Рішення

від 21.08.2023 по справі 320/18956/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року № 320/18956/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2023 № 3232724024.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він у відповідності до вимог Податкового кодексу України, маючи право на повернення бюджетного відшкодування, заявив про повернення суми в розмірі 480 000 грн. Наголошує, що зважаючи на приписи підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, позивачем виконано всі умови для реалізації права на бюджетне відшкодування ПДВ, зокрема: сума податку на додану вартість сплачена, що підтверджується податковою інструкцією, сума відшкодування заявлена в межах ліміту реєстрації; у заявника відсутній податковий борг. Відтак, зауважує, що положеннями Податкового кодексу України, пунктом 200.4 статті 200, не регламентовано будь-яких додаткових вимог для цілей бюджетного відшкодування, з огляду на що, на переконання останнього висновки, викладені в акті перевірки від 14.04.2023 №27620/Ж5/26-15-24-02-04/ НОМЕР_1 ,не відповідають положенням чинного законодавства. Водночас, позивач просив суд звернути увагу на той факт, що контролюючим органом не виявлено жодних порушень з боку ФОП ОСОБА_1 щодо наданих на перевірку документів, не встановлено порушень ведення податкового обліку, ризиковості контрагентів та інших обставин, що впливають на формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість. Наголосив, що господарські операції з контрагентом носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що перевіркою достовірності та правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено її завищення на 480 000 грн. внаслідок порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, відтак правомірно відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ у сумі 480 000 грн за січень 2023 року.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Контролюючим органом відповідно до п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 16.03.2023 № 1230-п, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 14.04.2023 №27620/Ж5/26-15-24-02-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за січень 2023 року, та відповідно до пункту 200.14 статті 200 Кодексу, відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 480 000 грн за січень 2023 року.

В подальшому, з урахуванням висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2023 №3232724024, яким ОСОБА_1 відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ на рахунок платника у банку на суму 480 000 грн, визначену в декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року.

Вважаючи спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 згаданого Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 згаданого Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до згаданого Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів, 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого згаданим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпунктів 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 згаданого Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 вказаної статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до згаданого Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 згаданого Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Водночас, пункт 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Зі змісту наведених норм ПК України можна дійти висновку, платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені згаданим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (надалі - Порядок №21).

Згідно із п. 6 Розділу І Порядку № 21 до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованих як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Пунктом 10 Розділу ІІІ Порядку № 21 встановлено, що додатками до декларації, зокрема, є:

- розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

- довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

- заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4).

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість встановлений Розділом V Порядку № 21.

Так, відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 5 розділу V Порядку № 21 сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20.

Сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації):

- зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);

- підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган не встановив порушення податкового законодавства при визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації, визначення суми податкового кредиту та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації, визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації),

Так, за висновками акту перевірки від 14.04.2023 №27620/Ж5/26-15-24-02-04/НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у податковій Декларації за січень 2023 року на суму 480 000 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов, з огляду на таке.

Як вказано в акті перевірки, під час перевірки встановлено, що в провадженні Слідчого відділу СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22022220000003466 від 29.11.2022, за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України, з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: у період з 24.02.2022 по 10.09.2022, перебуваючи на окупованій російською федерацією території Ізюмського району, Харківської області, посадові особи ТОВ «СК Восток» (код 30501395) здійснили умисні дії, спрямовані на передачу матеріальних ресурсів державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, у тому числі власної техніки, з метою забудови та укріплення фортифікаційних споруд.

Також, відповідно до баз даних контролюючого органу встановлено укладання Контракту №0102/23 від 01.02.2023 між ФОП ОСОБА_2 (Продавець) та Агро груп Трейдінг спілка з обмеженою відповідальністю в особі ОСОБА_1 на поставку української фуражної пшениці, урожаю 2022, у кількості 900 тон. Відповідно до умов контракту доставка лише вагонами.

Відповідно до наказу на переадресування №4118 від 17.03.2023 та експортної накладної з відмітками, товар повернуто з Республіки Польща, направляється по місцю призначення 17.03.2023.

Відтак, з вищевказаного вбачається, що висновок відповідача про фактичне не підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_1 права на бюджетне відшкодування базується на наявності кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22022220000003466 від 29.11.2022 відносно посадових осіб ТОВ «СК Восток».

З даного приводу, слід зазначити таке.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Як встановлено частиною 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частини 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Отже, сукупний аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є, перш за все у даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Таким чином, вказані норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Підпунктом 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №168/704 від 05.06.1995, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Відтак, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи у розумінні наведених норм законодавства. Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Процесуальна діяльність суду з встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ВОСТ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договори поставки №1301/23 від 13.01.2023 та №2707/23 від 27.01.2023 на купівлю-продаж пшениці 3 та 4 класу.

Згідно укладених договорів умови поставки - СРТ ДП «ДКЗПУ» в особі філії Савинський елеватор м. Савинці згідно правил Інкотермс.

На підтвердження реальності виконання сторонами вказаних договорів позивачем було надано суду копії:

- видаткової накладної №РНВ-00040 від 20.01.2023 (на підтвердження купівлі пшениці 4 класу в кількості 826,81 тон загальною вартістю 4 299 412,01 грн, в т. числі ПДВ - 527 997,97 грн);

- видаткової накладної №РНВ-00044 від 27.01.2023 (на підтвердження купівлі пшениці 3 класу у кількості 29 тон загальною вартістю 169 650,03 грн, у тому числі ПДВ 20 834,21 грн);

- податкової накладної №18 від 20.01.2023;

- податкової накладної №27 від 27.01.2023;

- договору складського зберігання зерна №6 ЗБ/2022 від 13.01.2023.

13 січня 2023 року між Акціонерним товариством «Держана продовольчо-зернова корпорація України», в особі директора філії АТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор» (Зерновий склад) та ФОП ОСОБА_1 (Поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №6ЗБ/2022, відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти на умовах, визначених договором, і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Згідно пункту 1.10 Договору зерновий склад знаходиться за адресою:64270, Харківська область, Ізюмський район, смт. Савинці, вул. Привокзальна,50.

Про передачу пшениці на зберігання свідчать: складська квитанція на зерно №84 від 20.01.2023 (пшениця 4 класу у кількості 826,81 тон) та складська квитанція №88 від 27.01.2023 (пшениця 3 класу у кількості 29 тон), карта аналізу зерна №1 від 20.01.2023, №2 від 27.01.2023, акт прийому-передачі зерна №2 від 27.01.2023.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що кошти за придбану пшеницю були перераховані ТОВ «СК «ВОСТОК» відповідно до платіжних інструкцій №363 від 20.01.2023, №111 від 20.01.2023, №114 від 27.01.2023, №115 від 27.01.2023.

На підставі податкових накладних, виписаних постачальником по факту оплати товару (робіт, послуг), передбачених договорами підряду, позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ, сплачений в ціні цих товару (робіт, послуг).

Слід зазначити, що в акті перевірки податковим органом не наведено жодних зауважень щодо наданих на перевірку документів.

Як зазначено судом вище, в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов контролюючий орган, як на підставу відмови бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 480 000 грн за січень 2023 року наголошує про наявність кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22022220000003466 від 29.11.2022, за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України.

Суд зауважує, що відповідачем, жодним чином не обґрунтовано, як вищезазначене кримінальне провадження впливає на господарські відносини ТОВ «СК ВОСТОК» та ФОП ОСОБА_1 , позаяк господарські відносини між вищезазначеними сторонами виникли з 13.01.2023, в той час як відомості щодо кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.11.2022.

Водночас, судом встановлено, що контролюючим органом під час перевірки не виявлено жодних порушень з боку позивача щодо наданих на перевірку документів, як і не встановлено порушень ведення податкового обліку, ризиковості контрагентів та інших обставин, які впливають на формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість

Відтак, зі змісту зазначеного акту неможливо достовірно встановити, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків та якими доказами вони підтверджується.

Приймаючи до уваги наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин із вищевказаним контрагентом, в тому числі податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством, актів приймання-передачі зерна, карт аналізу зерна, видаткових накладних, платіжних доручень, платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту і відповідно до бюджетного відшкодування.

Суд наголошує, що перевіркою достовірності та правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ПОКАЗНИК РЯДКА 21 Декларації) не встановлено порушень податкового законодавства, про що зазначено у самому акті.

Окрім зазначеного, згідно висновків акту перевірки вбачається, що в охопленому перевіркою звітному періоді, відповідно до ІКС «Податковий блок», відсутня інформація щодо оформлення платником податків взаємовідносин з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Відтак, наведеними вище обставинами підтверджується, що господарські операції з контрагентом ТОВ «СК ВОСТОК» є реальними та підтверджені необхідними і належним чином оформленими первинними документами та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача, що також підтверджується контролюючим органом.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операціїз постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичного придбання такого товару (послуги); наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання такого товару (послуги) та сплати відповідної суми ПДВ.

При цьому, суд наголошує, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, може мати правові наслідки лише щодо такого платника податків, та не позбавляє покупця права на формування податкового кредиту в разі підтвердження належними первинними документами, у відповідності до приписів податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.05.2023 №3232724024 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4800 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10.05.2023 № 3232724024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4800,00 (чотири тисячі вісімсот) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.