Постанова

від 22.08.2023 по справі 461/2649/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 461/2649/23 пров. № А/857/12266/23Колегія суддів Восьмого апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.,

суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

при секретарі судового засідання: Кардаш В.В.

за участю представника позивача Бориславського А.Л.,

за участю представника відповідача Зирянова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 15 червня 2023 року (рішення ухвалене у м. Львів, судом у складі головуючого судді Радченка В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив скасувати постанову від 04.04.2023 у справі про порушення митних правил № 0033/20900/23 та закрити провадження у справі.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що постановою від 04.04.2023 у справі про порушення митних правил № 0033/20900/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 30% вартості товарів, що складає 652211,52 грн. Зазначає, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування всіх фактичних обставин справи.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15.06.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач ОСОБА_1 через представника, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.01.2023 о 00:05 год., в зону митного контролю митного поста «Угринів» Львівської митниці, в напрямку «в`їзд в Україну», смугою руху «червоний коридор», в`їхав автомобіль марки «Iveco» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Вказаним автомобілем позивач переміщував товари гуманітарну допомогу..

Для проходження митного контролю ОСОБА_1 подав митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою. У вказаній митній декларації позивач зазначив, що відправником гуманітарної допомоги є ф.«HomeMix» (Польща), а отримувачем є благодійна організація «Благодійний фонд «Довкілля Волині» (ЄДРПОУ 44025375), фактичне місце призначення АДРЕСА_1 .

Згідно поданої митної декларації ним переміщуються товари: - електроприлади (побутова техніка), 36 позицій вагою 2 687 кг., та - автомобільні запчастини 53 позиції вагою 1 300 кг.

Після завірення декларації особистою номерною печаткою, під час проведення митного огляду транспортного засобу, у вантажному відділенні транспортного засобу (без ознак приховування) було виявлено незаявлені за встановленою формою товари промислової групи: - системні блоки т.м. «Lenovo» мод. ThinkCentre M80q Gen3, у кількості 65 шт.; - ліхтарі т.м. «Philips» мод. LED EcoPro40, у кількості 20 шт.; - мастило моторне т.м. «Rubia» T TIR8900 10w40, в каністрах по 20л., у кількості 20 шт.; - газ побутовий т.м. «Alpen Camping», об`ємом 400мл., у кількості 112 шт.; - ключі колісні планетарні редукторні т.м. «ТС-78», у кількості 40 шт.; - набори ADR, у кількості 10 шт.

Про наявність виявлених під час митного огляду товарів ОСОБА_1 у процесі усного опитування не заявив, у декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 18.01.2023 не вказав.

Постановою № 0033/20900/23 від 04.04.2023 у справі про порушення митних правил позивач ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, що складає 652211,52 грн. 79 коп.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про порушення митних правил, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності є законною, оскільки не задекларовані в митній декларації товари було тимчасово вилучено протоколом про порушення митних правил № 0033/ 20900/ 23; у пред`явлених ОСОБА_1 до митного контролю митній декларації Республіки Польща № 23PL402010E0066479 та фактурах № FS/8/01/2023/MUN i № FS/7/01/2023/MUN відсутня інформація щодо товарів, тимчасово вилучених протоколом про порушення митних правил № 0033/ 20900/ 23; інших документів, які стосуються кількості і вартості тимчасово вилучених товарів, до митного контролю ним не подавалися.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу (далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 ст. 471 МК України передбачена адміністративна відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи, яка полягає в незаявленні за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, що підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів і предметів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Таким чином, обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу даного адміністративного правопорушення є умисел на його вчинення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі ж норми містяться і в ст. 280 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП (як і передбачено ст. 495 МК України), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Згідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення (порушення митних правил), умислу на його вчинення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами, а також об`єктивного та повного встановлення усіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного прийняття рішення.

Під час судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 на волонтерських засадах, безоплатно, здійснював перевезення гуманітарної допомоги через митний кордон України для Благодійної організації «Благодійний фонд «Довкілля Волині», що підтверджується відповідними доказами, а відтак, свідчить про відсутність в діях позивача умислу на вчинення правопорушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не з`ясував належним чином всіх обставин, які мають значення для справи, не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. ч.3 ст.243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15.06.2023 року у справі №461/2649/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0033/20900/23 від 04.04.2023.

Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.471 МК України закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 22.08.2023