Рішення

від 21.08.2023 по справі 904/3194/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023м. ДніпроСправа № 904/3194/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Груп Компані", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпро

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Груп Компані" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" кошти у загальному розмірі 60 994,79 грн, з яких: 16 676,89 грн - інфляційні втрати, 2376,59 грн - 3% річних та 41 941,31 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №8 від 01.04.2017 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що викладені позивачем у позовній заяві розрахунки між сторонами у рамках спірного договору не відповідають дійсності. Відповідач надає свій контррозрахунок, відповідно до якого розмір пені становить 41560,05 грн, 3% річних 2493,59 грн та інфляційних збитків 9686,83 грн. Відповідач, посилаючись на те, що з початку війни в Україні, поніс дуже великі збитки, що відобразилося на майновому стані підприємства, яке прирівняне до критичної інфраструктури, просить зменшити розмір штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що є мережею продуктових супермаркетів, які присутні у 25 містах України, однак в результаті збройної агресії російської федерації відповідач втратив контроль над діючими супермаркетами у м. Енергодар, внаслідок потрапляння бойових снарядів та обстрілу були знищені складські приміщення у с. Квітневе Броварського району Київської області, на яких зберігався товар, внаслідок ракетного удару по аеропорту були знищені товарно-матеріальні цінності, які зберігалися на складі у с. Новоолександрівка Дніпропетровської області, через евакуацію населення з Донецької та Луганської областей відповідач втратив купівельну спроможність, а також частину працівників, які виїхали, а тому вимушено закрив 8 магазинів у цих областях. Відповідач зазначає, що наразі збираються докази всіх понесених збитків та долучає до відзиву сертифікати про форс-мажорні обставини, які встиг отримати на цей час. Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечує, зазначає про відсутність детального опису робіт та послуг що не дає можливості упевнитися у обґрунтованості та співмірності наданих послуг. Також відповідач зазначає, що попереднє визначення судових витрат понесених відповідачем складає 7000,00 грн.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає що відповідач правильно вказує дати поставок та дати оплати за товар, проте неправильно розраховує інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Позивач надає детальний розрахунок заявлених до стягнення нарахувань. Також позивач заперечує щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій та вважає наявність форс-мажорних обставин недоведеними. Позивач просить врахувати, що замовлення на поставку нової партії продукції відбувалася вже після початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України, а отже обидві сторони усвідомлювали потенційні ризики. Позивач просить врахувати, що обидві сторони здійснюють господарську діяльність під час війни, несуть такі самі обов`язки перед своїми працівниками, обов`язки щодо сплати податків та інше. Також позивач заперечує проти заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає його завищеним, а випадку повної відмови в позові, вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу понесену відповідачем 3000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договорів, умови поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати.

Так, судом встановлено, що 01.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Він-Груп Компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (покупець) укладений договір поставки №8 (з протоколом розбіжностей).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов`язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти і сплатити за товар у відповідності з умовами цього договору.

Згідно з п. 4.3.1 договору покупець здійснює оплату за товар через 45 днів від дати отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017. Строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний строк та тих же умовах, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити чи зупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору (п. 11.1, 11.2 договору).

Позивач зазначає, що на виконання вказаного договору у період червень-липень 2022 поставляв відповідно до замовлень відповідачу товар, який останнім прийнятий без зауважень. Проте, відповідач, в порушенням умов договору оплатив товар із прострочкою.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару позивачем надані видаткові накладні №1394 від 22.06.2022 на суму 120355,20 грн, №1395 від 22.06.2022 на суму 122169,60 грн, №1228 від 06.07.2022 на суму 2808,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений за вказаними видатковими накладними товар, проте оплату здійснював частковими платежами та із прострочкою, у зв`язку з чим, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 41 941,31 грн, 3% річних у розмірі 2376,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 16 676,89 грн.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Згідно з ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договорів, строк оплати товару поставленого за видатковими накладними від 22.06.2022 настав 08.08.2022 (оскільки 06.08.2022 субота вихідний день), а за видатковою накладною від 06.07.2022 22.08.2022 (оскільки 20.08.2022 субота вихідний день).

В той же час, оплата відповідачем здійснена частинами, остаточний розрахунок проведено 19.01.2023.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.10 договору у випадку несвоєчасного або неповного перерахування грошових коштів у відповідності з п. 4.3 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 41 941,31 грн за загальний період з 09.08.2022 по 18.01.2023.

Відповідач надав контррозрахунок пені, відповідно до якого розмір пені становить 41 560,05 грн.

Перевіркою правильності нарахування пені судом встановлено допущення позивачем та відповідачем арифметичних помилок, розмір пені за підрахунками суду становить 41 544,89 грн.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних із повномасштабним вторгненням.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечує, вказує що сторони знаходяться в однакових економічних умовах.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд, беручи до уваги, що відповідачем у повному обсязі сплачено заборгованість до звернення позивача з позовом до суду, прострочення виконання зобов`язання було незначним та відповідач постійно вносив часткові платежі, а відтак вживав заходів для погашення заборгованості, вважає за можливе зменшити розмір пені на 30%, що становитиме 29 081,42 грн.

При цьому суд акцентує увагу на неможливості подальшого зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження фінансового стану та жодного доказу неможливості своєчасно виконати зобов`язання. Таким чином, у випадку більшого зменшення пені вже буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим. Відповідач добровільно погодився на такі умови договору.

Також суд звертає увагу про неможливість прийняти сертифікати про форс-мажорні обставини, надані відповідачем до відзиву, оскільки вони були отримані до поставки товару за спірними накладними.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2376,59 грн за загальний період з 09.08.2022 по 12.06.2023 та інфляційні втрати у розмірі 16676,89 грн за серпень 2022 року квітень 2023 року.

Відповідач надав контррозрахунок, відповідно до якого 3% річних становлять 2493,59 грн, інфляційні втрати 9686,83 грн.

За розрахунком суду розмір 3% річних є більшим, ніж заявлений позивачем, що є його правом, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Перевіркою правильності нарахування інфляційних втрат виявлено допущення позивачем помилки, пов`язаної з тим, що останнім не враховані висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (інфляційна складова враховується за місяць, коли прострочення тривало більше 15 днів), у зв`язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 13111,23 грн. Помилки відповідача у контррозрахунку інфляційних втрат полягали у тому, що останнім не нараховуються інфляційні втрати на залишок заборгованості, яка залишалася непогашеною на кінець місяця і тривала більше 15 днів, тобто також не враховані висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, а також не враховано, що позивач рахує інфляційні втрати на заборгованість з урахуванням індексу інфляції за попередній період, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29 081,42 грн пеня, 2376,59 грн 3% річних, 13111,23 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2510,32 грн. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Груп Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, ідентифікаційний код 30982361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Груп Компані" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, корп. 66, ідентифікаційний код 41012274) пеню у розмірі 29 081,42 грн (двадцять дев`ять тисяч вісімдесят одна грн 42 коп), 3% річних у розмірі 2376,59 грн. (дві тисячі триста сімдесят шість грн 59 коп), інфляційні втрати у розмірі 13 111,23 грн. (тринадцять тисяч сто одинадцять грн 23 коп) та судовий збір у розмірі 2510,32 грн. (дві тисячі п`ятсот десять грн 00 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.08.2023

Суддя О.М. Крижний