Ухвала

від 23.08.2023 по справі 280/2814/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 280/2814/21

адміністративне провадження № К/990/28723/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №280/2814/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецтрансгаз» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 18.08.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №280/2814/21, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецтрансгаз» відмовити в повному обсязі.

Подаючи касаційну скаргу, відповідач також наводить підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що вперше подану відповідачем касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 18.07.2023 повернув заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. У своїй ухвалі Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив заявнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки вдруге поданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є ідентичним до тієї, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду раніше та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, відповідач, посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу на якій подається касаційна скарга, та вказуючи про неправильне тлумачення судами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі N826/6376/16, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених КАС України при оскарженні судових рішень на цій підставі скаржник так і не наводить.

Так, абзацом другим пункту 4 частини другої статті 330 КАС України унормовано, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Натомість, як і у вперше поданій скарзі, вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, контролюючий орган лише цитує витяг з приведеної у касаційній скарзі постанови, при цьому не зазначає ані норми права, яку на його переконання судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, ані висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду, ані в чому скаржник убачає подібність правовідносин у справі, у якій подається касаційна скарга, зі справою, яку ним зазначено, і яка була предметом розгляду касаційним судом.

Обґрунтування касаційної скарги, аналогічно попередньо поданій, зводиться до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, мотивів незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог та цитування положень податкового законодавства, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Натомість, вдруге подана відповідачем касаційна скарга так і не містить належних обґрунтувань неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову.

Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Верховний Суд уже звертав увагу скаржника на наявність суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження, однак, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування скаржником вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. При цьому, Суд акцентував увагу скаржника, що усунення таких суперечностей об`єктивно впливає на перевірку дотримання ним вимог частини четвертої статті 330 КАС України.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №280/2814/21.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №280/2814/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжспецтрансгаз» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер