Постанова

від 21.08.2023 по справі 448/1272/23

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/1272/23

Провадження № 3/448/754/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2023 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Рушеляк Г.С.,

розглянувши матеріали справи, які надійшли з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , працюючої головним бухгалтером ТзОВ «Грін Граунд» (код ЄДРПОУ 42333568, юридична адреса с. Тщенець, Яворівського району, Львівської області) (згідно даних протоколу),

за частиною першоюстатті 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення(даліКУпАП),

учасники справи:

особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10,63 Конституції України особі роз`яснені,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТзОВ «Грінд Граунд» не подала платіжного доручення на перерахування належної до сплати суми податку на додану вартість в розмірі 6292 грн., яка зазначена в декларації за травень 2023 року (№9145881616 від 19.06.2023), термін сплати 30.06.2023, чим порушила вимоги п.57.1 ст. 57 ПКУ, вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому визнала, щиро розкаялася у вчиненому, підтвердила обставини, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснила, що мала здійснити платіж ПДВ 30.06.2023, а здійснила платіж 03.07.2023, тобто на наступний робочий день у зв`язку з блокуванням рахунку. На підтвердження вказаних обставин додала квитанцію від 03.07.2023.

ІІI. Застосоване судом законодавство

У відповідності до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов`язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша з них, репресивно-каральна (або "штрафна"), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями статей 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, тощо.

Диспозицією частини 1 статті 163-2 КУпАП передбачено, що неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), - передбачає адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПКУ, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ІV. Висновки Суду

Крім власного визнання вини в судовому засіданні, факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ №320 від 01.08.2023 р.; Актом про результати камеральної перевірки №19623/13-01-04-10-/42333568 від 01.08.2023 року; копією корінця виклику №20805/6/13-01-04-10 від 13.07.2023 та іншими документами, доданими до протоколу.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії особи, що склала відносно неї протокол про адміністративне правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останнього та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього - суду не скеровувала.

Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке полягає у неподанні або несвоєчасному поданні посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), за яке передбачена відповідальність за частиною 1 статті 163-2 КУпАП.

ІІІ. Накладення адміністративного стягнення.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім, випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Чинне законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють визначити малозначність провини. Є підстави вважати, що це адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.

Положення ст. 22 КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом. При розгляді справ та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, ступінь її вини та майновий стан; обставини, що пом`якшують відповідальність щире розкаяння, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність; приходжу до висновку про те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, з урахуванням вищевикладених обставин, хоча формально і містить ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, однак у зв`язку із своєю малозначністю не являє собою великої суспільної небезпеки на час його вчинення, а тому суд приходить до висновку, що на підставі ст.22 КУпАП ОСОБА_1 , слід звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Частиною 2 ст.284 КУпАП передбачено, що при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи.

Тому провадження по справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-2 КУпАП, слід закрити.

VI. Судові витрати

В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ст.247, 284 КУпАП, не вбачаю підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного і керуючись частиною 1 статті 163-2, 33, 34, 35, 40-1, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрити та звільнити останню від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

3. Судовий збір із ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

4. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду виготовлена та підписана суддею 21.08.2023 року.

Суддя Світлана ГІРЯК