Рішення

від 16.08.2023 по справі 902/630/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/630/23

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія", вул. Стельмаха, 6-А, м. Київ, 03040, код - 41694117

до: Фермерського господарства "САД ОПЗ", вул. Грушевського, буд. 30, с. Пеньківка, Шаргородський район, Вінницька область, 23521, код - 34989444

про стягнення 627 121,23 грн

ВСТАНОВИВ:

09.05.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (вих. № 27 від 01.05.2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" до Фермерського господарства "САД ОПЗ" про стягнення 627 121,23 грн заборгованості, з яких 365 369,14 грн основного боргу, 119 158,23 грн пені, 109 610,74 грн штрафу та 32 983,12 грн інфляційних втрат за договором поставки № 15/14 від 12.04.2021 року.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/630/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.06.2023 року.

29.05.2023 року до суду від представника позивача надійшло заява (б/н від 29.05.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5059/23 від 29.05.2023 року) про участь в судовому засіданні в режимі відоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Зазначену заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 02.06.2023 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" адвоката Єрмоленко Дарії Юріївни у судовому засіданні по справі № 902/630/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв`язку ЄСІТС.

02.06.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 29.05.2023 року).

07.06.2023 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 07.06.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5383/23) про відкладення судового засідання на іншу дату.

08.06.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 08.06.2023 року) (вх.канц. № 01-34/5396/23).

У судовому засіданні 08.06.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.07.2023 року о 11:30 год., на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

У судовому засіданні 31.07.2023 року судом оголошено перерву до 16.08.2023 року.

В судовому засіданні 16.08.2023 року представник відповідача правом участі не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Представника відповідача повідомлено про судове засідання під розписку, яка наявна у матеріалах справи.

Отож, судом вжито достатніх та можливих заходів для належного сповіщення відповідача.

До поданого 16.08.2023 року клопотання про відповідача про відкладення судового засідання не долучено належних доказів.

Подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами і документами.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" та Фермерським господарством "САД ОПЗ" договору поставки № 15/14 від 12.04.2021 року.

В зв`язку з неналежним виконання Фермерським господарством "САД ОПЗ" договору поставки № 15/14 від 12.04.2021 року, в частині оплати вартості товару, утворилась заборгованість.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" звернулось з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "САД ОПЗ" 365 369,14 грн основного боргу, 119 158,23 грн пені, 109 610,74 грн штрафу та 32 983,12 грн інфляційних втрат за договором поставки № 15/14 від 12.04.2021 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач з позовною заявою не погоджується, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що розмір штрафу за порушення умов договору у розмірі 119158,23 грн, - пені, 109 610,74 грн. - штрафу є неспівмірним та значно перевищує суму основної заборгованості.

При цьому зазначає, що вимога про сплату штрафу, пені не надсилалась на адресу відповідача, а отже правові підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Також, відповідач стверджує, що не міг виконати зобов`язання у зв`язку з форм-мажорними обставинами, а саме введенням воєнного стану на території України (т. 1, а.с.77-81).

У відповіді на відзив позивач підтримує позов та зазначає, що вказані відповідачем форс-мажорні обставини жодним чином не могли вплинути та не могли завадити чи перешкоджати йому у 2021 році належним чином виконати договірні зобов`язання за Договором поставки № 15/14 від 12.04.2021 року та розрахуватися за товар у жовтні-листопаді 2021 року, як це закріплено умовами Договору поставки та додатками до нього.

Незважаючи на повномасштабне вторгненням Російської Федерації на територію України та складність ситуації з закупівлею позивач погодився відтермінувати відповідачу строки розрахунку за Договором поставки № 15/14 від 12.04.2021 року до 01.10.2022 року, але й погодився у 2022 році також поставити відповідачу засоби захисту рослин з відтермінуванням платежу до 10.10.2022 року.

Вказане підтверджується підписаною Додатковою угоду № 1 від 03.05.2022 року (т. 1, а.с.90-93).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 12.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (Продавець) та Фермерським господарством "САД ОПЗ" (Покупець) укладено договір поставки № 15/14 (т. 1, а.с. 11-13).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю (поставити), а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених сторонами у цьому договорі та додатках до нього.

Предметом постачання по цьому договору є засоби захисту рослин (товар), виробник, асортимент, вартість та кількість яких закріплюється в Додатках до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Кількість та асортимент товару, що постачається за цим договором, закріплюється в окремих додатках до цього договору, що підписуватимуться сторонами протягом строку дії цього договору. Всі додатки, підписані сторонами та скріплені печатками сторін (з урахуванням положень п. 9.1 Договору), становлять невід`ємну частину Договору (п. 2.1 Договору).

Товар постачається Продавцем у строки, закріплені відповідним додатком до договору, після отримання від Покупця попередньої оплати за товар у розмірі і порядку, як це передбачено відповідним додатком до договору, окрім випадків коли сплата попередньої оплати сторонами не передбачається (п. 5.1 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору поставка товару може здійснюватися як окремими частинами (партіями) згідно кожного додатку до цього договору, так і в цілому по договору, за умови, що не будуть порушуватися строки поставки товару, передбачені окремими додатками до договору.

Поставка товару здійснюється Продавцем на умовах - склад Покупця, адреса якого вказується у відповідному додатку до цього договору (DАР, Інкотермс 2010). Вартість доставки включено в ціну Товару (п. 5.3 Договору).

Перехід права власності на товар, а також перехід ризиків випадкового знищення чи пошкодження товару, відбувається в момент передачі товару Покупцю по накладним/видатковим накладним (п. 5.4 Договору).

Ціна і вартість товару, а також порядок та строки розрахунків за товар, визначається сторонами в кожному окремому додатку до цього договору (п. 6.1 Договору).

Загальна вартість товару, що постачається за цим договором, становитиме сукупну вартість товару, фактично поставленого в рамках договору, що визначається на підставі накладних/видаткових накладних (п. 6.2 Договору).

Платежі за цим договором здійснюються Покупцем у безготівковому порядку на банківський рахунок Продавця, вказаний наприкінці договору. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів, перерахованих Покупцем, на рахунок Продавця (п. 6.3 Договору).

За змістом п. 9.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором сторони відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України дійшли згоди про обов`язковість скріплення печатками цього договору, будь-яких додатків та/або додаткових угод до нього (крім випадків відсутності Покупця печатки).

В разі прострочення розрахунку за поставлений товар, на вимогу Продавця, Покупець зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки (п. 10.3 Договору).

В разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупцем за цим договором та відповідними додатками до нього понад десять календарних днів, але не більше двадцяти календарних днів, окрім пені, передбаченої п. 10.3 Договору, Покупець, на вимогу Продавця, зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого товару (п. 10.4 Договору).

В разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупцем за цим Договором та відповідними Додатками до нього понад двадцять календарних днів, але не більше тридцяти календарних днів, окрім пені, передбаченої п.10.3. цього Договору, Покупець, на вимогу Продавця, зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі двадцять відсотків від вартості неоплаченого Товару (п. 10.5 Договору).

В разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупцем за цим Договором та відповідними Додатками до нього понад тридцять календарних днів, окрім пені, передбаченої п.10.3. цього Договору, Покупець, на вимогу Продавця, зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі тридцять відсотків від вартості неоплаченого товару (п. 10.6 Договору).

21.04.2021 року, до договору між сторонами підписано ряд Додатків, за змістом яких сторонами погоджено вартість, порядок поставки та порядок розрахунків засобів захисту рослин виробництва "БайєрКропСайєс АГ", які наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с.14-39).

Позивачем умови укладеного договору поставки виконано повністю, поставлено відповідачу товар загальною вартістю 934 178,60 грн, що підтверджується накладними, а саме: № 15/77 від 21.04.2021 року, № 15/86 від 26.04.2021 року, № 15/93 від 26.04.2021 року, № 15/107 від 07.05.2021 року, № 15/129 від 12.05.2021 року, № 15/146 від 24.05.2021 року, № 15/152 від 27.05.2021 року та № 15/194 від 23.06.2021 року.

Відповідачем взяті на себе зобов`язання виконано частково, проведено розрахунок в сумі 531 007,93 грн.

03.05.2022 року між сторонами до договору поставки № 15/14 від 12.04.2021 року підписано Додаткову угоду № 1 (т. 1, а.с.9-10).

Відповідно п. 1 Додаткової угоди сторони підтверджують, що на день підписання цієї Додаткової угоди Покупець має заборгованість перед Продавцеві за Договором поставки та Додатками №№ 1-3 від 21.04.2021 року, Додатком № 7 від 12.05.2021 року Додатком № 8 від 25.05.2021 року, Додатком № 9 від 26.05.2021 року, Додатком № 10 від 26.05.2021 року, Додатком № 11 від 23.06.2021 року, Додатком № 12 від 23.06.2021 року та Додатком № 13 від 23.06.2021 року до нього, всього в розмірі 403 170,67 грн з ПДВ.

За змістом п. 2 Додаткової угоди Продавець надає згоду на перенесення строків розрахунку за товар, отриманий Покупцем в рамках договору поставки та Додатками №№ 1-3 від 21 04 2021 року, Додатком № 7 від 12.05 2021 року, Додатком № 8 від 25.05.2021 року, Додатком № 9 від 26.05.2021 року, Додатком № 10 від 26.05.2021 року, Додатком № 11 від 23.06.2021 року, Додатком № 12 від 23.06.2021 року та Додатком № 13 від 23.06.2021 року до нього, вказаними вище, на умовах погоджених в цій Додатковій угоді, а Покупець надає згоду на збільшення ціни поставленого товару Продавцем відповідно до Специфікації, що погоджена сторонами в п. 3 цієї Додаткової угоди.

Даною Специфікацією сторони підтверджують асортимент та кількості товару, поставленого за Договором поставки та Додатками №№ 1-3 від 21.04.2021 року, Додатком № 7 від 12.05.2021 року, Додатком № 8 від 25.05.2021 року Додатком № 9 від 26.05.2021 року, Додатком № 10 від 26.05.2021 року, Додатком № 11 від 23 06.2021 року, Додатком № 12 від 23.06.2021 року та Додатком № 13 від 23.06.2021 року до нього, вказаними в п.1 цієї додаткової угоди, та закріплюють нові ціни та вартість товару, погоджену сторонами станом на 03.05.2022 року в загальній сумі 490 499,34 грн разом з ПДВ.

Сторони домовилися, що умови і строки оплати товару, закріплені Додатками №№ 1-3 від 21.04 2021 року, Додатком № 7 від 12.05 2021 року, Додатком № 8 від 25.05.2021 року, Додатком № 9 від 26.05.2021 року, Додатком № 10 від 26.05.2021 року, Додатком № 11 від 23.06.2021 року, Додатком № 12 від 23.06.2021 року та Додатком № 13 від 23.06.2021 року до договору поставки, а також специфікації до вказаних додатків, втрачають чинність з дати підписання цієї Додаткової угоди, а нові ціни на товар, вартість товару, порядок і строки розрахунків за Товар, закріплюються положеннями пп.3-4 цієї Додаткової угоди (п. 3 Додаткової угоди).

Зважаючи, що станом на підписання цієї Додаткової угоди, Покупцем здійснено часткову оплату вказаного вище товару в сумі 25 130,20 грн разом з ПДВ, сторони домовились, що Покупець зобов`язується сплатити Продавцю різницю між загальною вартістю товару, вказаною в п. 3 цієї Додаткової угоди та сплаченою раніше сумою, тобто сплатити залишок вартості товару в сумі 465 369,14 грн, в т. ч. ПДВ 77 561,52 грн, у строк не пізніше 01.10.2022 року (п. 4 Додаткової угоди).

Відповідно п. 6 Додаткової угоди покупець розуміє та погоджується, що у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем обов`язку щодо сплати вартості товару, вказаної в п. 4 Додаткової угоди, у строк до 01.10.2022 року, Продавець має право також вимагати від Покупця сплатити пеню, передбачену п. 10.3 Договору поставки та штраф передбачений п. 10.4 Договору поставки.

Станом на 03.05.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 465 369,14 грн.

При цьому, в період з 23.03.2023 року по 12.04.2023 року здійснено погашення боргу в сумі 100 000,00 грн.

Станом на 01.05.2023 року заборгованість становить 365 369,14 грн (465 369,14 грн - 100 000,00 грн).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 365 369,14 грн основного боргу за договором поставки № 15/14 від 12.04.2021 року правомірною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 32 983,12 грн інфляційних втрат.

Як встановлено нормами Закону № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 р. у справі 6-36736/10).

Тому, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні.

Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає (Постанова ВСУ від 27.01.2016 року у справі № 6-771цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року по справі № 638/10417/15-ц.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 року по справі № 905/192/18 (ЄДРСРУ № 77149725), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018 року по справі № 761/1617/15-ц.

03.05.2022 року між сторонами до договору поставки № 15/14 від 12.04.2021 року підписано Додаткову угоду № 1 (т. 1, а.с.9-10).

У випадку несвоєчасного або неповного розрахунку Покупцем за товар, тобто при порушенні Покупцем умов п. 4 Додаткової угоди до договору поставки, Продавець має право перерахувати прострочену частину вартості товару за курсом продажу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України на день попередній такому перерахунку (дня подачі претензії/вимоги, дня звернення з позовом до суду тощо), у разі, якщо такий перевищує відповідний курс, в казаний в п. 3 Додаткової угоди, з застосуванням наступної формули:

S1=(А1/А0)хS, де:

S1 - прострочена частина вартості товару в гривнях, що підлягає сплаті Покупцем після перерахунку;

А1 - курс продажу долару США до гривні на міжбанківському валютному ринку України на банківський день що передує дню перерахунку (інформацію про курси розміщено на Інтернет-сторінці http://minfin.com.ua/currency/mb/);

А0 - курс, вказаний в п.3 Додаткової угоди;

S - прострочена частина вартості товару в гривнях до перерахунку (п. 5 Додаткової угоди).

Таким чином, сторонами узгоджено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни у доларах США (USD).

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення 32 983,12 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Також, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 119 158,23 грн пені, 109 610,74 грн штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно п. 10.3 Договору в разі прострочення розрахунку за поставлений товар, на вимогу Продавця, Покупець зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

В разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупцем за цим договором та відповідними додатками до нього понад десять календарних днів, але не більше двадцяти календарних днів, окрім пені, передбаченої п. 10.3 Договору, Покупець, на вимогу Продавця, зобов`язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого товару (п. 10.4 Договору).

Відповідно п. 6 Додаткової угоди покупець розуміє та погоджується, що у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем обов`язку щодо сплати вартості товару, вказаної в п. 4 Додаткової угоди, у строк до 01.10.2022 року, Продавець має право також вимагати від Покупця сплатити пеню, передбачену п. 10.3 Договору поставки та штраф передбачений п. 10.4 Договору поставки.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено наявність помилок при здійснені її нарахування в частині початку періоду їх нарахування, оскільки оплата мала бути проведена не пізніше 01.10.2022 року, що є вихідним днем тому прострочення мало місце починаючи з 04.10.2022 року.

Враховуючи викладене, вірними періодами нарахування пені (згідно надано позивачем розрахунку) слід вважати з 04.10.2022 року по 22.03.2023 року на суму 465 369,14 грн в розмірі 108 373,64 грн, а також з 13.04.2023 по 01.05.2023 рр на суму 365 369,14 грн в розмірі 9 509,61 грн.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені, судом отримано пеню у загальній сумі 117 883,25 грн.

При цьому, у задоволенні 1 274,98 грн пені слід відмовити як заявлених безпідставно.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу в розмірі 109 610,74 грн, судом помилок не виявлено.

При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення пені та штрафу, суд враховує наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує можливість нарахування позивачем:

- 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та пені до моменту погашення суми основного боргу;

- курсової різниці за знецінення суми основного боргу;

- надмірний загальний розмір штрафних санкцій, який становить більше 65% перевищує суму основного боргу.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені та відсотків річних на 30%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Отже, до стягнення з відповідача слід визначити 76 727,52 грн штрафу та пеню в сумі 82 518,28 грн.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 32 430,71 грн штрафу та 36 639,95 грн (35 364,97 грн - зменшеної на 30% + 1 274,98 грн пені, нарахованої безпідставно).

За вказаних обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Понесені позивачем витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, при цьому зменшення штрафних санкцій судом не впливає на розподіл судових витрат.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 8 892,95 грн судових витрат зі сплати судового збору, з одночасним залишенням за позивачем 513,87 грн судових витрат.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73 ,74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Фермерського господарства "САД ОПЗ" (вул. Грушевського, буд. 30, с. Пеньківка, Шаргородський район, Вінницька область, 23521, код - 34989444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6-А, м. Київ, 03040, код - 41694117) 365 369,14 грн - основного боргу за Договором поставки № 15/14 від 12.04.2021 року, 82 518,28 грн - пені, 76 727,52 грн - штрафу та 8 892,85 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6-А, м. Київ, 03040, код - 41694117) в частині вимог про стягнення з Фермерського господарства "САД ОПЗ" (вул. Грушевського, буд. 30, с. Пеньківка, Шаргородський район, Вінницька область, 23521, код - 34989444) 32 430,71 грн штрафу, 36 639,95 грн пені та 32 983,12 грн інфляційних втрат.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 513,87 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник рішення направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку: представнику позивача адвокату Єрмоленко Д.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_2, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2023 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Стельмаха, 6-А, м. Київ, 03040)

3 - відповідачу (вул. Грушевського, буд. 30, с. Пеньківка, Шаргородський район, Вінницька область, 23521)