Рішення

від 16.08.2023 по справі 914/1689/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 Справа № 914/1689/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Електро Груп»

про: стягнення 678 684,26 грн заборгованості за Договором №3010-1/20 від 30.10.2020,

представники

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Електро Груп» про стягнення 678 684,26 грн. заборгованості за Договором №3010-1/20 від 30.10.2020.

01.06.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з призначенням судді Кидисюка Р.А. членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, згідно Рішення Вищої ради правосуддя №599/0/15-23 від 01.06.2023 р., Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №222 від 09.06.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1689/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023р., справу №914/1689/23 передано для розгляду судді Король М.Р.

12.06.2023р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№14608/23.

14.06.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 02.08.2023р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

Хід справи викладено в ухвалах і відображено в протоколах суду.

15.08.2023р. та 16.08.2023 р. від позивача надійшли заяви (вх.№19978/23 та вх.№19998/23), в яких останній позовні вимоги підтримує повністю та просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Електро Груп» договору поставки №3010-1/20 від 30.10.2020 року поставив відповідачеві обладнання, що підтверджується копією видаткової накладної №530 від 28.12.2020р., товарно-транспортної накладної №530 від 28.12.2020 року. Відповідач прийняв обладнання відповідно до вказаної накладної, однак, всупереч умовам договору, такий в повному обсязі не оплатив. Таким чином, станом на дату подання позову, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 458022,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 189 529,62 грн. інфляційних втрат, 31 132,64 грн.- 3% річних.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне.

Між ТзОВ «Електросвіт» (постачальник) та ТзОВ «Захід Електро Груп» (замовник) укладено договір №3010-1/20 від 30.10.2020 року, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти і оплатити обладнання в кількості і за ціною відповідно до додатків, що додаються до даного договору і є невід`ємною частиною. (п.1.1 договору).

Додатком №1 до договору №3010-1/20 від 30.10.2020 року є специфікація від 30.10.2020 року, відповідно до якої, загальна вартість обладнання становить 458 022,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Електросвіт» поставило ТзОВ «Захід Електро Груп» обладнання на загальну суму 458 022,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №530 від 28.12.2020р., товарно-транспортної накладної №530 від 28.12.2020 року.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що розрахунки по договору проводяться шляхом 100% передоплати.

Термін готовності обладнання до відвантаження складає 2 (два) місяці від дати здійснення попередньої оплати згідно пункту 2.2 договору та від дати погодження сторонами остаточного проектного рішення та технічної специфікації. Можлива дострокова поставка обладнання. (п.3.1 договору).

Передача обладнання проводиться за супровідними документами видатковою накладною та товарно-транспортною накладною. (п.3.3 договору).

Як стверджує позивач, у відповідача перед позивачем існує борг на суму 458 022,00 грн. у зв`язку з невиконання умов договору щодо оплати за поставлене обладнання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі виникли договірні відносини з договору поставки обладнання.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи і доводами позивача, ним було поставлено, а відповідачем прийнято обладнання згідно договору на суму 458 022,00 грн. відповідно до видаткової накладної №530 від 28.12.2020р., товарно-транспортної накладної №530 від 28.12.2020 року.

Натомість, оплати поставленого обладнання вартістю 458 022,00 грн. відповідачем здійснено не було, матеріали справи не містять відповідних доказів.

Враховуючи нездійснення відповідачем попередньої оплати обладнання, з моменту підписання видаткової накладної та отримання обладнання у відповідача виник обов`язок по його оплаті відповідно до ст. 692 ЦК України.

Відповідно, відповідач, отримавши обладнання, прийняв його і вважається повноправним власником. Доказів відмови від прийняття обладнання матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять будь-яких претензій, зауважень чи рекламацій відносно поставленого товару від відповідача.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 458 022,00 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Позивач у позові зазначає, що внаслідок порушення строків оплати за поставлене обладнання, відповідач повинен сплатити 3% річних та інфляційні втрати.

В даному випадку, прострочення почалось починаючи з дня, наступного за днем прийняття обладнання.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційного збільшення, судом встановлено правомірність нарахування 3% річних у сумі 31 132,64 грн. та інфляційного збільшення в розмірі 189 529,62 грн.

На підставі встановленого, позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 31 132,64 грн. та інфляційного збільшення втрат у розмірі 189 529,62 грн. є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст.86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної та повної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, власного контрозрахунку не надав, доказів сплати заборгованості в повному розмірі також. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому та встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №16007 від 08.06.2023р. на суму 10 180,27 грн.

Відповідно до положень ГПК України та Закону України «Про судовий збір», за подання позову у цій справі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 180,26 грн.

З підстав наведеного, розподілу між сторонами підлягає 10 180,26 грн., сплаченого позивачем судового збору.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору в сумі 10 180,26 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись 13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Електро Груп» (місцезнаходження: Україна, 82613, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Верхнє Синьовидне, вулиця Зарічна, будинок 2, ідентифікаційний код - 40172601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» (місцезнаходження: Україна, 76026, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 164В; ідентифікаційний код - 31789596) 458 022,00 грн. основної заборгованості, 189 529,62 грн. інфляційних втрат, 31 132,64 грн. - 3% річних та 101 180,26 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці з 17.08.2023р. по 21.08.2023р., повний текст рішення складено 22.08.2023р.

Суддя Король М.Р.