Рішення

від 18.08.2023 по справі 910/7169/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.08.2023Справа № 910/7169/23

За позовом Приватного підприємства "ТТ-Нафта" (м. Чернігів)

до Дочірнього підприємства "Расо" Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "В.І.С. Груп" (м. Київ)

про стягнення 78.974,88 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ТТ-Нафта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Расо" Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "В.І.С. Груп" про стягнення 78.974,88 грн, з яких: 48.170,40 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу товарів №216Т від 05.01.2019, 25.006,86 грн інфляційних втрат та 5.797,62 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 між позивачем (Продавець) та Дочірнім підприємством "РАСО" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівське автотранспортне підприємство 17454", яке в подальшому змінило найменування на Дочірнє підприємство "Расо" Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "В.І.С. Груп" (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів №216Т (далі - Договір), за умовами п. п. 1.1., 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати (відпустити) Товари (паливно-мастильні матеріали) у власність Покупцеві, а Покупець обов`язується прийняти Товари й оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі та Додатках до нього.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна на товар, протягом дії даного Договору, є динамічною та може змінюватись (визначатись та корегуватись) Продавцем в односторонньому порядку, залежно від зміни ціни на ринку нафтопродуктів, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні, стосовно курсів іноземних валют, збільшення розмірів податків," зборів, інших обов`язкових платежів тощо. Ціна (вартість) Товарів визначається Продавцем самостійно на момент підписання видаткової накладної на кожну окрему партію Товарів.

Відповідно до п. 4.3 Договору кожна окрема партія Товарів, що поставляється за цим Договором, оплачується Покупцем за домовленістю з Продавцем, шляхом повної попередньої оплати, кожної окремої партії Товару, або з відстрочкою платежу.

Згідно з п. 4.4. Договору оплату рахунку на передоплату, виставлену Продавцем, Покупець зобов`язаний здійснити протягом 7 (семи) банківських днів з моменту його виставлення Продавцем.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору він поставив відповідачу товар за видатковими накладними: №РН-0000379 від 15 січня 2019 року, №РН-0001569 від 14 лютого 2019 року, №РН-0002439 від 28 лютого 2019 року, №РН-0002205 від 04 березня 2019 року, №РН-0003498 від 31 березня 2019 року, №РН-0004069 від 12 квітня 2019 року, №РН-0004213 від 16 квітня 2019 року, №РН-0004545 від 24 квітня 2019 року, №РН-0005190 від 08 травня 2019 року, №РН-0005447 від 14 травня 2019 року, №РН-0005592 від 17 травня 2019 року, №РН-0005781 від 22 травня 2019 року, №РН-0006113 від 30 травня 2019 року, №РН-0006380 від 04 червня 2019 року, №РН-0006391 від 04 червня 2019 року, №РН-0006707 від 10 червня 2019 року, №РН-0007230 від 21 червня 2019 року, №РН-0007296 від 24 червня 2019 року, №РН-0007654 від 27 червня 2019 року, №РН-0008061 від 10 липня 2019 року, №РН-0008055 від 11 липня 2019 року, а також відповідними актами прийому передачі талонів.

Протягом 2019 року відповідач частково здійснював оплату товару, що підтверджується платіжними інструкціями: № 908 від 11 лютого 2019 року на суму 1960,32 грн, № 2 від 11 квітня 2019 року на суму 1879,68 грн, № 18 від 21 травня 2019 року на суму 29000,00 грн, № 23 від 28 травня 2019 року на суму 30000,00 грн, № 32 від 03 червня 2019 року на суму 2400,00 грн, № 25 від 06 червня 2019 року на суму 38250,00 грн, № 42 від 18 червня 2019 року на суму 50000,00 грн, № 48 від 01 липня 2019 року на суму 2400,00 грн. № 51 від 10 липня 2019 року на суму 60000,00 грн, № 76 від 29 жовтня 2019 року на суму 20000,00 грн.

Таким чином, відповідач повністю оплатив товар, отриманий за видатковими накладними: №РН-0001569 від 14 лютого 2019 року, №РН-0004069 від 12 квітня 2019 року, №РН-0005447 від 14 травня 2019 року, №РН-0005781 від 22 травня 2019 року, №РН-0006113 від 30 травня 2019 року, №РН-0006380 від 04 червня 2019 року, №РН-0006707 від 10 червня 2019 року, №РН-0007296 від 24 червня 2019 року, №РН-0007654 від 27 червня 2019 року, №РН-0000379 від 15 січня 2019 року, №РН-0002439 від 28 лютого 2019 року та №РН-0002205 від 04 березня 2019 року.

Частково оплачені відповідачем накладні: №РН-0008061 від 10 липня 2019 року (оплачена в сумі 20000,00 грн, заборгованість - 16000,00 грн), №РН-0003498 від 31 березня 2019 року (оплачена в сумі 524,08 грн, заборгованість - 725,72 грн).

Повністю не оплаченими відповідачем залишились видаткові накладні: №РН-0004213 від 16 квітня 2019 року, №РН-0004545 від 24 квітня 2019 року, №РН-0005190 від 08 травня 2019 року, №РН-0005592 від 17 травня 2019 року,_ №РН-0006391 від 04 червня 2019 року, №РН-0007230 від 21 червня 2019 року, №РН-0008055 від 11 липня 2019 року.

Таким чином, за доводами позивача несплаченим залишається поставлений відповідачу товар на загальну суму 48.170,40 грн.

13.12.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 48170,40 грн, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, надані до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортних накладних та відомостях про вантаж є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже, виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у встановлений строк не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості, а також 25.006,86 грн інфляційних втрат та 5.797,62 грн 3 % річних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Расо" Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "В.І.С. Груп" (04060, місто Київ, вулиця Ясногірська, будинок 28/6; ідентифікаційний код 32016378) на користь Приватного підприємства "ТТ-Нафта" (14001, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Робоча, будинок 6; ідентифікаційний код 37021932) 48.170 (сорок вісім тисяч сто сімдесят) грн 40 коп. заборгованості, 25.006 (двадцять п`ять тисяч шість) грн 86 коп. інфляційних втрат, 5.797 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 62 коп. 3 % річних та 2.684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко