Постанова

від 16.08.2023 по справі 140/9213/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/9213/21 пров. № А/857/6694/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року (головуючого судді Валюха В.М., ухвалену у відкритому судовому засіданні о 12 год. 46 хв. в м. Луцьк повний текст ухвали складено 05.04.2023) у справі № 140/9213/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2022, у цій справі позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1138-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів з 02.08.2021, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 110462,22 грн., стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21.03.2023 до суду надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 з «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021» на «Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 в системі Державної митної служби України».

Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та винести постанову, якою змінити спосіб виконання Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 140/9213/21 з «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021» на «Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 в системі Державної митної служби України».

Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби подала відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна митна служба України заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про долучення доказів щодо неможливості виконання судового рішення в якому вказує, що слід врахувати лист Голови комісії з реогранізації ДФС від 13.04.2023, де повідомляється про неможливість виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді заступника начальника Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів з 02.08.2021.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2022, у цій справі позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 30.07.2021 №1138-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів з 02.08.2021, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 110462,22 грн., стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

16.05.2022 Волинський окружний адміністративний суд, на виконання рішення суду від 13.05.2022 у цій справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021, допущеного до негайного виконання, видав виконавчий лист за №6221/2022 (т.2, а. с. 88).

Постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту Мін`юсту Берегових В.С. від 06.06.2022 ВП №69133343 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №140/9213/21, виданого 16.05.2022 Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 (т.2, а.с. 5-6). Суд звертає увагу, що у вказаній постанові та інших постановах у виконавчому провадженні №69133343 номер виконавчого листа (№6221/2022) зазначено як номер цієї справи (№140/9213/21).

31.08.2022 головний державний виконавець ВПВР Департаменту Мін`юсту Берегових В.С. виніс постанову про накладення штрафу ВП №69133343, якою на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання без поважних причин рішення суду на боржника ДФС України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (т.2, а.с.7-8), а 28.09.2022 зазначений державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу ВП №69133343, якою на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на боржника ДФС України накладено штраф у розмірі 10200,00 грн (т.2, а.с.9-10).

Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту Мін`юсту Берегових В.С. від 07.10.2022 ВП №69133343 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з виконання виконавчого листа №140/9213/21, виданого 16.05.2022 Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 закінчено. З вказаної постанови вбачається, що не зважаючи на накладений штраф, боржником рішення суду в самостійному порядку не виконано, відомостей про виконання державному виконавцю не надано, поважних причин невиконання рішення суду не повідомлено. 03.10.2022 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами ДФС України кримінального правопорушення, у зв`язку із чим в силу статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 вказаного Закону, оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів, передбачених законом, а рішення не може бути виконано без участі боржника (т.2, а. с. 87).

Листом від 07.10.2022 №20.1/В-7/69133343 (т.2, а.с.86) ВПВР Департаменту Мін`юсту направив на адресу суду копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2022 ВП №69133343, а також оригінал виконавчого листа від 16.05.2022 №6221/2022, який знаходиться у матеріалах справи (т.2, а. с. 88).

Крім того, листом від 24.10.2022 №97793/124851-22-22/20.1 ВПВР Департаменту Мін`юсту надав суду копію листа ДФС України від 29.07.2022 №16030-06-7/16563 та повідомив, що інших документів від боржника ДФС України в ході виконання виконавчого провадження №69133343 не надходило (т.2, а. с. 75).

Так, листом від 29.07.2022 №16030-06-7/16563 Міністерство фінансів України в особі голови комісії з реорганізації ДФС України повідомило про відсутність можливості виконати вимоги виконавчих проваджень, з огляду на таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі Постанова №1200), ДФС проходить процес припинення шляхом реорганізації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 №1127 «Деякі питання застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби» (далі - Постанова №1127), зобов`язано Міністерство юстиції України та Державну архівну службу забезпечити прийняття Центральним державним архівом вищих органів влади та управління від апарату ДФС, а обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечити прийняття державними архівами областей, м. Києва від відповідних головних управлінь областей, м.Києва та Офісу великих платників податків ДФС в упорядкованому стані архівних справ, внесених до Національного архівного фонду, документів з кадрових питань (особового складу), документів з основної діяльності, які не завершені в діловодстві та/або строки тимчасового зберігання яких не закінчилися, у тому числі документів, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2004 р. № 85» (далі - Постанова №761) внесено зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» та виключено ДФС з переліку органів виконавчої влади, для яких затверджено граничну чисельність працівників.

На виконання Постанови №761 всі співробітники ДФС та її територіальних підрозділів, у тому числі, які входили до складу комісії з реорганізації ДФС, станом на 01.01.2022 були звільнені. У зв`язку з цим було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 8 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 р. № 395 і від 28 жовтня 2021 р. № 1127», якою затверджено нового голову комісії з реорганізації ДФС.

