Ухвала

від 23.08.2023 по справі 520/9375/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 520/9375/22

адміністративне провадження № К/990/29024/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2023 року

у справі №520/9375/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у цій справі задоволений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт", визнана протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код 43983495), що полягає у невнесенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АГРОСВІТ" (ідентифікаційний код 38158635) про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, визнана протиправною бездіяльність Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393), що полягає у невнесенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АГРОСВІТ" (ідентифікаційний код 38158635) про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АГРОСВІТ" (ідентифікаційний код 38158635) суми бюджетного відшкодування в розмірі 20541666,66 гривень (двадцять мільйонів п`ятсот сорок одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 66 копійок).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, залишено без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року.

Ухвалюючи судові рішення у справі суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз та правозастосування Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VІІІ від 21 грудня 2016 року, який набрав чинності з 1 січня 2017 року (далі - Закон № 1797-VІІІ), яким був змінений порядок бюджетного відшкодування ПДВ платникам цього податку, який не передбачає надання контролюючим органом відповідного висновку та його направлення до органу державного казначейства. За приписами якого відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, пункту 48.7 статті 48, пунктів 49.3, 49,4, 49.11 статті 49 і пункту 50.1 статті 50, пункту 200.4, підпунктів 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7, пунктів 200.11, 200.12, 200.13, 200.15 статті 200 ПК України.

Визнаючи бездіяльність відповідачів протиправною, що полягає у невнесенні заяви ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивач за результатами завершеної процедури судового оскарження мав узгоджену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що утворилась у податковому періоді - вересень 2015 року у розмірі 20541666,66 гривень.

За висновком судів попередніх інстанцій спірні правовідносини виникли через те, що контролюючий орган не прийняв та не вніс подану позивачем в письмовому вигляді заяву до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, чим фактично позбавив ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" можливості реалізувати своє право на бюджетне відшкодування сум податку, в тому числі з урахуванням збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних після реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників від 15 вересня 2015 року №1-83 до податкових накладних від 25 червня 2015 року №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 гривень на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року у справі №2040/6747/18 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №520/4810/2020, постанови Верховного Суду від 11 квітня 2020 року у справі №520/4810/2020.

Окремо судами надана оцінка доводам відповідачів про те, що підставою для не внесення заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, стали обставини анулювання Товариству реєстрації платника ПДВ (станом на момент подання декларації з ПДВ позивач не був платником ПДВ, а звітність подана засобами поштового зв`язку, тобто з порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 ПК України).

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі норм ПК України, якими врегульоване питання процедури анулювання реєстрації платника ПДВ, визначеними у розділі V цього кодексу, а саме підпунктах "б" - "з" пункту 184.1, пунктів 184.2, 184.5, 184.6, 184.9 статті 184 ПК України, із системного аналізу яких дійшли висновку про те, що наведені положення податкового законодавства регулюють (встановлюють певний правовий алгоритм дій та юридичних наслідків як для платника податків так і для податкового органу) звичайний порядок відносин, що виникає (існує) за звичайних умов формування (складання), подання до контролюючого органу та прийняття в електронній формі податкової декларації з показників ПДВ та відповідної заяви про повернення таких сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, тобто у відповідності до існуючого вище порядку.

При цьому, наведені положення податкового законодавства, не врегульовує обставини, що виникли між сторонами та ту ситуацію, в якій опинився позивач. Як було об`єктивно встановлено судами в інших адміністративних справах за позовом ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт", відповідачем протягом тривалого часу не виконувались судові рішення у справі №2040/6747/18, у справі №2040/7102/18 та у справі №520/4810/2020.

Внаслідок протиправної бездіяльності, яка допускається з боку контролюючого органу, як то не відновлення прав позивача щодо реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників від 15 вересня 2015 року №1-83 до податкових накладних від 25 червня 2015 року №160-242 на суму ПДВ 20541666,66 грн, не прийняття уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відповідних відомостей, виникли негативні правові наслідки для платника податків.

У подальшому наведене унеможливило для позивача вчинити ним законодавчо передбачених дій та діяти у спосіб встановлений законом щодо реалізації ним свого права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом подання до контролюючого органу засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" податкову декларацію з ПДВ та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не позбавлений права на подання податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування у спосіб, визначений підпунктом "б" пункту 49.3 статті 49 ПК України. Іншого законного та можливого способу для сторони не існувало. За позицією суддів попередніх інстанцій єдиним можливим в межах цієї справи способом відновлення порушеного права позивача стало подання ним відповідної декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування засобами поштового зв`язку відповідно до підпункту "б" пункту 49.3 статті 49 ПК України.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій врахована правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2022 року у справі №520/4810/2020, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для застосування при вирішенні справ з аналогічним предметом та обставинами позову, та в силу частини четвертої статті 78 КАС України не потребують доказування.

Вирішуючи спір щодо позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій висновувалися на частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, за якою кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Судами наведена низка рішень Європейського Суду з прав людини з цього питання.

Судами попередніх інстанцій також застосовано статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначено про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судами попередніх інстанцій враховані також висновки Великої Палати Верховного Суду, яка ухвалюючи постанову від 12 лютого 2019 року, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Узагальнюючий висновок судів попередніх інстанцій полягає у тому, що враховуючи порушення органами податкової служби прав позивача, не виконання відповідачами судових рішень, що набрали законної сили, та з огляду на те, що такий спосіб захисту як визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивачу не призведе до ефективного відновлення права платника податків, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20541666,66 гривень.

22 серпня 2023 року до Верховного Суду втрете надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №520/9375/22, якою заявник касаційної скарги просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

Звертаючись із касаційною скаргою відповідач зазначив про наявність підстав для касаційного оскарження встановлених пунктом 1 та пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм пунктів 14.1.8 статті 14, пункту 49.3 статті 49, пункту 200.7, 200.10 статті 200 ПК України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, стосовно пунктів 200.4, 200.7, 200.10 статті 200 ПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2022 року у справі №520/4810/2020.

Одночасно перший відповідач у справі просить відійти від правового висновку викладеного у цій справі в частині застосування положень підпункту «б» пункту 49.3 статті 49 ПК України, з посиланням на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає про необхідність відступу від правових висновків Великої Палати викладених у постанові від 12 лютого 2019 року у справі 826/7380/15.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Предметом розгляду у справі №520/4810/2020 був позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року Верховний Суд касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» задовольнити частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 520/4810/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо наявності узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу за декларацією за травень 2019 року скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у цій частині залишити в силі. У іншій частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 520/4810/2020 залишити без змін.

Відтак, заявник касаційної скарги по суті просить здійснити повторний перегляд рішення Верховного Суду по справі учасником якої є ті самі сторони, цією постановою встановлені обставини, які не потребують доказування у справі яка розглядається (приюдиція).

Невмотивованим є відступ від висновку сформованого Великою Палатою у справі 826/7380/15, який є обов`язковим для заявника касаційної скарги, як і усі правові позиції Верховного Суду, з огляду на конституційний принцип обов`язковості судових рішень.

Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд визнає, що підстави для відкриття касаційного провадження відповідно пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційною скаргою від 22 серпня 2023 року не доведені.

Суд визнає вимоги процесуального закону позивачем не виконаними, що зумовлює неможливість відкриття касаційного провадження за касаційної скаргою.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №520/9375/22 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова