Постанова

від 22.08.2023 по справі 620/2570/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/2570/23 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» про визнання протиправними та скасування індивідуальної програми, щоденника та висновку,

У С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31», в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальну програму соціально-виховної роботи із засудженим ОСОБА_1 , затверджену начальником Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань (31)" Спичаком В.І.;

- визнати протиправним та скасувати щоденник індивідуальної роботи із засудженим ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати висновок Державної установи "Новгород- Сіверська установа виконання покарань (31)" щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі "Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31". Вважає, що індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим, щоденник індивідуальної роботи із засудженим та висновок Державної установи "Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31" щодо ступеня виправлення засудженого, на підставі якого Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області буде розглядати клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі більш м`яким, складені з порушенням вимог Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 № 2300/5 (далі - Положення про відділення соціально-психологічної служби), Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 № 294/5 (далі - Методика визначення ступеня виправлення засудженого).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Свою позицію обґрунтовує тим, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 131 частини першої статті 537 КАС України, здійснюється в порядку адміністративного судочинства, про що зазначено в частині 9 статті 539 КПК України. Тобто, чинним законодавством встановлений конкретний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань - в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідачем отримано ухвали суду апеляційної інстанції в електронному кабінеті 31.05.23 о 18:17, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 01.06.2023.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про розгляд апеляційної скарги.

Судом встановлено, що в апеляційній скарзі та в позовній заяві представником позивача зазначено не вірну адресу знаходження (перебування) ОСОБА_2 , а отже, для належно повідомлення позивача про розгляд апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції надіслано на адресу ОСОБА_1 , який відбуває покарання в Державній установі "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31" (адреса: вул. Миколаївська,31,м.Новгород-Сіверський,Чернігівська область,16000) ухвали суду апеляційної інстанції про призначення до розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що існувала необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

На адресу суду апеляційної інстанції 11 серпня 2023 року повернулося поштове повідомлення про вручення поштової кореспонденції, представнику Державної установу "Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань, після відкриття провадження у справі, про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що предмет заявлених позовних вимог стосується питання заміни позивачу покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, а отже, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися на підставі КК України, КПК України та КВК України, у порядку кримінального судочинства.

Колегією суддів дослідивши матеріали справи та норми права доходить наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Виконання судових рішень у кримінальному провадженні регулюється розділом VIII КПК України.

Статтею 537 КПК України визначений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, зокрема: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 КК України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до частини 2 статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2 - 4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; 2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 КК України), 11, 13, 13 2 частини першої статті 537 цього Кодексу; 3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 КК України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

У 2015 - 2016 роках Верховною Радою України прийнято ряд законодавчих актів, що встановлюють правові підстави для розгляду судами під час виконання вироків й інших питань.

Зокрема, 24 грудня 2015 року набув чинності Закон України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання", яким було внесено зміни до частини п`ятої статті 72 КК України, що стосуються перерахунку строку попереднього ув`язнення.

Крім цього, Законом України від 07 вересня 2016 року № 1491-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення доступу до правосуддя осіб, які утримуються в установах попереднього ув`язнення та виконання покарань" (набув чинності з 08 жовтня 2016 року) перелік питань, що розглядаються судами в порядку виконання вироку та передбачено у статті 537 КПК України, доповнено пунктами 13-1, 13-2, 13-3, на підставі чого до повноважень суду також належить вирішення питань про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до частини 9 статті 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 КПК України, здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, вирішення питань про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань належить здійснювати у порядку адміністративного судочинства, що забезпечує на законодавчому рівні визначення ефективного засобу юридичного захисту засудженого в аспекті вирішення питань, пов`язаних із правовим режимом відбуванням покарання в установах виконання покарань, що не підлягають розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.

При цьому, наведені законодавчі зміни надають можливість усунути законодавчі прогалини, що призвели до порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, які констатовані у кількох рішеннях Європейського суду з прав людини проти України, зокрема, у пункті 113 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 2014 року у справі "Вінтман проти України", в якому цей міжнародний судовий орган встановив порушення статті 8 в поєднанні із статтею 13 Конвенції через відсутність засобів ефективного юридичного захисту заявника, а саме: відсутність ясності як у законодавстві, так і в судовій практиці стосовно підсудності адміністративним судам рішень пенітенціарних органів про переведення засуджених з однієї колонії до іншої.

Так, питання, пов`язані з оскарженням інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань можуть стосуватися розгляду справ про оскарження дій посадових осіб виправної колонії, які розкривають та переглядають адресовану засудженому кореспонденцію; переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої, тощо.

Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2023 року у кримінальному провадженні №739/109/23 за клопотанням ОСОБА_1 про приведення вироку Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 у відповідність до чинного законодавства на підставі статей 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції від 18.10.2022), п. а ч. 3 ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ухвалено зобов`язати ДУ «Новгород-Сіверська УВП (№ 31)» підготувати та надати висновок щодо визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням.

Підстави заміни покарання або його невідбутої частини більш м`яким регулюються статтею 82 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Пунктом 9 Положення про відділення соціально-психологічної служби передбачено, що індивідуальна програма є документом, який постійно використовується в роботі із засудженим, коригується та доповнюється за необхідності. Кожні шість місяців індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим переглядається начальником відділення соціально-психологічної роботи, до якого розподілено засудженого, з метою визначення досягнутих результатів, рекомендацій щодо подальшої соціально-виховної роботи з засудженим, які вносяться у відповідний розділ Щоденника індивідуальної роботи із засудженим.

Обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого визначає Порядок визначення ступеня виправлення засудженого, затверджений наказом Міністерства юстиції України 19 січня 2023 року № 294/5.

Пунктами 3, 4, 7, 8 вказаного Порядку визначено, що адміністрація установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого статтями 81, 82 Кримінального кодексу України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання та надіслати клопотання до суду щодо можливості представлення засудженого до заміни покарання у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

Разом з поданням до суду надається, зокрема, висновок щодо ступеня виправлення засудженого (далі - висновок), форма якого наведена в додатку до Методики визначення ступеня виправлення засудженого. Проект висновку готується начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого (далі - начальник відділення СПС), а стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (далі - засуджені до довічного позбавлення волі),- за участю представника уповноваженого органу з питань пробації. Проект висновку подається для подальшого обговорення та розгляду комісією, визначеною розділом VI Інструкції (далі - комісія), для визначення ступеня виправлення засудженого.

Пунктом 1 розділу ІІ Методики визначення ступеня виправлення засудженого визначено, що під час складання проекту висновку враховуються: інформація, отримана з матеріалів особової справи; дані з Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, визначена за допомогою підсистеми «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим; дані Щоденника.

Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 537 КПК України питання про заміни позивачу покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, вирішується судом під час виконання вироків в порядку кримінального судочинства.

Проте, захист прав позивача з урахуванням обов`язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 КАС України вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов позов, перевірити дотримання відповідачем приписів, установлених КПК України та КВК України. Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав позивача.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що предмет заявлених позовних вимог у даній справі стосується питання заміни позивачу покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися на підставі КК України, КПК України та КВК України, у порядку кримінального судочинства.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.09.2021 у справі №480/1636/20.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Щодо посилання апелянта на постанови Верховного Суду за 2018 рік, колегія суддів не приймається до уваги, оскільки судами застосовується виключно остання правова позиція, яка викладена Верховним Судом за 2021 рік, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович