Рішення

від 14.08.2023 по справі 522/12755/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/12755/20

Провадження № 2/522/1069/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнівпорядку загальногопозовногопровадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Криворізької філії акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди до ОСОБА_2 .

В обгрунтування позову позивач вказує, що 19.01.2020р. о 05 годині 25 хвилин, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Дача Логан», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Базарній у м. Одесі, при виїзді на перехрестя з вул. Канатна, не надав перевагу у русі автомобілю «Рено Кенго», д.н.з НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2020 у справі №522/2117/20 Відповідача визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Внаслідок вказаного ДТП, яка сталася з вини Відповідача, було пошкоджено автомобіль «Рено Кенго» д.н.з НОМЕР_2 . лізингоодержувачем якого є ОСОБА_1 на підставі договору фінансового лізингу.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Дача Логан», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував Відповідач, була застрахована ТДВ Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АО 0642620 від 11.06.2019 року.

У зв`язку з цим, Позивач звернулася до ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» із заявою про страхове відшкодування від 17.02.2020р.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку №Д5/02/20 від 17.02.2020 року проведеного судовим експертом Чивчиш О.П.сума матеріального збитку складає 177442,21 грн.

ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» виплатила страхове відшкодування в розмірі 99 000,00 грн. у зв`язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Рено Кенго» д.н.з НОМЕР_2 , яке надійшло на банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується розрахунком страхового відшкодування.

Після цього 09.06.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» здійснило перерахунок страхового . відшкодування на банківський рахунок Позивача в сумі 79 695, 00 грн. (трьома платежами по 26 565, 00 грн.

Отже, враховуючи, що загальна сума матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, скоєного 19.01.2020, яка була встановлена судовим експертом, складає 177 442,21 грн., з яких 99 000.00 гривень відшкодовано ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай». непокрита сума матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, в розмірі 78 442, 21 гривень підлягає стягненню з Відповідача.

Ухвалою суду від 13 серпня 2020 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду.

08 квітня 2021 року від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечує проти позову з підстав того, що позивач не є власником автомобіля який потрапив у ДТП, а тому позивач безпідставно висуває вимоги про відшкодування завданих їй збитків. Також відповідач не погоджується з висновком експертизи в якій визначено вартість завданих позивачу збитків, вказав, що розмір моральної шкоди позивачем не доведено.

09 серпня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

07 грудня 2021 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення.

08 лютого 2022 року від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи стосовно понесених судових витрат.

26 липня 2022 року від представника позивача до суду надійшли заперечення до заяви про відшкодування судових витрат відповідача.

11 квітня 2023 року від відповідача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат.

27 квітня 2023 року від представника позивача до суду надійшли заперечення проти заяви про розподіл судових витрат.

У судове засідання призначене на 27 квітня 2023 року сторони не з`явились, представник відповідача про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Розгляд справи відкладено на 20 червня 2023 року.

13 червня 2023 року від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання призначене на 20 червня 2023 року сторони не з`явились, представник відповідача про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Розгляд справи відкладено на 14 серпня 2023 року.

14 серпня 2023 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

14 серпня 2023 року від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Суд, у зв`язку з повторною неявкою представника відповідача та особисто відповідача ухвалив слухати справу у відсутності відповідача належно повідомленого про дату та час судового засідання.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.01.2020р. о 05 годині 25 хвилин, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Дача Логан», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Базарній у м. Одесі, при виїзді на перехрестя з вул. Канатна, не надав перевагу у русі автомобілю «Рено Кенго», д.н.з НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2020 у справі №522/2117/20 Відповідача визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Внаслідок вказаного ДТП, яка сталася з вини Відповідача, було пошкоджено автомобіль «Рено Кенго» д.н.з НОМЕР_2 . лізингоодержувачем якого є ОСОБА_1 на підставі договору фінансового лізингу.

Сторони дані обставини справи не спростовували.

З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір фінансового лізингу № KRZAA!00000380 від 13.09.2019 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Лізингодавець зобов`язується набути у власність вказаний Лізінгоодержувачем транспортний засіб і надати Лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове користування.

Відповідно до п. 2.2. Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування Предмет Лізингу… По закінченню строку лізингу до Лізінгоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов Договору.

Відповідно до ЗУ «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

Суд критично відноситься до обґрунтувань відповідача, стосовно того, що позивач не має права на звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди майну, яке належить на праві власності АТ КБ «Приватбанк» з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У ч. 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що факт правомірності володіння автомобілем «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи, є достатньою підставою для звернення за захистом своїх прав.

Відповідач у відзиві зазначає, що Договором лізингу передбачено, що у разі події дефолту, що включає в себе пошкодження або знищення автомобіля, лізингодавець має право після 30 днів дати настання дії дефолту здійснити одностороннє розірвання Договору з надсиланням відповідного повідомлення.

Однак суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних обставин на підтвердження розірвання між сторонами. Крім того, як вбачається з Акту звірки розрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 11.02.2021 року предмет лізингу автомобіль «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2 разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувачу, таким чином договір виконаний сторонами в повному обсязі.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Дача Логан», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував Відповідач, була застрахована ТДВ Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АО 0642620 від 11.06.2019 року.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку №Д5/02/20 від 17.02.2020 року проведеного судовим експертом Чивчиш О.П. сума матеріального збитку складає 177442,21 грн.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д11/02/20 від 17.02.2020 року проведеного судовим експертом Чивчиш О.П. ринкова вартість автомобіля «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень отриманих внаслідок ДТП складає 24519,38 грн.

Відповідач вказує, що вказані висновки експерта є недопустимим доказом, адже були складені з численними порушеннями.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд зауважує, що його незгода з експертним дослідженням не підтверджується жодними доказами по справі. Відповідачем не наведено в чому саме полягає неправильність розрахунку проведеного експертом, не надано альтернативного бачення розміру завданих матеріальних збитків, а зауваження щодо проведення експертного дослідження носить характер припущень, що позбавляє суд оцінити та співставити надані сторонами докази.

Посилання відповідача, що його не викликали для огляду пошкодженого транспортного засобу спростовується матеріалами справи, а саме повідомленням про дату та час огляду пошкодженого автомобіля, протоколу огляду пошкодженого автомобіля.

Суд приходить до висновку щодо посилань відповідача про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами розміру шкоди, що то такі твердження є необґрунтованими, оскільки відповідачем заявлену позивачем суму не спростовано. Також необхідно зауважити, що під час розгляду справи відповідачем клопотання про проведення будь-яких експертиз, в тому числі щодо визначення вартості завданих збитків не заявлялося.

17.02.2020р. Позивач звернулася до ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» із заявою про страхове відшкодування.

ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» виплатила страхове відшкодування в розмірі 99 000,00 грн. у зв`язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Рено Кенго» д.н.з НОМЕР_2 , яке надійшло на банківський рахунок АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується розрахунком страхового відшкодування.

09.06.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» здійснило перерахунок страхового відшкодування на банківський рахунок Позивача в сумі 79 695, 00 грн. (трьома платежами по 26 565, 00 грн.

Отже, враховуючи, що загальна сума матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, скоєного 19.01.2020, яка була встановлена судовим експертом, складає 177 442,21 грн., з яких 99 000.00 гривень відшкодовано ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай». непокрита сума матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП становить 78 442, 21 гривень.

У постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) зроблено висновок, що відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою потерпілій особі страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити потерпілій особі таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17) зазначено, що «якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, апеляційний суд правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та зробив обґрунтований висновок про те, що на користь позивача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу».

Зазначені висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином ,суд приходить до висновку по часткове задоволення вимог позивача стосовно стягнення матеріальної шкоди у розмірі 53922,8 грн., що складається з різниці між сумо. матеріального збитку - 177442,21 грн. та ринковою вартістю автомобіля «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень отриманих внаслідок ДТП - 24519,38 грн. та покритою сумою страхового відшкодування ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» - 99000,00 грн.

Стосовно стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

З огляду на встановлені обставини, приймаючи до уваги характер пошоджень автомобіля, суд вважає, вимогу щодо стягнення моральної шкоди, з частково обґрунтованою, моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 2000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стосовно стягнення витрат пов`язаних з еквакуацією транспортного засобу суд зазначає наступне.

НА підтвердження понесених витрат позивачем надано Прибутковий касовий ордер, квитанцію до прибуткового касового ордера та Акт виконаних послуг. Однак, як слушно зауважено стороною відповідача, дані докази не можуть слугувати належним підтвердженням понесенням позивачем витрат, адже прибутковий касовий ордер жодним чином не заповнений, а Акт про виконання робіт не підписаний ні виконавцем, ні замовником. З огляду на вищевказане, наявність квитанції не може бути достатнім доказом понесення позивачем витрат з евакуації транспортного засобу, а тому в цій частині позову суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При подані позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1019, 42 грн., які підлягають сплаті з відповідача.

Як вбачається з квитанції № 001616 від 25.01.2020 року позивачем було сплачено 5000,00 грн. за проведення експертного товарознавчого дослідження, яке підлягає стягненню за відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Криворізької філії акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про відшкодування шкоди, а тому,-

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Криворізької філії акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 53922,8 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. витрати, пов`язані з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1019,42 грн.

В задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 24.08.2023 року.

Суддя Р.Д. Абухін14.08.23