Рішення

від 10.08.2023 по справі 466/7019/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7019/21

Провадження № 2/466/260/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Коновал Х.В., Харечка І.Я.

позивача ОСОБА_1

справа №466/7019/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Залізничнетеплоенерго», ТзОВ УК «Наш дім Рясне», ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків

в с т а н о в и в:

02.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ЛКП «Залізничнетеплоенерго», ТзОВ УК «Наш дім Рясне», ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків, в якому просить суд ухвалити рішення, яким встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 кімнату №1, площею 12,1кв.м; у користування ОСОБА_2 кімнату №2, площею 11,4кв.м. з лоджією, площею 1,7кв.м; залишити в загальному користуванні: кімнату №3, площею 14,3кв.м, кухню, площею 9,1кв.м, ванну кімнату, площею 2,2кв.м., вбиральню, площею 1,4кв.м, коридор, площею 11,6кв.м, дві комірки, площею 0,7кв.м та 1,2кв.м., балкон, площею 0,5кв.м., а також зобов`язати Львівське комунальне підприємство розділити особові рахунки на оплату послуг з централізованого теплопостачання, що надаються в квартиру АДРЕСА_1 у співвідношенні 1/2 витрат за ОСОБА_1 в одному рахунку та 1/2 витрат за ОСОБА_2 в одному рахунку; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Управлінська компанія «Наш дім Рясне» розділити особові рахунки на оплату комунальних послуг, що надаються в квартиру АДРЕСА_1 у співвідношенні 1/2 витрат за ОСОБА_1 в одному рахунку та 1/2 витрат за ОСОБА_2 в окремому рахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру позивачка набула на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.10.2008 р., виданого державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Спільник З.В.

Другим співвласником вищевказаної квартири є брат позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.08.2007р.

На даний час між співвласниками склалися складні стосунки і вони не можуть дійти згоди щодо порядку користування спірною квартирою. Крім того, відповідач ОСОБА_2 повністю відмовляється приймати участь у витратах по оплаті комунальних послуг за квартиру, а на пропозицію укласти договір про порядок користування спільним майном відповідно до часток у праві спільної часткової власності, відповідач категорично не погодився.

Відповідач ОСОБА_2 фактично проживає у АДРЕСА_2 та відмовляється брати участь в утриманні спірної квартири, зокрема не сплачує комунальні послуги плата за які нараховується від площі квартири (централізоване опалення та утримання будинку та прибудинкової території).

При таких обставинах, внаслідок бездіяльності відповідача ОСОБА_2 , яка полягає у несплаті комунальних послуг та відмові укласти договір про порядок користування спільним майном, позивачка немає можливості розділити особові рахунки на сплату комунальних послуг, які надаються ЛКП «Залізничтеплоенерго» та ТзОВ Управлінська компанія «Наш дім Рясне».

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦПК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, праве спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Як вбачається з технічного паспорта, спірна квартира розташована на 2 поверсі п`яти поверхового будинку та складається з трьох кімнат, житловою площею 37.8 кв.м., в тому числі 1-а кімната - 12.1кв.м.; 2-га кімната - 11.4 кв.м.; 3-я кімната - 14.3 кв.м., кухня площею

9.1 кв.м., ванна кімната площею 2.2 кв.м., вбиральня площею 1.4 кв.м., коридор площею 11 кв.м., дві комірки площею 0.7 та 1.2 кв.м., балконом 0.5 кв.м., лоджія 1.7 кв.м., загальна площа квартири становить 66.2 кв.м. Кімнати в квартирі ізольовані.

Таким чином, враховуючи те, що спірна квартира є трикімнатною, а співвласників в квартирі є двоє, відтак позивачка вважає можливим встановити порядок користування житловими приміщеннями у спірній квартирі таким чином: позивачці в користування кімнату площею 12.1 м.кв., відповідачу ОСОБА_2 кімнату площею 11.4 м.кв. з лоджією 1.7 м.кв., а кімнату площею 14.3 м.кв. залишити у спільному користуванні, оскільки такий порядок користування не буде порушувати права сторін та максимально відповідатиме часткам співвласників.

Всі інші приміщення, а саме, кухню площею 9.1 кв.м., ванну кімнату площею 2.2 кв.м., вбиральню площею 1.4 кв.м., коридор площею 11.6 кв.м., дві комірки площею 0.7 та 1,2 кв.м., балкон 0.5 кв.м. залишити у спільному користуванні.

Крім того, позивач вказує, що згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).

Відповідно до п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласників розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

Абзацом 2 зазначеного пункту постанови передбачено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:

- за електроенергію при загальному лічильнику пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);

- за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;

- за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Згідно з п.7 Правил власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Особові рахунки на сплату комунальних послуг які надаються ЛКП «Залізничтеплоенерго» та ТзОВ Управлінська компанія «Наш дім Рясне» оформлені на ім`я позивачки, що підтверджується копіями квитанцій. Відповідач ОСОБА_2 оплачувати комунальні послуги відмовляється і на неодноразові прохання позивачки звернутись разом із заявою про розподіл особових рахунків не реагує.

На сьогоднішній день у позивачки виникла заборгованість з сплату вищевказаних послуг, оскільки її невеликої пенсії не вистачає щоб їх покривати.

Таким чином, у зв`язку із тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності, власники зобов`язані відповідно до своїх часток брати участь у оплаті за житлово-комунальні послуги, відтак рішення суду про зобов`язання відповідачів ЛКП «Залізничтеплоенерго» та ТзОВ Управлінська компанія «Наш дім Рясне» розділити особові рахунки буде таким, що максимально захищає права позивачки.

З врахуванням вищевикладеного, змушена звернутися до суду.

Позивач та представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Представник в останнє судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечили, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи. Просили частково задовольнити позов, виділивши ОСОБА_2 у користування кімнатку площею 14,3 кв.м., а кімнату площею 11,4кв.м з лоджією 1.7кв.м. та кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, дві комірки, та балкон залишити в загальному користуванні. У задоволенні решти позовних вимог просить відмовити. В останнє судове засідання відповідач та представник не з`явилися, однак надіслали на адресу суду заяву про завершення розгляду справи у їх відсутності та письмовий виступ в судових дебатах (а.с.34-35, 131).

Представник відповідача ТзОВ УК «Наш дім Рясне» в судовому засіданні позов заперечив, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В останнє судове засідання не з`явилися, однак надіслав на адресу суду заяву про завершення розгляду справи у їх відсутності.

Представник відповідача ЛКП «Залізничнетеплоенерго» в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення позовних вимог покладається на розсуд суду (а.с.77-78, 100-101).

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, належить по 1/2 частці квартира АДРЕСА_1 . Дані обставини підтверджуються копією витягів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та копією свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.5-8).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 2007 рік, квартира складається з трьох кімнат, загальна площа квартири становить 66,2кв.м, житлова площа 37,8кв.м, кімната №1, площею 12,1кв.м, кімната №2, площею 11,4кв.м., кімната №3, площею 14,3кв.м, кухня, площею 9,1кв.м, ванна кімната, площею 2,2кв.м., вбиральня, площею 1,4кв.м, коридор, площею 11,6кв.м, дві комірки, площею 0,7кв.м та 1,2кв.м., балкон, площею 0,5кв.м., лоджія, площею 1,7кв.м. (а.с.9).

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач наводить аргументи про те, що між співвласниками квартири виникли неприязні відносини, часті конфлікти щодо порядку користування спірною квартирою, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року (справа № 6-1500цс15), постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року (справа № 761/44705/19), від 22 липня 2022 року (справа № 344/698/18).

Також, як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Разом з тим, житлові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Житловим кодексом України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з частиною першою статті 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказує, що між співвласниками квартири склався такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме позивач користується житловою кімнату площею 12,1кв.м, а відповідач не проживає на даний час в спірній квартирі, а тому виділення ОСОБА_1 у користування кімнати, площею 12,1кв.м., не тягне за собою порушення прав відповідача.

Отже, позивачем визначено усі складові квартири, які підлягають визначенню між сторонами для порядку користування житловим приміщенням.

Виходячи з вищенаведених норм права та правової позиції Верховного Суду, суд погоджується з даними доводами позивача і вважає, що справедливим та таким, що відповідатиме допустимим розмірам житлової площі на кожну особу буде встановлений запропонований позивачем порядок користування житлом, а саме: виділити позивачу у користування кімнату № НОМЕР_1 , площею 12,1кв.м; виділити у користування ОСОБА_2 кімнату №2, площею 11,4кв.м. з лоджією, площею 1,7кв.м; залишити в загальному користуванні: кімнату №3, площею 14,3кв.м, кухню, площею 9,1кв.м, ванну кімнату, площею 2,2кв.м., вбиральню, площею 1,4кв.м, коридор, площею 11,6кв.м, дві комірки, площею 0,7кв.м та 1,2кв.м., балкон, площею 0,5кв.м.

При цьому, суд враховує, що визначення вказаного порядку користування квартирою не призведе до погіршення житлових умов сторін у справі. Виділяючи в користування ізольовані жилі кімнати буде дотримано принцип адекватності розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно та збережено цільове призначення квартири, а саме проживання людей.

Щодо запропонованого відповідачем порядку користування квартирою, суд враховує, що відповідачем не надано варіантів встановлення порядку користування квартирою, запропонованих відповідним фахівцем, який має спеціальні знання. Учасниками судового розгляду не заявлялись клопотання щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою відповідності площі кімнат розмірам часток сторін у спільній частковій власності.

Крім того, суд зауважує, що сама по собі відсутність звернень співвласників до правоохоронних чи інших органів з приводу користування квартирою не може свідчити про відсутність спору як такого. Натомість, звернення позивача до суду є свідченням відсутності згоди щодо користування спільним майном та несення витрат на його утримання.

Також, відповідачем ОСОБА_2 частково спростовано наявність суперечностей стосовно сплати комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується квитанцією від 19.07.2022 про оплату коштів за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 3685,20грн. (а.с.84).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що виділення сторонам наведених вище кімнат відповідає вимогам закону, частці у спільному майні та не призведе до порушення житлових прав співвласників квартири, адже баланс інтересів співвласників при користуванні квартирою не порушить права один одного та визначення порядку користування спірною квартирою за запропонованим позивачем варіантом є найбільш наближений до розміру житла, що перебуває у власності сторін, , а тому за таких обставин, позовні вимоги щодо встановлення порядку користування спірною квартирою відповідають вимогам закону та підлягають до задоволення.

Інші доводи та твердження сторони відповідача висновки суду не спростовують і підстав для відмови в задоволенні позову не дають.

Щодо позовної вимоги про розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 та цим рішенням встановлено порядок користування спірною квартирою між двома співвласниками.

Позивач наводить аргументи про те, що оскільки відповідач не бере участь в утриманні спільної квартири, адже не здійснює оплату за житлового-комунальні послуги, а відтак необхідно здійснити розподіл особових рахунків з урахування визначеного порядку користування квартирною між двома співвласниками.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно з ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (далі - Правила) мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 №190 споживач забезпечує виконання технічних умов та підключення об`єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення згідно із цими Правилами. Приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється відповідно до технічних умов, виданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, та розробленого і затвердженого в установленому порядку проєкту на приєднання.

Згідно п. 4.5.7 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 310 у випадку якщо за однією адресою відбувається виділ частки майна (приміщення) співвласників із спільної сумісної власності, внаслідок чого кожен із співвласників набуває права власності на окрему частку такого майна, перерозподіл потужності між власниками не потребує розробки та видачі технічних умов, якщо не збільшується величина сумарної приєднаної потужності об`єкта архітектури та/або не змінюється категорія надійності електропостачання електроустановки. У цьому випадку роботи, що забезпечують перерозподіл потужності та облік електричної енергії, здійснюються ОСР після внесення кожним із власників (співвласників) плати за монтаж (демонтаж) додаткових елементів мережі та встановлення окремих вузлів обліку.

