Рішення

від 21.08.2023 по справі 640/18873/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року № 640/18873/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДепартаменту внутрішньої безпеки Національної поліції УкраїнидоГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби Українипро визнання протиправними та скасування рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви вх. від 27.11.2018 №120322/18) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2018 №0269011309 про застосування до позивача штрафу у розмірі 90 808,74 грн. за період з 22.11.2016 по 31.01.2017 та нарахування пені у розмірі 3265,30грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 31.10.2018 №1980715/99-99-11-0202-25 «Про результати розгляду скарг».

В обгрунтування позовних вимог позивачем позивачем зазначено про протиправність рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.09.2018 №0269011309 про застосування до нього штрафу у розмірі 90 808,74 грн. за період з 22.11.2016 по 31.01.2017 та нарахування пені у розмірі 3265,30грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України вчасно та в повному обсязі було сплачено єдиний внесок за жовтень, листопад, грудень 2016 року.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 14.12.2018, відповідач-1 вважає безпідставними позовні вимоги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, оскільки позивачем належним чином не виконувались норми статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме, несвоєчасно сплачено єдиний внесок за: жовтень 2016 року (граничний термін сплати 21.11.2016, фактично сплачено 28.11.2016); листопад 2016 року (граничний термін 20.12.2016, фактично сплачено 27.12.2016); грудень 2016 року (граничний термін 20.01.2017, фактично сплачено 30.01.2017). За порушення термінів сплати відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.09.2018 №0269011309 відповідно до вимог чинного законодавства.

У поданій до суду 21.12.2018 відповіді на відзив позивач вважає безпідставними доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки ним вчасно та в повному обсязі сплачено єдиний внесок за жовтень, листопад та грудень 2016 року.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 адміністративну справу №640/18873/18 прийнято до провадження суддею Колесніковою І.С. та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 замінено відповідача-1 - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно з рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.09.2018 №0269011309 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вирішено застосувати до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України штраф у розмірі 90808,74 грн. (20% з 01.01.2015), за період з 22.11.2016 по 31.01.2017 та нарахувати пеню у розмірі 3265,30 грн. (0,1% суми недоїмки).

Позивачем на адресу Державної фіскальної служби України подано скаргу на рішення від 19.09.2018 №0269011309 про визнання протиправним та скасування вказаного рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 31.10.2018 №1980715/99-99-11-0202-25 рішення від 19.09.2018 №0269011309 залишено без змін, а скаргу позивача від 28.09.2018 №7824/42-01/01-18 без задоволення.

Позивач, вважаючи прийняті рішення необґрунтованими, незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин другої - четовертої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Пунктом 2 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (частина одинадцята).

Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, частиною десятої вказаної статті Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі по тексту - Інструкція).

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Пунктом 4 Інструкції передбачено, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 5 Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від`ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи. Таким чином, а несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як убачається з рішення Державної фіскальної служби України від 31.10.2018 №1980715/99-99-11-0202-25 позивачем не було належним чином виконано норми статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , а саме, несвоєчасно сплачено єдиний внесок за: жовтень 2016 року (граничний термін сплати 21.11.2016, фактично сплачено 28.11.2016); листопад 2016 року (граничний термін 20.12.2016, фактично сплачено 27.12.2016); грудень 2016 року (граничний термін 20.01.2017, фактично сплачено 30.01.2017). За порушення термінів сплати відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.09.2018 №0269011309 відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України допущено порушення законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Посилання відповідача-1 на несвоєчасне виконання позивачем обов`язку зі сплати єдиного внеску за період з 22.11.2016 до 31.01.2017 на відповідний рахунок органу доходів і зборів не приймається судом до уваги, оскільки будь-яких доказів несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску та наявності підстав для нарахуванні відповідних сум штрафних санкцій та пені до суду не надано.

Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У свою чергу позивачем зазначено, що єдиний соціальний внесок сплачено ним своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 13.10.2016 №567 на суму 9073,01 грн. та від 28.10.2016 №587 на суму 1 552 394,48 грн. Загальна сума сплаченого єдиного внеску із нарахованого грошового забезпечення за жовтень 2016 року становить 1 561 467,49 грн.

Судом враховано, що у таблиці 4 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами» Звіту за жовтень 2016 року сума нарахованого внеску становить 1 561 467,41 грн.

У таблиці 4 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами» Звіту за листопад 2016 року сума нарахованого внеску становить 1 848 654,00 грн.

Загальна сума сплаченого єдиного внеску із нарахованого грошового забезпечення за листопад 2016 року становить 1848 654,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням від 08.11.2016 №618 на суму 7 481,99 грн, від 08.11.2016 №624 на суму 5 132,60 грн., від 17.11.2016 №638 на суму 4 076,71 грн. та від 28.11.2016 №667 на суму 1 831 962,70 грн.

У таблиці 4 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами» Звіту за грудень 2016 року сума нарахованого внеску становить 3000 623,46 грн.

Загальна сума сплаченого єдиного внеску із нарахованого грошового забезпечення за грудень 2016 року становить 3 170 109,31 грн., що підтверджується платіжним дорученнм від 27.12.2016 №725 на суму 3 170 109,31 грн.

Відтак, матеріалами справи підтверджено вчасну сплату позивачем єдиного внеску за жовтень, листопад та грудень 2016 року.

Відсутність у справі будь-яких доказів на підтвердження вчиненого порушення позбавляє можливості встановити факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) позивачем єдиного внеску, звітний період, за який допущено порушення, та відповідні не сплачені (несвоєчасно сплачені) суми єдиного соціального внеску.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.09.2018 №0269011309 про застосування до Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України штрафу у розмірі 90 808,74 грн. за період з 22.11.2016 по 31.01.2017 та нарахування пені у розмірі 3265,30грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 31.10.2018 №1980715/99-99-11-0202-25 «Про результати розгляду скарг», суд зазначає, що в даному випадку воно прийнято в межах процедури адміністративного оскарження і вважається досудовим порядком вирішення спору.

Враховуючи положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є факту порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, оскільки наслідком його винесення податковим органом є обов`язок відповідного територіального органу державної податкової служби прийняти податкове повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та пені тощо, які в свою чергу, можуть бути оскаржено в судовому порядку.

Отже, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження, визначеного нормами Податкового кодексу України є досудовим порядком вирішення спору, а тому не підлягає оцінці судом.

Рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 31.10.2018 №1980715/99-99-11-0202-25 «Про результати розгляду скарг».

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції ї України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3682,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.11.2018 на суму 431,40 грн., від 07.11.2018 №754 на суму 1409,60 грн. та від 22.11.2018 №806 на суму 1841,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а також виходячи з критерію пропорційності, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у розмірі 1841,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.09.2018 №0269011309 про застосування до Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України штрафу у розмірі 90 808,74 грн. за період з 22.11.2016 по 31.01.2017 та нарахування пені у розмірі 3265,30 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України витрати зі сплати судового збору в сумі 1841,00 грн.

Позивач: Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (ідентифікаційний код: 40116086, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10).

Відповідач-1: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Відповідач-2: Державна фіскальна служба України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.