Вирок
від 21.08.2023 по справі 515/159516-к
БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.08.2023

Справа № 515/159516-к

Провадження № 1-кп/497/1/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 року Болградський районний суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарі судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,

представників потерпілих юридичних осіб - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ,

обвинуваченого ОСОБА_18 ,

захисників - ОСОБА_19 та ОСОБА_20 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград кримінальне провадження №12014160440000352 від 29.07.2014 року з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Одеса, зі слів - має середню освіту, одружений, виховує і утримує у шлюбі шістьох дітей, п`ятеро з яких неповнолітні, працює заступником директора ТОВ "Прємако-Україна», місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий, запобіжний захід не обрано,

- який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.5 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту гр. ОСОБА_21 обвинувачується в тому, що він у період часу, починаючи з липня до вересня 2014р. (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи на території земель Тузлівської об`єднаної територіальної громади (в той час Безим`янської сільради, а також Дивізійської та Жовтоярської сільських рад) Татарбунарського району Одеської області, діючи з єдиним умислом з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за №12016160310000834, брав участь в організації та подальшому таємному викраденні чужого майна в особливо великих розмірах за допомогою важкої спеціальної техніки, за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за №12016160310000834, за наступних обставин.

Так, гр. ОСОБА_21 обвинувачується в тому, що у період часу з липня до серпня 2014року на території земель Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, спільно з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за №12016160310000834, організував та брав участь у здійснені крадіжки 2120метрів металевих труб діаметром 1220мм, які були частиною трубопроводу Дунай-Дністровської зрошувальної системи і знаходилися на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району та належали Державному агентству водних ресурсів України Одеського обласного управління водних ресурсів Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства, спричинивши вказаними діями Татарбунарському МУВГ матеріальну шкоду на загальну суму 508800гривень.

Далі, починаючи з серпня до вересня 2014 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), на території земель Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_21 , спільно з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за №12016160310000834, організував та брав участь у здійснені крадіжки металевих труб довжиною 16223метри, з яких: 1745метрів діаметром 630мм, 4242метри діаметром 600мм, 3970метрів діаметром 500мм, 4333метри діаметром 400мм та 1933метри діаметром 300мм, які є частиною трубопроводу Дунай-Дністровської зрошувальної системи, що знаходилися на території і належали Жовтоярській сільській раді Татарбунарського району Одеської області, спричинивши вказаними діями цій сільській раді матеріальну шкоду на загальну суму 3578122гривні.

Крім того, починаючи з серпня до вересня 2014 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), на території земель Тузлівської об`єднаної територіальної громади (в той час Безім`янської сільської ради) Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_21 спільно з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за №12016160310000834, організував та брав участь у здійснені крадіжки металевих труб довжиною 8846,15метри, з яких: чавунних - 483 метри діаметром 250мм і 1292 метри діаметром 300мм, та сталевих - 1999,6 метри діаметром 920мм, 518,55метрів діаметром 720мм, 296 метрів діаметром 530мм, 712 метрів діаметром 630мм та 865 метрів діаметром 426мм, - які були частиною трубопроводу Дунай-Дністровської зрошувальної системи, що знаходилися на території і належали Безім`янській сільській раді Татарбунарського району Одеської області, спричинивши вказаними діями цій сільській раді матеріальну шкоду на суму 1949603гривень.

Загалом, згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_21 та невстановлені особи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за №12016160310000834, спричинили Державному агентству водних ресурсів України Одеського обласного управління водних ресурсів в особі Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства матеріальну шкоду на загальну суму 508800гривень, Жовтоярській сільській раді Татарбунарського району матеріальну шкоду на загальну суму 3578122гривні, та Безім`янській сільській раді Татарбунарського району - матеріальну шкоду на загальну суму 1949603гривні.

Таким чином, гр. ОСОБА_21 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

Дане кримінальне провадження №12014160440000352 від 29.07.2014р. з обвинувальним актом відносно громадянина України ОСОБА_21 , який обвинувачується у вчиненні на території Татарбунарського району Одеської області злочину, передбаченого ст.185 ч.5 КК України, - у провадження Болградського районного суду Одеської області надійшло 03.11.2017р. відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від 25.10.2017р., якою підсудність визначена за поданням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області щодо неможливості утворити колегію після скасування судом апеляційної інстанції ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду від 03.08.2017р. щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Досудове розслідування зазначеного кримінального провадження було закінчено СВ Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, обвинувальний акт був затверджений 16.03.2017р. заступником Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_22 . Відповідно до постанови керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури від 13.11.2017р. Ухвалами Болградського районного суду Одеської області від 06.11.2017р. та від 20.03.2018р. кримінальне провадження було призначене, відповідно, до підготовчого судового розгляду на 16.11.2017р. та до судового розгляду по суті - на 29.03.2018р., судові засідання неодноразово відкладалися з різних поважних об`єктивних причин.

Ухвалою колегії суддів від 11.02.2019р.: 1) задоволено клопотання ОСОБА_14 - представника потерпілої юридичної особи - Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про відкликання позовної заяви, та визнано неподаною позовну заяву Жовтоярської сільської ради (код ЄДПРОУ 3546087019382) на суму 3млн.677тис.грн. (т.2, а.с.131-134); 2) залишено без задоволення клопотання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про залучення її в якості потерпілого у даному кримінальному провадженні; 3) задоволено клопотання Кілійського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну у даному кримінальному провадженні потерпілої особи та цивільного позивача Татарбуранського МУВГ - його правонаступником Кілійським МУВГ; 4) замінено у даному кримінальному провадженні потерпілу особу та цивільного позивача Татарбунарське Міжрайонне управління водного господарства його правонаступником - Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю Державного Агентства водних ресурсів України (скорочено - Кілійське МУВГ, адреса: 68300, м.Кілія, вул.Богдана Хмельницького,78, НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , керівник: начальник управління - ОСОБА_15 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ); та 5) відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_20 про визнання потерпілою стороною Державного агентства водних ресурсів України і повернення на стадію підготовчого судового засідання. А, ухвалою від 18.02.2019р. - суд виправив описку в ухвалі Болградського районного суду від 11.02.2019р. щодо назви потерпілої юридичної особи - Кілійське міжрайонне управління водного господарства (скорочена назва Кілійське МУВГ), місце знаходження юридичної особи адреса: 68300, м.Кілія, вул.Богдана Хмельницького,78; позовні заяви Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області визнані неподаними і повернуті заявникам у зв`язку з несвоєчасністю їх подання - у порушення вимог ст.128 КПК України; та роз`яснено представникам Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області і Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, що вони не позбавлені права після закінчення судового розгляду по даному кримінальному провадженні та ухваленні судом рішення по суті звернутися з даними позовними заявами у порядку цивільного судочинства.

Представник Кілійського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_13 , допитаний у судовому засіданні 18.02.2019р. (т.3,а.с.115,147зв.) - пояснив суду, що у 2014році він працював керівником Татарбунарського міжрайонне управління водного господарства (МУВГ) та був свідком, як невідомі особи у серпні 2014 року почали демонтаж трубопроводу зрошувальної системи, яка перебувала на балансі Татарбунарського МУВГ, він, як керівник і очевидець, намагався встановити осіб та законність підстав демонтажу, неодноразово, протягом кількох днів, поки велися роботи - викликав поліцію, але роботи продовжували здійснюватися, поліція їх не зупиняла. Керував роботами невідомий чоловік, що завжди знаходився поряд, але не виходив з легкового автомобілю типу «Джип», тому його обличчя він, свідок, не бачив, але знає, що він, можливо, армянін за національністю, бо так його всі називали - саме він завжди спілкувався з поліцією, показував правоохоронним органам якісь документи і поліція не перешкоджала у подальшому демонтажу труб. Щодо ОСОБА_21 - він, свідок, його не бачив. але вважає, що ОСОБА_21 виконував вказівки того армяніна та інших осіб, які всім керували (т.3,а.с.149). Цей трубопровід був законсервований, оскільки вода виявилася непридатною для поливу. Трубопровід був в оперативному управлінні Татарбунарського МУВГ, ми за нього відповідали, балансова вартість мені невідома. Було зруйновано 2км.120м. трубопроводу.

Представник Державного агентства водних ресурсів ОСОБА_23 (а.с.116,96,т.3), допитаний у судовому засіданні, - суду пояснив, що власником майна - трубопроводу - є держава, але воно було передане в оперативне управління Татарбунарському і Кілійському міжрайонним управлінням водного господарства (МУВГ), які наразі, після реорганізації, об`єднані в одне - Кілійське МУВГ; він, представник, не був очевидцем подій, але ті відомості, з якими він ознайомився в Управлінні, свідчать про те, що роботи по демонтажу трубопроводу велися і вдень і вночі; зі слів інженера Управління ОСОБА_24 , який викликаний для допиту в якості свідка - там бачили і ОСОБА_25 , і армяніна, що був там старшим, ім`я його не знає (т.3, а.с.150).

Представник потерпілої особи ОСОБА_26 , будучи допитаною у судовому засіданні (т.3,а.с.150) пояснила суду, що вона в той рік була головою Безім`янської сільської ради, коли на полях, що належали її сільраді, почалася крадіжка трубопроводу. Та часина трубопроводу була на балансі Безім`янської сільської ради, тому вона, як голова, намагалася з`ясувати, хто і чому здійснює демонтаж трубопроводу без її, як голови, попередження, не кажучи вже про дозвіл сільської ради, але ті робочі, хто працював безпосередньо на демонтажі, їй не надали зрозумілих пояснень, тому вона поїхала до поліції і прокуратури та написала відповідні заяви, однак правоохоронні органи не перешкоджали здійснювати демонтаж. Їй потім ті працівники, що здійснювали демонтаж, пояснили, що він здійснюється за державною програмою. ОСОБА_21 бачила в селі і один раз в полі, але поряд з ним в полі був армянін, точне ім`я якого вона не знає, але щось на кшалт «Арутюнян Ваген»; вона зрозуміла, що армянін - керував тими роботами, бо він її образив. як жінку, а ОСОБА_21 був його підлеглим. Ніхто не ховався, процес був відкрити, роботи здійснювалися гучно, приблизно 10днів, усі його бачили. Хтось казав, що це державна програма. Хтось з односельців говорив їй. що бачив поліцію і телебачення, але особисто до неї ніхто з поліції чи телебачення не звертався. Цей трубопровід останні 10-15років не використовувався. У 2014році було розпорядження Татарбунарської міської ради про передачу тієї частини трубопроводу Безім`янській сільській раді. Тепер вона об`єднана і є Тузлівською.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_14 - Жовтоярський сільський голова, допитаний судом у судовому засіданні (т.3,а.с.151-152)- пояснив суду, що демонтаж трубопроводу почався 14.08.2014р. - йому, представнику, як керівнику. зателефонували сільські мешканці і повідомили, що почав працювати екскаватор і відкопує труби трубопроводу. Він, представник. виїхав на місце і побачив самого екскаваторника, який пояснив, що він найманий працівник, а той, хто його найняв, скоро приїде і все пояснить. Ніхто ніякі документи йому, представнику, не показав, тому він особисто з заявами до правоохоронних органів звертався дев`ять разів - йому лише пояснили ті наймані працівники, що йде війна і потрібен метал на бронежилети та зброю. На місце демонтажу кілька разів приїжджали працівники поліції, на час їх перебування роботи зупинялися, але після від`їзду працівників поліції - відновлювалися. Роботи здійснювалися і вдень і вночі - зварювальники відрізали труби, кранами їх вантажили до спеціальних машин - трубовозів. Одного разу поліція навіть затримала два трубовози, але потім їх хтось відпустив. ОСОБА_21 виконував розпорядницькі функції, спілкувався з поліцією, виглядало так, що він був керуючим тих робіт, але документи мав показати якійсь інший чоловік, проте так і не показав. Трубопровід на той час не працював тривалий час, оскільки зрошування, яке почалося у 1984році і тривало деякий час, - було припинено з-за неякісної, солоної води. Трубопровід передавався на баланс комунальної власності - держава лише побудувала, але належали вони Жовтоярській сільській раді і перебували на її балансі. Представник особисто не бачив журналістів, але йому розповідали, що селяни запрошували. Під час здійснення демонтажу труб фермерам попсували врожай, але збитки їм виплатили.

Представник Кілійського МУВГ ОСОБА_16 у судовому засіданні (т.6,а.с.164) заявив, що право власності на трубопровід належить державі. В положенні вказані повноваження керівника.

Державний обвинувач на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_21 у вчиненні інкримінованого йому злочину надав суду письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування (т.4 та т.5), а саме:

- витяг з кримінального провадження №12014160440000352 від 29.07.2014 року;

- заяви та листи начальника Татарбунарського МУВГ ОСОБА_13 до правоохоронних органів - поліції та прокуратури - щодо розкрадання труб зрошувальної системи від 11,12,14 і 15.08.2014р.,

- рапорти працівників поліції про надходження повідомлень на 102 - 11,12,14,15 і 19.08.2014р. - щодо розкрадання труб, з зазначенням, що рішення за повідомленнями не прийнято;

- лист СБУ на ім`я начальника Татарбунарського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо встановлення факту можливо незаконного викопування металевих труб та необхідності задокументувати правопорушення;

- протоколи огляду події без зазначення понятих від 12,13,17 і 18.08.2014р. - труб на території с.Дивізія - які були розрізані газовим різаком, транспортні засоби відсутні, фотофіксація не здійснювалася; до останнього протоколу додано три фотокартки - вид траншеї з обрізком металевої труби довжиною 350м.,

- повідомлення Жовтоярського сільського голови ОСОБА_14 щодо пограбування 14,15,16,17 та 19.08.2014р. Дунай-Дністровської зрошувальної системи, що перебуває у комунальній власності Жовтоярської сільської ради;

- ще одна заява ОСОБА_13 про те, що продовжується розкрадання труб - від 18.08.2014р.;

- колективне звернення депутатів Жовтоярської сільської ради на ім`я начальника Татарбунарського відділу поліції - від 18.08.2014р.;

- протокол огляду події з зазначенням понятих - від 19.08.2014р. - труб на території с.Дивізія - які були розрізані газовим різаком, транспортні засоби відсутні, фотофіксація здійснювалася, додано чотири фотокартки труби у траншеї, та Акт від 18.08.214 про передачу труб на зберігання, згідно якого ОСОБА_14 відмовився взяти труби на зберігання у зв`язку з відсутністю місця з охороною;

- розписка ОСОБА_27 про повернення йому підйомного крану, автомобіля та газового різака - від 19.08.2014р.;

- розписка ОСОБА_28 про отримання від працівників поліції екскаватора, розписка ОСОБА_29 про отримання від працівників поліції автомобіля «Газель» від 19.08.2014р.:

- протоколи огляду місця події від 20, 21,22 і 26.08.2014р. з фототаблицями, якими також зафіксовано факт демонтажу труб з траншей та траншеї без труб, а також техніка - автомобіль з завантаженими трубами, підйомний кран;

- розписка на ім`я ОСОБА_21 про отримання підйомного крану на зберігання (т.4,а.с.133), тобто, (по батькові та прізвище цієї особи відрізняються від по батькові та прізвища обвинуваченого);

- розписка гр. ОСОБА_30 від 26.08.2014р. про отримання від працівників поліції на зберігання автомобіля «Вольво»,

- розписка гр. ОСОБА_27 від 26.08.2014р. про отримання на зберігання від працівників поліції трактора Т-150, що належить йому;

- Акт від 26.08.2014р. про відмову ОСОБА_14 у прийнятті на зберігання металевих труб (а.с.136,т.4);

- витяґг з ЄРДР про внесення кримінального провадження №12014160440000383 від 11.08.2014 року за фактом пошкодження та крадіжки труб татарбунарського МУВГ;

- результати інвентаризації Жовтоярської сільської ради труб зрошувальної системи, де вказано кількість - 95 (без одиниці виміру) та вартість - 3578122 (без одиниці виміру), а також реєстр викрадених труб і тих, що залишилися в наявності (без зазначення вартості);

- а також таблицю інвентаризації станом на 01.10.2014р. (т.4, а.с.149,150), згідно якої залишкова вартість недостачі вказано «0» (нуль) гривень;

- витяг з кримінального провадження №12014160440000417 від 02.09.2014р. щодо внесення відомостей за заявою ОСОБА_26 про факт викрадення металевих труб;

- постанова про зміну кваліфікації від 03.10.2014р. з ч.1 на ч.3 ст185 КК України за фактом викрадення металевих труб за заявою ОСОБА_26 та витяг з ЄРДР про внесення відомостей щодо зміну кваліфікації;

- заява ОСОБА_26 від 01.09.2014 про відкриту крадіжку на територіях приватних фермерських земельних ділянок Безім`янської сільської ради чавунних та сталевих труб великого діаметру;

- лист татарбунарської районної ради від 08.09.2014р. на ім`я начальника татарбунарського районного відділу поліції з приводу демонтажу труб зрошувальної системи невідомими особами;

- аналогічне повідомлення ОСОБА_13 від 03.09.2014р.;

- протокол огляду місця події від 12.09.2014р. - з фототаблицею рихлої землі;

- лист Безім`янського сільського голови ОСОБА_26 від 15.09.2014р. на ім`я Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області про те, що рішення про приймання на баланс зрошувальної мережі сільською радою не приймалося - вона перебуває на балансі згідно акту приймання-передачі, що був підписаний сільським головою 07.02.2004р. та вимог ревізії КРУ, а у грудні 2011р. на виконання протоколу №56 засідання КМУ від 08.08.2011р. було ухвалене рішення «Про передачу внутрішньогосподарських меліоративних систем з комунальної власності Безім`янської сільської ради до державної власності», проте процедура з невідомої причини не проводилася (т.4,а.с.164);

- розпорядження Безім`янської сільської ради про інвентаризацію труб від 10.10.2014р. та Акт інвентаризації щодо кількості демонтованих та залишених труб, оцінка вартості не вказана;

- список власників земельних ділянок, на території яких здійснювався демонтаж труб (всього 46 осіб);

- Постанова про доручення досудового розслідування Кілійському РВ ГУМВС України в Одеській області від 17.12.2014р. (а.с.171);

- довідка про те, що ОСОБА_21 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.172,т.4);

- матеріали кримінального провадження №12014160440000352 від 29.07.2014 за ст.185ч.3 КК України - за фактом таємного викрадення труб зрошувальної системи Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області - заяви ОСОБА_13 - начальника Татарбунарського МУВГ від 29.07.2014р.,

- витяг з ЄРДР від 29.07.2014р., Постанова про зміну кваліфікації від 03.10.2014р. - з ч.2 на ч.3 ст.185 КК України, протокол огляду місця події від 29.07.2014р. - ділянки місцевості на території с.Дивізія Татарбунарського району Одеської області з фотофіксацією та у присутності понятих, згідно якого знайдено сліди на поверхні землі, пачки від цигарок, відрізок двох труб металеві довжиною 33,75м.;

- протокол огляду від 29.07.2014з фотофіксацією - автомобіля з навантаженими чотирма трубами (т.4,а.с.191-196);

- розписка від 29.07.2014 про отримання чотирьох труб на зберігання особою, ім`я і прізвище якої вказані нерозбірливо;

- та розписка тієї ж особи про зберігання автомобіля вантажного з д.н.з. НОМЕР_3 ;

- довідка татарбунарського МУВР про перебування на балансі трубопроводу балансовою вартістю 1842630грн., інв.№10330167, що зберігається у с.Дивізія, ІІІ-експлуатаційна дільниця, факт крадіжки зафіксовано 29.07.2014р. (т.4,а.с.199);

- розписка про отримання гр. ОСОБА_31 05.08.2014р. на зберігання автомобіля вантажного з д.н.з. НОМЕР_3 ;

- довідка про те, що виявлені на місці події вантажні автомобілі належать ОСОБА_32 та ОСОБА_33 (т.4,а.с206);

- інвентарізаційний акт вартості труб, що перебували станом на 09.10.2014р. на балансі Дивізійської сільської ради за період з листопада до грудня 2011р. - всього, загалом, 5586м. загальною вартістю 283352, одиниця виміру не вказана (т.4,а.с.212);

- Постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 15.01.2016р. за ч.3ст.185 КК України і присвоєнням 4-м провадженням єдиного номера - №12014160440000352;

- довідка Начальника ТМУВГ ОСОБА_13 від 16.12.2015р. на ім`я слідчого Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУМП в Одеській області про те, що трубопровід 1 МКр ДДЗС, що на балансі Татарбунарського МУВГ, 1987р. випуску (будівництва) припинив свою діяльність в 1996р., на момент розкрадання був непрацюючим та законсервованим на зберігання в повній комплектації (т.4,а.с.215);

- Звіт про незалежну оцінку майна - металевої труби діаметром 1220мм довжиною 2120м., що на балансі Татарбунарського МУВГ за адресою: м.Татарбунари, вул.Степова,7, 2013р., на 2-х аркушах зі схемою, висновок: 1760517,32грн./13645долл.США (т.4,а.с.220-222);

- інвентаризаційний опис основних засобів татарбунарського МУВГ від 15.08.2014р. - трубопровід «Дюкер» 1 МКр ДДЗС/L=3,840км, d=1220/2нити/сталь,ж/б, ПК24+60-ПК63, 1987, 2120м., вартість - 508750грн. (т.4,а.с.226);

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотокарткою від 29.01.2016р., згідно якого потерпілий ОСОБА_34 у присутності понятих з чотирьох фотокарток впізнав під №3 ОСОБА_21 (т.4,а.с.229);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотокарткою від 29.01.2016, згідно якого потерпіла ОСОБА_26 у присутності понятих з чотирьох фотокарток впізнала під №3 ОСОБА_21 (т.4,а.с.231);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотокарткою від 03.02.2016, згідно якого свідок ОСОБА_35 у присутності понятих з чотирьох фотокарток впізнав під №3 ОСОБА_21 (т.4,а.с.233);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотокарткою від 03.02.2016, згідно якого свідок ОСОБА_36 у присутності понятих з чотирьох фотокарток впізнав під №3 ОСОБА_21 (т.4,а.с.236);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотокарткою від 12.02.2016, згідно якого свідок ОСОБА_37 у присутності понятих з чотирьох фотокарток впізнав під №3 ОСОБА_21 (т.4,а.с.239);

- вимога щодо ОСОБА_21 та ф.№1. згідно яких він до кримінальної відповідальності раніше притягувався, кримінальне провадження було закрите на підставі ст.48 КК України 16.02.2010р. - у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності (т.4,а.с.247,248);

- довідка з ЄДР підприємств та організацій про реєстрацію Татарбунарського МУВГ (т.5,а.с.20);

- положення Татарбунарського МУВГ (т.5,а.с.8-19);

- довідка про облік платника податків - Татарбунарського МУВГ (т.5,а.с.23);

- копія Акту обстеження з зазначенням збитків Татарбунарського МУВГ (т.5,а.с.31);

- довідка від 01.02.2016р. Тузлівської сільської ради про неприйняття на баланс зрошувальної системи (т.5,а.с.33);

- звіт про незалежну оцінку ринкової вартості сталевої труби у Жовтоярскій сільській раді, станом на 01.10.2014р. - «0»(нуль) гривень (т.5, а.с.40);

- звіт про незалежну оцінку ринкової вартості сталевої труби у Безім`янській сільській раді, станом на 25.06.2013р., та бухгалтерська довідка щодо коригувань - 1-а крадіжка - 1577772,7грн., 2-га крадіжка - 1949603грн.(т.5, а.с.49);

- довідка оцінки збитку у Жовтоярскій сільській раді, станом на 20.01.2016р. - 3578122 гривень (т.5, а.с.53);

- довідка Татарбунарського МУВГ про балансова вартість трубопроводу, що знаходиться на території с.Дивізія, станом на 02.02.2016р. - 1млн.842тис.630грн., залишкова вартість - «0»(нуль) гривень (т.5, а.с.55);

- ухвала слідчого судді від 20.04.2016 про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_21 у зв`язку з його розшуком і зупиненням провадження (т.5, а.с.57);

- Постанова про поновлення досудового розслідування від 11.07.2016р. (т.5, а.с.60);

- копія газети «Татарбунарський вісник» №34(5766) від 30.08.2014р. зі статтею з заявою про розкрадання труб зрошувальної системи (т.5, а.с.103);

- довідка Безим`янської сільської ради Татарбунарського району від 06.09.2016 щодо перебування у комунальній власності об`єкту «внутрішньогосподарські меліоративні мережі», балансова вартість яких - 4804969,85грн. (т.5, а.с.110);

- резолюції начальника ГУМВС України в Одеській області від 05.09.2014р. та голови Одеської державної адміністрації від 01.09.2014 щодо вжиття заходів по розслідуванню та реагування на заяви про крадіжку труб зрошувальної системи (т.5, а.с.118,119);

- листи Одеського управління водних ресурсів України на ім`я голови Одеської державної адміністрації від 11 і 19.08.2014 щодо безкарного розкрадання частин зрошувальної системи (т.5,а.с.139,140,144);

- копія листа начальника управління Татарбунарського МУВГ ОСОБА_38 від 11.08.2014 повторно про продовження демонтажу трубопроводу (т.5, а.с.145);

- талони-повідомлення з журналу ЖЕО щодо повідомлення про злочин (т.5,а.с.165-166);

- рішення Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району від 16.12.2011 про взяття на баланс у комунальну власність сільської ради меліоративну площу 5020га з 95,015км.трубопроводу (т.5,а.с.175);

- стаття у газеті з заявою про розкрадання труб (т.5, а.с.198);

- та інші письмові докази, що були зібрані в ході досудового розслідування, надані прокурором суду та досліджені в ході судового засідання.

Захисник ОСОБА_20 надав суду також докази, які суд ухвалою від 09.04.2019р. долучив до матеріалів справи (а.с.199-259), серед яких:

- його клопотання на ім`я слідчого від 02.07.2016р. про здійснення слідчих дій, у т.ч. - і допит обвинуваченого ОСОБА_21 ;

- ухвала слідчого судді від 11.06.2016р. про задоволення клопотання його, захисника щодо зобов`язання слідчого розглянути клопотання захисника;

- письмові пояснення ОСОБА_21 від 02.07.2016р. (т.3,а.с.209), згідно яких обвинувачений не визнавав своєї вини та пояснював слідчому, що організатором демонтажу зрошувальної системи були дві особи: «Ваген» та « ОСОБА_39 »;

- Постанову слідчого від 19.09.2016р. щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_21 у встановленні особи « ОСОБА_40 » (а.с.211,т.3),

- Постанова слідчого від 22.10.2015р. про закриття кримінального провадження №12015160240000692 від 21.03.2015р. за телефонним повідомленням начальника Старокозацького СВМ про демонтаж невстановленими особами трубопроводу Б.-Дністровської зрошувальної системи у с.Красна Коса на автодорозі «Рені-Одеса», - згідно якої слідчим було встановлено, що демонтаж відбувався відповідно до Наказу в.о.голови Державного агентства водних ресурсів України №89-б від 10.03.2015р. у зв`язку з виробничою необхідністю відповідно до ЗУ «Про управління об`єктами державної власності», Постаови КМУ №1341 від 08.11.2007р. «Про затвердження Порядку списання державної власності» та Наказу Державного агентства водних ресурсів №255 від 26.06.2012 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності, бюджетних установ, організацій, підприємств, що належать до сфери управління Держводагенства України», листів Одеського облводресурсів від 04.03.15 №403/17/14 та Білгород-Дністровського управління водного господарства від 26.02.2015 №147, протоколу засідання секції «Експлуатація водогосподарських систем» науково-технічної ради від 10.03.15 №1 та протоколу робочої групи Держводагенства з питань, пов`язаних з управлінням об`єктами державної власності від 10.03.15, - якими ухвалено рішення щодо списання з балансу Білгород-Дністровського управління водного господарства третьої частини напірного трубопроводу НТ-3 головної насосної станції Білгород-Дністровської зрошувальної системи, 1985р. введення в експлуатацію загальною первісною вартістю 2836662 з нульовою залишковою вартістю, та згідно якого встановлено, що начальнику Б.-Дністровського УВГ було наказано списати з балансу третю нитку трубопроводу, та, згідно Наказу - начальником Б.-Дністровського УВГ було укладено відповідний договір з ПП «БАМ-Транс», в якості оплати за роботи - мав послужити металобрухт від труб;

- тобто, на думку захисника, демонтаж частини трубопроводу у Татарбунарському районі здійснювався також на замовлення держагенства, балансова вартість якого була також нульова з-за спливу часу з дня введення його в експлуатацію (т.3, а.с.213-219);

- скарга до слідчого судді захисника ОСОБА_20 щодо відсутності слідчих дій з боку слідчого стосовно ОСОБА_21 та незаконне зупинення досудового розслідування, оскільки ОСОБА_21 не переховується, йому не надходило жодної судової повістки (т.3,а.с.232);

- скарга захисника ОСОБА_20 слідчому судді на бездіяльність слідчого та прокурора (т.3,а.с.236);

- Постанова про поновлення досудового розслідування від 11.07.2016р. (т.3,а.с.238);

- при цьому захисник пояснив, що ОСОБА_21 нікуди не зникав і не переховувався, і сам з`явився до слідчого;

- також захисник надав суду посвідчення багатодітної родини на ім`я ОСОБА_41 - дружини обвинуваченого (т.3,а.с.250), копію паспорта обвинуваченого (т.3,а.с.253),

- свідчення сусідки обвинуваченого про те, що він нікуди не виїжджав

- та копії свідоцтв про народження його дітей (а.с.255-260);

- письмові пояснення обвинуваченого до Кілійського районного суду (т.3,а.с.261), згідно яких ОСОБА_21 також не визнавав себе винним,

- та інші докази, що були досліджені судом в ході судового засідання.

Свідок ОСОБА_24 , допитаний у судовому засіданні (т.3,а.с.279-280) пояснив суду, що він працював інженером Кілійського МУВГ, 20.06.2014р. було почато демонтування зрошувальної системи на території Татарбунарського району, і його, свідка, викликали для з`ясування обставин на місце події, він побачив, що роботи йдуть повним ходом - він побачив техніку та робітників, які пояснили, що працюють від якогось інституту, але документи не надали, руби різали уздовж. Неподалік від місця робіт, біля лісосмуги, майже завжди знаходився джип, в якому знаходився керівник робіт. З ним, свідком, прибув також на місце події ще один працівник - ОСОБА_35 і вони разом бачили, як різали труби. ОСОБА_21 там зустрічав - він пояснив, що йому також платять за виконання робіт. Ніяких документів так ніхто й не показав, але працівники пояснювали, що метал потрібен для війни. Поліція на виклики приїжджала, роботи зупинялися, а після допиту працівників, поліція їхала і роботи продовжувалися. Одного дня поліція навіть затримала дві машини з трубами, але на ранок їх відпустили за телефонним дзвінком від когось. ОСОБА_25 і армянін у серебристому ОСОБА_42 усім керували. ОСОБА_21 нікуди труби не вивозив - лише організовував роботу працівників.

Свідок ОСОБА_35 , допитаний у судовому засіданні (т.3,а.с.280-281) надав суду пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_24 .

Свідок ОСОБА_37 , допитаний у судовому засіданні (а.с.93,т.6) пояснив суду, що він є головою ТОВ «Зоря», фермером, пам`ятає, що приблизно восени 2014р. викопувалися труби зрошувальної системи, у тому числі - на його земельній ділянці, його ніхто про це не попереджав і дозволу не просив, але траншеї були зразу ж закриті, він ні до кого претензій не має, оскільки ці труби не були на балансі його підприємства. і кому вони належали - йому невідомо. Техніка так. була застосована. але які труби викопувалися і скільки - він не бачив, хоча відбувалося усе вдень, таємниці з цього ніхто не робив - техніка вільно заїжджала і від`їжджала. В нього, свідка, склалося враження, що все погоджено і законно, він претензій ні до кого не мав і не має. Куди возилися труби - не цікавився, поліцію не пам`ятає, до цих пір вважає, що все було законно.

Свідок ОСОБА_43 , допитаний у судовому засіданні (т.6, а.с.95), суду пояснив, що він був приватним підприємцем станом на літо 2014, мав у власності вантажні автомобілі, тому до нього звернулися з питань їх оренди - кавказець ОСОБА_44 , оскільки його, свідка, номери телефонів були розміщені на всіх сайтах. Оскільки автомобілів в нього було багато, був складений графік робіт, після виконання яких з ним, свідком, розрахувалися. Для нього це звичайна робота. Договори в нього, свідка, не збереглися. Була затримана одна машина з водієм Грабовенком, який відразу зателефонував йому після затримання, він, свідок, зателефонував ОСОБА_45 і автомобіль відпустили, водії йому, свідку, доповідали, що поліція, зазвичай, приїжджала кілька разів на день. Він подробиці не пам`ятає, бо пройшло більше п`яти років. ОСОБА_46 начебто бачив, але там було багато людей. Мав справу переважно з ОСОБА_47 . Питання не стояло про крадіжку - лише демонтаж. З ним, свідком, до кінця за оренду автомобілів не розрахувалися, він поніс збитки. Труби перевозилися до промзони в м.Одеса.

Свідок ОСОБА_48 , допитаний у судовому засіданні (т.6, а.с.95), суду пояснив, що він приблизно влітку 2014 (точно рік не пам`ятає) працював вантажником на демонтажі труб зрошувальної системи у Татарбунарському районі, його знайшли через знайомого, вірніше, він цю роботу знайшов через ОСОБА_49 . Де ОСОБА_50 перебуває зараз - йому, свідку не відомо. ОСОБА_51 був бригадиром, бачив його 2-3рази. Він пояснював, що кому робити і яку роботу виконувати. Він, свідок, допомагав вантажити труби з ям - чіпляв їх до крана, були крани підйомні, іншої техніки не бачив. Хто викапував труби з землі - він, свідок, не бачив, - бачив лише машини, які труби вивозили. Йому, свідку, платили 150грн. на день. Про незаконність робіт він, свідок, не чув. Бачив, що приїжджала поліція, але причину не знав. В день вантажили 5-6 машин трубами. Був ще один армянін, - він приїжджав дивитися, ким він був - сказати не може. ОСОБА_51 казав, що ми наймані працівники, гроші не його - він їх лише розподіляє. Гроші привозив армянін ОСОБА_52 і ОСОБА_39 , ОСОБА_51 привозив їжу. На його, свідка, думку, головним там був армянін.

Свідок ОСОБА_53 , допитаний у судовому засіданні (а.с.217,т.6), пояснив суду, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_21 - познайомився на роботі з демонтажу труб зрошувальної системи влітку 2014-го - ОСОБА_51 привозив працівникам їжу, а він, свідок, організовував охорону техніки. Він, свідок, бачився з ОСОБА_54 (обвинуваченим) не часто - приблизно 1 раз на тиждень, їх обох запросив на роботу ОСОБА_55 . Його, свідка - знайшов за оголошенням про пошук роботи. Він, свідок, бачив, як приїжджала поліція - ОСОБА_56 показував працівникам поліції документи і вони після цього - хвилин через 30 - виїжджали, а робота продовжувалася. Головним був ОСОБА_55 . Він завжди приїжджав, коли йому телефонував він, свідок, або ОСОБА_21 . Він, свідок, мав працювати кілька днів, але затримався на тиждень. Де то поле було розташоване - в якому районі - йому не відомо. Ваге пояснив, що програма з викопування і демонтажу труб - державна. В якому напрямку вивозилися труби - він, свідок не знає. ОСОБА_51 ( ОСОБА_25 ) привозив працівникам три рази на день їжу, воду, цигарки, запчастини - сам питав, що потрібно і привозив. При ньому, свідку, працівники поліції приїжджали біля п`яти разів і кожного разу з ними спілкувався ОСОБА_56 ; ОСОБА_51 з поліцією не спілкувався. Гроші для придбання працівникам їжі ОСОБА_57 ( ОСОБА_25 ) давав ОСОБА_56 .

Свідок ОСОБА_58 , допитаний у судовому засіданні (а.с109,т.7), пояснив суду, що він влітку 2014-го працював на насосній станції зрошувальної системи, бачив здалеку, що викопувалися труби, він, свідок, особисто повідомляв керівництву, бачив, що приїжджала поліція. Хто на техніці працював і викопував труби - він не бачив, бо не наближався до місця робіт - був на робочому місці. Він, свідок, пам`ятає. що його допитували працівники поліції, але про що питали - вже не пам`ятає. Він здалеку погано все бачив - приблизно понад 3 кілометри до тих робіт відстань з його робочого місця. Його, свідка, робота була охороняти насосну станцію.

Свідок ОСОБА_59 , допитаний у судовому засіданні (а.с110,т.7), пояснив суду, що він є фермером, з обвинуваченим не знайомий, років 3-4 тому йшов демонтаж труб зрошувальної системи, постраждали землі, там де була розташована й його, свідка земельна ділянка. Спочатку мешканці села Мар`янівка, біля якого йшов демонтаж труб - не давали це робити тим працівникам, неодноразово викликали поліцію, але згодом труби були викопані і вивезені. Йому, свідку, показували документи - дозвіл на демонтаж, але що то були за документи - він не пам`ятає. Думає, що роботи здійснювалися незаконно. Головним був армянін - його добре пам`ятає, а другого - не дуже, скоріше, що то був ОСОБА_51 (показав на обвинуваченого).

Свідок ОСОБА_60 , допитаний у судовому засіданні (а.с.110-111,т.7), пояснив суду, що він в той час - коли були демонтовані труби - працював в Татарбунарському управлінні водного господарства, коли надійшов сигнал про демонтаж зрошувальної системи. Труби викопувалися і вивозилися і вдень і вночі, документи йому ніхто не показував, він викликав поліцію, яка нікого не затримувала і не припиняла роботи. Роботи велися відкрито, ніякої таємниці не було - усі все бачили. Хто був головним - не знає. Ця зрошувальна система не працювала на момент демонтажу. Скільки труб вивезли і які збитки - не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_61 , допитаний у судовому засіданні (а.с.111-112,т.7), пояснив суду, що він з обвинуваченим не знайомий, він влітку 2013 працював охоронцем насосної станції, бачив, як демонтували - викопували і різали труби зрошувальної системи - головними були дагестанці, які приїжджали на джипі чорного кольору. Роботи велися і вдень і вночі, труби вивозилися по п`ять фур кожного дня. Він, свідок, служив з дагестанцями, тому й зробив висновок, що то дагестанці організували демонтаж і вивіз. Працівники поліції приїжджали, але дагестанці з ними домовлялися і вони виїжджала. Всі труби забрали і вивезли, навіть ті, що спочатку залишали. Яма так і стоїть розгорнута після того, як труби викопали.

Прокурор в якості доказів надав також суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_62 (т.5,а.с.224), який ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у віці 49 років, пояснивши, що це й є той вірменин, про якого розповідали свідки, потерпілі та обвинувачений, матеріали відносно якого були виділені в окреме провадження, не надавши відомостей щодо ОСОБА_63 , на якого посилався обвинувачений (і не лише він) у своїх поясненнях, як на організатора кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_21 , допитаний у судовому засіданні 28.05.2021р. (т.7,а.с.33-34), заперечуючи свою винуватість в інкримінованому йому злочині, пояснив суду, що він давно був знайомий з ОСОБА_64 - познайомилися в Одесі, на спільних роботах - ще у 2010-му році, оскільки обидва займалися будівництвом і ремонтом, мали своїх людей і техніку. В середині липня 2014 йому, обвинуваченому, зателефонував ОСОБА_44 і запропонував роботу, пояснивши, що велика корпорація займається утилізацією труб. Він, ОСОБА_21 , потрібен для того, щоби слідкувати за доставкою - кисню для зварювання (різання) труб, солярки, і їжі для працівників. запропонував зарплатню 20тис.грн. + відрядження, і він, обвинувачений, погодився, бо потрібна була робота - адже в нього багатодітна сім`я. Він, обвинувачений. разом з ОСОБА_47 приїхав до с.Дивізія, де роботи вже йшли повним ходом - там були кран, екскаватор, працівники, які викопували і різали труби. Приїхала людина на ім`я ОСОБА_39 , з яким його, обвинуваченого, познайомив ОСОБА_56 і сказав, що він тут головний. ОСОБА_39 передав ОСОБА_56 гроші на розходи, взяв його, ОСОБА_21 , номер телефону і через 15хв. поїхав, а він, обвинувачений, почав працювати вдень і вночі: забезпечував роботу пропаном, соляркою, їжею. Від ОСОБА_63 йому, ОСОБА_21 , телефонував якийсь ОСОБА_65 . Протягом серпня роботи велися у с.Дивізія, ОСОБА_66 , часто приїжджав ОСОБА_39 , а ОСОБА_65 попереджав, на коли потрібні машини для навантажуванні і на які об`єкти. ОСОБА_39 і ОСОБА_56 часто приїжджали зустрічатися з представниками сільських рад і фермерами, щоби владнати усі питання. Майже кожного дня приїжджали працівники поліції, і тоді роботи зупинялися приблизно на пів години, ОСОБА_39 з ОСОБА_56 показували їм документи, розмовляли, пояснювали, самі працівники поліції говорили йому, обвинуваченому, що їх викликають постійно небайдужі особи через «102». В нього, ОСОБА_21 , також кілька разів брали пояснення. Робота йшла з раннього ранку до пізнього вечора - як того вимагав ОСОБА_56 . Неодноразово приїздили депутати, працівники водного господарства, тоді він, обвинувачений, мав телефонувати ОСОБА_56 і він приїздив і домовлявся, пояснював, і роботи продовжувалися. Робота йшла відкритим способом - усі могли бачити, що відбувалося, ОСОБА_56 і ОСОБА_39 ні від кого не ховалися. Він, ОСОБА_21 , вважав, що роботи були легальні, працювало біля 40-ка осіб, ОСОБА_56 надав карту підземного розташування труб і тому в нього, ОСОБА_21 , навіть не виникло підозри, що то нелегальні роботи. Якби я дізнався, що роботи ведуться з порушенням Закону - не погодився та працювати. Він, ОСОБА_21 , не виконував роль керівника - працював і жив поряд з працівниками, їжу готувала бабуся, в якої він жив і він своєю машиною її розвозив працівникам. При ньому, ОСОБА_21 , працівниками поліції жодного разу не вилучалися техніка і труби. Він, обвинувачений, не оформлював ніякого договору з Ваге, бо знав, що ця робота - тимчасова, одночасно підшукував собі постійну роботу. Він, обвинувачений, не керував грошима - іноді ОСОБА_56 давав йому, обвинуваченому, кошти і говорив, кому передати з робочих.

Вислухавши у судовому засіданні прокурора, представників потерпілих, обвинуваченого, захисників та свідків, дослідивши всі надані суду докази, суд з`ясував наступне.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_20 ще на стадії підготовчого судового засідання заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду у зв`язку з його невідповідністю ст.291 КПК України, та, посилаючись на те, що він не містить законного зрозумілого та обґрунтованого формування обвинувачення, що не відповідає кваліфікації, і це утруднює обрання юридичної позиції для захисту, що порушує право обвинуваченого на захист від незрозумілого обвинувачення за неправильною кваліфікацією, - просив повернути обвинувальний акт прокурору для приведення його до відповідності з нормами чинного законодавства, не врахувавши той факт, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду обвинувальний акт направлявся прокурору, проте суд апеляційної інстанції ту ухвалу скасував, направивши обвинувальний акт для розгляду судом по суті, змінивши підсудність.

У судовому засіданні обидва захисники стверджували, що у даному обвинувальному акті дії ОСОБА_21 кваліфіковано за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинена в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб. Проте, як у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, так і у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_21 діяв з єдиним наміром, направленим на організацію викрадення чужого майна в особливо великих розмірах за попередньою змовою, був організатором здійснення крадіжки, однак ця обставина не підтверджена наданими прокурором суду доказами і свідками. Тобто, захисники вважали, що, обвинувальний акт не відповідає викладу фактичним обставинам кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення, або ж навпаки. У будь якому разі, з огляду на викладені обставини, на думку представника обвинуваченого вбачається, що формулювання обвинувачення є неконкретним, суперечливим, незрозумілим та таким, що не відповідає п.5ч.2 ст.291 КПК України, тобто, захист вважає, що обвинувачення ОСОБА_21 за ст.185ч.5 КК України прокурором, у відповідності до вимог закону, не було висунуте.

