Постанова

від 22.08.2023 по справі 320/8996/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8996/22 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Кузьмишиної О.В., Оксененка О.М., секретар Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Боровика Б.М. в режимі відеоконференції, представника відповідача Овчаренко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Історія справи.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.09.2021 року №0195020715.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій спростовуються первинними документами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0195020715 від 01.09.2021.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами.

Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

Апелянт вважає, що податковий орган діяв в межах повноважень, перевірка проведена з дотриманням законодавства.

Апелянт пояснив, що на запит ГУ ДПС у Київській області щодо урожайності сільськогосподарських культур, Головне управління статистики у Київській області надано відповідь про наявну статистичну інформацію: урожайність сільськогосподарських культур у Сквирському районі у 2017 - 2020 роках. Згідно наданої відповіді Головного управління Статистики у Київській області при порівнянні таких сільськогосподарських культур, як кукурудза у 2020 році, спостерігається значне її заниження, а саме: 8,75 ц/га або 38,2% в результаті вказаних порушень встановленого заниження податку на додану вартість 517465 грн.

Вказує, що платник податків, створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій, діяв умисно, оскільки удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ, зокрема в зв`язку із заниженням урожайності кукурудзи. Оформивши документально господарську операцію та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та як наслідок не сплатив кошти до бюджету, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій наголошено про обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини, встановлені судом.

13.12.2021 СТОВ "Обрій" припинено шляхом приєднання. Правонаступником СТОВ "Обрій" є приватне сільськогосподарське підприємство "Україна", що підтверджується передавальним актом СТОВ "Обрій" та Статутом ПСП "Україна", затвердженого рішенням власника ПСП "Україна".

Посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області в період з 12.07.2021 по 16.07.2021 проведена документальна позапланова виїзна перевірка СТОВ "Обрій", щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 16.07.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 16.07.2021. За результатами даної перевірки складено Акт №12228/10-36-07-15/00448781 від 23.07.2021 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СТОВ "Обрій", код ЄДРПОУ 00448781.

В акті встановлено порушення СТОВ "Обрій", а саме: 14.1.71 п. 14.1., п.п.14.1.219 п.14.1. ст. 14, п.п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, встановлено заниження податку на додану вартість 709995 грн, в т.ч. по періодах: березень 2017 - 4825 грн, червень 2017 в сумі - 12076 грн, жовтень 2017 в сумі - 6740 грн, листопад 2017 в сумі - 909 грн, квітень 2018 в сумі 6125 грн, жовтень 2018 в сумі - 21359 грн, листопад 2018 року в сумі - 42280 грн, грудень 2018 в сумі - 37985 грн, лютий 2019 в сумі - 2721 грн, жовтень 2019 в сумі - 51004 грн, листопад 2019 в сумі - 6506 грн, січень 2021 в сумі - 517465 грн.

В акті перевірки вказано, що на запит ГУ ДПС у Київській області щодо урожайності сільськогосподарських культур, Головне управління статистики у Київській області надано відповідь про наявну статистичну інформацію: урожайність сільськогосподарських культур Сквирському районі у 2017 - 2020 роках. Згідно наданої відповіді Головного управління Статистики у Київській області при порівнянні таких сільськогосподарських культур, як кукурудза у 2020 році, спостерігається значне її заниження, а саме: 8,75 ц/га або 38,2% в результаті вказаних порушень встановленого заниження податку на додану вартість 517465 грн.

Вказується, що платник податків, створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій, діяв умисно, оскільки удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ, зокрема в зв`язку із заниженням урожайності кукурудзи. Оформивши документально господарську операцію та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та як наслідок не сплатив кошти до бюджету, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивач з вищезазначеним встановленим в Акті порушенням не погодився та подав заперечення №05/01 від 05.08.2021 на Акт №12228/10-36-07-15/00448781 від 23.07.2021.

За результатами розгляду заперечень №31081/6/10-36-07-15 від 27.08.2021 переглянуті висновки Акту та стосовно СТОВ "Обрій" прийнято податкове повідомлення-рішення №0195020715 від 01.09.2021.

Вказаним податковим повідомленням - рішенням встановлено порушення п. 185.1 статті 185, п. 186 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. 2755-VI, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 646831 грн, що складається з 517465 грн суми податку на додану вартість, та штрафної санкції у сумі 129366 грн.

15.09.2021 СТОВ "Обрій" подало до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення - рішення від 01 вересня 2021 року №0195020715.

12.09.2022 отримано рішення про розгляд скарги від 03.08.2022 №8509/6/99-00-06-01-01-06, якою відмовлено у задоволені скарги та залишено податкове повідомлення - рішення без змін.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Враховуючи зазначені норми податкового законодавства у СТОВ "Обрій" не виникло обов`язку реєструвати податкові накладні на врожай кукурудзи 2020 року на суму ПДВ - 517465 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

4.1.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

4.1.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

4.1.7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

4.1.10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

4.1.11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі Порядок №727) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 5 цього розділу встановлює, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України.

Згідно з підпунктами 72.1.2.1, 72.1.2.3 пункту 72.1 цієї правової норми для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, зокрема інформація про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами (та повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати). Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, яка міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За приписами статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покрадений на органи державної податкової служби.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зі змісту ст. 215 ЦК України слідує, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст. 228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Висновки суду.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що податкове законодавство не передбачає таких документів для врахування у висновках про порушення платниками податків чинного законодавства, як статистичні дані, сформовані за результатами проведення статистичних спостережень органами статистики та їх порівняння з фактичними показниками задекларованої вирощеної сільськогосподарської продукції певним платником податків. З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, певна позиція податкового органу щодо нереальності здійснення підприємством господарської операції з конкретними контрагентами повинна бути обґрунтованою, з глибоким аналізом первинної документації підприємства з цими контрагентами, іншої документації та зі співставленням додаткової інформації, наявної у відповідача, а рішення податкового органу, як суб`єкта владних повноважень на якого покладається доводити правоту свого рішення, повинно відповідати положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, висновки відповідача про нереальність господарських операцій ґрунтується на підставі довідки Головного управління статистики у Київській області щодо урожайності сільськогосподарських культур, а саме те, щодо урожайності сільськогосподарських культур (кукурузи) у Сквирському районі у 2017 - 2020 роках, після чого відповідач висловився, що платник податків (позивач), створюючи видимість реальності здійснення оподатковуваних операцій, діяв умисно, оскільки удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ, зокрема в зв`язку із заниженням урожайності кукурудзи. Оформивши документально господарську операцію та у подальшому відобразивши її у податковій звітності, платник податків свідомо прагнув зменшити базу оподаткування та як наслідок не сплатив кошти до бюджету, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження виконання укладених договорів, є достатніми, допустимими та належними на спростування висновків відповідача про нереальність здійснення господарських договорів.

У відповідача відсутні зауваження щодо правильності складення первинних документів.

Крім того, апелянтом не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позиція позивача підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами, його висновки ґрунтуються лише на домислах та припущеннях.

Також слід зазначати, що при постановлені даного рішення також було враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені належним та допустимими доказами.

Надаючи оцінку всім інши доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 23.08.2023.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина

О.М. Оксененко