобов`язань ПП «Мечніково».

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Мечніково" 17.06.2002 року зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію юридичної особи №14551200000000197. Позивач, як платник податків, перебуває па податковому обліку у Головному управління ДПС у Харківській області та зареєстроване платником ПДВ з 22.03.2012 року.

На підставі направлень від 17.06.2021 року № 8256, 8258, 8259, 8260 виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, відповідно до п. 78.2 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 17.06.2021 №4536-п, фахівцями контролюючого органу в період з 17.06.2021 року по 24.06.2021 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "Мечніково", податковий номер 31369101 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 31.12.2020, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками вказаної перевірки складено акт перевірки №11375/20-40-07-06-10/31369101 від 02.07.2021 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "МЕЧНІКОВО", яким встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 512943 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 187640 грн., за січень 2019 року в сумі 279966 грн., за квітень 2019 року в сумі 45337 грн.

На підставі висновків акту перевірки №11375/20-40-07-06-10/31369101 від 02.07.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області 06.08.2021 року винесено податкове повідомлення - рішення №00159900706, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 512943,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128235,75 грн.

Не погодившись із висновками контролюючого органу, що відображені в акті перевірки, та винесеним на підставі таких висновків податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу та виходив з порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 512943 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 187640 грн., за січень 2019 року в сумі 279966 грн., за квітень 2019 року в сумі 45337 грн.

Колегія суддів не погоджується за таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення - рішення №00159900706, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 512943,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128235,75 грн.

Підставою для винесення вказаного рішення суб`єкта владних повноважень стало невизнання контролюючим органом реальними господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Д-ОЙЛ" з придбання товару.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки про заниження ПП "Мечніково" податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 512943 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 187640 грн., за січень 2019 року в сумі 279966 грн., за квітень 2019 року в сумі 45337 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК Українипередбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно до пункту 201.10 статті201 ПК.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Також вимагається, щоб операція була пов`язана з господарською діяльністю платника податків, тобто була спрямована на отримання доходу (була економічно доцільною з точки зору звичайної господарської практики).

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суді від 09.08.2022 у справі №380/1905/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовим розглядом встановлено, що між підприємством ПП «Мечніково» в особі директора Тамаряна М.Г., (Покупець) та ТОВ «Д-ОЙЛ", в особі директора Плужникова О.В., (Постачальник) було укладено договір поставки № 26/11-2018 від 26 листопада 2018 року. Договір скріплено печатками та підписано директором ПП «Мечніково» Тамарян М.Г. та директором ТОВ «Д-ОЙЛ» Плужниковим О.В.

За умовами вказаного договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві добрива (надалі товар) за Специфікаціями, які є невід`ємними частинами даного договору в обумовлені даним договором і додатками до нього строки, визначені договором та графіком поставки, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену грошову суму в розмірі та строки, встановлені цим договором та додатками до нього. Якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати технічним умовам на даний товар. Покупець надає інструкції по внесенню добрив Постачальником перед виконанням робіт. Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Згідно розділу 2 договору поставки №26/11-2018 від 26.11.2018 року, товар поставляється Покупцеві партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, ціна товару, строки оплати товару. Специфікації узгоджуються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього договору. 2.3 Поставка продукції здійснюється транспортом Покупця зі складу Постачальника: Харківська обл. Вовчанський район, с. Тихе, вул. Садова 1а.

Сума цього Договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору та вказаних у накладних. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у специфікаціях та видатковій накладній на поставку партії товару. Розрахунки за цим договором здійснюється Покупцем в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в банківській установі, при цьому зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано до суду податкові накладні, які були зареєстровані в ЄРПН, та видаткові накладні, які були складені ТОВ «Д-ОЙЛ» на адресу ПП «Мечніково» за період грудень 2018 року, січень 2019 року (т. 2 а.с. 7-102).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2018 року у сумі 187640,00 грн., за січень 2019 року у сумі 279966,00 грн., лютий 2019 року у сумі 45337,00 грн., які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідний звітний місяць (т. 1 а.с. 72-86).

Згідно наданих ПП «Мечніково» до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, взаємовідносини з ТОВ «Д-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 31782505) за період охоплений перевіркою оформлено кореспонденцією наступних субрахунків: Д-т 208, К-т 631, Д-т 644, К-т 631, Д-т 631, К-т 311.

Оплата за придбаний товар частково була проведена в безготівковій формі, згідно банківської виписки за 24.01.2019 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Д-ОЙЛ» суму 104763,50 грн.

Інша частина коштів за отриманий товар була погашена позивачем шляхом укладення договору №1905-01 про відступлення права вимоги від 19.05.2020 року, згідно якого ТОВ «Д-ОЙЛ» відступило право вимоги 2972895,46 грн. з ПП «Мечніково» на користь ПП "ЛІГА-А". Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2020 року, вказана сума заборгованості було погашена шляхом зменшення боргу ПП "ЛІГА-А" перед ПП «Мечніково».

Також позивачем надано до суду сертифікат якості N6 від 28.09.2018 р., виданий Національним науковим центром "Інститутґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" на добриво органічне, накладні на внутрішнє переміщення товару.