До суду також надійшло клопотання представника потерпілої сторони - Тузлівської об`єднаної територіальної громади - ОСОБА_26 , що узгоджується з клопотанням захисника, і яка, до того ж, окремо надала суду своє клопотання про повернення обвинувального акту прокурору на доопрацювання з причин його невідповідності вимогам ст.291 КПК України, стверджуючи, що Тузлівська об`єднана територіальна громада не визнавалася потерпілою, а вона, ОСОБА_26 , була допитана в ході досудового розслідування як представник Безім`янської сільської громади, яка після об`єднання увійшла до складу Тузлівської.

Представники потерпілих юридичних осіб та свідки також прямо не вказали на обвинуваченого як на організатора демонтажу частини трубопроводу Дунай-Дністровської зрошувальної системи на території сіл Дивізія, Безім`янка та Жовтий Яр влітку 2014го року - як йому інкриміновано обвинувальним актом.

Судом було також допитано десять свідків - ОСОБА_67 , ОСОБА_24 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , жоден з яких не підтвердив ані кваліфікацію таємного викрадення чужого майна, стверджуючи, що роботи велися відкрито вдень і вночі, ані роль обвинуваченого ОСОБА_21 в організації робіт з демонтажу і вивезенню труб.

Окрім допиту обвинуваченого, представників потерпілих, свідків, безпосередньо у судовому засіданні було досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, які, однак, не доводять причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Інших доказів, ніж зазначені вище, які могли б бути покладені в основу обвинувачення ОСОБА_21 у скоєнні злочину, передбаченого ст.185ч.5 КК України - прокурором надано не було, незважаючи на те, що ухвалами суду неодноразово - від 11 і 28.05.2021р. прокурору неодноразово було надано судом строк щодо забезпечення доказів - забезпечення явки до суду свідків, а ухвалою від 23.08.2022р., клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_6 про здійснення виклику свідків та здійснення примусового приводу свідків - було залишено без задоволення в повному обсязі, оскільки судом були вичерпані усі можливості сприяння в цьому прокурору. Крім того, прокурору відмовлено цією ж ухвалою у задоволенні клопотання про призначення судом товарознавчої експертизи.

Так, від прокурора ОСОБА_6 надійшло клопотання про оголошення примусового приводу свідків ОСОБА_76 , ОСОБА_29 та ОСОБА_77 , а також, в якості забезпечення суд доказами, - щодо здійснення судового виклику свідків ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_27 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_28 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 та ОСОБА_86 з покладенням обов`язку забезпечення контролю за явкою цих свідків до суду на старшого групи прокурорів - прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_10 . Разом з цим клопотанням від цього ж прокурора надійшло також клопотання про призначення судом товарознавчої експертизи та надання доручення її здійснення експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на вирішення яким поставити наступні питання: яка ринкова вартість станом на липень-вересень 2014 року труб, що бували у використанні, завдовжки один метр: металевої - діаметром 1220мм.; металевої - діаметром: 630мм., 600мм, 500мм., 400мм. та 300мм.; чавунної - діаметром 250мм. та 300мм.; та сталевої - діаметром: 920мм, 720мм., 530мм., 630мм. та 426мм., але конкретно яких труб ці питання стосувалися - прокурором пояснень не було надано.

Захисник ОСОБА_19 вважаючи, що ці клопотання прокурора задоволенню не підлягають як необґрунтовані, посилаючись на те, що, по-перше, судом неодноразово вживалися заходи щодо сприяння прокурору у виклику свідків, оголошення їх примусового приводу, судом, окрім прокурора ОСОБА_6 - ще двом прокурорам, які підтримували обвинувачення у даному кримінальному провадженні, також судом неодноразово надавався прокурорам час для забезпечення доказів, у тому числі - покладався контроль за явкою свідків у судове засідання на прокурорів, тому ця можливість доведення винуватості вже вичерпана в ході судового розгляду даного кримінального провадження. Таким чином він, захисник, вважає, що прокуратурою штучно затягується час розгляду даного кримінального провадження - виклик свідків, місце перебування яких не відомо, не зазначаючи, що саме ці свідки мають підтвердити чи спростувати.

Так, нагадав захисник, прокурором було заявлено у підготовчому судовому засіданні клопотання про допит 14-ти свідків, одинадцять з яких судом вже допитані і їх покази є тотожними про те, що вони не підтверджують таємного викрадення обвинуваченим труб, які йому інкримінуються, та організацію скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_21 . Однак, попри все, прокурором заявлено про виклик і допит ще 14-ти свідків, щодо яких суд неодноразово вживав заходи у сприянні їх виклику до суду, але явку яких у судове засідання не забезпечили ані поліція (не виконані примусові приводі і не надано протоколів опиту сусідів), ані прокурор. Крім того, захисник зауважує, що прокурором суду були вже надані усі письмові докази, що містилися в матеріалах досудового розслідування, і прокурор у судовому засіданні пояснив, що інші докази відсутні, а також - прокурор пояснив, що у даному кримінальному провадженні відсутні взагалі предмети, що визнані речовими доказами, а тому, на його, захисника, думку - відсутні можливість і підстави для експертного дослідження будь-яких речей, що є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, зокрема - будь-яких труб. Також, на думку захисника, наданням суду такого клопотання прокурором порушено вимоги ст.242ч.2п.6 КПК України, оскільки визначення розміру матеріальних збитків чинним законодавством допускається лише в разі, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, який підтверджує розмір такої шкоди - що заподіяна кримінальним правопорушенням, однак, ще в ході дослідження судом обставин кримінального правопорушення представником потерпілої юридичної особи у судовому засіданні 04.11.2019р. було надано суду довідку, яка міститься в матеріалах судової справи, копія якої додана до письмових пояснень захисника на клопотання прокурора, і згідно якої балансова вартість викрадених труб, що інкримінується обвинуваченому, - становить «0» (нуль) гривень.

Враховуючи зазначене суд, відмовляючи прокурору у задоволенні його клопотання, зауважив, що не можна не погодитися з зауваженнями захисника в його запереченнях щодо доводів клопотання прокурора про призначення експертизи, оскільки судом було досліджено усі докази кримінального провадження, і, ще в ході дослідження судом обставин кримінального правопорушення представником потерпілої юридичної особи у судовому засіданні 04.11.2019р. (т.5,а.с.40) було надано суду довідку, яка міститься в матеріалах судової справи, згідно якої балансова вартість викрадених труб, що інкримінується обвинуваченому, - становить нуль гривень - тобто, вартість викраденого майна є визначеною потерпілою особою, представник якої надав суду про це документ. Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження, які вже досліджені судом, і згідно пояснень прокурора суду на запитання захисника, - у даному кримінальному провадженні взагалі відсутні речі, що були визнані в ході досудового розслідування речовими доказами, а тому призначати експертизу для визначення вартості речових доказів, які відсутні, з огляду на час, який витрачено для розгляду даного провадження, - виглядає як навмисне затягування строків розгляду кримінального провадження прокурором, оскільки він мав достатньо часу, за наявності підстав, для звернення до суду з таким клопотанням, але звертається лише наразі. Розглянувши вищевказані клопотання прокурора, вислухавши думку усіх учасників судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст.242 КПК України експертиза здійснюється експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених ст.244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. А, п.6ч.2 цієї статті визначено, що слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», - що затверджені наказом Міністерства юстиції України, товарознавча експертиза проводиться компетентними судовими експертами, що мають відповідне свідоцтво Міністерства юстиції України та володіють необхідними знаннями в області товарних характеристик. Предмет дослідження визначається в кожному індивідуальному випадку залежно від цілей товарознавчої експертизи. Зазвичай, предмет товарознавчої експертизи стосується класифікаційної ідентифікації продукту, його стану на момент проведення експертизи, а також визначення причин чи обставин зміни стану та / або характеристик товару. Експерт-товарознавець має володіти необхідним рівнем компетенції при наданні висновку в процесі судової товарознавчої експертизи. Об`єктом товарознавчої експертизи є одиниці продовольчої або непродовольчої продукції, а також будь-які матеріальні предмети, що містять інформацію про товарне походження об`єкта дослідження: супровідна документація, технічні описи та рекомендації з використання, зберігання та переміщення виробів. Товарознавчій експертизі підлягають також і об`єкти, які вже були у вжитку, що вибули з ужитку і навіть частини виробу. Слід зазначити, що якщо певний матеріальний предмет не має характерних ознак, що свідчать про його товарної сутності, то його не можна розглядати як об`єкт відповідної експертизи. Якщо, наприклад, в результаті впливу вогню, води або хімічних речовин товар втратив свої конструктивні характеристики, то проведення товарознавчої експертизи не представляється можливим.

А тому, на переконання колегії суддів, у зв`язку з відсутністю об`єктів експертизи у даному кримінальному провадженні - речей, що були чи могли бути визнані речовими доказами, - безумовно, відсутні й обґрунтовані підстави для задоволення клопотання прокурора про призначення судом товарознавчої експертизи.

