Рішення

від 14.08.2023 по справі 607/12284/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2023 Справа №607/12284/23

Провадження № 2/607/2630/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. У даному шлюбі в них народилось двоє дітей дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наданий час діти проживають з нею та їхнім вихованням вона займається самостійно, при цьому відповідач жодної матеріальної допомоги дітям не надає. На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн, щомісячно на кожну дитину.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.07.2023 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.08.2023 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий відповідачем ОСОБА_2 , згідно якого відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише частково. Так, відповідач вказує, що вказаний позивачем розмір аліментів є більшим від мінімального рекомендованого розміру аліментів, який може бути присуджений судом виключно у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Однак, позивачем не долучено до позовної заяви будь-яких належних та достовірних доказів того, що він має достатній заробіток (дохід), який би давав йому можливість сплачувати аліменти в зазначеному розмірі та доказів на підтвердження розміру щомісячних витрат позивачки на утримання дітей. Окрім цього, він не має у власності свого житла чи іншої нерухомості та несе витрати пов`язанні з оплатою житлово-комунальних послуг за місцем свого проживання Натомість, у приватній власності позивача перебуває земельна ділянка кадастровий номер якої 6125284500:02:001:2900. Зазначені обставини на думку відповідача свідчать про його незадовільне матеріальне становище, як майбутнього платника аліментів, а тому відсутні підстави для визначення навіть мінімального рекомендованого розміру аліментів. Відповідач зауважує, що він усвідомлює свій батьківський обов`язок утримувати дітей, погоджується сплачувати аліменти, проте у меншому розмірі, відповідно до його матеріального становища. З огляду на викладене просить суд позов задовольнити частково та стягувати з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн на кожну дитину, щомісячно, з моменту подання позовної заяви і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась,однак подала заяву про розгляд справ без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судову засідання не з`явився, проте у відзиві на позов просив розгляд справи здійснювати без його участі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.08.2018 розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим повторно 22.05.2018 Лозівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 15.12.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Як вбачається з витягу № 94 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданого Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Байковецької сільської ради 04.07.2023, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та разом з нею зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №341424027 від 03.08.2023, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6125284500:02:001:2900, площею 0,19 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: с. Лозова Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №341422059 від 03.08.2023, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно.

Судом встановлено, що неповнолітні діти сторін проживають разом з позивачем, водночас, сторони не дійшли згоди з приводу розміру їх матеріального утримання.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно ст. 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму на 2023 рік для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2833 гривні.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина..

Статтею 183 СК України, встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не заперечує свого обов`язку утримувати спільних з позивачем дітей, однак сторони не можуть досягти згоди, щодо розміру такого матеріального утримання.

Відповідач є особою працездатного віку, не надав суду доказів про перебування у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, а також докази на підтвердження того, що за своїм станом здоров`я чи фінансовим становищем він не може сплачувати аліменти на малолітніх дочок, у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину.

Разом з тим, позивачем на надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача ОСОБА_2 фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 3000 грн, щомісячно на кожну дитину.

Суд зауважує, що як відповідач, так і позивач повинні у однаковій мірі та у відповідності до вимог чинного сімейного законодавства, утримувати своїх дітей, відчувати відповідальність за них, забезпечувати їм добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Судом також враховано, що стягнення аліментів має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

Водночас, обов`язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов`язок по спростуванню доводів позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, виходячи зі встановленого законом обов`язку обох батьків щодо утримання їх неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 07 липня 2023 року і досягнення дітьми повноліття.

Водночас суд відхиляє посилання відповідача щодо стягнення з нього на утримання дітей аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн на кожну дитини, оскільки вважає, що такий розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також забезпечення належного рівня їх життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Положеннями ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити частково.

Стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 07 липня 2023 року і досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1073 гривні 60 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 21.08.2023.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяН. Р. Кунець