Рішення

від 21.08.2023 по справі 527/598/23

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/598/23

провадження 2/527/318/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Кривченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Еліт «Фешен Клаб» про зобов`язання внести зміни до трудової книжки, стягнення індексації заробітної плати, компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «Еліт «Фешен Клаб» про зобов`язання внести зміни до трудової книжки, стягнення індексації заробітної плати, компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 з 03.07.2018 згідно наказу № 60-к від 02.07.2018 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів. На даній посаді він працював по 24.04.2020 та звільнений згідно наказу № 14-к від 24.04.2020. При цьому позивач фактично виконував роботу водія з перевезення небезпечних вантажів та міжнародних перевезень. В порушення вимог випуску 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі- Випуск 69 ДКХП) запис про прийняття на роботу позивача не містить категорії транспортного засобу, яким керуватиме працівник. Фактично позивач керував транспортними засобами категорії ВЕ, СЕ, DE та підкатегорії С1Е, D1E. При цьому позивачу була нарахована та сплачена заробітна плата виходячи зі ставки водія транспортних засобів без врахування особливих умов праці(перевезення небезпечних вантажів та міжнародних перевезень). Крім того, відповідач не виплатив позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку в сумі 1621,95грн., яка обрахована наступним чином: розрахунковий період: травень 2019-квітень 2020 року; сума доходу за вищевказаний період 57000 грн.=4750*12; кількість днів розрахункового періоду 246; середньоденна заробітна плата 57000 грн.: 246=231,70 грн. Таким чином розмір не нарахованої та невиплаченої компенсації складає 1621,95=231,70*7. Також при звільненні позивачу не було нараховано та виплачено у повному розмірі індексацію заробітної плати в сумі 2833,23 грн. Зазначила, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Зауважила, що даний спір стосується порушення законодавства про оплату праці, адже кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер і є складовими належної працівникові заробітної плати, а відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми індексації заробітної плати строком звернення не обмежується. Враховуючи викладене, просила: 1) зобов`язати ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши прийняття його на посаду водія автотранспортних засобів категорії ВЕ, СЕ, DE та підкатегорії С1Е, D1E з перевезення небезпечних вантажів; 2) Стягнути з ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 01.12.2018 по 24.04.2020 у розмірі 2833,23 грн.; 3) Стягнути з ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку в сумі 1621,95 грн.; 4) Стягнути з ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час не проведення розрахунку при звільненні за період з 24.04.2020 по дату винесення рішення.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримала, просила задовольнити, в разі неявки відповідача не заперечувала проти заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в раз якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.ч. 1, 4, 5 ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України від 05.11.91 p. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджено копією трудової книжки позивача(а.с. 12).

Згідно копії трудової книжки з 03.07.2018 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" на посаду водія автотранспортних засобів відповідно до наказу № 60-к від 02.07.2018, та звільнений з вказаної посади 24.04.2020 згідно наказу № 14-к від 24.04.2020.

З копії паспорта ОСОБА_1 для виїзду за кордон вбачається, що позивач за період з 03.07.2018 по 24.04.2020 неодноразово перетинав державний кордон, що підтверджено відповідними штампами про перетинання кордону(а.с. 13-15).

ОСОБА_1 має дозвіл на керування транспортними засобами категорії АВСЕ, та пройшов підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, що підтверджено копіями Свідоцтва ДОПНВ про підготовку водія (дійсне до 19.05.2022) та посвідчення водія(а.с. 16).

Згідно копії медичної довідки серія 10 ААС № 183999 позивач придатний до керування транспортними засобами категорії А1, А, В1,В,С1,С, D1,D, ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е, DЕ, А1,А2(а.с.17).

Випуском 69 «Автомобільний транспорт» ДКХП, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 14.02.2006 № 136, що діяв станом на 02.07.2018 (дата видачі наказу відповідача про прийняття на роботу позивача), в розділі ІІ «Професії робітників та найпростіші професії працівників автомобільного транспорту» не було передбачено зазначення для водіїв автотранспортних засобів категорій ВЕ, СЕ, DE та підкатегорії С1Е, D1E з перевезення небезпечних вантажів.

В подальшому Наказом Міністерства інфраструктури України від 21.08.2019 № 656 у Випуск 69 «Автомобільний транспорт» ДКХП були внесені зміни, та у вказаній редакції в розділі V. Робітники в п.9 зазначено: Водій автотранспортних засобів (Код КП-8322)- Водій автотранспортних засобів категорій BE, CE, DE та підкатегорії C1E, D1E.

Пунктами 2.3 та 2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58, передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Згідно з п. 2.14 вищевказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,- записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт залучення відповідачем позивача до виконання роботи водія з перевезення небезпечних вантажів та міжнародних перевезень підтверджується товарно-транспортними накладними (в яких зазначені перевізник ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" та водій ОСОБА_1 ), фінансовими звітами водія ОСОБА_1 , закордонним паспортом позивача з відмітками про перетин кордону України(а.с. 13-15, 19-25,27-48).

За таких обставин суд вважає обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню позовну вимогу позивача про зобов`язання ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши прийняття його на посаду водія автотранспортних засобів категорії ВЕ, СЕ, DE та підкатегорії С1Е, D1E.

Закон України «Про відпустки» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 ЗУ «Про відпустки» визначені види відпусток, зокрема, щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (ст. ст. 13, 14 і 15 цього Закону).

У п.13 розділу XV «Транспортні послуги». Функціонування наземної транспортної інфраструктури. Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників,

робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних

умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, що є Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1290, передбачено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці для водіїв автомобіля, у тому числі спеціального (крім пожежного), вантажністю: від 1,5 до 3 тонн-4 календарних днів, 3 тонни та більше-7 календарних днів.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно довідки відповідача від 24.06.2019 № ЕFС00000002 ОСОБА_1 працює в ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" з 03.07.2018. Займає посаду водій автотранспортних засобів. Сукупний дохід з 01.12.2018 по 31.05.2019 склав 26546,50 грн., у т.ч.: за грудень 2018-3850 грн., за січень 2019-4320 грн., за лютий 2019-4320 грн., за березень 2019-4556 грн., за квітень 2019-4750 грн., за травень 2019-4750 грн.(а.с.18).

Відповідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням

відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Розрахунковий період: травень 2019-квітень 2020 року. Сума доходу за вищевказаний період: 57000 грн. = 4750 грн. х 12 міс. Кількість днів розрахункового періоду: 246. Середньоденна заробітна плата становить: 57000 грн. / 246=231,70 грн. Таким чином, розмір не нарахованої та невиплаченої компенсації складає 1621,95 грн.=231,70 х 7.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру (стаття 2 Закону №1282-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону №1282-XII установлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі -Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, уважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі, коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

Якщо сума збільшення грошових доходів менша від суми індексації, нарахованої відповідно до цього Порядку, подальша індексація проводиться за прикладом, наведеним у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції базовим місяцем уважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №803/1937/17.

При звільненні позивачу не було нараховано та виплачено у повному розмірі індексацію заробітної плати.

Розрахунок невиплаченої суми індексації:

Період коефіцієнт прожитковий сума індексації, сума зарплати з

розрахунків індексації мінімум, грн. грн. індексацією, грн.

12.2018 3,60 1921 69,16 4819,16

01.2019 3,60 1921 69,16 4819,16

02.2019 3,60 1921 69,16 4819,16

03.2019 6,90 1921 132,55 4882,55

04.2019 6,90 1921 132,55 4882,55

05.2019 6,90 1921 132,55 4882,55

06.2019 6,90 1921 132,55 4882,55

07.2019 10,20 2007 204,71 4954,71

08.2019 10,20 2007 204,71 4954,71

09.2019 10,20 2007 204,71 4954,71

10.2019 10,20 2007 204,71 4954,71

11.2019 10,20 2007 204,71 4954,71

12.2019 10,20 2102 214,40 4964,40

01.2020 10,20 2102 214,40 4964,40

02.2020 10,20 2102 214,40 4964,40

03.2020 10,20 2102 214,40 4964,40

04.2020 10,20 2102 214,40 4964,40

Таким чином, при звільненні позивачу не було нараховано та виплачено у повному розмірі індексацію заробітної плати в сумі 2833,23 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справі № 755/12623/19).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок індексації заробітної плати та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку і розмір такої заборгованості не оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку індексації заробітної плати та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, за період з 25 квітня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 21 серпня 2023 року, тобто по день прийняття рішення судом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.

За період з 25.04.2020 по 21.08.2023 кількість робочих днів складає 845, з розрахунку: квітень 2020 -4, травень 2020-19, червень 2020-20, липень 2020- 23, серпень 2020-20, вересень 2020-22, жовтень 2020- 21, листопад 2020 -21, грудень 2020 -22(всього за 2020 рік- 172 робочих днів), 2021 рік-250 робочих днів, 2022 рік- 257 робочих днів, 2023 рік - січень 2023 -22, лютий 2023-20, березень 2023-23, квітень 2023- 20, травень 2023-23, червень 2023-22, липень 2023- 21, серпень 2023 -15(всього за 2023 рік- 166 робочих днів).

Отже, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 195786,50 грн., яка обрахована наступним чином: 231,70 грн. х 845 робочих днів= 195786,50 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у березні 2023 року, тобто зі спливом майже 3 років після звільнення з роботи, яке мало місце 24 квітня 2020 року.

Відповідно до матеріалів справи та встановлених судом обставин позивач не довів, що звернувся на момент звільнення до відповідача з вимогою про відповідні виплати щодо індексації заробітної плати та компенсації за невикористану додаткову відпустку, таке право позивач реалізував лише у березні 2023 року, подавши позов.

Сума компенсації позивачу за невикористану додаткову відпустку становить 1621,95 грн., індексація заробітної плати в сумі 2833,23 грн.(всього 4455,18= 1621,95 грн.+ 2833,23 грн.), що є більш ніж у 43 рази є меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (195786,50 грн.).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 12 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення за статтею 117 КЗпП за час затримки розрахунку при звільненні позивача відшкодування у сумі 12 000 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3038,03 грн. (2977,20 грн. за три позовні вимоги +60,83 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

Керуючись ст. 43 Конституції України ст.ст. 4, 12, 13, 19, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов -задовольнити частково.

Зобов`язати ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" (код ЄДРПОУ 31069607 місцезнаходження: місто Київ, вул.Бориспільська, буд.9А) внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зазначивши про прийняття його на посаду водія автотранспортних засобів категорії ВЕ, СЕ, DE та підкатегорії С1Е, D1E.

Стягнути з ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" (код ЄДРПОУ 31069607 місцезнаходження: місто Київ, вул.Бориспільська, буд.9А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , індексацію заробітної плати за період з 01.12.2018 по 24.04.2020 у розмірі 2833(дві тисячі вісімсот тридцять три) гривень 23 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" (код ЄДРПОУ 31069607 місцезнаходження: місто Київ, вул.Бориспільська, буд.9А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію за невикористану додаткову відпустку в сумі 1621(одна тисяча шістсот двадцять одна) гривень 95 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" (код ЄДРПОУ 31069607 місцезнаходження: місто Київ, вул.Бориспільська, буд.9А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 25 квітня 2020 року по 21 серпня 2023 року в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ПП "ЕЛІТ "ФЕШЕН КЛАБ" (код ЄДРПОУ 31069607 місцезнаходження: місто Київ, вул.Бориспільська, буд.9А) судовий збір на користь держави у розмірі 3038(три тисячі тридцять вісім) гривень 03 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С. А. Мицик