Рішення

від 09.08.2023 по справі 914/1131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2023 Справа № 914/1131/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖПОЛІМЕТ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ»

про: стягнення 761 076,47 грн.,

представники

позивача: Стефанишин О.О.,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

10.04.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖПОЛІМЕТ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ» про стягнення 761 076,47 грн.

11.04.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.05.2023р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах і відображено в протоколах суду.

Протокольною ухвалою від 07.06.2023р. суд постановив закрити підготовче провадження та розгляд справи призначити по суті на 28.06.2023р.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Станом на 09.08.2023р. до господарського суду повернулася поштова кореспонденція, скерована на юридичну адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважає, що ним було виконано вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ» договору №21/08 на поставку товару від 04.08.2021року поставив відповідачеві товар, що підтверджується копією видаткової накладної №ПН-0000063 від 21.12.2021р. Відповідач прийняв товар відповідно до вказаної накладної, однак, всупереч умовам договору, такий в повному обсязі не оплатив.Таким чином, станом на дату подання позову сума заборгованості ТзОВ «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ» перед ТзОВ «УЖПОЛІМЕТ» складає 536 000,00 грн.

Крім того, на підставі пункту 6.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача 62 367,14 грн. пені, а також 142 593,39 грн. інфляційних втрат, 20 115,94 грн.- 3% річних.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, щодо заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне.

04.08.2021 року ТзОВ «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ» (покупець) та ТзОВ «УЖПОЛІМЕТ» (постачальник) було укладено договір поставки №21/08 (договір). Згідно умов договору, постачальник зобов`язався у термін, встановлений даним договором, передати у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

У п.1.2. договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару, загальна кількість асортимент, сортамент товару визначається у рахунках на оплату (рахунок) постачальника та специфікації, що є невід`ємними частинами даного договору, при цьому кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару зазначається у видаткових накладних.

Згідно п.2.1 договору, загальна сума цього договору становить 1 500 000,00 грн., в т.ч ПДВ - 250 000,00 грн.

У п.2.2 договору сторони погодили, що оплату за договором покупець здійснює у наступному порядку:

-протягом 2 (двох) банківських днів відповідно до рахунку постачальника, покупець перераховує постачальнику аванс у розмірі 560 000,00 грн., у т.ч. ПДВ-93 333,33 грн.;

-остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару.

Згідно п.2.5 договору, ціна на товар вказується в специфікації, накладних та рахунках, виставлених постачальником.

02.12.2021р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок №93 на оплату товару (труба сталева d325*5-7мм (750м)) на загальну суму 936 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 156 000,00 грн.

21.12.2021р. ТзОВ «УЖПОЛІМЕТ» поставило ТзОВ «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ» товар на загальну вартість - 936 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ПН-0000063 від 21.12.2021р., яка підписана директором ТзОВ «УЖПОЛІМЕТ» Хомишином А.В., директором ТзОВ «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ» Кучмою А.В. та містить відтиск печаток сторін.

Згідно п.5.3 договору, сторони погодили, що датою поставки є дата фактичної передачі товару покупцю, що фіксується підписами уповноважених представників покупця із зазначенням дати прийняття товару на накладній.

Згідно п.5.4 договору, право власності на поставлений товар і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару покупцю в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної.

Згідно банківських виписок АТ «Кредобанк», відповідач оплатив за отриманий товар лише частково, на загальну суму - 400 000,00 грн., зокрема:

- 08.12.2021р. - 100 000,00 грн.;

- 24.12.2021р. - 100 000,00 грн.;

- 28.12.2021р. - 200 000,00 грн.

Як стверджує позивач, у відповідача перед позивачем існує борг на суму 536 000,00 грн. у зв`язку з невиконання умов договору щодо оплати за товар.

Разом з тим, позивач зазначив, що оригінал договору поставки №21/08 від 04.08.2021 року та оригінал видаткової накладної №ПН-0000063 від 21.12.2021 року знаходяться у матеріалах кримінального провадження №42021140000000241.

06.04.2023 року ТзОВ «УЖПОЛІМЕТ» звернулось до старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП Львівській області Марич Н.І. із заявою щодо повернення оригіналу договору №21/08 від 04.08.2021р. з додатком специфікація №1 до договору №21/08 від 04.08.2021р., оригіналу видаткової накладної №ПН-0000063 від 21 грудня 2021 року та копії Акту -звірки між ТзОВ «УЖПОЛІМЕТ» та ТзОВ «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ», всього на 6 арк. (шести аркушах).

У відповідь на вищезазначене звернення, листом №7939/16/04-2023 від 06.04.2023 року, старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості сілідчого упраління ГУНП у Львівській області майор поліції Наталія Марич повідомила, що СУ ГУНП здійснювалось досудове розлідування у кримінальному провадженні № 42021140000000241 від 30.11.2021р., а тому повернути запитувані документи на даний час не представляється можливим, так як вказані документи визнано по кримінальному провадженні речовими доказами, у зв`язку з цим, скеровує належним чином завірені копії: договору поставки №21/08 від 04.08.2021р., специфікації №1 до договору №21/08 від 04.08.2021р., видаткової накладної №ПН-0000063 від 21.12.2021р.

У п. 6.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати за поставлений товар покупець зобов`язався сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день порушення строку.

Відтак, на підставі пункту 6.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача 62 367,14 грн. пені, а також 142 593,39 грн. інфляційних втрат, 20 115,94 грн.- 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі виникли договірні відносини з договору поставки товару, копію якого суд вважає належним доказом у справі, оскільки така надана і завірена уповноваженим органом, у розпорядженні якого знаходиться оригінал.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи і доводами позивача, ним було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно договору на суму 936 000,00 грн. відповідно до видаткової накладної №ПН-0000063 від 21.12.2021р. та специфікації №1 до договору №21/08 від 04.08.2021р., які суд оцінив також, як належні докази у справі, оскільки такі надані і завірені уповноваженим органом, у розпорядженні якого знаходиться оригінал.

Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем товару на суму 400 000,00 грн.

Натомість, оплату решти товару вартістю 536 000,00 грн. відповідачем здійснено не було.

Суд, надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, звертає увагу на те, що фактично поставка товару та його прийняття другою стороною відбулася.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.5.3 та п.5.4 договору, право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки. Тому, відповідач, отримавши товар, прийняв його і вважається повноправним власником. Доказів відмови від прийняття товару чи відправлення його на відповідальне зберігання відповідачем, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 536 000,00 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Позивач у позові зазначає, що внаслідок порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач повинен сплатити 3% річних та інфляційні втрати.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційного збільшення, судом встановлено правомірність нарахування 3% річних у сумі 20 115,94 грн. та інфляційного збільшення в розмірі 142 593,39 грн.

На підставі встановленого, позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 20 115,94 грн. та інфляційного збільшення втрат у розмірі 142 593,39 грн. є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в межах заявленого розміру.

Позивач також у позові зазначає, що внаслідок порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач повинен сплатити пеню.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд перевірив детально розрахунок нарахованих сум пені, з врахуванням здійснених часткових проплат (щодо кожної із сум заборгованості у відповідний період з врахуванням дат здійснених проплат), та дійшов висновку, що такі нараховано невірно, так як за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає 61 739,85 грн. пені.

Відтак, решта нарахованих сум пені заявлено позивачем необгрунтовано до стягнення з відповідача, відповідно у стягненні таких належить відмовити за безпідставністю.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної та повної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, власного контрозрахунку не надав, доказів сплати заборгованості в повному розмірі також. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №3259 від 07.04.2023р. на суму 11 420,00 грн.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене вище, а також те, що відповідно до положень ГПК України та Закону України «Про судовий збір», за подання позову у цій справі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 11 416,15 грн., то переплачена сума судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 3,85 грн., проте, враховуючи те, що позивачем, станом на момент ухвалення рішення у цій справі не подано, передбаченого ст.7 Закону України «Про судовий збір», клопотання, питання про повернення зазначеної суми судового збору, судом не вирішується.

З підстав наведеного, розподілу між сторонами підлягає 11 416,15 грн., сплаченого позивачем судового збору.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору в сумі 11 406,74 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕВЕЛОПІНВЕСТ» (місцезнаходження: Україна, 79058, Львівська область, місто Львів, вулиця Варшавська, будинок 157; ідентифікаційний код - 43518387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖПОЛІМЕТ» (місцезнаходження: Україна, 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Мукачівська, будинок 64, квартира 1; ідентифікаційний код - 37784136) 536 000,00 грн. основної заборгованості, 20 115,94 грн. 3% річних, 142 593,39 грн. інфляційних втрат, 61 739,85 грн. пені та 11 406,74 грн. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці з 17.08.2023р. по 21.08.2023р., повний текст рішення складено 22.08.2023р.

Суддя Король М.Р.