Стосовно клопотання прокурора щодо оголошення судом примусового приводу трьох свідків та здійснення судового виклику ще 11-ти свідків, колегія суддів, відмовляючи прокурору в його задоволенні, зауважила наступне.

Як вказано вище, дане кримінальне провадження №12014160440000352 від 29.07.2014р. з обвинувальним актом відносно громадянина України ОСОБА_21 , який обвинувачується у вчиненні на території Татарбунарського району Одеської області злочину, передбаченого ст.185 ч.5 КК України, - в провадженні Болградського районного суду Одеської області перебуває з 03.11.2017р. після неодноразової зміни підсудності ухвалою апеляційного суду Одеської області.

Досудове розслідування зазначеного кримінального провадження було закінчено СВ Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, обвинувальний акт був затверджений заступником Ізмаїльської місцевої прокуратури 16.03.2017р. Ухвалами Болградського районного суду Одеської області від 06.11.2017р. та від 20.03.18р., кримінальне провадження було призначене, відповідно, до підготовчого судового розгляду на 16.11.2017 року та до судового розгляду по суті - на 29 березня 2018р. Судові засідання неодноразово відкладалися з різних поважних об`єктивних причин. З березня 2018 року, таким чином, тривав судовий розгляд Болградським районним судом Одеської області даного кримінального провадження по суті, в ході якого: було встановлено порядок і обсяг дослідження доказів, допитані представники потерпілих, з 37 свідків обвинувачення допитано дванадцять: ОСОБА_87 , ОСОБА_16 , ОСОБА_72 , ОСОБА_67 ОСОБА_24 (а.с.222,278,т.3), ОСОБА_68 і ОСОБА_69 (а.с.93,т.6), а також ОСОБА_71 (а.с.217,т.6), ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 (а.с.109, т.7), досліджені письмові докази, та, за клопотанням прокурора, судом неодноразово викликалися інші свідки обвинувачення, у тому числі - неодноразово оголошувався примусовий привід свідків, дехто з них з`являвся до Татарбунарського районного суду для допиту в режимі відеоконференції, що була неодноразово організована за клопотаннями учасників судового засідання ухвалами суду, проте з поважних причин (неявка свідків, відсутність технічної можливості (електрики, інтернет-зв`язку, тощо), відкладення судового засідання з-за неявки учасників, хвороби, карантин, тощо), такі судові засідання не відбулися. Колегія суддів неодноразово, у тому числі за клопотанням захисника неодноразово для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, встановлювала процесуальним керівникам - прокурорам - строк для надання суду доказів обвинувачення даного кримінального провадження на підтвердження інкримінованих діянь обвинуваченого - шляхом забезпечення та контролю явки свідків у судове засідання, оскільки обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.

З 15.03.2021р. у зв`язку з реорганізацією прокуратур та неузгодженістю групи прокурорів, що мали продовжувати підтримувати обвинувачення у вищевказаному кримінальному провадженні, - не відбулися судові засідання, які були призначені колегією суддів Болградського районного суду Одеської області на заздалегідь узгоджені з усіма учасниками судового засідання дати - 16, 23 та 30 березня 2021 року.

Після призначення іншого прокурора - прокурора ОСОБА_8 , який підтримував державне обвинувачення у даному кримінальному провадженні з квітня 2021р. і до кінця травня 2021 року - до призначення наступного прокурора - прокурора ОСОБА_9 , який підтримував державне обвинувачення у даному кримінальному провадженні до призначення наступного прокурора, - мало відбутися ще десять судових засідань: 28.04, 06.05, 07.05, 11.05, 28.05, 19.07, 17.07, 16.09, 26.10 та 22.11.2021р., з яких: 06.05.2021р. судове засідання не відбулося з-за неявки прокурора ОСОБА_8 , який надіслав не завчасно клопотання про відкладення продовження судового засідання у зв`язку з іншими засіданнями, де він має брати участь у Кілійському районному суді, а 11.05.2021р. - судове засідання не відбулося знову з-за неявки прокурора, який взагалі не повідомив суд про причини неявки, а в телефонному режимі, після дзвінка на його власний номер в день судового засідання, повідомив, що він перевівся до Б.-Дністровської прокуратури і хто буде підтримувати обвинувачення далі - йому не відомо.

28.05.2021р. від нового процесуального прокурора - прокурора ОСОБА_9 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, але 17.07.2021р. судове засідання знову не відбулося, оскільки від прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_88 надійшла заява, що прокурор ОСОБА_9 перебуває у відпустці. 16.09.2021р. судове засідання не відбулося з-за хвороби обвинуваченого (підозра на КОВІД) - за заявою захисника. 26.10.21р. судове засідання знову не відбулося з-за надходження заяви прокурора ОСОБА_9 , який повідомив, що зайнятий в іншому процесі - у Кілійському районному суді Одеської області. 22.11.2021р. судове засідання знову не відбулося з-за неявки прокурора, який 19.11.2021р. заявою повідомив, що 22.11.2021р. перебуватиме у відпустці. 21.12.2021р. судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою прокурора, який надіслав суду в день судового засідання зранку електронною поштою клопотання про оголошення примусового виклику свідків та розгляд його клопотання за його відсутністю у зв`язку з зайнятістю його в іншому кримінальному процесі у Кілійському районному суді Одеської області.

В ході розгляду даного кримінального провадження судом неодноразово вживалися чисельні заходи для забезпечення своєчасного розгляду судом даного кримінального провадження в частині допитів свідків обвинувачення: свідкам направлялися судові повістки, оголошувалися приводи свідків, листами та у телефонному режимі повідомлялися керівники органів поліції та прокурори про необхідність забезпечення розгляду судом даного кримінального провадження та про затягування строків розгляду, а також про необхідність забезпечення явки прокурора для закінчення судового розгляду даного кримінального провадження (лист 18.11.2019р. - на ім`я керівника ГУНП в Одеській області, лист від 30.03.2021р. на ім`я керівника Одеської обласної прокуратури, лист від 22.11.2021р. на ім`я прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області з копією на ім`я керівника Одеської обласної прокуратури, лист від 22.12.2021р. на ім`я Генерального прокурора).

Відповідно до вимог ст.ст.141-143 КПК України, суд, задовольняючи клопотання про оголошення примусового приводу, має встановити, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик суду, - була викликана у встановленому КПК України порядку (зокрема, наявність підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, - постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

Таким чином, оголошенню примусового приводу свідків передує сповіщення їх належним чином про час, дату та місце судового засідання, а тому відкладення судових засідань без поважних причин тягнуло за собою відсутність підстав для оголошення приводу свідків. Забезпечення явки свідків обвинувачення покладається на прокурора; суд лише сприяє йому в цьому.

Статтею 37 КПК України регламентовано, що "1. Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. В разі необхідності, керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. 2. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті. 3. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування".

Обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжний захід не обрано, оскільки він дотримується процесуальної поведінки, до суду з`являється разом з одним з двох захисників або з обома, проте, оскільки вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК України ґрунтуються на практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у тому числі, - і щодо дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, - суд звернув увагу на наступне.

Вимоги про дотримання розумних строків провадження законодавчо закріплені у ст.28 КПК України та відповідають чинній практиці ЄСПЛ і нормам Конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері.

Рішенням ЄСПЛ "Хайкін проти України" від 11.02.2021р., у зв`язку з надмірною тривалістю досудового слідства та розгляду справ судами, скаржнику присуджено 2610 Євро статисфакції, а рішенням "Конопльов до України" від 28.01.2021р., у зв`язку з незаконним триманням скаржника під вартою та металевій клітці, що становило порушення статті 3 та статті 5 Конвенції, - Україні присуджено виплатити засудженому 10000 Євро статисфакції, при цьому Європейський суд акцентував увагу на існування системної проблеми тривалості кримінальних проваджень в Україні.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого, представників потерпілих юридичних осіб, свідків, дослідивши надані в розпорядження суду сторонами документи, створивши сторонам кримінального провадження рівні умови доказування, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, дійшов висновку, що під час судового провадження стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_21 містяться ознаки правопорушення, що визначені інкримінованої йому ст.185ч.5 КК України, за кваліфікуючими ознаками - крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах та організованою групою.

Так, Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка). Таємним викрадення є і у випадку, якщо воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп`яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна.

У даному випадку, важливо, що крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням, тощо).

Об`єктивна сторона крадіжки (ст.185 КК) характеризується матеріальним складом і складається з таких обов`язкових ознак: суспільно небезпечне діяння, його наслідки (матеріальна шкода), причинний зв`язок між ними, а також місце і спосіб вчинення злочину. Суб`єктом кримінального правопорушення може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

Факт прямого умислу обвинуваченого ОСОБА_21 на скоєння крадіжки - таємного викрадення чужого майна - у даному судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, оскільки його поведінка на місці злочину, як встановив суд, - не свідчила про таке бажання, а сторона обвинувачення не надала достатніх доказів та не довела мотивів на підтвердження умислу обвинуваченого саме на викрадення обвинуваченим чи його організацію у викраденні труб зрошувальної системи на території Татарбунарського району Одеської області влітку-восени 2014року.

