Рішення

від 16.08.2023 по справі 916/2481/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2481/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Кафлановій А.С.,

розглянувши справу № 916/2481/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «САНТЕХКОМПЛЕКТ» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а; код ЄДРПОУ 20038832)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА БІЛДІНГ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103; код ЄДРПОУ 43348088)

про стягнення 54 732,62 грн;

представники сторін:

від позивача Дубищев Ю.В. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «САНТЕХКОМПЛЕКТ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА БІЛДІНГ», в якому просить стягнути з відповідача 42 263,70 грн основного боргу, 11 059,09 грн інфляційних втрат, 1 409,83 грн 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на наявність у відповідача заборгованості за поставлений Приватним акціонерним товариством «САНТЕХКОМПЛЕКТ» товар.

Вказує, що поставив відповідачу товар на загальну суму 42 263,70 грн, за який відповідач не розрахувався.

За порушення строків виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар позивач нарахував відповідачу 11 059,09 грн інфляційних втрат та 1 409,83 грн 3% річних.

Ухвалою від 13.06.2023 позовну заяву (вх. № 2612/23 від 08.06.2023) Приватного акціонерного товариства «САНТЕХКОМПЛЕКТ» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду уточнення ціни позову.

21.06.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 26.06.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «САНТЕХКОМПЛЕКТ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2481/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.07.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Протокольною ухвалою від 26.07.2023 судове засідання відкладено на 16.08.2023.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.08.2023, представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву до суду не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду за адресою місця реєстрації, які поверталися з відмітками «Адресат відсутній за вказаною адресою» та у відповідності з приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України вважаються врученими Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА БІЛДІНГ».

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

16.08.2023, після повернення з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України (далі ГК України) укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України (далі ЦК України), з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, (ч. 1 ст. 642 ЦУ України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦУ України).

Згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 10-17) позивачем здійснювались відповідачу поставки товарів, а саме:

1) за видатковою накладною № Од-00001113 від 10.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24 054,90 грн;

2) за видатковою накладною № Од-00001130 від 10.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 250,62 грн;

3) за видатковою накладною № Од-00001387 від 17.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 267,32 грн;

4) за видатковою накладною № Од-00001389 від 17.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 977,40 грн;

5) за видатковою накладною № Од-00001433 від 18.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 7 638,00 грн;

6) за видатковою накладною № Од-00001495 від 21.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 453,60 грн;

7) за видатковою накладною № Од-00001508 від 21.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 335,28 грн;

8) за видатковою накладною № Од-00001605 від 23.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 286,58 грн.

Так, між сторонами у даній справі виникли правовідносини поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заявлення відповідачем на адресу позивача претензій по кількості, якості та строкам поставки товару.

Відповідач, прийнявши товар за видатковими накладними, був обізнаний про його вартість та мав розрахуватися з позивачем після прийняття товару.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив на користь відповідача поставку товарів на загальну суму 42 263,70 грн, а відповідач, у свою чергу, за поставлені товари не розрахувався, наявність вказаної заборгованості не спростував.

У зв`язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 42 263,70 грн підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що 01.03.2023 позивач надіслав відповідачу претензію № 23/23-п від 14.02.2023, якою вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар.

Доказів будь-якого реагування відповідача на вказану претензію матеріали справи не містять.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 059,09 грн інфляційних втрат та 1 409,83 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «САНТЕХКОМПЛЕКТ» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а; код ЄДРПОУ 20038832) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА БІЛДІНГ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103; код ЄДРПОУ 43348088) про стягнення 54 732,62 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА БІЛДІНГ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103; код ЄДРПОУ 43348088) на користь Приватного акціонерного товариства «САНТЕХКОМПЛЕКТ» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а; код ЄДРПОУ 20038832) 42 263,70 грн основного боргу, 11 059,09 грн інфляційних втрат, 1 409,83 грн 3% річних, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16 серпня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 21 серпня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков