Рішення

від 24.08.2023 по справі 464/3974/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3974/23

пр.№ 2/464/1195/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2023 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.

при секретарі судових засідань - БІЗІЛІ І.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТТІ ГРУПП» про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Профітті групп» про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

В обгрунтування позову покликається на те, що 18 серпня 2021 року між товариством в особі директора Бобришової О.Б. та нею укладено договір надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно умов якого надала товариству фінансову допомогу в розмірі 105000 грн, про що свідчить квитанція №ПН5374453. Дана допомога надавалась до моменту вимоги її повернення. 08 травня 2023 року на адресу підприємства скеровано вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 105000 грн., яка мала б бути виконана протягом 7 днів. Вимога була вручена 19 травня 2023 року, однак станом на день звернення до суду кошти не повернуті. Просить позов задоволити та стягнути зазначену суму поворотної фінансової допомоги. Крім того, просить стягнути 20000 грн. понесених судових витрат на оплату юридичних послуг та судовий збір.

Сторони повторно в судове засідання не зявились, хоча неодноразово повідомлялись про таке належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомили. Представник позивача просив розглядати справу у відсутності позивачки та її представника, подав заяву про винесення заочного рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутності сторін, які в судові засідання не з`явились, за правилами заочного розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, у відповідності до ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 15 червня 2023 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 19 червня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду на 03 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 03 липня 2023 року відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача та неявкою представника відповідача до 13 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 13 липня 2023 року відкладено розгляд справи до 31 липня 2023 року за клопотанням представника позивача та письмовою заявою представника відповідача, який не заперечив про таке.

Ухвалою суду від 31 липня 2023 року відкладено розгляд справи до 14 серпня 2023 року через неявку сторін та подане клопотання представника відповідача.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року розгляд справи відкладено до 24 серпня 2023 року у зв`язку з неявкою сторін, крім того судом не отримано підтвердження про належне повідомлення відповідача.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТзОВ «Профітті групп» зареєстровано з реєстраційним номером 1004151020000052199, код 44069941 - 16 грудня 2020 року по АДРЕСА_1 .

18 серпня 2023 року між ТзОВ «Профітті групп» та ОСОБА_1 укладено договір №1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, у відповідності до якого ОСОБА_1 надала товариству поворотну фінансову допомогу у розмірі 105000 грн. на безоплатній основі, яка у відповідності до п.3.1 договору підлягає поверненню за вимогою позикодавця.

Про перерахування 105000 грн. на рахунок ТзОВ «Профітті групп» свідчить копія квитанції № ПН5374453 від 26 листопада 2023 року, що міститься в матеріалах справи.

08 травня 2023 року ОСОБА_1 скерувала вимогу до ТзОВ «Профітті групп» про повернення безвідсоткової фінансової допомоги, що підтверджується копією фіксального чеку про відправку 7906005319468 (ФП ПРРО 4000161860), однак вимога товариством не виконано, кошти не повернуто.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом вказаної норми, застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

З системного аналізу норм статті 1046, 1047 ЦК України вбачається, що оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті останнього сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, якщо факт передання грошових коштів відрізняється від моменту підписання договору між сторонами, то він може підтверджуватися розпискою або іншими документами (платіжними дорученнями, виписками з банку, тощо), тобто письмовими доказами.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08березня 2023 року у справі №640/3493/17.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 зазначено, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором позики до предмету доказування входять факти, що свідчать про укладення між сторонами договору позики, його умови, передання та повернення грошових коштів, то наявні в матеріалах справи копія договору позики та копія квитанції про зарахування суми позики на рахунок товариства є належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, договір укладений між сторонами 18 серпня 2021 року на суму 105000 грн.

На доведеність перерахунку спірних коштів відповідачу, позивачкою надано до суду квитанцію №ПН5374453 від 26 листопада 2021 року про перерахунок на рахунок ТзОВ «Профітті групп» 105000 грн.

Однак, як установлено судом, ТзОВ «Профітті групп» після отримання вимоги про повернення коштів, свого зобов`язання щодо їх повернення у не виконало.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 105000 грн.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позову.

Щодо вимоги стягнення судових витрат, зокрема витрат на надання правової допомоги, то суд приходить до наступного висновку.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137та частина восьма статті141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження судових витрат на суму 20000 грн., акт прийому передачі виконаних робіт та надання послуг до договору №01/08 від 26 липня 2023 року про надання юридичних, правових та адвокатських послуг, у відповідності до якого їй надано наступні послуги: консультацію з аналізом документів та узгодження правової позиції по справі - 2 год. - 2000 грн.; аналіз судової практики та пошук правової позиції - 2 год. 2000 грн., консультація з правових питань - 2 год. 2000 грн.; збирання, отримання доказів - 2 год. - 2000 грн.; написання вимог про повернення поворотної фінансової допомоги - 3 год. - 3000 грн.; написання заяви про забезпечення позову - 3 год. - 3000 грн.;, написання позовної заяви - 4 год. - 4000 грн; підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду - 2 год. 2000 грн. Крім того, надали суду квитанцію до прибуткового касового ордеру №26/07 від 26 липня 2023 року про те, що від ОСОБА_1 прийнято 20000 грн.

Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом Сендегою Т.Р. та Кійком А.І., принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до часткового задоволення, у розмірі 7000 грн.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 133, 141, 200, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТТІ ГРУПП» код ЄДРПОУ 44069941, 79027 м.Львів вул. Зелена, 275 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_2 , зареєстрованої АДРЕСА_3 105000 грн. безвідсоткової фінансової допомоги, 7000 грн. судових витрат за надання адвокатських послуг, 1073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору, а всього 113073 (сто тринадцять тисяч сімдесять три) грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ БЕСПАЛЬОК О.А.