Станом на сьогодні, Головою комісії проводиться робота щодо оновлення персонального складу комісії з реорганізації ДФС та її територіальних органів, а також щодо збору інформації в частині виконання Плану заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС, затвердженого наказом ДФС від 24.05.2019 №2-рг (зі змінами), який передбачав виконання вимог Постанови №1127 щодо передачі документів з кадрових питань (особового складу) на зберігання до Державної архівної служби України.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та розписом Державного бюджету України на 2022 рік не передбачено видатків у 2022 році на утримання ДФС та її територіальних підрозділів (т.2, а.с.76).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено в адміністративній справі №140/9213/21 боржника з виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 №6221/2022 ДФС України (ідентифікаційний код 39292197) на правонаступника ДМС (ідентифікаційний код 43115923) (т.2, а.с.122-126).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 апеляційну скаргу ДМС України задоволено, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №140/9213/21 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено (т.2, а. с. 170-175).

Згідно частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22.02.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 у цій справі повернуто особі, яка її подала.

21.03.2023 до суду надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 з «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021» на «Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 в системі Державної митної служби України».

Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Зміна способу і порядку виконання рішення суду це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 800/203/17).

Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №1304/5584/12).

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи позивач просив, зокрема, поновити його на посаді заступника директора СЛЕД ДМС України. У рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у цій справі зазначено, що: оскільки суд дійшов висновку про незаконне припинення державної служби та звільнення позивача з 30.07.2021 відповідно до наказу ДФС України від 30.07.2021 №1138-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », який визнаний судом протиправним та скасований, тому позивача необхідно поновити на попередній посаді з 02.08.2021 (наступний робочий день після 30.07.2021 - день звільнення позивача з посади, який є останнім робочим днем) з одночасним стягненням з ДФС України (органу, який видав оскаржуваний наказ) на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу; позовні вимоги про поновлення позивача саме на посаді заступника директора СЛЕД ДМС України (тобто, фактично на рівнозначній посаді, яку позивач ніколи не обіймав) не підлягають задоволенню, так само не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення саме з СЛЕД ДМС України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням суду та подав апеляційну скаргу, яку обґрунтував тим, що ДМС України та її територіальні органи з 08.12.2019 набули процесуальних прав та обов`язків ДФС України, відтак він повинен бути поновлений на посаді заступника директора СЛЕД ДМС України. Проте, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 02.09.2022 погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зміна способу виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 (з «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021» на «Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 в системі ДМС України», як про це просить позивач) фактично призведе до зміни змісту резолютивної частини судового рішення та обраного судом способу захисту порушеного права позивача, що не відповідає приписам статті 378 КАС України.

Крім того, запропонована позивачем зміна способу виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 є неможливою з огляду на те, що у такому випадку виконання судового рішення буде покладено на ДМС України, яке не є боржником у виконавчому провадженні. При цьому, суд звертає увагу, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 було замінено у цій справі боржника з виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 №6221/2022 ДФС України на правонаступника ДМС (т.2, а.с.122-126), проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 вказану ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 про заміну сторони виконавчого провадження скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено (т.2, а. с. 170-175).

Враховуючи також, що боржник ДФС України на цей час не припинений, тому відсутні підстави стверджувати про наявність обставин, які взагалі роблять неможливим виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у цій справі про поновлення позивача на посаді, що є необхідною умовою для зміни способу виконання судового рішення відповідно до частини третьої статті 378 КАС України.

Суд також враховує, що згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити, у тому числі стягувачем та органом державної виконавчої служби, для того, щоб зобов`язати боржника належним чином виконати рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 65 Закону №1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження можливе виключно після видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі.

Статтею 287 КАС України передбачено право учасників виконавчого провадження (зокрема, стягувачів) звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Процесуальним законодавством встановлено також такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Проте, позивач (стягувач) ОСОБА_1 , незважаючи на те, що рішення про поновлення його на посаді в розумінні частини другої статті 65 Закону №1404-VIII не вважається виконаним, у зв`язку із чим виконавче провадження не могло бути завершеним, не звертався до адміністративного суду із позовною заявою щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця щодо невиконання рішення суду у цій справі. Крім того, позивач не звертався до суду в порядку статті 382 або статті 383 КАС України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною третьою статті 378 КАС України підстав та необхідних умов для зміни способу виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 (з «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021» на «Поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 в системі ДМС України»), оскільки: суд в порядку статті 378 КАС України не може змінювати зміст резолютивної частини рішення та/або обраний судом спосіб захисту порушеного права; запропонована позивачем зміна способу виконання судового рішення є неможливою з огляду на те, що у такому випадку виконання судового рішення буде покладено на орган (ДМС України), який не є боржником у виконавчому провадженні; на цей час відсутні підстави стверджувати про наявність обставин, які взагалі роблять неможливим виконання рішення суду у цій справі про поновлення позивача на посаді; позивач не позбавлений можливості обрати інші ефективні способи захисту порушеного права на виконання судового рішення (оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця щодо невиконання рішення суду у цій справі; судовий контроль).

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття ухвали, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали. суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328, 382 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 140/9213/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 21.08.2023