Рішення

від 22.08.2023 по справі 320/8874/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2023 року № 320/8874/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ЛТД»

про надання дозволу на реалізацію майна,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ЛТД», в якому просить суд:

- надати дозвіл на реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ЛТД», яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявний узгоджений податковий борг у сумі 133 284,12 грн. Враховуючи те, що податковим органом було здійснено заходи спрямовані для погашення вказаної податкової заборгованості, однак така залишається не погашеною, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить стягнути її в примусовому порядку.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04.04.2023 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин

ТОВ «Тера-ЛТД», код ЄДРПОУ 39998322, місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27, зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в м. Києві.

За відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 133284,12 грн., а саме: податок на прибуток (1102100) у розмірі 133 236,00 грн.; податок на додану вартість (14060100) у розмірі 48,12 грн.

З метою стягнення податкового боргу, контролюючим органом виставлено відповідачу податкову вимогу від 27.03.2019 №104664-17.

Вказана вимога направлена відповідачеві засобами поштового зв`язку за юридичною адресою та отримана особисто.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов?язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

З метою опису майна у податкову заставу прийнято рішення від 27.03.2019 №104664-17 про опис майна у податкову заставу, (вручено керівнику підприємства 18.04.2019) та на підставі якого складено акт опису майна у податкову заставу від 19.06.2019 № 209/26-15-17-02-26, яким у податкову заставу описано рухоме майно платника податків.

Акт опису майна від 19.06.2019 № 209/26-15-17-02-26 наручно отримав керівник ТОВ «ТЕРА-ЛТД». Податкова застава зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 24.06.2019 за №26741670.

Разом з тим, у зв`язку з наявністю податкового боргу у ТОВ «ТЕРА-ЛТД» ГУ ДПС у м. Києві було вжито заходів щодо стягнення боргу у судовому порядку.

Зокрема, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу. За результатами розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва винесено рішення по справі №640/23940/19 від 29.05.2020 року, якою адміністративний позов ГУ ДПС у м. Києві задоволено.

Контролюючим органом вживались заходи з погашення податкового боргу ТОВ «ТЕРА-ЛТД», шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків, відкритих у банківських установах, на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2020 у справі №640/23940/19.

До банківських установ спрямовані інкасові доручення на всі відкриті у банківських установах рахунки ТОВ «ТЕРА-ЛТД», які повернуті без виконання, а саме:

ЗАП.РУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Запоріжжя - інкасові доручення від 15.09.2022 №4301/26-15-13-05-39, № 4302/26-15-13-05-39, № 4303/26-15-13-05-39, № 4304/26-15-13-05-39, № 4305/26-15-13-05-39, № 4306/26-15-13-05-39 (відсутні кошти).

Таким чином, заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, а тому, позивач звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

VI. Оцінка суду

Аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Згідно з статтею 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень вказаної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу.

Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Як встановлено судом, позивач скерував у банки, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, проте внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не погашена.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу.

Тобто, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Так, згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач чи власник майна не оскаржували дії позивача щодо включення такого майна до акта опису майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Позивач не заявляв клопотань щодо стягнення таких витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Надати Головному управлінню ДПС у м. Києві надати дозвіл на реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ЛТД» (код ЄДРПОУ 39998322, місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27), яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 22.08.2023