Рішення

від 14.08.2023 по справі 914/806/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023 Справа № 914/806/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «ГРІН РЕЙ», м. Новоселиця Чернівецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ», м. Львів

про стягнення 338662,2 грн за Договором поставки №10/03-22 від 10.03.2022,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «ГРІН РЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ» про стягнення 338 662,20 грн за Договором поставки №10/03-22 від 10.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.03.2023 (суддя Кидисюк Р. А.) відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику сторін).

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області від 09.06.2023 за № 218 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/806/23. Причиною повторного автоматизованого розподілу справи є призначення судді Кидисюка Р. А. членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 справу №914/806/23 передано на розгляд судді Горецькій З. В.

Ухвалою від 14.06.2023 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договору поставки №10/03-22 від 10.03.2022 за яким позивач мав поставити продукцію власного виробництва, а відповідач прийняти її та оплатити. Сума основного боргу становить 249 130,41 грн. На основну сум заборгованості нараховано інфляційні втрати, три відсотки річних та пеню.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає основну суму заборгованості, однак в силу умов договору та відносин сторін стверджує, що не підлягають до задоволення інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Між ТОВ ТД «ГРІН РЕЙ» (надалі позивач) та ТОВ «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ» (надалі відповідач) укладено договір поставки № 10/03-22 від 10.03.2022 (надалі Договір) за яким позивач мав поставити продукцію власного виробництва, а відповідач прийняти її та оплатити.

На виконання Договору позивачем було поставлено продукції на загальну суму 5 376 250,37 грн у тому числі за видатковими накладними та товарно транспортними накладними:

-видаткова накладна № ДР-0000009 від 15.02.2022 на суму 58 752,00 грн;

-товарно-транспортна накладна № ДР-0000010 від 15.02.2022 на суму 58 752,00 грн;

-видаткова накладна № ДР-0000015 від 19.03.2022 на суму 1 850 567,04 грн;

-товарно-транспортна накладна № ДР-0000015 від 19.03.2022 на суму 1 850 567,04 грн;

-видаткова накладна № ДР-0000019 від 31.03.2022 на суму 967 800,96 грн;

-товарно-транспортна накладна № ДР-0000018 від 31.03.2022 на суму 967 800,96 грн;

-видаткова накладна № ДР-0000020 від 05.04.2022 на суму 2 499 130,37 грн;

-товарно-транспортна накладна № ДР-0000019 від 05.04.2022 на суму 2 499 130,37 грн;

Для оплати поставленої продукції позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, у тому числі:

-рахунок - фактура № ДР-0000006 від 14.03.2022 на суму 58 752,00 грн;

-рахунок - фактура № ДР-0000008 від 18.03.2022 на суму 1 850 567,04 грн;

-рахунок - фактура № ДР-0000011 від 28.03.2022 на суму 2 364 042,24 грн;

-рахунок - фактура № ДР-0000012 від 31.03.2022 на суму 967 800,96 грн;

-рахунок - фактура № ДР-0000013 від 05.04.2022 на суму 135 088,13 грн.

На виконання умов договору відповідачем частково проведено оплату продукції на загальну суму 5 127 119,96 грн.

Не оплаченими залишаються рахунок фактура №ДР-0000013 від 05.04.2022 та №ДР-0000011 від 28.03.2022 на загальну суму 249 130,41 грн.

Сума основної заборгованості визнається відповідачем.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарським кодексом України.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за договором виконав повністю, що підтверджено доказами та не заперечується відповідачем.

У відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі 249 130,41 грн.

Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, беручи до уваги заперечення відповідача суд повідомляє наступне.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка - фактури) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2017 року у справі № 910/2326/17.

Посилання відповідача на ст. 222 ГК України в контексті того, що позивач не надсилав претензію, а виключно рахунки фактури не заслуговують на увагу, оскільки рахунки надіслані позивачем з ціллю їх оплати, крім того рахунок №ДР-0000011від 28.03.2022 частково оплачений.

Норми постанови Верховного суду в постанові від 29.04.2020 по справі №915/641/19 не є тотожними з даною справою, оскільки в справі №915/641/19 були відсутні докази надіслання рахунків, а строк оплати встановлений в межах десяти днів з дня отримання товару, тому посилання відповідача на постанову Верховного суду по справі №915/641/19 є хибним в межах даних правовідносин.

Відповідач також стверджує, що сторонами погоджено оплату за товар на умовах товарного кредиту, однак жодних доказів на підтвердження строків по такому кредиту не представляє. Крім того сторони на постачальник на підставі п. 8.2 договору вправі надати покупцю відстрочку платежу, однак доказів надання такої відстрочки не представлено. Додатковою обставиною на яку слід звернути увагу є недобросовісність відповідача, який визнаючи основну заборгованість по справі станом на момент прийняття рішення не погасив таку та не представив докази суду.

Також господарський суд відхиляє посилання відповідача про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем рахунків на оплату товару, тому відсутні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто в даному контексті суд робить висновок, що незалежно від отримання рахунків на оплату, відповідач повинен був оплатити товар з моменту його прийняття чи прийняття товаророзпорядчих документів.

Одночасно суд повідомляє, що рахунок №ДР-0000011 від 28.03.2022 частково оплачений, що вказує на факт отримання такого відповідачем. Щодо рахунку №ДР-0000013 від 05.04.2022 у відповідача виник обов`язок з оплати такого з моменту отримання товару.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Пункт 9.3 Договору дає підстави позивачу нараховувати 20% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки позивача встановив, що такі є меншими від тих, які проведені судом, однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому такі підлягають задоволенню в межах позовних вимог.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач підтвердив наявність заборгованості по основному зобов`язання, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Судові витрати в розмірі судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ЛАЙВСТОК ЕКСПОРТ» (ЄДРПОУ 43896193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «ГРІН РЕЙ» (ЄДРПОУ 41521597) 338 662,20 грн з яких: 249 130,41 грн - основного боргу; 41 314,48 грн - інфляційних втрат; 43 683,14 грн 3 % річних; 4 534,17 грн - пені та судовий збір в розмірі 5 085,49 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку і строки передбачені ст. 256,257 ГПК України.

СуддяГорецька З.В.