Перевезення придбаних товарів здійснювалось відповідно до ТТН: №0312/02 від 03.12.2018, №0412/02 від 04.12.2018, №0512/02 від 05.12.2018, №0612/02 від 06.12.2018, №0712/02 від 07.12.2018, №1012/02 від 10.12.2018, №1112/02 від 11.12.2018, №1212/02 від 12.12.2018, №1812/02 від 18.12.2018, №2012/02 від 20.12.2018, №2112/02 від 21.12.2018, №2412/02 від 24.12.2018, №1401/01 від 14.01.2019, №1501/01 від 15.01.2019, №1601/01 від 16.01.2019, №1701/01 від 17.01.2019, №1801/01 від 18.01.2019, №2101/01 від 21.01.2019, №2401/01 від 24.01.2019, перевезення здійснювалось автомобілем Камаз 307-03ХА/причіп НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 автомобільний перевізник ПП «Мечніково», замовник ПП «Мечніково», вантажовідправник ПП «Мечніково», вантажоодержувач ПП «Мечніково», пункт навантаження Харківська обл., Вовчанський район, с. Тихе, вул. Садова 1а, пункт розвантаження Харківська обл., Дворічанський р-н, с. Новоєгорівка, вул. Механізаторська 23; №2501/01 та №2501/02 від 25.01.2019, №2801/01 та №2801/02 від 28.01.2019, №2901/01 та №2901/02 від 29.01.2019, №3001/01 та №3001/02 від 30.01.2019, перевезення здійснювалось автомобілем Камаз 307-03ХА/ причіп НОМЕР_1 та автомобілем МАЗ 5551 №307-08ХА/ причіп НОМЕР_2 , водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , автомобільний перевізник ПП «Мечніково», замовник ПП «Мечніково», вантажовідправник ПП «Мечніково», вантажоодержувач ПП «Мечніково», пункт навантаження Харківська обл., Вовчанський район, с. Тихе, вул. Садова 1а, пункт розвантаження Харківська обл., Дворічанський р-н, с. Новоєгорівка, вул. Механізаторська 23.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом господарської діяльності ПП "Мечніково" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т. 1 а.с. 66).

На підтвердження наявності у позивача основних засобів та посівних площ, які забезпечують його господарську діяльність, позивачем надано до суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 (Основні засоби) за 2018-2019 роки, технічні паспорти на транспортні засоби, статистичну звітність ф 4-сг (звіт про посівні площі сільськогосподарських структур під урожай 2020, 2019, статистичну звітність ф 29-сг (звіт про площі та валові збори сільськогосподарських структур у 2018, 2019, 2020, свідоцтва на право власності на нерухоме майно (склад міндобрив, адміністративна будівля, зерносховище), щодо наявності трудових ресурсів (наказів про затвердження штатного розпису, наказів про прийняття на роботу та повідомлень про прийняття на роботу водіїв та підсобних робочих) (т. 1 а.с. 87- 221).

Отже, із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Д-ОЙЛ» укладено договір поставки добрива, виконання якого оформлено відповідними первинними документами, придбаний товар використаний в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.05.2023 року у справі № 804/1986/16.

Крім того, наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Також, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Отже, визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 804/644/16.

Щодо доводів контролюючого органу про неможливість автомобілів позивача перевозити саме таку кількість вантажу, позивачем надано письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно з наявним у матеріалах свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 повна маса транспортного засобу КАМАЗ 5320 реєстраційний № НОМЕР_4 під завантаженням складає 15385кг., згідно з технічною інформацією на вказаний транспортний засіб, отриманою з відкритих джерел у мережі Інтернет КАМАЗ-5320 - автомобіль-тягач із бортовою платою-формою вантажопідйомністю 8000 кг, призначений для роботи із причепом повною масою 11500 кг; базовий причіп мод. 8350 вантажопідйомністю 8000 кг.

Згідно з наявним у матеріалах свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 повна маса транспортного засобу МАЗ 5551 реєстраційний № НОМЕР_6 під завантаженням складає 15375кг., згідно з технічною інформацією на вказаний транспортний засіб, отриманою з відкритих джерел у мережі Інтернет МАЗ 5551 - автомобіль-тягач із масою від 7580кг.

Також позивачем пояснено, що разом із автомобілями використовувались причепи, так, зокрема згідно з наявним у матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 та технічною інформацією на вказаний транспортний засіб, отриманою з відкритих джерел у мережі Інтернет вантажопідйомність причепу бортового ГКБ (САЗАП) 8357 складає 12 Тон.

Навантаження було здійснено силами постачальника, розвантаження було здійснено силами покупця. В штаті ПП «Мечніково» згідно штатних розписів, що додані до матеріалів адміністративного позову у 2018 році працювало 10 водіїв та 7 підсобних робітників, а у 2019 році 5 водіїв та 7 підсобних робітників. Факт наявності трудових правовідносин з водіями, що керували транспортними засобами, зазначеними у товарно-транспортних накладних підтверджується наказами про прийняття працівника на роботу.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу що наданий до матеріалів справи сертифікат не є належним доказом у справі, оскільки такий сертифікат не було надано до перевірки, виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, слід ураховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №640/966/20.

