Рішення

від 19.04.2021 по справі 757/30997/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30997/19-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

за участю секретаря судових засідань - Талдонової М.Є.,

розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Управління виконавчої дирекції Фонд соціального страхування України у м. Києві про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку з час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Управління виконавчої дирекції Фонд соціального страхування України у м. Києві, в якому просила стягнути допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 2098, 65 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 31.07.2018 по 14.06.2019 у розмірі 45771,00 грн., компенсацію в розмірі 917,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що наказом № 12-К Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.07.2018 було звільнено ОСОБА_1 з посади виконувача обов`язків старшого наукового співробітника відділу реформування відносин власності Науково-дослідного економічного інституту у зв`язку з реорганізацією Науково- дослідного економічного інституту. Однак, з 15.01.2016 по 30.01.2016 вона перебувала на лікарняному. Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 щодо проведення з нею розрахунку при звільненні, в тому числі і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності до відповідача, їй так і не перераховані грошові кошти, належні за листком непрацездатності.

Ухвалою судді від 13.06.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні.

Від відповідача відзив на позов не надходив до суду, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження від 06.08.2018, разом з копією позовної заяви з додатками, судом направлялися за місцем проживання (перебування) вказаним в позовній заяві.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем починаючи з 02.01.2009 на підставі наказу №174-К від 30.12.2008 за контрактом.

Наказом Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 12-К від 31.07.2018 позивачку звільнено з посади виконувача обов`язків старшого наукового співробітника відділу реформування відносин власності Науково-дослідного економічного інституту 31.07.2018 у зв`язку з реорганізацією Науково- дослідного економічного інституту.

З 15.01.2016 по 30.01.2016 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Позивач зазначила, що незважаючи на її неодноразові звернення щодо проведення з нею розрахунку при звільненні, в тому числі і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності до відповідача їй не перераховані грошові кошти, належні за листком непрацездатності, а саме: серії АГІ № 458706 з 15.01.2016 по 30.01.2016 у розмірі 2098,65 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом пункту 1 частини першої статті 22 КЗпП України допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

У частині другій цієї статті визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 760/18557/15-ц (провадження № 61-246св17).

Обчислення середньої заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.01.2009 на підставі наказу №174-К від 30.12.2008 була прийнята на посаду старшого наукового співробітника відділу регуляторної політики та реформування відносин власності, за контрактом. 01.04.2009 наказом №47-10 була переведена на посаду старшого наукового співробітника відділу реформування відносин власності Науково-дослідного економічного інституту, а звільнена з посади 31.07.2018.

Тобто ОСОБА_1 за перебування на лікарняному з 15.01.2016 по 30.01.2016 мала право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка у день її звільнення 31.07.2018 (та у подальшому) всупереч статті 116 КЗпП України виплачена не була, а тому підлягає стягненню у судовому порядку у розмірі 2098,65 грн.

Оскільки роботодавець не виконав вимоги статті 116 КЗпП України, то суд приходить до висновку про застосування до відповідача наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України у формі стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02. 1995 № 100 (далі - Порядок).

Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Згідно з пунктом 8 розділу 4 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня. середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до копії довідки №1/37 від 17.05.2018 посадовий оклад ОСОБА_1 згідно штатного розпису з 01.01.2016 становив 4369,00 грн.

Розрахунок середнього заробітку позивача за один день:

В червні 2018 року- 20 робочих днів, в липні 2018 року - 22 робочих днів (загалом 42 робочих днів).

Посадовий оклад позивача за два місяці роботи (червень, липень 2018 року) - 8778,00 грн. (4389,00 х 2), відповідно 209,00 грн. за один робочий день.

В періоді часу з 31.07.2018 по 14.06.2019 - 219 робочих днів.

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності, відповідно до листка непрацездатності серії АГЧ №458706, при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача, складає (209,00 х 219) - 45771,00 грн.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з розрахунком зробленим стороною позивача відповідач має сплатити компенсацію у розмірі 917,96 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку з час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 768,40 грн., який мав бути сплачений позивачем при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Управління виконавчої дирекції Фонд соціального страхування України у м. Києві про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, середнього заробітку з час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн. 65 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку з 31.07.2018 по 14.06.2019 у розмірі 45771 (сорок п`ять сімсот сімдесят одну) грн. 00 коп., за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові компенсацію у розмірі 917 (дев`ятсот сімнадцять) грн. 96 коп.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 02736403.

Третя особа-1: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596.

Третя особа-2: Управління виконавчої дирекції Фонд соціального страхування України у м. Києві, 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 92/2, код ЄДРПОУ 41312290.

Суддя Р.В. Новак