Рішення

від 21.08.2023 по справі 367/888/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/888/23

Провадження № 2/367/3272/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлому Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, мотивуючи вимоги тим, що 02 червня 2014 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - «Позивач») була прийнята на посаду медичної сестри кардіологічного відділення до Військової частини НОМЕР_1 згідно Наказу №105 від 30.05.2014 р. 24 лютого 2022 р. розпочалася агресія російської федерації проти України, яка характеризується особливою жорстокістю тa супроводжується широкомасштабним вторгненням в Україну військового контингенту російської федерації, які в тому числі, здійснювали обстріли цивільних об`єктів як в м. Ірпінь, так і по всій території України. В цей же час, наказом №21 від 22.03.2022 р., Позивачку було звільнено з роботи згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України 22.03.2022 р. Звертає увагу на те, що Відповідачем було втрачено трудову книжку Позивача. Зазначає про те, що під час звільнення Позивачки, Відповідачем не було проведено розрахунку при звільненні, більше того Позивачці не були виплачені всі належні суми при звільнені, в тому числі, заробітна плата за останній місяць роботи та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Вважає дії Відповідача незаконними та такими, які не відповідають законодавству про працю. Наголошує на тому, що Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства України, не повідомив Позивача про звільнення, не повідомив Позивача про нараховані та виплачені суми при звільненні, та не здійсним жодного розрахунку при звільненні з Позивачем, більше того Відповідач не сплатив Позивачу заробітну плату за останній місяць роботи. 28 листопада 2022 р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про проведення розрахунку при звільненні. Станом на 30.01.2023 р. Відповідач не повідомив про нараховані та виплачені працівникові суми при звільненні, будь-які виплати сум, що належать Позивачу при звільненні, Відповідачем не виплачені.

Вказує про те, що з Довідки форма ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу від 05.01.2023 р (надалі за текстом - «Довідка») вбачається, що Позивачу за березень 2022 р (22 дні) було виплачено лише 5 500 грн. 00 коп. Однак, сума у розмірі 5 500 грн., зараховано на картку 4 427,50 грн., не є заробітною платою, це є премією до восьмого березня 2022 р. Отже, з огляду на вище викладене, вбачається, що Позивачу не було виплачено заробітної плати за березень 2022 р (22 дні) в той період, коли Позивач ще перебувала у трудових відносинах з Відповідачем.

Позивач на підставі проведених розрахунків зазначає про те, що Відповідач повинен сплатити на користь Позивача несплачену частину заробітної плати за березень 2022 (17 робочих днів) у розмірі 10 741 грн. 62 коп.

Крім того, Відповідач зобов?язаний виплатити Позивачу середній заробіток за весь час затримки у виплаті всіх належних Позивачу сум при звільненні у розмірі 29 065 грн. 56 коп.

Також Відповідач зобов?язаний компенсувати Позивачу заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 10 386 грн. 77 коп.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд с?тягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01.03.2022 по 22.03.2022 у розмірі 10 741 грн. 62 коп. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки у виплаті всіх належних Позивачу сум при звільненні у розмірі 29 065 грн. 56 коп. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 10 386 грн. 77 коп. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

У судовому засіданні позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та правовими підставами позову відповідач Військова частина НОМЕР_1 не погоджується в повному обсязі, зазначаючи наступне.

Так, представник відповідача зазначає про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати їй заробітної плати за період з 01.03.2022 року по 22.03.2022 року в розмірі 10 741,62 грн. є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки військова частина перейшла на штат воєнного часу і дія строкового трудового договору автоматично закінчилася, окрім того вона не перебувала на робочому місці і ніякої роботи не виконувала і більше того їй було надано відпустку без збереження заробітної плати з 01 березня до 22 березня 2022 року.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки у виплаті всіх належних сум при звільненні у розмірі 29 065,56 грн., то такі вимоги є безпідставними та необґрунтованими, заборгованості з невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2022 року по 22.03.2022 року в розмірі 10 741,62 грн. не існує, а отже не має правових підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки у виплаті всіх належних сум при звільненні у розмірі 29 065,56 грн.

Щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 10 386,77 грн., вказує про те, що ці вимоги не можуть бути задоволені по причині того, що в період з 24 лютого по 8 березня 2022 року військова частина НОМЕР_1 знаходилась в пункті постійної дислокації, в АДРЕСА_1 , в районі безпосереднього ведення бойових дій та виконувала завдання щодо всебічного медичного забезпечення поранених військовослужбовців та постраждалих мешканців Бучанського району. Під час виконання завдань за призначенням територія військової частини НОМЕР_1 неодноразово була обстріляна артилерією та атакована з повітря, внаслідок чого будівлі, споруди, техніка, військове майно були знищені або отримали значні пошкодження. Серед знищеного майна є частина документації, в тому числі, і документація згідно якої можна встановити наявність днів невикористаної відпустки у позивача ОСОБА_1 , а отже у відповідача не має законних підстав для здійснення таких виплат.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24.03.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.06.2023 по справі закрито підготовче проваження та призначено справу до судового розгляду.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, вислухавши думку сторін по справі, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Так, судом встановлено, що Наказом від 02 червня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду медичної сестри кардіологічного відділення на умовах строкового трудового договору до укомплектування цієї посади військовослужбовцем, згідно наказу Міністерства оборони України від 24.02.2013 № 902 «Про заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами».

З 24 лютого 2022 року Військова частина НОМЕР_1 перейшла на штат №27/251-01 в умовах воєнного стану, що являється причиною припинення строкового трудового договору з цивільними працівниками, які перебували на військових посадах.

У зв`язку з призовом на військові посади військовослужбовців, ОСОБА_1 22 березня 2022 року (наказ про звільнення від 22.03.2022 № 21) була звільнена на підставі закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України (на підставі статті 7, статті 49-2, пункту 2 ст.36 Кодексу законів України про працю) згідно наказу Міністерства оборони України від 29.05.2017 № 292 "Про заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами", який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 червня 2017 р. за № 747/30615.

Згідно ст.7 КЗпП, особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.49-2 КЗпП, вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 2 ч.1 ст.36 КЗпП встановлено, що підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до Порядку заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), затвердженого наказом Міністерства оборони України 29.05.2017 № 292 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2017 р. за № 747/30615 військова посада, яку займала Позивачка підлягає заміщенню цивільною особою в мирний час на умовах строкового трудового договору, що мало місце до 24.02.2022 року.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

В судовому засіданні представник відповідача суду показав, що в період з 24 лютого по 8 березня 2022 року військова частина НОМЕР_1 знаходилась в пункті постійної дислокації в АДРЕСА_1 в районі безпосереднього ведення бойових дій та виконувала завдання щодо всебічного медичного забезпечення поранених військовослужбовців та постраждалих мешканців Бучанського району.

Як вбачається з наданого представником відповідача відзиву та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, з 24 лютого 2022 року всі цивільні працівники, в тому числі і ОСОБА_1 , з метою збереження життя та здоров`я залишили місце розташування військової частини НОМЕР_1 (залишилися тільки військовослужбовці). В період часу з 01 березня по 22 березня 2022 року ОСОБА_1 на робочому місці не перебувала, за рішенням командування частини відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та переходу частини на штат воєнного часу, а також з метою приведення документації з організації трудових відносин до відповідності воєнного часу та відповідно до ст.26 ЗУ «Про відпустки» ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати з 01 березня до 22 березня 2022 року, що стверджується копією вказаного наказу.

В судовому засіданні представник відповідача також суду пояснив, що 22.03.2022 представником відповідача було повідомлено в телефонному режимі ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану припиняється дія строкових трудових договорів з цивільними працівниками, які перебували на військових посадах, а тому ОСОБА_1 було запропоновано підписати контракт на проходження військової служби, на що позивач відмовилась та повідомила про те, що буде звільнятися. Також ОСОБА_1 було повідомлено про те, що їй буде надано відпустку без збереження заробітної плати. Зазначені обставини підтвердила позивач в судовому засіданні.

В подальшому 22 березня 2022 року ОСОБА_1 була звільнена.

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX (набрав законної сили 24 березня 2022 року).

Відповідно до ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Представник відповідача в судовому засіданні також пояснив, що військова частина НОМЕР_1 в період з 24 лютого по 8 березня 2022 року знаходилась в пункті постійної дислокації, в АДРЕСА_1 в районі безпосереднього ведення бойових дій та виконувала завдання щодо всебічного медичного забезпечення поранених військовослужбовців та постраждалих мешканців Бучанського району, а в подальшому після евакуації особового складу та частини збереженої документації до міста Києва і відсутності будь-якого зв`язку з позивачем ОСОБА_1 , у відповідача не було ніякої змоги повідомити її про звільнення та втрату трудової книжки та надати витяги з наказів про відпустку та звільнення, - тому ці документи зберігалися за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки, ні відповідачем військовою частиною НОМЕР_1 , ні самою позивачкою ОСОБА_1 не можливо достовірно встановити розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, математичний розрахунок не є належним та допустимим доказом, то дане питання може бути врегульовано у відповідності до ст.15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно якої відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.?36, 49-2 КЗпП України, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 22.08.2023.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.В.Мерзлий