Окрім того, доводи про відсутність сертифікатів про походження товару взагалі не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій з огляду на те, що вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також оскільки доведеність обставин завершеності господарської операції, серед іншого підтверджується фактом передачі та оплати отриманого позивачем товару.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17.

На підставі викладеного, з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів враховує надані позивачем до матеріалів справи первинні та інші документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Д-ОЙЛ».

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу, із якими погодився суд першої інстанції про не підтвердження факту виконання ПП "Мечніково" зобов`язань за спірним правочином шляхом виплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата за придбаний товар частково була проведена в безготівковій формі, згідно банківської виписки за 24.01.2019 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Д-ОЙЛ» суму 104763,50 грн. Інша частина коштів за отриманий товар була погашена позивачем шляхом укладення договору №1905-01 про відступлення права вимоги від 19.05.2020 року, згідно якого ТОВ «Д-ОЙЛ» відступило право вимоги 2972895,46 грн. з ПП «Мечніково» на користь ПП "ЛІГА-А". Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2020 року, вказана сума заборгованості було погашена шляхом зменшення боргу ПП "ЛІГА-А" перед ПП «Мечніково».

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

В силу приписів ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, до існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні з відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов`язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов`язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту /кладення договору відступлення права вимоги.

За таких обставин, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ "Д-ОЙЛ" відступило право вимоги 2972895,46 грн. з ПП "Мечніково" на користь ПП "ЛІГА-А", грошове зобов`язання ПП "Мечніково" збереглося, змінився лише кредитор.

Крім того, відповідно до п. 3 договору поставки №26/11-2018 від 26.11.2018, позивачем та ТОВ "Д-ОЙЛ" обумовлено, що розрахунки за цим договором здійснюється Покупцем в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в банківській установі, при цьому зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять всі документи, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ПП «Мечніково» та ТОВ «Дойл», та наслідків таких операцій у вигляді зміни стану та структури активів і зобов`язань ПП «Мечніково».

Стосовно відсутності специфікацій, які є невід`ємними частинами спірного договору поставки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського Договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорі вданого виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Аналогічна норма міститься у статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до умов якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що між ПП "Мечніково" та ТОВ "Д-ОЙЛ" було досягнуто домовленість щодо купівлі-продажу органічних добрив із визначенням всіх суттєвих умов, які вимагаються за законом (предмет, ціну та строк дії договору), колегія суддів вважає, що фіксація змісту правочину безпосередньо в договорі поставки №26/11-2018 від 26 листопада 2018 року та у відповідних видаткових накладних є належним доказом підтвердження реальності господарських операцій.

На підставі викладеного, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що виконання договору постачання добрива, укладеного між позивачем та ТОВ "Д-ОЙЛ" оформлено відповідними первинними документами, товар, отриманий за відповідним договором, використано в господарській діяльності позивача, в результаті здійснення відповідних господарських операцій відбулися зміни в структурі активів та зобов`язань позивача.

З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно відображено в своєму бухгалтерському обліку витрати за господарськими операціями із зазначеним вище суб`єктом господарювання та правомірно віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту у податковій звітності позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Наполягаючи на фіктивності вищевказаних господарських операцій, контролюючий орган вказував на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; неможливість встановлення джерела походження товару, його виробництва та введення в обіг; відсутність необхідних умов для реального здійснення господарських операцій.

З огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки із зазначеним суб`єктом господарювання та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено, чи залучались постачальником додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів, колегія суддів відхиляє вищевказані твердження відповідача як необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами.

Так само, контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження його доводів про відсутність необхідних умов для реального здійснення спірних господарських операцій.

Посилання на податкову інформацію щодо контрагента позивача про те, що така юридична особа фігурує у ланцюгах постачання, метою яких є ухилення від сплати податків, штучного формування податкової вигоди, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Зазначені відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом "безтоварності" спірних господарських операцій.

При цьому колегія суддів виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між покупцем та продавцем.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Невиконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові висновки щодо порушення контрагентами у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства.

Так, Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 у справі № 820/6980/14 зазначено, що «порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не установлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними».

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 804/644/16.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З огляду на наявність у позивача всіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, колегія суддів вважає доведеним факт придбання позивачем товарів саме у зазначеного контрагента.

Колегія суддів враховує, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про законність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення від 06.08.2021 року №00159900706 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП "Мечніково".

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 9617,69 грн., про що свідчить платіжне доручення №3632 від 06.09.2021 р. (т. 1, а.с. 18), та за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14426,53 грн., про що свідчить квитанція від 18.08.2022 р. №4329-9603-0907-8742 (т. 3, а.с. 74).

З урахуванням того, що позовну заяву та апеляційну скаргу задоволено, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача судові витрати в сумі 24044,22 грн.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Мечніково" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі № 520/17301/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства "Мечніково" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.08.2021 року №00159900706, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь приватного підприємства "Мечніково" (код ЄДРПОУ 31369101, вул. Мечніківська, 8, с. Новоєгорівка, Дворічанський район, Харківської області, 62740) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 24044 (двадцять чотири тисячі сорок чотири) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 21.08.23 р.