Постанова

від 15.08.2023 по справі 606/1078/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/1078/23Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б. Провадження № 22-ц/817/683/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника апелянта - Чайнюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/1078/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року (постановлену суддею Марціцкою І.Б.) про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат ЧАЙНЮК Олеся Володимирівна, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду у Тернопільській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» про встановлення факту припинення трудових відносин,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду у Тернопільській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» (далі - ТОВ «Домобудівник»).

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 26.10.2011 року він був прийнятий на роботу сторожем в цех по виготовленню керамічної цегли ТОВ «Домобудівник». В квітні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зверталася із запитом до ТОВ «Домобудівник» про надання інформації щодо періоду перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах, однак відповіді не отримала. Відсутність даних про перебування у трудових відносинах заявника із ТОВ «Домобудівник» впливає на розмір пенсії ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним просив суд встановити факт припинення 31.05.2016 року трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Домобудівник».

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року у відкритті провадження в даній справі відмовлено та роз`яснено позивачу його право на звернення до суду із вказаними вимогами у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що метою звернення до суду є встановлення факту припинення трудових відносин, а не встановлення факту трудового стажу. Звертає увагу на те, ТОВ «Домобудівник» не ліквідоване та є діючим підприємством. Вказує, що факт припинення трудових відносин з ТОВ «Домобудівник» підтверджується довідкою з Пенсійного фонду форми ОК-5.

У зв`язку з наведеним просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

29 червня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ГУ Пенсійного фонду у Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що заявник ОСОБА_2 має на меті встановити факт припинення 31 травня 2016 року трудових відносин між ним та ТОВ «Домобудівник», проте достатніх доказів на підтвердження вказаного не надано. Звертає увагу на те, що чинним законодавством передбачено спеціальну процедуру для встановлення факту на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, тому заявлені вимоги не можуть бути встановлені судом у порядку окремого провадження.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

03 липня 2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідь мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває на пенсії за віком без пільгових умов. Підстави відмови у відкритті провадження у даній справі суперечать суті заявлених вимог. Просить апеляційну скаргу задоволити.

В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

Так, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.7 ст.19 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені в судовому порядку, визначений в частині першій статті 315 ЦПК України.

Так, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (ч.ч.2-3 ст.293 ЦПК України).

При цьому, згідно ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення факту, що має юридичне значення, в судовому порядку можливе тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність і прикладну значимість, і які визначаються такою суттєвою ознакою як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Безспірність слід розуміти лише як відсутність спору про суб`єктивне матеріальне право, але не відсутність спору про існування факту, що встановлюється. Відтак, слід враховувати не тільки конкретну мету встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.

Отже, в окремому провадженні можуть бути розглянуті справи про встановлення фактів, якщо від цього залежить охорона прав, свобод та інтересів особи, створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Разом з тим, ч.2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд першої інстанції виходив із того, що встановлення факту перебування особи у трудових відносинах за певний період, а відтак і встановлення факту трудового стажу, в тому числі і для призначення пенсії, не підлягає розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, а має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

При цьому суд зіслався на правові позиції, викладені Верховним Судом у постанові від 08.10.2018 року (справа №706/1637/16-ц) та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 року (справа №198/623/18).

Однак, з таким висновком апеляційний суд не погоджується.

Відповідно до вказаних правових позицій Верховний Суд зазначив, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо трудового стажу (для призначення пенсій та допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахування надбавок та інших пільг), так як встановлення факту на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника законом встановлено окремий порядок, з урахуванням якого особа для розгляду питання про підтвердження факту виконання норм обслуговування має звертатися до спеціально створеної Пенсійним фондом комісії та за результатами прийняття цією комісією відповідного рішення, особа не позбавлена можливості його оскаржити в Пенсійному фонді України або до суду. Зокрема, особа має звертатися за захистом свого права, але не із заявою про встановлення факту трудових відносин та фактів щодо трудової діяльності, а зі скаргою на рішення органу Пенсійного фонду за правилами адміністративного судочинства у разі незгоди з таким рішенням.

Однак, у наведеній практиці Верховного Суду мали місце відмінні обставини від даної справи, оскільки у них ставилося питання про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 слідує, що останній звернувся до суду не про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, а про встановлення факту припинення трудових відносин з ТОВ «Домобудівник» з метою перерахунку йому пенсії, як не працюючому пенсіонеру. Крім цього, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Домобудівник» є діючим підприємством.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є необґрунтований, а ухвала про відмову у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, наведені норми дають підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).

Питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не вирішується, оскільки не вирішено спір по суті.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 379, 381, 383, 384 ЦПК, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2023 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 23 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді