Рішення

від 18.08.2023 по справі 907/419/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/419/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/419/23

за позовом Фермерське господарство «БОРТКІВ», с. Бортків, Золочівського р-н,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО», с. Ботар, Виноградівського району

про стягнення суми 549 725,17 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 549 725,17 грн. заборгованості за договорами купівлі продажу №29/08/2022 від 29.08.2022 р., №12/09/2022 р. від 12.09.2022 р., №21/09/2022 від 21.09.2022 р., №03/10/2022 від 03.10.2022 р.№21/10/2022 від 21.10.2022 р., посилаючись на порушення відповідачем умов укладених договорів та положень ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/419/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 18.05.2023 року була надіслана відповідачу 18.05.2023 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження юридичної особи, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №8850101818503 отримана відповідачем 23.05.2023 року.

На виконання вимог ухвали суду від 18.05.2023 р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву яким в якому відповідач в цілому не заперечує проти загальної суми заборгованості в сумі 549 725, 17 грн., яка виникла в результаті господарських взаємовідносин по укладеним договорам купівлі-продажу.

Разом з тим, відповідач вказує на те, що зазначені в позовній заяві обставини справи не повністю відповідають фактичним реаліям взаємовідносин між ТОВ «Тіса Біо» та ФГ «Бортків». А саме, за доводами відповідача на момент подання позовної заяви ФГ «Бортків» не здійснило всіх необхідних заходів щодо досудового врегулювання господарського спору.

Крім того, відповідач зауважує, що у зв`язку із тим, що в усіх договорах купівлі-продажу сільськогосподарської продукції чітко не прописано строки оплати за поставлений товар і враховуючи, що до 12.05.2023 року ФГ «Бортків» не виставляло офіційно ніяких претензій щодо строків оплати за поставлену продукцію, ТОВ «Тіса Біо» в цілому не відмовляючись від наявної заборгованості, протягом періоду дії цих договорів, здійснювало поступові розрахунки за продукцію.

Водночас відповідач, звертає увагу на форс мажорні обставин, якими є військові дії, що відбуваються на території України, пов`язані із вторгненням російської федерації на територію України та підтверджує, що фінансові зобов`язання перед ФГ «Бортків» в сумі 549 725,17 грн. будуть виконані після винесення відповідного судового рішення, однак просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, подані сторонами, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Фермерським господарством «БОРТКІВ» (далі Позивач, Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТІСА БІО» (далі - Відповідач, Покупець) існували договірні відносини на підставі договорів купівлі продажу №29.08.2022 р. від 29.08.2022 р., №12.09.2022 р. від 12.09.2022 р., №21/09/2022 від 21.09.2022 р., №03.10.2022 від 03.10.2022 р., №21.10.2022 від 21.10.2022 р. (далі Договори).

У відповідності до п. 1.1. договорів Продавець приймає на себе зобов`язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За умовами договору купівлі продажу №29.08.2022 р. від 29.08.2022 р. загальна кількість (вага) сільськогосподарської продукції, яку Продавець зобов`язується передати покупцеві становить 75,00 тон (+/- 5%). Ціна однієї залікової тони складає 18100.00 грн. з ПДВ. Ціна всього товару складає 135 7500, 00 гривень (+/-5%) з ПДВ. Строк передачі товару до 10.09.2022 р.

У відповідності до договору купівлі продажу №21.09.2022 р. від 12.09.2022 р. загальна кількість (вага) сільськогосподарської продукції, яку Продавець зобов`язується передати покупцю становить 50.00 тон (+/- 10%). Ціна однієї залікової тони складає 18895, 50 гривень з ПДВ. 3.2. Ціна всього товару складає 944 775.00 гривень (+/-10%) з ПДВ. Строк передачі товару до 30.09.2022 року.

За договором купівлі продажу №03.10.2022 від 03.10.2022 р., загальна кількість (вага) сільськогосподарської продукції, яку Продавець зобов`язується передати Покупцеві становить 50.09 тон (+/- 10%). Ціна однієї залікової тони складає 18450.90 гривень з ПДВ. Ціна всього товару складає 922 500, 00 гривень (+/-10%) з ПДВ. Строк передачі товару до 10.10.2022 року.

За договором купівлі продажу № 21.10.2022 від 21.10.2022 р., загальна кількість (вага) сільськогосподарської продукції, яку Продавець зобов`язується передати Покупцеві становить 100,00 тон (+/- 10%). Ціна однієї залікової тони складає 18500,00 гривень з ПДВ. Ціна всього товару складає 1 850 000,00 гривень (+/-10%) з ПДВ. Строк передачі товару до 31.10.2022 року.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, на виконання умов договорів позивачем було поставлено відповідачу товар. Натомість за поставлений товар згідно договорів відповідачем було здійснено лише часткову оплату, внаслідок чого у нього виникла та рахується заборгованість в розмірі 549 725,17 грн.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні скріплені підписами та відбитками штампів сторін на поставку відповідачу товару.

Крім того, матеріали справи містять акт взаємних розрахунків між сторонами за період 30.08.2022 р. по 31.12.2022 р., що фіксує заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1 420 725,17 грн.

Також в матеріалах справи містяться платіжні інструкції №1057 від 20.01.2023 р. та №1064 20.04.2023 р., які фіксують проведення оплати відповідачем в розмірі 871 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договори купівлі продажу №29/08/2022 від 29.08.2022 р., №12/09/2022 р. від 12.09.2022 р., №21/09/2022 від 21.09.2022 р., №03/10/2022 від 03.10.2022 р.№21/10/2022 від 21.10.2022 р., а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений Позивачем на підставі видаткових накладних товар.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Таким чином, факт прийняття товару підтверджується скріпленими відбитками печатки та підписами уповноважених представників сторін видатковими накладними.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач звернувся до суду, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати за поставлений позивачем товар.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

У зв`язку з частковими проведеннями оплат станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 549 725,17 грн.

Вказана сума боргу є непогашена та відповідачем у встановленому законом порядку не спростована.

Разом з тим, посилання відповідача в відзиві на наявність форс мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, за відсутності обґрунтування впливу таких обставин на господарську діяльність відповідача, судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до розділу 7 Договору купівлі-продажу №29/08/2023-1 від 29.08.2022, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили в результаті дії обставин непереборної дії, які сторона не могла передбачити або відворотити розумними мірами.

При цьому, п. 7.2. Договору, зобов`язує сторону, щодо якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 10 днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатися на форс - мажор у майбутньому. Також зазначені обставини повинні бути документально підтверджені висновком Торгово-промислової палати України та завірені її печаткою

Так, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин, в тому числі і протягом встановленого договором (п. 7.2) 10 денного строку з моменту їх настання матеріали справи не містять, а відповідачем не надано. При цьому, суд акцентує увагу, що п. 7.2. Договору сторони погодили, що Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатися на форс - мажор у майбутньому.

Щодо посилань відповідача, що Торгово-промислова палата України прийняла рішення про спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (подій «вищої сили»). З метою скасування обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат та підготовки пакету документів в умовах воєнного стану на її сайті 28.02.2022 оприлюднено загальний офіційний лист №2024/02.0-7.1, яким підтверджено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, є форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Таким чином, заперечуючи проти позовних вимог Відповідач лише посилається на настання форс-мажорних обставин, спричинених агресією російської федерації проти України, та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, не надаючи жодних доказів.

Проте, суд зазначає, що згідно з п.3.1 «Регламенту засвідчення Торгово- промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями п. 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Згідно з п. 3.2 Регламенту не вважаються форс-мажорними обставини (обставини непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Положення п.3.1 та п. 3.2 Регламенту повністю узгоджуються з загальними нормами матеріального права України, визначеними абзацам 1 ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 і ч. 4 ст. 219 ГК України:

особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (абзац 1 ч.1 ст.617 ЦК України);

учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2 ст.218 ГК України);

сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин (ч.4 ст.219 ГК України).

Таким чином, факт настання форс-мажору не звільняє від зобов`язань щодо виконання договору, а лише скасовує відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань. При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у Відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Крім того, пунктом 6.2 Регламенту встановлено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні (у даному випадку Відповідачу) обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс- мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс- мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд зазначає, що Відповідачем не доведено у встановленому нормами чинного законодавства порядку, що саме введення в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану спричинило порушення ним строків виконання грошового зобов`язання в частині сплати поставленого товару.

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні посилання відповідача на форс - мажор та звільнення його від відповідальності у вигляді

Доводи відповідача, щодо не настання строку для оплати вартості отриманого товару, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

Таким чином, Відповідач по справі повинен сплатити на користь Позивача заборгованість в розмірі 549 725,17 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фермерське господарство «БОРТКІВ», с. Бортків, Золочівського р-н, до відповідача Товариства з обмеженою відповід альністю «ТІСА БІО», с. Ботар, Виноградівського району про стягнення суми 549 725,17 грн. підлягають задоволенню в повному розмірі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «ТІСА БІО» (90365, Закарпатська область, Виноградівський район, село Ботар, вулиця Петефі, будинок 2, код ЄДРПОУ 39492777) на користь Фермерського господарства «БОРТКІВ», (80730, Львівська обл., Золочівський р-н, село Бортків, ЄДРПОУ 39582383) суму 549 725,17 грн. (п`ятсот сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 17 коп.) заборгованості, а також суму 8 245,89 грн. (вісім тисяч двісті сорок п`ять гривень 89 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 23.08.2023

Суддя О. Ф. Ремецькі