Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/10054/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 м. КиївСправа № 910/10054/23

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБУДТЕХ.";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОРТА";

про: стягнення 433.854,69 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНБУДТЕХ." (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОРТА" (далі - відповідач) про стягнення 433.854,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором оренди обладнання від 01.12.2021 № 011221, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 433.854,69 грн., з яких: 260.495,56 грн. - основна заборгованість, 65.054,00 грн. - вартість недостачі орендованого майна, 41.718,65 грн. - пеня, 9.083,99 грн. - 3 % річних та 57.502,49 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10054/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, к орендарем, укладено договір оренди обладнання від 01.12.2021 № 011221 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування будівельну опалубку (далі - обладнання), визначене в додатку № 1 до Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що оплата за користування обладнанням здійснюється в порядку попередньої оплати згідно додатку № 1 до Договору.

Положеннями пункту 5.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати з вини відповідача, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 1000,00 грн.

Так між сторонами підписаний додаток № 1 до Договору, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв обладнання за Договором за переліком, який визначений у пункті 1.1 вказаного додатку.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України.

Так позивачем, на виконання умов Договору надані відповідачу послуги з оренди за Договором на загальну суму 680.495,56 грн., що підтверджується актами надання послуг, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 31.12.2021 № 41 на суму 195.485,47 грн.;

- від 31.01.2022 № 6 на суму 183.174,77 грн.;

- від 28.02.2022 № 7 на суму 220.079,42 грн.;

- від 31.05.2022 № 8 на суму 81.755,90 грн.

Проте, відповідачем здійснено оплату частково в сумі 420.000,00 грн., що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 260.495,56 грн.

Оскільки відповідачем не здійснено повернення позивачу обладнання в повному обсязі, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача вартості недостачі орендованого майна в сумі 65.054,00 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлена вимога про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 41.718,65 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 9.083,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 57.502,49 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Положенням частини 3 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Аналогічне правило закріплено в ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 260.495,56 грн. сторонами спору до суду не подано.

Розмір вказаної заборгованості також підтверджений актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 260.495,56 грн.

Так між сторонами Договору підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі майна від 23.03.2023 № б/н до Договору, я кому, зокрема, зафіксовано факт передачі майна за Договором не в повному обсязі, відповідно до наведеного переліку.

Приймаючи до уваги перелік майна за актом прийому-передачі майна від 23.03.2023 № б/н до Договору та вартість такого майна, зазначена у додатку № 1 до Договору, вартість недостачі орендованого майна становить 65.054,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача вартості недостачі орендованого майна в сумі 65.054,00 грн. є обґрунтовано та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а нарахування господарської санкції у вигляді пені здійснюється за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його частково арифметично невірним, а саме: перебільшення строку нарахування на два дні.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 41.004,95 грн. за розрахунком позивача, здійснений в заявлений позивачем період, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме: з вирахуванням такого розрахунку двох календарних днів.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 9.083,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 57.502,49 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 25.05.2023 № 194/23, укладений між позивачем та адвокатом Поліщук П.Я. та акт приймання-передачі наданих послуг від 26.05.2023 № б/н про обсяг виконаних робіт на суму 10.000,00 грн.

Приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги позивача.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову (99,84 %) та приписи пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу покладаються та підлягають стягненню з відповідача в сумі 9.984,00 грн.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОРТА" (Україна, 01032, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 33, ідентифікаційний код: 42464713) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБУДТЕХ." (Україна, 02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 6, квартира 72, ідентифікаційний код: 42142411) основну заборгованість в сумі 260.495 (двісті шістдесят тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 56 коп., вартість недостачі орендованого майна в сумі 65.054 (шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., пеню в сумі 41.004 (сорок одна тисяча чотири) грн. 95 коп., 3 % річних в сумі 9.083 (дев`ять тисяч вісімдесят три) грн. 99 коп., інфляційні втрати в сумі 57.502 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дві) грн. 49 коп., витрати на правову допомогу в сумі 9.984 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6.497 (шість тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 11 коп.

3. У задоволенні решти вимог - відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Сергій Балац