Ухвала

від 21.08.2023 по справі 915/2002/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

21 серпня 2023 року Справа № 915/2002/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали подання (вх. № 10033/23 від 28.07.2023) головного державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Буділовської Олени Олександрівни, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029

електронна пошта: info_zv@mkm.mk.dvs.gov.ua

по справі

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 029100148)

електронна пошта: centr@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави

до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20 м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна пошта зазначена в системі Електронний суд: kancel@mkrada.gov.ua

до відповідача Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 )

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб

з повідомленням державного виконавця

ВСТАНОВИВ:

1. Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України.

28.07.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від головного державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Буділовської Олени Олександрівни надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням (вх. № 10033/23 від 28.07.2023), в якому державний виконавець просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_1 (громадянство України, РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням згідно із наказом № 915/2002/19, виданим 18.11.2020 Господарським судом Миколаївської області про зобов`язання відповідача Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича повернути позивачу Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 282 кв. м., розташовану по вул. Лазурній поблизу АГК Ліски у м. Миколаєві шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Державний виконавець просить суд виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.

В обґрунтування подання Головний державний виконавець О.О. Буділовська посилається на те, що невжиття заходів щодо обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язання за рішенням, надалі ускладнюватиме подальше виконання рішення, і навпаки обмеження боржника у праві виїзду за межі України може сприяти виконанню рішення і відновленню порушених прав стягувача.

Подання обґрунтоване положеннями ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, ст. 337 ГПК України.

2. Процесуальні дії у справі.

В період з 31.07.2023 по 04.08.2023 (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2023 відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у справі № 915/2002/19. Вирішено відновлення втраченого судового провадження у справі № 915/2002/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 21.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2023 повідомлено державного виконавця відповідно до ч. 4 ст. 337 ГПК України про розгляд подання в судовому засіданні 21.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2023 частково відновлено втрачене судове провадження у справі № 915/2002/19.

В судовому засіданні 21.08.2023 підписано вступну та резолютивну частину ухвали без її проголошення відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України.

3. Обставини справи.

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича, в якій просить суд зобов`язати ФОП Забранського Руслана Михайловича повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 282 кв. м., розташовану по вул. Лазурній, поблизу АГК Ліски у місті Миколаєві шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 позов задоволено. Зобов`язано відповідача Фізичну особу-підприємця Забранського Руслана Михайловича повернути позивачу Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 282 кв. м., розташовану по вул. Лазурній, поблизу АГК Ліски у місті Миколаєві шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Стягнуто з відповідача Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича на користь Миколаївської обласної прокуратури: 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 18.11.2020.

18.11.2020 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2020 видано відповідні накази.

05.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64684176, п. 2 якої встановлено боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме до 19.03.2021 включно. Постанову направлено боржнику згідно супровідного листа від 15.03.2021 № 17495/107-36/9 на адресу, вказану у виконавчому документі.

05.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

22.03.2021 державним виконавцем складено акт про те, що станом на 22.03.2021 інформації від сторін виконавчого провадження щодо виконання рішення суду до відділу не надходило.

09.12.2021 державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду боржником ОСОБА_1 не виконано, а саме самовільно зайняту ділянку площею 282 кв. м., розташованій по вул. Лазурній поблизу АГК "Ліски" у м. Миколаєві не звільнено від тимчасових споруд.

06.01.2022 державним виконавцем за невиконання рішення суду у строк, встановлений законодавством, на підставі ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у сумі 1 700, 00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів, а саме до 20.01.2022 включно з попередженням про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, про що винесено постанову про накладення штрафу від 06.01.2022, яку направлено боржнику супровідним листом № 653/20.21-35/9 від 10.01.2022.

17.01.2022 та 21.01.2022 державним виконавцем складено акти про те, що в ході здійснення виконавчих дій щодо перевірки виконання ОСОБА_1 рішення, встановлено, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконано, а саме тимчасові споруди на земельній ділянці площею 282 кв. м., розташованій по АДРЕСА_2 демонтовано частково.

21.01.2022 державним виконавцем за повторне невиконання рішення суду у строк, встановлений законодавством, на підставі ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у сумі 3 400, 00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів, а саме до 03.02.2022 включно з попередженням про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, про що винесено постанову про накладення штрафу від 21.01.2022, яку направлено боржнику супровідним листом № 4651/20.21-35/9 від 21.01.2022.

04.02.2022 державним виконавцем складено акт про те, що в ході здійснення виконавчих дій щодо перевірки виконання ОСОБА_1 рішення, встановлено, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконано, а саме тимчасові споруди на самовільно земельній ділянці демонтовано частково.

10.02.2022 державним виконавцем на адресу стягувача Миколаївської міської ради направлено пропозицію про здійснення авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій № 12889/20.21-35/9 від 10.02.2022, в якому державний виконавець пропонував раді авансувати витрати на розробку проектно-кошторисної документації щодо можливості складання вартості/кошторису на проведення робіт по демонтажу тимчасових споруд. У відповідь виконавчим комітетом Миколаївської міської ради направлено лист № 172/02.02.01-40/02.06/14/23 від 25.01.2023 з повідомленням про неможливість авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

04.02.2022 державним виконавцем на адресу Миколаївського районного управління ГУ НП в Миколаївській області Відділення поліції № 1 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення № 10879/20.21-35/9 від 04.02.2022.

04.02.2022 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, зареєстровано кримінальне провадження 12022152030000198, що підтверджується витягом з ЄРДР.

30.03.2023 Окружною прокуратурою м. Миколаєва направлено на адресу Заводського відділу ДВС клопотання в порядку ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», в якому, зокрема, зазначено про необхідність звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

11.04.2023 на адресу органу ДВС від боржника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що виконати рішення суду по іншій справі № 915/178/19 у повному обсязі не має можливості (рішення виконано частково), у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, пов`язаним зокрема із військовим станом, на фоні якого відбулося значне підвищення цін тощо, а демонтаж тимчасових споруд, розташованих на вказаній земельній ділянці, потребує значних грошових затрат. Боржник також зазначив, що наразі перебуває у м. Львові (винаймає житло), що також ускладнює виконання рішення суду.

11.04.2023 державним виконавцем складено акт про те, що в ході здійснення виконавчих дій щодо перевірки виконання ОСОБА_1 рішення, встановлено, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконано, а саме тимчасові споруди на земельній ділянці площею 282 кв. м., розташованій по вул. Лазурній поблизу АГК "Ліски" у м. Миколаєві демонтовано частково.

Відповідно до інформації Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області № 4801.3.2.1-2723/48.1-23 від 13.04.2023 за обліками Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі 20.11.2015, строк дії до 20.11.2025, орган, що видав 4810 (Заводський відділ у м. Миколаєві УДМС у Миколаївській області).

4. Правове регулювання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною волею. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Стецов проти України» (AFFAIRE STETSOV c. UKRAINE), п. 30, від 11 травня 2021 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що національні суди задовольнили подання державного виконавця і наклали на заявника обмеження у праві на виїзд за межі країни, встановивши, що він не повернув грошові кошти. При цьому, вони не є явно необґрунтованими та відповідають законодавству. Отже, накладення на заявника заборони залишати територію країни відповідає нормам національного законодавства.

Водночас, з огляду на принцип пропорційності, Суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити і така оцінка значною мірою суб`єктивна; а, по-друге, це не може бути єдиною підставою для накладення оскаржуваного обмеження, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином обмеження у праві на виїзд сприятиме стягненню заборгованості з урахуванням конкретної ситуації заявника та інших обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до приписів ч. 1, 3, 4 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

На виконання ст. 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 року № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32/463 та №25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти, вчинити дії тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства право приватного/державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Суд зазначає, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Аналіз Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" дає підстави для висновку про те, що ним (законом) передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Саме це і є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Обов`язок щодо підтвердження вищезгаданих обставин належними доказами покладається на державного / приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

5. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

05.03.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64684176, п. 2 якої встановлено боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме до 19.03.2021 включно. Постанову направлено боржнику згідно супровідного листа від 15.03.2021 № 17495/107-36/9 на адресу, вказану у виконавчому документі. Крім того, в постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем роз`яснено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в Інтернет https://asvpweb.minjust.gov.ua/; зазначені Ідентифікатори для доступу до ЄДРВП, тобто боржник мав та має можливість бути обізнаним щодо всіх процесуальних документів виконавця у відкритих відносно нього виконавчих провадженнях. Крім того, боржника також було повідомлено у встановленому порядку шляхом направлення державним виконавцем поштової кореспонденції.

Судом також встановлено, що державним виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись вимоги, якими державний виконавець зобов`язував боржника виконати судове рішення з роз`ясненням наслідків невиконання судового рішення (вимоги, викладені у постановах від 06.01.2021, 21.01.2021), двічі накладено штраф за невиконання судового рішення (постанови від 06.01.2021, від 21.01.2021), а також направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 04.02.2022. Проте, боржником не виконано судового рішення, про що свідчать складені державним виконавцем акти від 22.03.2021, 09.12.2021, 17.01.2022, 21.01.2022, 04.02.2022 про те, що в ході проведення виконавчих дій щодо перевірки виконання рішення встановлено, що рішення суду боржником ОСОБА_1 не виконано, а саме тимчасові споруди на земельній ділянці площею 282 кв. м., розташованій по вул. Лазурній поблизу АГК "Ліски" у м. Миколаєві демонтовано частково.

В суду відсутні підстави стверджувати, що боржник не обізнаний з виконавчим провадженням. Водночас, суд зазначає, що судове рішення у даній справі не виконується боржником протягом більше 2 років. Матеріали справи не містять доказів надання боржником органу ДВС у період примусового виконання судового рішення доказів на підтвердження майнового стану боржника, зокрема: наявність/відсутність рухомого та/або нерухомого майна, наявність/відсутність банківських рахунків із зазначенням розміру грошових коштів, наявність/відсутність доходів з підтвердженням в органах податкової служби тощо. Тобто, в суду відсутні правові підстави для тверджень про неможливість виконання боржником у вищевказаний період судового рішення, в т.ч. у зв`язку з відсутністю майна та/або грошових коштів, за рахунок яких можливо виконати судове рішення шляхом залучення відповідної техніки та спеціалістів з метою проведення демонтажу тимчасових споруд, відсутні докази вжиття боржником заходів до повного виконання судового рішення тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем вчинялись дії для примусового виконання судового рішення, проте боржник ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків щодо такого виконання рішення суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснює, вимоги державного виконавця не виконує, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, матеріали справи містять достатні докази зловживання боржником процесуальними правами та невиконання ним обов`язків, передбачених вимогами діючого законодавства, а саме: будучи обізнаним з необхідністю виконання судового наказу та здійснення демонтажу тимчасових споруд, боржник ОСОБА_1 відповідних дій не вчинив. Саме така бездіяльність і є ухиленням від виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, оскільки державним виконавцем належними доказами відповідно до ст. 74 ГПК України доведено факт обізнаності боржника із виконавчим провадженням та факт ухилення боржника від виконання рішення суду у даній справі, враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити подання головного державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Буділовської Олени Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням (вх. № 10033/23 від 28.07.2023).

Тимчасово обмежити ОСОБА_1 (громадянство України, РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням згідно із наказом № 915/2002/19, виданим 18.11.2020 Господарським судом Миколаївської області про зобов`язання відповідача Фізичної особи-підприємця Забранського Руслана Михайловича повернути позивачу Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 282 кв. м., розташовану по вул. Лазурній поблизу АГК Ліски у м. Миколаєві шляхом демонтажу тимчасових споруд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 253-259 ГПК України.

Ухвалу підписано 21.08.2023.

СуддяЕ.М. Олейняш