Рішення

від 22.08.2023 по справі 910/4336/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2023Справа № 910/4336/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліс Експорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всі Тендери"

про стягнення 242667,44 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будліс Експорт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всі Тендери" про стягнення за договором купівлі-продажу від 11.08.2020 № 2/08/2020 основної заборгованості в розмірі 202830 грн., пені в розмірі 33341,92 грн., трьох процентів річних у розмірі 2000,52 грн., інфляційних втрат у розмірі 4495 грн. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 89А.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 2/08/2020, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався прийняти й оплатити товар.

Умови та строки поставки товару обумовлюються сторонами в специфікації (пункти 1.6, 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться шляхом перерахування коштів за кожну окрему партію товару, згідно умов зазначених в специфікації до цього договору та виставленого рахунку.

У специфікаціях № 1 від 11.08.2020 та № 2 від 19.08.2020 визначено поставку наступного товару: жито 2 класу, на суму 920000 грн. із ПДВ та 450000 грн. із ПДВ відповідно.

Згідно з пунктом 2 специфікації від 11.08.2020 № 1 період поставки: з 12.08.2020 по 15.08.2020 року.

У пункті 2 специфікації № 2 від 19.08.2020 період поставки визначений із 19.08.2020 по 24.08.2020 року.

Пунктом 5 специфікації № 1 від 11.08.2020 та специфікації № 2 від 19.08.2020 передбачено умови оплати: 80% вартості поставленого товару - днем надання продавцем оригіналу договору та факсимільних копій належним чином оформлених наступних документів: рахунку-фактури. Передоплата допускається; 20% вартості поставленого товару - днем надання продавцем оригіналів належним чином оформлених рахунку-фактури та видаткової накладної, а також податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На виконання умов договору позивачем 11.08.2020 виставлений рахунок № 32 на попередню оплату в сумі 920 000 грн., в т.ч. ПДВ - 153 333,33 грн., який відповідачем оплачений частково на суму 736 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.08.2020 № 21.

19.08.2020 позивач поставив відповідачу товар - жито 2 класу, у кількості 103 740 кг, про що сторонами складено видаткову накладну № 41 на загальну суму 466 830 грн., у т.с. 77805 грн. ПДВ.

Поряд із цим, позивачем складена податкова накладна № 3 від 13.08.2020 на загальну суму 736 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 122 666,67 грн., та направлена до Єдиного реєстру податкових накладних. Проте, через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України позивачем отримано квитанцію № 9201027985 від 14.08.2020 про прийняття документу та зупинення реєстрації.

Також позивачем складена податкова накладна № 8 від 19.08.2020 на загальну суму 466 830 грн., у т.ч. ПДВ - 77 805,00 грн., що направлена до Єдиного реєстру податкових накладних. Відповідно до отриманої позивачем квитанції № 9210581820 від 26.08.2020 документ прийнято, реєстрація зупинена.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №480/6430/20 ДПС України 21.10.2022 зареєстровано податкові накладні № 3 від 13.08.2020 та № 8 від 19.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що позивачем 09.11.2022 повідомлено відповідача електронним листом.

Із акту звіряння взаємних розрахунків за договором від 11.08.2020 № 2/08/2020 за 2020 рік слідує, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1472758 грн., у той час як відповідачем сплачено лише 1269928 грн.

Отже, за відповідачем утворився борг на суму 202830 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння взаємних розрахунків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за договором від 11.08.2020 № 2/08/2020 на загальну суму 1472758 грн., з якої відповідачем сплачено лише 1269928 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння взаємних розрахунків.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 202830 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 33341,92 грн., три проценти річних у розмірі 2000,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 4495 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 5.2 договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені в даному договорі та додатках до даного договору, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Із наданого позивачем розрахунку пені слідує, що остання нарахована за період з 10.11.2022 (із дня, наступного після повідомлення відповідача про реєстрацію ДПС України 21.10.2022 спірних податкових накладних) до 09.03.2023 року.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 33341,92 грн. пені, нарахованої на суму боргу 202830 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нараховані позивачем за період з 10.11.2022 до 09.03.2023 три проценти річних у розмірі 2000,52 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4495 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліс Експорт" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всі Тендери" (03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 89А; ідентифікаційний код 40691656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліс Експорт" (41023, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Стягайлівка, вул. Нова, 12; ідентифікаційний код 41410012) 202830 (двісті дві тисячі вісімсот тридцять) грн. основного боргу, 33341 (тридцять три тисячі триста сорок одну) грн. 92 коп. пені, 2000 (дві тисячі) грн. 52 коп. трьох процентів річних, 4495 (чотири тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн. інфляційних втрат, а також 3640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова