Рішення

від 22.08.2023 по справі 917/853/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2023 Справа № 917/853/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після виходу з відпустки у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвелл-Ойл», 57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Миколаївка, Веселинівська ТГ, вул. Одеська, буд. 27 А, код ЄДРПОУ 44661325,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська, буд. 20 , корп. А, оф. 215, код ЄДРПОУ 44811440,

про cтягнення 130 745,86 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвелл-Ойл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» про cтягнення 130 745,86 грн., з яких 89 100,00 грн. - заборгованість за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., 6 346,85 грн. - пеня, 34 740,00 грн. - штраф, 178,20 грн. - втрати від інфляції, 380,81 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.05.2023 р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвелл-Ойл» про забезпечення позову у даній справі.

Ухвалою суду від 05.06.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі виконав оплату за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

У відзиві б/н від 13.07.2023 р., вх. № 8720 від 14.07.2023 р. відповідач визнає наявність заборгованості ТОВ «МД РЕСУРС» за договором № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. в сумі 89 100,00 грн., зазначає про те, що не відмовляється від своїх зобов`язань за вказаним договором, однак просить суд врахувати, що рахунок № 6 від 20.03.2023 року не було сплачено у зв`язку з затримкою здійснення контрагентом відповідача оплати за іншим договором.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

13.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвелл-Ойл» було укладено договір перевезення вантажів № 13/03-2Т (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Перевізник (ТОВ «Трансвелл-Ойл») від свого імені, за плату та за рахунок Експедитора (ТОВ «МД РЕСУРС») зобов`язується надати послуги перевезення, а Експедитор зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим договором, в тому числі, обґрунтовані витрати Перевізника, якщо вони раніше не були включені у вартість послуг.

У пункті 1.4 договору Сторони погодили, що обмін інформацією про вантаж, пересилання Заявок, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, довідок чи будь-яких інших документів, повідомлення про рішення щодо вантажу, зміну маршруту, позаштатні ситуації, а також обмін будь-якою іншою інформацією, що пов`язана із виконанням зобов`язань Сторонами за цим договором, буде здійснюватися через засоби зв`язку, які вказані в цьому пункті (офіційні засоби зв`язку). Сторони заявляють, що регулярно перевіряють вказані в цьому пункті засоби зв`язку, жодна із Сторін не має права посилатися на обставину не отримання інформації чи документів, якщо вони були надіслані офіційними засобами зв`язку. Офіційним засобом зв`язку для цілей договору є, зокрема, адреса електронної пошти Експедитора - md.resource2022@gmail.com.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4 договору за результатами надання послуг Сторонами підписується Акт надання послуг. Перевізник, після надання послуг згідно конкретної Заявки, надсилає Експедитору: копії товарно-транспортних накладних (CMR - у випадку міжнародних перевезень; ТТН - у випадку внутрішніх перевезень), Акт надання послуг, рахунок-фактуру, заявку на перевезення. За погодженням Сторін Акт надання послуг та рахунок-фактура можуть складатися за результатами виконання кількох заявок.

Експедитор зобов`язаний протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання Акту надання послуг підписати його та направити Перевізнику або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості.

На виконання зазначених норм договору № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. позивач 23.03.2023 року направив на електронну пошту відповідача md.resource2022@gmail.com Акт № 10 від 20.03.2023 р. про надання послуг перевезення згідно заявки № 2 від 14.03.2023 р. та рахунок-фактуру № 6 від 20.03.2023 р. на суму 89 100,00 грн. (а.с. 20-22).

Відповідно до п. 4.5 договору Експедитор зобов`язується оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені Перевізником, протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено сторонами у Заявці.

У Заявці на міжнародне перевезення вантажу № 2 від 14.03.2023 р. Сторони узгодили, що оплата здійснюється у безготівковій формі, після розвантаження, по сканкопіях 1-2 дні.

Позивач вказує, що відповідач за надані послуги не розрахувався, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» 130 745,86 грн., з яких 89 100,00 грн. - заборгованість за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., 6 346,85 грн. - пеня, 34 740,00 грн. - штраф, 178,20 грн. - втрати від інфляції, 380,81 грн. - 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., Акт надання послуг № 10 від 20.03.2023 р., рахунок-фактуру № 6 від 20.03.2023 р., докази направлення вказаного Акту та рахунок-фактуру на адресу відповідача, претензія № 1 від 27.03.2023 р. та докази її направлення на адресу відповідача, Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2023 р. по 24.04.2023 р., претензія № 2 від 26.04.2023 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: Акти надання послуг № 29 від 20.03.2023 р., № 30 від 20.03.2023 р. та № 31 від 20.03.2023 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 4.3 договору № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. позивач 23.03.2023 року направив відповідачу офіційним засобом зв`язку Акт № 10 від 20.03.2023 р. про надання послуг перевезення згідно заявки № 2 від 14.03.2023 р. та рахунок-фактуру № 6 від 20.03.2023 р. на суму 89 100,00 грн.

Відповідач в порушення п. 4.4 договору № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. не підписав Акт надання послуг, не направив його позивачу, не висловив обґрунтованих зауважень щодо наданих послуг чи їх вартості та не розрахувався за них.

Крім того, згідно з п. 5.4 договору за простій транспортного засобу з вини Експедитора понад передбачені в п. 2.1.4 договору строки, а також у випадку простою транспортного засобу в пунктах митного оформлення та пунктах прикордонного контролю більше ніж 9 годин з причини виявлення некомплектності товарно-супровідних документів, виявлення неточних або не повних відомостей про вантаж, виявлення ознак підробки товарно-супровідних документів чи виявлення будь-яких невідповідностей товарно-супровідних документів вантажу, що перевозиться, відсутності ПП (ПД), Експедитор за кожну почату добу простою сплачує штраф в гривні у розмірі, що еквівалентний 100 доларів США за кожну повну добу простою автомобіля.

31.03.2023 року позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» претензію № 1 від 27.03.2023 р. про сплату штрафних санкцій, нарахованих згідно з п. 5.4. договору № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., в розмірі 34 740,00 грн. (а.с. 23-24), яка відповідачем залишена без задоволення.

При цьому, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акта звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвелл-Ойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» за договором № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. за період з 01.03.2023 р. по 24.04.2023 р. (а.с. 25), підписаного відповідачем, згідно з яким заборгованість останнього перед позивачем за вказаним договором станом на 24.04.2023 р. становить 123 840,00 грн.

Крім того, у відзиві б/н від 13.07.2023 р., вх. № 8720 від 14.07.2023 р. відповідач визнає наявність заборгованості ТОВ «МД РЕСУРС» за договором № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. в сумі 89 100,00 грн. та зазначає про те, що не відмовляється від своїх зобов`язань за вказаним договором.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 123 840,00 грн., з яких 89 100,00 грн. - заборгованість за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., 34 740,00 грн. - штраф, підтверджені документально та нормами матеріального права, визнані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заперечень ТОВ «МД РЕСУРС», викладених у відзиві б/н від 13.07.2023 р., вх. № 8720 від 14.07.2023 р., суд зазначає наступне:

Так, у вказаному відзиві відповідач зазначає, що договір перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвелл-Ойл» на виконання договору міжнародного перевезення вантажів № 09-11-1Т від 09.11.2022 р., укладеного між ТОВ «Полігран-трейд» та ТОВ «МД РЕСУРС».

Як стверджує відповідач, для перевезення вантажу замовника - ТОВ «Полігран-трейд» між ТОВ «МД РЕСУРС» та Фізичною особою-підприємцем Тайкачем І. було укладено договір на перевезення № 09/03-ІТ від 09.03.2023 р., всупереч якого ФОП Тайкач І. не здійснив вивантаження вантажу ТОВ «Полігран-трейд», а останній не розрахувався із відповідачем, що, в свою чергу, призвело до неможливості відповідача розрахуватись із позивачем.

Однак, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, вказаною нормою передбачена можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від самого зобов`язання.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 617 ЦК України також визначено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не впливають на обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» виконувати свої договірні зобов`язання перед позивачем та не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.7 укладеного сторонами договору визначено, що у випадку прострочення оплати послуг Перевізника, Експедитор зобов`язаний оплатити, а Перевізник має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє від оплати суми зобов`язання.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати наданих послуг за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. в розмірі 6 346,85 грн. за період з 25.03.2023 р. по 15.05.2023 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4-5).

Однак, як зазначено вище, пунктом 4.5 договору № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. встановлено, що Експедитор зобов`язується оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені Перевізником протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено сторонами у Заявці.

У Заявці на міжнародне перевезення вантажу № 2 від 14.03.2023 р. Сторони узгодили, що оплата здійснюється у безготівковій формі, після розвантаження, по сканкопіях 1-2 дні.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки Акт № 10 від 20.03.2023 р. про надання послуг перевезення згідно заявки № 2 від 14.03.2023 р. та рахунок-фактуру № 6 від 20.03.2023 р. на суму 89 100,00 грн. позивачем було направлено, а відповідачем отримано 23.03.2023 року, останнім днем строку на оплату наданих послуг за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. є 25.03.2023 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на положення вказаної норми, оскільки останній день строку оплату наданих послуг за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. припадає на вихідний день (25.03.2023 р.), вказаний строк закінчується 27.03.2023 р.

З урахуванням вказаних норм, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. за період з 28.03.2023 р. по 15.05.2023 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 5 980,68 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 178,20 грн. за квітень 2023 року та 3 % річних - в розмірі 380,81 грн. за період з 25.03.2023 р. по 15.05.2023 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 4-5).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 178,20 грн. інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, з урахуванням положень ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за прострочення здійснення оплати наданих послуг за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р. за період з 28.03.2023 р. по 15.05.2023 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 358,84 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» 89 100,00 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., 5 980,68 грн. пені, 34 740,00 грн. штрафу, 178,20 грн. втрат від інфляції, 358,84 грн. 3 % річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 676,03 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД РЕСУРС» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська, буд. 20 , корп. А, оф. 215, код ЄДРПОУ 44811440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвелл-Ойл» (57001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Миколаївка, Веселинівська ТГ, вул. Одеська, буд. 27 А, код ЄДРПОУ 44661325) 89 100,00 грн. - заборгованість за договором перевезення вантажів № 13/03-2Т від 13.03.2023 р., 5 980,68 грн. - пеня, 34 740,00 грн. - штраф, 178,20 грн. - втрати від інфляції, 358,84 грн. - 3 % річних; 2 676,03 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 22.08.2023 р.

Суддя О.С. Мацко