Невідповідність формулювання обвинувачення вимогам КПК України та виклад фактичних обставин, вбачаються ще з формулювання обвинувачення в обвинувальному акті. Так, ст.291ч.2п.5 КПК України регламентує, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; згідно вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.2ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити ухвалення законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, згідно ч.2ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

За аналізом норм ст.ст.91,92,242,291 КПК України у системному зв`язку вбачається, що розмір матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням може бути встановлений, а відтак і викладений як такий в обвинувальному акті, тільки з дотриманням вимог ст.242 КПК України. Зважаючи на зазначене, вбачається невідповідність вже поданого до суду обвинувального акту імперативним вимогам вказаних норм, зокрема визначення розміру шкоди усупереч викладеного.

А, вимогами ст.242 КПК України визначено, що слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків заподіяних кримінальним правопорушенням.

Формулювання обвинувачення має складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наявність матеріальної шкоди, її розмір, тощо. Щодо правової кваліфікації дій особи то - обвинувальний акт має містити не лише посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального Закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Так чином, враховуючи зазначене, вбачається невідповідність та не конкретність формулювання обвинувачення вже в обвинувальному акті, що потягло за собою неправильність правової кваліфікації дій ОСОБА_21 в розумінні КПК України і пред`явлення йому обвинувачення у вчиненні дій, які він не вчиняв, або які не доведені належними, достатніми та допустимими доказами.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням (постанова Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 688/788/15-к).

Наявність обставин, яким обвинувачення не може надати розумного пояснення, або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. З такою позицією погодився Касаційний кримінальний суд. Особу не можна визнати винною, якщо прокурор не спростував її версії подій.

Як зазначено в постанові ККС (справа №754/17019/17), для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним ч.ч.2 та 4 ст.17 КПК України. Зокрема, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Не є доказом, у даному випадку, винуватості обвинуваченого за ст.185ч.5 КК України сам факт демонтажу труб зрошувальної системи та участь своїми діями ОСОБА_21 у здійсненні допомоги в цьому демонтажі.

Тобто, незважаючи на твердження сторони обвинувачення щодо наявності самої події правопорушення, наданих суду доказів недостатньо для того, щоби поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_21 у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у скоєнні цього злочину. Це означає, що версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають стосунок до події. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

У даному випадку обвинувачений стверджував, що він був найнятий на виконання роботи, яку не вважав протизаконною, оскільки в нього не викликало жодного сумніву у законності демонтажу трубопроводу Дунай-Дністровської зрошувальної системи.

Так, з наданих суду доказів вбачається, що роботи здійснювалися досить тривалий час, протягом якого їх законність перевірялася майже кожного дня працівниками поліції, яких викликали небайдужі громадяни та керівники юридичних осіб, причетних до цього трубопроводу (власники і користувачі). Однак жодного дня роботи не були припинені більше, ніж на пів години - годину, як свідчать усі свідки подій, та й то не працівниками поліції, а організаторами робіт для надання пояснень щодо їх законності.

Стороною обвинувачення не надано суду відомостей щодо намагання органом досудового розслідування з`ясувати особу « ОСОБА_39 » і його роль у вчиненні дій з демонтажу трубопроводу.

До речі, суду не надано безсумнівних доказів незаконності робіт, участь в яких брав обвинувачений, з демонтажу трубопроводу на території Татарбунарського району Одеської області влітку 2014-го року, з огляду на законність демонтажу цього ж трубопроводу на території Білгород-Дністровського району у 2015-му році та чисельні свідчення свідків про існування документів, які надавалися для огляду правоохоронним органам особами на ім`я « ОСОБА_56 » та « ОСОБА_39 », в результаті чого правоохоронними органами не чинилося перешкод у здійсненні цього демонтажу - враховуючи Постанову слідчого від 19.09.2016р. щодо відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_21 щодо встановленні особи « ОСОБА_40 » (а.с.211,т.3), та Постанови слідчого від 22.10.2015р. про закриття кримінального провадження №12015160240000692 від 21.03.2015р. за телефонним повідомленням начальника Старокозацького СВМ про демонтаж невстановленими особами трубопроводу Б.-Дністровської зрошувальної системи у с.Красна Коса на автодорозі «Рені-Одеса», - згідно якої слідчим було встановлено, що демонтаж тієї ділянки трубопроводу відбувався відповідно до вказаного вище Наказу в.о.голови Державного агентства водних ресурсів України №89-б від 10.03.2015р.

Таким чином, будь-яких дій для вживання заходів на пошук доказів, які спростовують твердження обвинуваченого про те, що він є лише найманим працівником, як і інші робітники, - якому організатори сплачували визначену зарплатню, - прокуратурою суду не надано.

П.18 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996р., зазначено, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріплений у ч.1 ст.62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості. Але, не зважаючи на вищезазначене, беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, враховуючи що кожному гарантується право на справедливий розгляд його справи незалежним і неупередженим судом і лише суд наділений правом ухвалювати будь-які остаточні рішення у справі, - суд зазначає, що провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п.1 ст.6 (п.62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007р. у справі «Шубінський проти Словенії»).

Також, згідно п.126 рішення «Лавентс проти Латвії», ЄСПЛ наголосив, що при застосуванні п.2 ст.6 Конвенції, відігравальну роль має лише справжнє значення заяв, які розглядаються, а не їхнє буквальне формулювання. Підпункт «а» пункту 3 ст.6 Конвенції не передбачає спеціальних вимог щодо способів, якими обвинувачений мє бути проінформованим про характер та підстави обвинувачення проти нього, про що наголошував Суд у п.53 справи «Плісьє і Сассі проти Франції»; п.34 «Драсич проти Італії», п.29 - у справі «Гіосакіс проти Греції».

У своєму рішенні в справі «Пантелеєнко проти України», заява №11901/02, п.49, Європейський суд з прав людини підкреслює, що вираз «відповідно до закону» значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.

П.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок в разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив в рішеннях у справах «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001р. та «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08.02.1996р.

Таким чином, оскільки, судовий розгляд здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту - суд дійшов висновку, що судом всім учасникам провадження в даному випадку були створені належні умови щодо справедливого судового розгляду та доведення перед судом своїх правових позицій, що стороною обвинувачення знехтуване, тому всі негативні наслідки невиконання вказаних вимог закону в тому числі і п.5 ч.2 ст.291 КПК України, цілком покладаються на сторону обвинувачення. Вказаний висновок суду цілком узгоджується зі ст.92ч.1КПК України та системним аналізом рішень ЄСПЛ, згідно яких обов`язок доказування обставин та тягар доведення обвинувачення повністю покладено на сторону обвинувачення.

Згідно з ч.ч.1,2 та 6 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч.2 ст.9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити ухвалення законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних злочинним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з положеннями ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа; або не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене саме обвинуваченим; або що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з ч.3ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, якщо вина обвинуваченої особи доведена за стандартом «поза розумним сумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За таких обставин, суд, відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, а саме, - у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб - не доведено належними, допустимими, достатніми та безсумнівними доказами.

Враховуючи викладене, а також те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_21 підлягає ухваленню виправдувальний вирок, оскільки суду не доведено, що ОСОБА_21 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.185 КК України.

Крім того, оскільки Татарбунарське міжрайонне управління водного господарства звернулося в межах даного кримінального провадження до суду з цивільною позовною заявою до ОСОБА_21 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 24813941,78 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого були демонтовані сталеві труби, що були частиною трубопроводу Дунай-Дністровської зрошувальної системи, довжиною 2120 метрів, чим завдано позивачу матеріальну шкоду (т.1 а.с.170-176), а ухвалою суду від 11.02.2019 року замінено у даному кримінальному провадженні потерпілу особу та цивільного позивача Татарбунарське Міжрайонне управління водного господарства його правонаступником - Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (т.3 а.с.120-122); тому, відповідно до ч.3ст.129 КПК України, оскільки суд дійшов переконання у виправданні обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що позов правонаступника Татарбунарського - Кілійського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_21 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 24813941,78гривень - суд залишає без розгляду.

Відповідно до ч.15ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.185ч.5 КК України, ст.ст.2,17,22,25,84,91,92,291, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_21 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.185 ч.5 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав п.3ч.1ст.373 КПК України - у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Цивільну позовну заяву Кілійського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_21 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 24813941,78гривень - залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

СудБолградський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення21.08.2023
Оприлюднено24.08.2023
Номер документу112959978
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —515/159516-к

Вирок від 21.08.2023

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 14.04.2023

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 24.03.2023

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 22.02.2023

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 30.01.2023

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 12.01.2023

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 20.12.2022

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 28.10.2022

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 17.10.2022

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

Ухвала від 17.10.2022

Кримінальне

Болградський районний суд Одеської області

Кравцова А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні