Рішення

від 18.08.2023 по справі 905/607/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.2023 Справа №905/607/23

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги, м.Дніпро

до відповідача: Державна установа Маріупольський слідчий ізолятор, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 315 725,91грн.

без виклику учасників справи,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги м.Дніпро звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державної установи Маріупольський слідчий ізолятор, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 315725,91грн. з яких: 250600,56грн. - сума заборгованості, 8507,51грн. - 3% річних, 56617,84грн - інфляція.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання (закупівлі) електричної енергії №3312У/13-К від 27.01.2022 в частинні своєчасної оплати поставленої електричної енергії в січні та лютому 2022.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/607/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 22.06.2022 для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно довідки про доставку електронного листа позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 24.05.2023 на електрону адресу.

Станом на 15.08.2023 відзив на позовну заяву, клопотання від відповідача не надходили.

Щодо повідомлення Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

Згідно з п. 10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру станом на час порушення провадження у справі та на час винесення рішення по справі Державна установа «Маріупольський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08563228) значиться за наступною адресою: 87527, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Каменська, 52.

Відомості щодо зміни місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, востаннє відповідно до Указу Президента України №451/2023 від 26.07.2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.

Враховуючи, що останнім відомим місцезнаходженням відповідача є місто Маріуполь, яке відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, відділення поштового зв`язку там тимчасово не функціонують та послуги поштового зв`язку не надаються, Господарський суд Донецької області не мав можливості направити кореспонденцію засобами поштового зв`язку на адресу відповідача у м. Маріуполь.

Разом с тим суд направив засобами поштового зв`язку копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.05.2023 на адресу засновника відповідача - Міністерству юстиції України. Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, засновник відповідача отримав ухвалу суду 05.06.2023.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п. 18 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

У Єдиному державному реєстрі відсутня інформація щодо наявності у відповідача офіційної електронної адреси, водночас є інформація про засоби телефонного зв`язку 80629382442 та 80629382263.

У позовній заяві позивачем, як і у заявці-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та договорі про постачання (закупівлі) електричної енергії №3312У/13-К від 27.01.2022, підписаними Державною установою «Маріупольський слідчий ізолятор», вказано електронну поштову скриньку відповідача - sizo@dn.kvs.gov.ua та контактний номер телефонного зв`язку 0979269953.

Якщо юридична особа вказала у договорі електронну адресу, то слід припустити, що особа принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися для здійснення з нею зв`язку; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Так, ухвала суду від 24.05.2023 надсилалася відповідачу на вказану вище електронну адресу, однак відповідно до сформованої у системі «Діловодство спеціалізованого суду» довідки ухвала повернута (не доставлена) з повідомленням про помилку.

Судом були вжиті також додаткові заходи для належного інформування відповідача про розгляд справи шляхом направлення телефонограм за вказаними вище номерами телефонного зв`язку, однак зв`язок не був встановлений.

Крім того, згідно з ч.1 ст.11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з тим, що відповідач не має офіційних електронних адрес, господарським судом відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» було повідомлено відповідача про винесену судом ухвалу про відкриття провадження у справі шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті судової влади України, відтак відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Отже, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/607/23.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи відкриття провадження у справі 24.05.2023, оскільки закінчення 60-ти денного строку припадає на вихідний день, останнім днем строку розгляду справи є 24.07.2023.

Статтею 8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, згідно п.7 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За приписами ч. 2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У рішенні Європейського Суду з прав людини Савенков проти України від 02.05.2013 Папазов проти України від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об`єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

27.01.2022 між ТОВ Донецькі енергетичні послуги (далі - позивач, постачальник) та Державною установою «Маріупольський слідчий ізолятор» (далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №3312У/13-К (далі - договір), за умовами п.1.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.1.3. договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31 грудня 2022 року становить 994 831 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Строк (термін) поставки товару: до 31 грудня 2022 (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2 договору визначено місце поставки (передачі) товару: м.Маріуполь, вул. Каменська, 52.

За змістом п.4.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 1,68грн. з ПДВ.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому- передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором (п.4.2 договору).

У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Відповідно до п.4.3 договору вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3. цього договору, та становить: 1671316,08грн, крім того ПДВ 278552,68грн.

У п.4.4 договору сторони дійшли згоди, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.

Сторони у п.4.6 договору сторони дійшли згоди, що оплата рахунку постачальника за цим договором здійснюється споживачем у строк визначений у рахунку який не може бути менше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк визначений у комерційній пропозиції споживачем.

Відповідно до розділу 5 Комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк вказаний у рахунку, але будь в якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюються не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.

У розділі 5 Комерційної пропозиції зазначено, що споживач погоджується, що інформація про покази засобу обліку (початкові та кінцеві для розрахункового періоду, підтверджені адміністратором комерційного обліку), зазначається не безпосередньо в рахунку, а в акті приймання передавання товарної продукції (електричної енергії). Споживачу надається можливість його самостійного завантаження в Особистому кабінеті по мірі необхідності.

Відповідно до п.4.7 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у передбачені договором строки або не допустив представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу, за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у порядку, визначеному ПРРЕЕ (Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018) та/або ініціювати в односторонньому порядку дострокове припинення дії договору повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати припинення.

Згідно п.4.8. договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії у відповідності до умов комерційної пропозиції.

Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору згідно з умовами цього договору; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором (п.п 1,7 п.5.2 договору).

В свою чергу, за умовами п.6.1. договору постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством .

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, у разі:

1) порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі;

2) відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника;

3) в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством України.

Сторонами у п.8.4. договору погоджено, що порядок документального підтвердження порушень умов цього договору, а також відшкодування збитків встановлюється Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018. (далі ПРРЕЕ).

За приписами п.10.1 договору спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, можуть бути вирішенні шляхом звернення споживача до Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, що створюється Постачальником згідно з Положенням про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 березня 2009 року №299, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2009 року за № 308/16324 (із змінами) (далі - Положення про ІКЦ).

Під час вирішення спорів сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим цими ПРРЕЕ та Положенням про ІКЦ.

За змістом п.12.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та дії до 31 грудня 2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Невід`ємною частиною цього договору є всі додатки та додаткові угоди (п.12.7.договору).

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є Додатком 1 до договору, Державна установа "Маріупольський слідчий ізолятор" ініціювала приєднання до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника Колективна побутова із зазначенням відповідних персоніфікованих даних. В заяві також визначено, що початок постачання з січня 2022, а очікуваний обсяг споживання електричної енергії на перший розрахунковий період складає 994,831тис.кВт. Дата підписання споживачем заяви-приєднання - 27.01.2022.

Сторонами у якості Додатку 2 до договору підписана комерційна пропозиція Колективна Побутова постачальника універсальних послуг ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» для колективних побутових та інших споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів, у якій в тому числі погоджено, що постачання електричної енергії з 1 жовтня 2021 по 30 квітня 2022 включно здійснюється за визначеними у пропозиції фіксованими цінами.

У Додатку 3 до заявки-приєднаня до договору визначений перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача, Державної установи "Маріупольський слідчий ізолятор", до якого внесені гуртожитки за адресою: 87527, м. Маріуполь вул. Каменська, 52; ЕІС-код (и) точки (точок) комерційного обліку: 62Z4948882530233, 62Z3451004887061.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 10 ПРРЕЕ до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу (далі - ОСР).

Згідно з п. 9.14.1 ККОЕЕ адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) має передавати адміністратору розрахунків та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п. 12.4.4 ККОЕЕ до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів точок комерційного обліку, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.

При здійсненні спірних нарахувань позивачем використовувалась надана ОСР інформація про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на запит позивача щодо фактично спожитої відповідачем електроенергії ПрАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у листі №67/4393-вих від 29.03.2023 повідомило фактичний (звітній) обсяг споживання за період з січень, лютий 2022 по точках комерційного обліку споживача, відповідно до яких Державною установою "Маріупольський слідчий ізолятор" за січень 2022 було спожито загальний обсяг 85445 кВт/год, за лютий 2022 спожито 63722кВТ/год.

У підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором з поставки відповідачу електричної енергії позивачем надані суду акти про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за період січень на загальну суму 143547,60грн та лютий 2022 на загальну суму 107052,96грн, які підписані представником постачальника.

Позивачем оформлені рахунки за спожиту електроенергію №3312У від 05.02.2022 за січень 2022 на суму 143547,60грн., №3312У за лютий 2022 на суму 107052,96грн.

Судом встановлено, що вказані у актах та рахунках обсяги споживання відповідають даним, отриманим за запитом від оператора системи розподілу.