Відповідно до п. п. 2.3.6, 2.3.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, послуги з облаштування вузла обліку електроустановки або реконструкції вузла обліку надаються споживачу постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії відповідно до договору про надання послуг комерційного обліку та Кодексу комерційного обліку. Надання споживачу замовлених ним послуг з облаштування вузла обліку або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок споживача. У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла обліку або реконструкції вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.

Також слід зазначити, що відповідно до п.1 Глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 договір розподілу природного газу має бути укладений оператором газорозподільної мережі з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через газорозподільної мережі, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора газорозподільної мережі.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

За однією поштовою адресою укладається один договір розподілу природного газу з побутовим споживачем. У випадку наявності у побутового споживача декількох об`єктів за різними поштовими адресами укладаються окремі договори розподілу природного газу по цих об`єктах.

Якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.

Відповідно до п. 29, 30, 32 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.09.2018 № 712 плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Співвласник не звільняється від обов`язку оплати послуги з управління у разі тимчасової відсутності його та/або членів сім`ї. Ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає: витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису.

Аналізуючи наведені положення норм права, суд прийшов до переконання про те, що відкриття окремих особових рахунків на кожного із співвласників на оплату житлово-комунальних послуг: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, вивезення побутових відходів та послуги на утримання будинків та споруд та прибудинкової території, можливе лише після виділення часток кожного із співвласників в натурі, та встановлення окремих обчислювальних приладів щодо окремих видів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку із встановленим, суд прийшов до переконання про те, що оскільки між співвласники встановлено порядок користування спільною частковою власністю без виділення часток у натурі, житлово-комунальні послуги отримують у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для задоволення позовних вимог про розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг також відсутні, а тому у таких позовних вимогах необхідно відмовити.

Щодо доводів позивача про здійснення оплати за житлово-комунальні послуги особисто нею, що підтверджено платіжними документами, які містяться у матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Отже, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Наведена вище правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №521/3743/17-ц (провадження №61-26462св18) та у постанові від 19.08.2020 у справі №703/2200/15-ц (провадження №61-7289св20).

Аналіз викладених норм права дає підстави для висновку, що частина позовних вимог позивача не ґрунтується на нормах права, оскільки чинним законодавством не передбачено проведення поділу особових рахунків за комунальні послуги, або ж відкриття декількох особових рахунків в одному житлі, відтак не можуть бути задоволені. Крім цього, за законом суд не наділений правом проводити поділ особових рахунків за комунальні послуги.

Будь-яких інших фактичних обставин, які б мали значення для правильного вирішення справи суд не встановив.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач при подачі позову звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача ОСОБА_2 в доход держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в наступному порядку:

- виділити у користування ОСОБА_1 кімнату №1, площею 12,1кв.м;

- виділити у користування ОСОБА_2 кімнату №2, площею 11,4кв.м. з лоджією, площею 1,7кв.м;

- залишити в загальному користуванні: кімнату №3, площею 14,3кв.м, кухню, площею 9,1кв.м, ванну кімнату, площею 2,2кв.м., вбиральню, площею 1,4кв.м, коридор, площею 11,6кв.м, дві комірки, площею 0,7кв.м та 1,2кв.м., балкон, площею 0,5кв.м.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ЛКП «Залізничнетеплоенерго», ЄДРПОУ - 20784943, юридична адреса: м. Львів, вул. Петлюри, 4А.

Відповідач: ТзОВ УК «Наш дім Рясне», ЄДРПОУ - 43216562, м. Львів, вул. Шевченка, 313/84.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 серпня 2023 року.

Суддя О. І. Ковальчук