Постанова

від 15.08.2023 по справі 813/5456/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 813/5456/14 пров. № А/857/8045/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКузьмича С. М.,

суддівГлушка І.В., Улицького В.З.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

представника апелянта Несторович Б.В.,

представника відповідача Кецко В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (постановлену головуючим суддею Сидор Н.Т. о 12 год. 33 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 28 квітня 2023 року) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 813/5456/14 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів з банківських рахунків платника податків для погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Угерський спиртовий завод» звернулося до суду першої інстанції про відстрочення виконання постанови суду від 19.09.2014 у справі № 813/5456/14 за позовом Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів з банківських рахунків платника податків для погашення податкового боргу в сумі 217535290,00 грн, строком на один рік.

В обґрунтування заяви заявник зазначав, що підприємство впродовж 2022 року постійно не працювало, фактично працювало з перебоями, мали місце простої, підвищення ціни на природній газ, що не надавало можливості отримати необхідні кошти, щоб підтримувати виробничий процес, виконувати обов`язкові поточні зобов`язання та одночасно виконувати в цей період рішення суду про стягнення податкового боргу у такому великому розмірі. З метою збереження трудового колективу підприємства, забезпечення працівникам в період воєнного часу виплати заробітної плати та сплати поточних податків до бюджету та досягнення відповідних фінансових показників для реалізації послідовного погашення податкового боргу, заявник просить про відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 заяву Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 у справі № 813/5456/14 задоволено повністю. Відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 у справі № 813/5456/14 за позовом Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів для погашення податкового боргу строком на один рік з 26.04.2023.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши долучені заявником докази, з метою дотримання розумного балансу між інтересами стягувача та реальними можливостями боржника погасити борг, з огляду на критичне фінансове становище підприємства, при цьому відсутність підстав ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому, суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення вказаної заяви та відстрочення виконання рішення суду.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що ДП «Угерський спиртовий завод» не подано до суду довідки про стан банківських рахунків платника, з якої вбачалося б реальна ситуація руху коштів на рахунках платника, з якої було б можливо зробити висновок про платоспроможність/неплатоспроможність підприємства.

В заяві про відстрочення виконання рішення суду ДП «Угерський спиртовий завод» посилається те, що «завод є комерційним державним підприємством. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство майже сім років не здійснювало господарську діяльність за наслідками заходів реорганізації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості». Фактично, з листопада 2016 року відновлено господарську діяльність підприємства на підставі наказу № 16 від 10.11.2016 «Про відновлення виробництва». При цьому, з моменту відновлення господарської діяльності по даний час підприємство здійснює виробництво лише технічних рідин, а саме: здійснює виробництво розріджувача органічного для лаків, фарб та розчинників «РОЛФ» згідно ТУ У 24.6-00374733.003-2004, засобу проти обмерзання «Зима-У» згідно з ТУ У 24.1-003374733:002-2004. Незважаючи на відновлення господарської діяльності, підприємство працює з перебоями у зв`язку із зупинкою заводу та через обмеження реалізації продукції. Також зазначає те, що на виробництво та реалізацію продукції суттєво вплинуло запровадження карантинних заходів. На обґрунтування фінансового стану підприємства, що дає підстави для відстрочення виконання судового рішення заявник надав звіт про фінансові результати. Крім цього, платник зазначає, що сплачує поточні зобов`язання по сплаті податків та зборів та зазначає, що на сьогодні підприємство не набуло відповідного фінансового показника прибутковості для можливості підтримувати виробничий процес, сплачувати поточні обов`язкові платежі і одночасно погашати суми податкового боргу за минулі періоди у великих розмірах.

Апелянт зазначає, що заявник посилався на зазначені вище обґрунтування в заяві про відстрочення виконання рішення суду в 2013 році, а згодом в заявах про відстрочення виконання рішення в 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках.

Однак, як свідчать фактичні обставини справи, заявник не виконав свого обов`язку щодо погашення податкового боргу станом і на сьогоднішній день (рішення суду про стягнення набрало законної сили у 2014 році).

З огляду на це ГУ ДПС у Львівській області вважає, що ДП «Угерський спиртовий завод» ухиляється від виконання рішення суду та уникає його виконання, не шукає жодних способів для погашення заборгованості, що в свою чергу несе втрати до бюджету.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 у справі № 813/5456/14 позов задоволено повністю: стягнуто з банківських рахунків Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника податку на користь Державного бюджету України кошти для погашення податкової заборгованості в сумі 217535290,00 грн.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 у справі №813/5456/14 неодноразово відстрочувалося судом у порядку, визначеному ст. 378 КАС України.

Востаннє, ухвалою суду від 15.04.2022 відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 у справі № 813/5456/14 строком на один рік з 25.04.2022.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, відповідно до положень частини четвертої статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз даної норми дає підстави для висновку, що відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права.

В частині правової оцінки наведених заявником доводів, суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо таких для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким зобов`язано здійснити виплату позивачу вищевказаної допомоги, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2019 по справі № 2а/0570/6531/2011 дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 року у справі № 819/150/17).

Так, основною обставиною, що ускладнює виконання судового рішення, на яку посилається відповідач, є скрутне матеріальне становище.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство «Угерський спиртовий завод» є комерційним державним підприємство. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство майже сім років не здійснювало господарську діяльність за наслідками заходів реорганізації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості». Фактично, з листопада 2016 року відновлено господарську діяльність підприємства на підставі наказу № 16 від 10.11.2016 «Про відновлення виробництва».

При цьому, з моменту відновлення господарської діяльності по даний час підприємство здійснює виробництво лише технічних рідин, а саме: здійснює виробництво розріджувача органічного для лаків, фарб та розчинників «РОЛФ» згідно ТУ У 24.6-00374733.003-2004, засобу проти обмерзання «Зима-У» згідно з ТУ У 24.1-003374733:002-2004.

Незважаючи на відновлення господарської діяльності, підприємство і надалі працює з перебоями у зв`язку із зупинкою заводу та через обмеження реалізації продукції, що підтверджується наступним:

згідно наказу від 04.01.2022 року № 01 «Про запровадження неповного тижня та змін у режимі робочого часу» з 11.01.2022 року запроваджувався неповний робочий час (неповний робочий тиждень) для працівників підприємства з тривалістю робочого тижня1 робочий день, вівторок;

згідно наказу від 25.02.2022 року № 21 «Про встановлення простою в структурних підрозділах підприємства» у зв`язку із актом збройної агресії російської федерації проти України, введенням по всій території України воєнного стану та зупинкою заводу через обмеження реалізації продукції встановлено простій з 01.03.2022 року для працівників;

згідно наказів від 16.09.2022 року № 224, від 21.09.2022 № 228 у зв`язку із зупинкою заводу для забезпечення поточного ремонту обладнання підприємства, переведено працівників з графіку змінності на п`ятиденний робочий тиждень.

На обґрунтування складного фінансового стану підприємства заявником надано копії додаткових угод до договору постачання природного газу № 52/2017 від 27 вересня 2017 року, а саме № 2022/04/02 від 25.03.2022, № 2022/05/02 від 25.04.2022, № 2022/08/01 від 25.07.2022, № 2022/09/01 від 25.08.2022, із змісту яких вбачається неодноразове підвищення ціни на природній газ та зміну (в сторону зменшення) постачальником строку розрахунку за спожитий природній газ.

Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік вбачається, що за результатом діяльності підприємства за цей період фінансовий результат до оподаткування (код рядка 2290) становив 724 тис. грн., чистий фінансовий результат (чистий прибуток (код рядка 2350) становив 594 тис. грн.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, з 01.01.2020 встановлено норматив відрахувань частини чистого прибутку до державного бюджету державними унітарними підприємствами та об`єднаннями у розмірі 80%. Так, з копії розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2022 рік чистий прибуток, що підлягає сплаті державі становить 579200,00 грн та згідно копії розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 9 місяців 2022 року, чистий прибуток, що підлягає сплаті державі становить 283840,00 грн. Так, підприємством сплачено частину чистого прибутку до державного бюджету згідно платіжної інструкції № 7176 від 02.03.2023 в сумі 71200,00 грн, згідно платіжної інструкції № 6530 від 15.11.2022 в сумі 233840,00 грн, згідно платіжної інструкції № 6446 від 31.10.2022 у сумі 50000,00 грн.

Як вбачається із звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022, основними елементами операційних витрат були матеріальні витрати (код 2500), витрати на оплату праці (код 2505), відрахування на соціальні заходи (код 2510), інші оперативні витрати (код 2520).

Матеріали заяви також містять копії оборотно-сальдових відомостей по рахунках 6424, 651, 66 відповідно за 2022 рік та І квартал 2023 року, згідно яких бачимо, що у зазначений період підприємство сплачувало грошові кошти для забезпечення першочергових платежів, а саме: на заробітку плату 17009,66 тис. грн, на військовий збір 267541,74 грн, на ЄСВ 3586,66 грн, а також виконання поточних податкових зобов`язань.

Крім цього, до суду апеляційної інстанції надіслано докази частково погашення податкового боргу на виконання постанов Львівського окружного адміністративного суду по справі № 813/5456/14 від 19.09.2014 та по справі № 813/7745/14 від 26.01.2015 (платіжні інструкції №№ 8238, 8237, 8236 від 10.08.2023 по 50000, 00 грн), що підтверджує наміри підприємства і надалі виконувати судові рішення про стягнення податкового боргу в бюджет.

Відтак, суд першої інстанції вірно вважав, що підприємство не набуло відповідного фінансового показника прибутковості для можливості підтримувати виробничий процес, сплачувати поточні обов`язкові платежі і одночасно погашати суми податкового боргу за минулі періоди у великих розмірах, а тому вірно вважав, що вказані вище обставини істотно ускладнюють виконання судового рішення, а відстрочення його виконання матиме важливе значення для відновлення господарської діяльності підприємства та надасть в подальшому можливість отримувати кошти для погашення суми податкового боргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява про відстрочення виконання постанови у справі № 813/5456/14 підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року про відстрочення виконання судового рішення у справі № 813/5456/14 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко В. З. Улицький Повне судове рішення складено 23 серпня 2023 року