Ухвала

від 14.08.2023 по справі 760/15857/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/15857/23 1-кс/760/6991/23

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2023 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_5 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2011», про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В:

До провадження слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_5 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2011», про скасування арешту.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року накладено арешт на 100% корпоративних прав ТОВ «ТЕМП-2011», що зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить громадянину республіки Білорусь ОСОБА_6 ; земельну ділянку із кадастровим номером 3221810100:03:218:0160 за адресою: АДРЕСА_2 ; складське приміщення (реєстраційний номер - 619629532218) за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, вул. Новопромислова, 7/8а; грошові кошті на рахунку НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Кредо Банк».

Зазначає, що дане клопотання було розглянуто без виклику представника ТОВ «ТЕМП-2011», тому не було нагоди повідомити обставини, що мають визначальне значення для вирішення питання про арешт.

Вважає, що вищевказаний арешт є необґрунтованим та безпідставним, оскільки корпоративні права, рахунки та безготівкові грошові кошти ТОВ «ТЕМП-2011», на які накладені арешти, за своєю правовою природою не можуть відповідати ознаками речових доказів, зазначених у статті 98 КПК України, а саме: бути знаряддям кримінального правопорушення, зберігати на собі його сліди.

Проте, в супереч нормам КПК України слідчим СУ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області постановою від 02 грудня 2022 року визнано 100% корпоративних прав на ТОВ «ТЕМП-2011», розрахункові рахунки та безготівкові грошові кошти на них речовими доказами.

Крім того, ні прокурором у клопотанні, ні слідчим суддею в ухвалі не зазначається яким саме критеріям речових доказів, визначених в статті 98 КПК України відповідає земельна ділянка та складське приміщення ТОВ «ТЕМП-2011», на які накладено арешт.

Також, ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в ухвалі не зазначає в чому саме полягають протиправні дії, лише зазначено, що ОСОБА_7 як громадянин республіки Білорусь є засновником ТОВ «ТЕМП-2011». Водночас, ОСОБА_7 протягом більше 16 років проживає на території України, що підтверджує посвідка на постійне проживання, наявність нерухомого майна на території України, з 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, в якому має трьох дітей. З початком повномасштабної війни займається благодійною діяльністю з метою підтримання соціальної сфери, допомоги дітям, вчинення дій направлених на підтримання та посилення обороноздатності ЗСУ. Так, була створена благодійна організація «Благодійний фонд Ігоря Женевського», метою якого є здійснення благодійної діяльності в інтересах ЗСУ, Національної поліції України тощо; здійснення благодійної діяльності в інтересах громадян; надання благодійної допомоги громадянам України, що постраждали внаслідок агресії. Зокрема, у зв`язку із здійсненням благодійної діяльності ОСОБА_6 протягом 2022 року неодноразово висловлювались подяки від командирів військових частин та Головного управління національної поліції України в Київській області. У напрямку допомоги дітям, у 2023 році благодійною організацією «Благодійний фонд Ігоря Женевського» підписано меморандуми про партнерство з Притулком для дітей служби у справах дітей обласної державної адміністрації, БО «Українська фундація «Мрія». Таким чином, звинувачення ОСОБА_8 і підприємства, де він є засновником та/або директором у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 110-2 КК України є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, просить скасувати арешт, накладений слідчим суддею на корпоративні права, земельну ділянку, складське приміщення та грошові кошти на рахунку.

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна - ТОВ «ТЕМП-2011» в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що досудове розслідування триває та на цьому етапі не відпала необхідність у скасуванні арешту. Також зазначив, що на цей час здійснюється оцінка арештованого майна для передачі його в АРМУ.

Вислухавши, представника власника майна, прокурора, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022112330000561, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 серпня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 110-2 КК України.

09 лютого 2023 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/2774/23 накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження та розпорядження у будь-який спосіб майном у кримінальному провадженні № 42022112330000561 від 01 серпня 2022 року, а саме: 100% корпоративних прав ТОВ «ТЕМП-2011», що зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що належить громадянину республіки Білорусь ОСОБА_6 ; земельну ділянку із кадастровим номером 3221810100:03:218:0160 за адресою: АДРЕСА_2 ; складське приміщення (реєстраційний номер - 619629532218) за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, вул. Новопромислова, 7/8а; грошові кошті на рахунку НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Кредо Банк».

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до статті 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Як вбачається зі змісту ухвали, якою накладено арешт на майно, слідчий суддя керувався вимогами статті 173 КПК України, врахував розумність і співмірність обмеження права власності, а також, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.

З метою збереження речових доказів, як визначено частиною третьою статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас, слідчий суддя враховує, що в силу статті 41 Конституції України, статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

З викладених вище норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.

Так, згідно з частиною другою статті 96-1 ЦК України корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України та статті 14.1.90. Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зі змісту викладеного вбачається, що подальший арешт (тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування) корпоративних прав (правомочності на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами) може призвести, зокрема, до неможливості приймати участь в управлінні товариством, що може порушити особисте немайнове право особи та вплинути на права та обов`язки суб`єкта господарської діяльності.

Крім того, з урахуванням положень статей 115 ЦК України, 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства», власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, майно обліковується на його балансі, у тому числі і внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи майна до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, тому клопотання в частині арешту корпоративних прав не ґрунтується на законі.

Окрім цього, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

В пункті 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, зазначено, що безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

З викладеного вбачається, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов`язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.

За таких умов безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, а тому не можуть бути речовими доказами в розумінні вимог статті 98 КПК України і накладення на них арешту не узгоджується з вимогами статті 170 КПК України.

Водночас, в ухвалі про накладення арешту відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні ТОВ «ТЕМП-2011» кошти, які знаходяться на банківському рахунку, набуті кримінально протиправним шляхом і зберегли на собі сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, в ході судового розгляду прокурором не надано жодного доказу про те, що об`єкти на які накладено арешт використані для вчинення злочину або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, не спростоване посилання адвоката на те, що арештоване майно не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Також, представник власника майна поданим клопотанням навів достатні підстави щодо спростування доводів, наведених в клопотанні про арешт майна, стосовно обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 110-2 КК України та причетності до його вчинення ТОВ «ТЕМП-2011» і його засновника ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що представник власника майна ТОВ «ТЕМП-2011», поданим клопотанням довів відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт її майна, оскільки на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ТОВ «ТЕМП-2011» у вигляді заборони відчужувати та розпоряджатися своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та його задоволення.

З огляду на викладене та керуючись статтями 98, 170-173, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року у справі 760/2774/22 на майно, а саме:

-100% корпоративних прав ТОВ «Темп-2011» (код за ЄДРПОУ 37868619, зареєстровано за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, село Нові Петрівці, вул. Ватутіна, будинок 57А, що належить громадянину республіки Білорусь ОСОБА_6 ;

-земельну ділянку із кадастровим номером - 3221810100:03:218:0160 за адресою: Київська обл., Вишгородський район, вул. Новопромислова, 7/8?а;

-складське приміщення (реєстраційний номер - 619629532218) за адресою: Київська обл., Вишгородський район, вул. Новопромислова, 7/8-а;

-грошові кошті на рахунку НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Кредо Банк».

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1