Рішення

від 22.08.2023 по справі 300/2937/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2023 р. справа № 300/2937/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гомельчука С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Гуцульська,9, м. Івано-Франківськ,76006 до товариства з обмеженою відповідальністю "Марсаш", вул. Незалежності, 67, офіс 404, м. Івано-Франківськ, 76018 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 94256,87грн, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі також - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Марсаш" (надалі також - відповідач, ТОВ «Марсаш», товариство ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 94256,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не виконав нормативу по працевлаштуванню однієї особи з інвалідністю та в строк до 17.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, в розмірі 91975,89 грн. Вказані обставини підтверджуються розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік та квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця від 17.04.2023. Крім того, позивачем, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", нарахована відповідачу пеня в розмірі 2280,98 грн. Відтак, оскільки заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 94256,87 грн в добровільному порядку відповідачем не сплачена, тому, на думку позивача, підлягає до стягнення в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.07.2023. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, виходячи з такого. Інформацію щодо порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю позивачу надає Пенсійний фонд України. Така інформація є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій. Однак, будь-якої перевірки відповідним суб`єктом владних повноважень на ТОВ "Марсаш" у зв`язку із поданням інформації, яка містить ознаки порушення законодавства про створення робочих місць для осіб про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, не проводилась. Також відповідач вказує, що товариством звітність за формою № 3-ПН до уповноваженого органу не подавалась, оскільки були відсутні відповідні вакансії на робочі місця на підприємстві у 2022 році. До того ж, один із працівників підприємства, а саме ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, був оформлений на ТОВ "Марсаш" на 0,25% ставки та працював за сумісництвом. Відтак, кількість штатних одиниць товариства у 2022 році була меншою за 8 осіб. .Відповідач також покликається на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 № 2682, яким скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПОІ. Тобто, за 2022 рік до 01.03.2023 роботодавцем цей звіт вже не подавався.

18.07.2023 на адресу суду від Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, де позивач не погоджується з доводами відповідача щодо тверджень про середньооблікову кількість штатних працівників протягом 2022 року, яка становила 6 осіб та зазначає наступне. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників фонду, для усіх роботодавців, що дозволить здійснювати аналіз реалізації вимог законодавства щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач вказує, що у звітності, поданій відповідачем до контролюючого органу, зазначено, що середньооблікова кількість працівників становила 8 осіб, а розрахунок адміністративно-господарських санкцій проведений на основі даних від контролюючих органів.

На адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 25.07.2023 від ТОВ "Марсаш" надійшло заперечення на відповідь на відзив, де представник товариства заперечує факт наявності 8 працевлаштованих осіб, оскільки ОСОБА_1 працював у ТОВ "Марсаш" по сумісництву на 0,25 ставки, а тому останній не підлягає включенню у середньооблікову кількість штатних працівників підприємства. У цьому аспекті відповідач покликається на пп. 2.6.1 п.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005 (далі - Інструкція №286 від 28.09.2005), де йдеться про те, що до облікової кількості штатних працівників не включаються такі категорії, а саме прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

У період з 26.06.2023 по 10.07.2023 включно головуючий суддя у справі перебував у відпустці.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає про таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марсаш" є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Як вбачається з матеріалів справи, долучених позивачем до позову, а саме розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій (а.с. 5) та розрахунку позову (а.с.7), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства за 2022 рік становила 8 осіб. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, відповідач до 17.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно- господарські санкції у розмірі 91975,89 грн. Така сума підтверджується також квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця від 17.04.2023 (а.с.6). Розмір пені у сумі 2280,98 підтверджено розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій (а.с.7). Відтак у відповідача утворилася заборгованість зі адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік на загальну суму 94256,87 грн.

Зважаючи на те, що несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів на рахунки органів Державного казначейства в дохід Державного бюджету України завдає істотної шкоди інтересам держави, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із частинами 1, 3 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості, у відповідності до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У спірному випадку, адміністравно-господарські санкції та пеня виникли у товариства у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно зі штатним розписом товариства з обмеженою відповідальністю "Марсаш" на 2022 рік, який вступив в дію з 01.01.2022, загальна кількість штатних працівників (одиниць) становила 6,25, зокрема: директор - 1 штатна одиниця, заступник директора - 0,5 ставки, головний бухгалтер 1, менеджер - 0,5 ставки , водій - 3, інженер з ПММ - 0,25 ставки (а.с. 26).

Відповідно до змісту штатного розпису товариства з обмеженою відповідальністю "Марсаш" на 2022 рік, який вступив в дію з 01.05.2022, загальна кількість штатних працівників становила 6,75, зокрема: директор - 1 штатна одиниця, головний бухгалтер - 1, менеджер - 0,5, водій - 4, інженер з ПММ - 0,25 (а.с. 27).

При цьому, частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст. 19 Закону № 875-XII, в редакції, чинній на момент виникненння правовідносин).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Варто зазначити, що один із працівників товариства - ОСОБА_1 був працевлаштований у ТОВ «Марсаш» на 0,25 ставки відповідно до наказу від 30.04.2021, яким встановлено ОСОБА_1 - інженеру з ПММ за сумісництвом, оплату згідно штатного розпису у розмірі 25% окладу з 01.05.2021 (а.с.39). На підтвердження основного місця роботи ОСОБА_1 відповідачем долучено довідку від 24.07.2023, яка видана ДП «Карпатський експертно-технічний центр держпраці» про те, що ОСОБА_1 дійсно працює в ДП «Карпатський експертно-технічний центр держпраці» з 14.08.2017 по теперішній час (а.с. 66).

Крім того, підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 ( далі - також Інструкція 286 від 28.09.2005) передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії:

- прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Згідно з пп.3.2.5 п.3.2 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Виходячи зі змісту затверджених штатних розписів та з урахуванням норм Інструкції зі статистики кількості працівників, середньооблікова чисельність штатних працівників у ТОВ «Марсаш» у 2022 році становила:

07 осіб - у січні (наказом від 31.01.2022 № 47-к заступник директора звільнений, посаду скорочено), травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні (7*9=63);

06 осіб - у лютому, березні, квітні (6*3=18).

63+18=81; 81/12=6,75 - із округленням до цілого значення - 7 осіб.

Отже, оскільки особи, які працюють за сумісництвом, не входять до облікової кількості штатних працівників, тому середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Марсаш» у 2022 році складає 7 осіб.

Відтак, у 2022 році підстав для виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII - немає.

Частиною 9 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку надання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 Форма №316, Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відтак, звітність за формою №3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності у роботодавця попиту на робочу силу(вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних місць.

Як встановлено судом, ТОВ «Марсаш» таку звітність не подавало за відсутності вакансій у 2022 році.

Крім того, у листопаді 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 № 2682 (далі - Закон № 2682).

Законом № 2682 скасовано реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПОІ. Тобто, за 2022 рік до 01.03.2023 роботодавцем цей звіт вже не подавався (у т.ч. уточнююча звітність) У матеріалах справи міститься інформаційна довідка про опублікування на вебпорталі Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (а.с. 43).

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 2статті 218 Господарського кодексу України).

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Відтак, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, відповідач не порушив вимоги статті 19 Закону №875-ХІІ щодо встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки кількість штатних працівників облікового складу за рік не досягла 8 осіб.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.