У підтвердження направлення актів про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунків відповідачу позивачем надано скріншот з поштової скриньки за 24.04.2023 про їх направлення на електронну поштову скриньку відповідача sizo@dn.kvs.gov.ua.

Позивачем 13.04.2023 на вказану у договорі електрону адресу відповідача була направлена претензія №24/3834 від 29.03.2023 з вимогою сплати за період січень - лютий 2022 заборгованості у розмірі 250600,56грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період, це стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 250600,56грн, 3% річних у розмірі 8507,51грн та інфляційних втрат у розмірі 56617,84грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 ЦК України, статті 174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

В даному випадку спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договором №3312У/13-К про постачання (закупівлю) електричної енергії від 27.01.2022, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання, визначає порядок та умови постачання електричної енергії.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови укладеного між сторонами договору №3312У/13-К від 27.01.2022 розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі по тексту - ПРРЕЕ).

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Положеннями частей 1, 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За умовами Розділу 4 ПРРЕЕ, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що у виконання договору позивач поставив (продав) відповідачу електричну енергію, в свою чергу відповідачем за період з січня 2022 по лютий 2022 спожито електроенергії в обсязі 149167 кВт/год на загальну суму 250600,56грн. (у січні 2022 - в обсязі 85445 кВт/год на суму 143547,60грн., у лютому 2022 - в обсязі 63722 кВт/год на суму 107052,96грн.), на підтвердження чого позивачем надано акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за період січень 2022 та лютий 2022.

Факт отримання електроенергії у вказаних об`ємах не спростований в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4.6. договору сторони дійшли згоди, що оплата рахунку постачальника здійснюється споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути менше 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції споживачем.

Згідно п.4.8. договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії у відповідності до умов комерційної пропозиції.

Відповідно до Розділу 5 Комерційної пропозиції, розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк вказаний у рахунку, але будь в якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Розрахунковим періодом відповідно до п.4.4. договору є 1 календарний місяць.

Приймаючи до уваги викладені умови оплати, остаточний розрахунок за січень 2022 повинен бути здійснений відповідачем не пізніше10.02.2022, за лютий 2022 року не пізніше10.03.2022.

Згідно з п.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 202 ГК України та статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати спожитої електричної енергії за вищевказані періоди у загальному розмірі 250600,56грн суду не надано.

Із змісту статей 509, 525, 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України вбачається, що кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач свої грошові зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію всупереч вказаних норм не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу за спожиту електроенергію у розмірі 250600,56грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 8507,51грн. та інфляційні втрати в розмірі 56617,84грн., суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем наступним чином:

- за січень на суму 143547,60грн за період з 11.02.2022 по 11.04.2023 у розмірі 5014,31грн.;

- за лютий на суму 107052,96грн за період з 11.03.2022 по 11.04.2023 у розмірі 3493.20грн.

Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі 8507,51грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 56617,84грн.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 20.11.2020 по справі №910/13071/19, від 26.06.2020 у справі №905/21/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика.

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Відповідно до приєднаного до позову розрахунку ціни позову, заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем наступним чином:

- на суму 143547,60грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 у загальному розмірі 35757,98грн.;

- на суму 107052,96грн за період з 01.04.2022 по 28.02.2023 у загальному розмірі 20859,86грн.

За наслідками перевірки розрахунку судом встановлено, що підрахунок є арифметично не вірним за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 на заборгованість 143547,60грн. у розмірі 6517,06грн, адже відповідно до здійсненого судом власного розрахунку: 143547,60 х 104.5 (індекс інфляції за березень 2022) : 100 - 143547,60 інфляційне збільшення становить 6459,64грн. В інший частині нарахувань розрахунок позивача є правомірним, у зв`язку з чим підлягають стягненню вимоги в цій частині у загальному розмірі 56560,42грн.

Відтак, вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 57,42грн не підлягають задоволенню.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Маріупольский слідчий ізолятор» (87527, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 52; код ЄДРПОУ 08563228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькі енергетичні послуги (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Моссаковького Володимира, будинок 7; код ЄДРПОУ 42086719) борг за спожиту електроенергію у розмірі 250600,56грн, 3% річних у розмірі 8507,51грн., суму інфляційних втрат у розмірі 56560,42грн та судовий збір у розмірі 3788,20грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 57,42грн - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Згідно із статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2023.

Суддя Ю.В. Макарова