Постанова

від 24.08.2023 по справі 917/1214/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/1214/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ульянова Ю.А. ордер серія ВІ №1134218 від 16.08.2023

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС", с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області (вх. 715 П)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 (повний текст складено 05.04.2023) у справі №917/1214/22 (суддя Паламарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС", с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД", с.Кривиці Хорольського району Полтавської області

про стягнення 602 493,17 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22:

-позовні вимоги задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" 242 243,00 грн - основного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 23 201,02 грн - 20% річних, 98 616,09 грн - інфляційних збитків, 5 460,90 грн - судового збору, 7 500,00 грн - витрат на надання правової допомоги;

-в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС", звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (із врахуванням уточнення вимог апеляційної скарги, викладених в заяві про усунення недоліків від 19.04.2023) в якій просить:

1) скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 в частині часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 20% річних та збитків від інфляції, в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені і частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 110539 грн 20% річних, 155362 грн інфляційних збитків, 83624 грн пені, 1647 грн судового збору, 14733 грн. витрат на надання правової допомоги. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

2) доповнити резолютивну частину судового рішення вказівкою органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1214/22, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України нараховувати 20% річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості в розмірі 242243 грн, починаючи з 14.03.2023 до моменту виконання рішення, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів.

3) покласти на відповідача судові витрати на розгляд справи в суді апеляційної інстанції: 4058 грн. витрат по оплаті судового збору та 13912 грн. витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначено наступне:

- вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення інфляційних та 20% річних, суд першої інстанції припустився помилки під час перевірки розрахунку позивача;

- суд першої інстанції не вирішив питання щодо розгляду позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 83624 грн;

- місцевим господарським судом не розглянуто клопотання позивача про нарахування 20% річних та індексу інфляції до моменту виконання рішення в порядку, передбаченому ч.10 ст.238 ГПК України;

- місцевий господарський суд безпідставно стягнув 7500 грн. витрат на правничу допомогу із заявлених 15000 грн. Вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. за ведення такої справи з огляду на кількість поданих позивачем до суду документів, є розумною, справедливою і не є завищеною.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Також Товариству з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" було запропоновано конкретизувати вимоги апеляційної скарги та чітко зазначити в якій саме частині оскаржується рішення суду першої інстанції.

На виконання вимог ухвали суду від 18.04.2023, від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" у встановлений судом строк надійшла заява про усунення недоліків разом з документом, що посвідчує повноваження представника та уточненими вимогами апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2023: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22; встановлено учасникам справи строк до 05.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, письмових пояснень тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам судового процесу; витребувано матеріали справи №917/1214/22 у Господарського суду Полтавської області; призначено справу до розгляду на "31" травня 2023 р. о 10:30 год.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2023 у справі №917/1214/22:

-заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" про ухвалення додаткового рішення (вхід. №4457 від 10.04.2023) по справі №917/1214/22 задоволено частково;

-органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 здійснювати нарахування 20% річних на суму непогашеного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020 в розмірі 242243,00грн, за такою формулою: С х З х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; З - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з 21.02.2023 і до моменту виконання цього рішення;

-в іншій частині заяви відмовлено.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін з підстав, викладених у вказаному документі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №917/1214/22 до "05" липня 2023 р. о 10:40 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 оголошено перерву у судовому засіданні по справі №917/1214/22 до "24" серпня 2023 р. о 10:00 год., яке вирішено провести в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon.

Позивач в судовому засіданні 24.08.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню

Відповідач в судове засідання 24.08.2023 не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" (далі - покупець) укладено договір поставки №227 (далі - Договір) відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначеними цим Договором, виготовити і поставити Покупцю замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки, комбікорм (далі - Товар), а Покупець зобов`язався в порядку та на мовах, визначеними цим Договором, прийняти та оплатити Товар

Ціна Товару встановлюється в національній валюті України, є договірною і вказується Постачальником в рахунках-фактурах та видаткових вкладних, які мають містити обов`язкове посилання на цей договір (п. 2.1 Договору).

Загальна сума Договору становить підсумок вартості окремих партій Товару, поставленого Покупцю по видатковим накладним протягом строку дії цього Договору (п.2.2. Договору).

Асортимент Товару погоджується Сторонами шляхом прийняття, до виконання Постачальником заявок Покупця і вказується у видаткових накладних (п. 3.1. Договору).

Згідно п.4.1. Договору поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями на умовах CPT фрахт/перевезення оплачено до місця призначення, вказаного Покупцем в заявці на поставку Товару або за домовленістю сторін на умовах EXW Франко-завод Полтавська область, Кременчуцький район, село Піщане, вул.Польовий стан, буд.1 (Інкотермс в редакції 2010 року).

Відповідно до п.7.1. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару.

За кожний день прострочення платежу, понад строк, передбачений п.7.1. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу, яка діяла в період прострочення, за весь період такого прострочення (п.8.4. Договору).

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов`язання, то він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.

Даний Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2020

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" на виконання умов договору поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" Товар на загальну суму 672 445,00грн, що підтверджується видатковими накладними №2888 від 22.11.2021, №2886 від 22.11.2021, №3062 від 16.12.2021.

Проте, Покупець виконав свої зобов`язання з оплати Товару частково, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" про стягнення 712 254,06 грн, з яких: 423 243,00 грн - сума основного боргу, 83 623,70 грн - пеня, 123 960,78 грн - інфляційні збитки, 81 426,58 грн - 20% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" у відзиві на позовну заяву зазначило, що позивачем при зверненні до суду не було враховано здійснену ним часткову оплату за поставлений товар на суму 181 000,00 грн., у зв`язку із чим заборгованість складає 242 243,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються змістом платіжних доручень №273 від 23.09.2022 на суму 94 000,00грн та №274 від 26.09.2022 на суму 87 000,00грн.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.12.2022, якою просило зменшити суму позову та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" 541 254,06 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2023, якою позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" 602 493,17 грн. та зазначити в рішенні про нарахування 20% річних на суму основного боргу та індексу інфляції до моменту виконання рішення у відповідності до ч.10 ст. 238 ГПК України.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" 242 243,00 грн - основного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 23 201,02 грн - 20% річних, 98 616,09 грн - інфляційних збитків, 5 460,90 грн - судового збору, 7 500,00 грн - витрат на надання правової допомоги; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зміст апеляційної скарги із врахуванням уточнених вимог апеляційної скарги, викладених в заяві про усуненні недоліків від 19.04.2023, свідчить, що апелянт фактично оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 20% річних, інфляційних збитків, пені, судових витрат та просить прийняти нове рішення про стягнення 110539 грн 20% річних, 155362 грн інфляційних збитків, 83624 грн пені, 1647 грн судового збору, 14733 грн. витрат на надання правової допомоги та доповнити резолютивну частину судового рішення вказівкою органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1214/22, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України нараховувати 20% річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості в розмірі 242243 грн, починаючи з 14.03.2023 до моменту виконання рішення. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено місцевим господарським судом та не заперечується жодною із сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" на виконання умов договору поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" Товар на загальну суму 672 445,00грн, що підтверджується видатковими накладними №2888 від 22.11.2021, №2886 від 22.11.2021, №3062 від 16.12.2021.

Позивач під час звернення до суду із позовом зазначив, що відповідач оплатив суму поставленого товару за вищевказаними накладними на суму 249 202,00грн., у зв`язку із чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" обліковується заборгованість в розмірі 423 243,00 грн.

Проте, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду не було враховано здійснену відповідачем оплату (до моменту подання позову) за поставлений товар на суму 181 000,00 грн., яка була здійснена на підставі платіжних доручень №273 від 23.09.2022 на суму 94 000,00грн та №274 від 26.09.2022 на суму 87000,00грн.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконало не в повному обсязі, місцевий господарський суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" борг в розмірі 242 243,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду щодо вимог про стягнення суми основного боргу не оскаржується, зважаючи на вимоги апелянта.

Під час перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 20% річних, інфляційних збитків, пені, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" про стягнення 712 254,06 грн, з яких: 423 243,00 грн - сума основного боргу, 83 623,70 грн - пеня, 123 960,78 грн - інфляційні збитки, 81 426,58 грн - 20% річних.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.12.2022, якою останнє просило зменшити суму позову та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" 541 254,06 грн.

В обґрунтування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.12.2022, позивач посилався на те, що сума в розмірі 171 000,00 грн. (сплачена платіжними дорученнями №273 від 23.09.2022 на суму 94 000,00грн та №274 від 26.09.2022 на суму 87000,00 грн.) має піти у зарахування 20% річних в розмірі 81 426,58 грн, неустойки в розмірі 83 623,70 грн. та боргу в розмірі 5 949,72 грн. на підставі ст. 534 ЦК України.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2023 якою позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" 602 493,17 грн. та зазначити в рішенні про нарахування 20% річних на суму основного боргу та індексу інфляції до моменту виконання рішення у відповідності до ч.10 ст. 238 ГПК України.

В обґрунтування заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2023 позивачем зазначено, що відсотки річних були нараховані в позові станом на 09.09.2022, а інфляційні збитки станом на серпень 2022, а з моменту відкриття провадження у справі минуло понад 4,5 місяці, у зв`язку із чим існує потреба у збільшенні розміру позовних вимог. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача 23903,08 грн. - інфляційні збитки за період вересень - січень 2023 року та 37 336,03грн - 20% річних за період з 10.09.2022 до 20.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.02.2023 у справі №917/1214/22 прийнято заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та про збільшення розміру позовних вимог, а також вирішено, що подальший розгляд справи буде здійснено виходячи з ціни позову - 602 493,17 грн, з яких: 417 293,28 грн. - сума основного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 37 336,03 грн. - 20% річних та 147 863,86 грн. - інфляційні збитки.

Під час прийняття вищевказаної ухвали місцевий господарський суд фактично дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" відмовилось від позовних вимог про стягнення пені в розмірі 83 623,70 грн. та 20% річних в розмірі 81 426,58 грн. за період з 23.12.2021 до 09.09.2022.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись із вищевказаною позицією місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

В свою чергу, відмова позивача від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги

Згідно ч.2 ст.191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що зменшення/збільшення розміру позовних вимог та відмова від позову (всіх або частини позовних вимог) є окремими процесуальними діями. В разі якщо подана заява про зменшення розміру позовних вимог, за своїм змістом, направлена на повну відмову від позовних вимог або частини позовних вимог, суд не може приймати таку заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Зміст прохальної частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" від 12.12.2022 свідчить про те, що позивач просив прийняти цю заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" 541 254,06 грн.

Колегія суддів зауважує, що в разі прийняття вищевказаної зави позивача в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені на суму 83 623,70 грн. та 20% річних на суму 81 426,58 грн., зазначені дії призведуть до повної відмови від цієї частини позовних вимог.

При цьому, як вже зазначалось вище, така дія повинна бути оформлена виключно шляхом подання заяви про відмову від позову, а не заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили, що місцевий господарський суд роз`яснив сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій в порядку, передбаченому ч.2 ст.191 ГПК України.

Зважаючи на вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" від 12.12.2022 в частині зменшення розміру заявленої до стягнення пені на суму 83 623,70 грн. та 20% річних на суму 81 426,58 грн. не відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим не підлягає прийняттю.

В той же час, місцевий господарський суд правомірно прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" від 12.12.2022 в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 5 949,72 грн. та заяву про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2023, якою позивач збільшив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків на 23903,08 грн. за період вересень - січень 2023 року та 20% річних в розмірі 37 336,03 грн за період з 10.09.2022 до 20.02.2023.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" із врахуванням вищевказаних заяв слід розглядати виходячи із ціни позову 767 543,45 грн, з яких:

- основний борг в розмірі 417 293,28 грн.;

- пеня в розмірі 83 623,70 грн. за період з 23.12.2021 до 15.07.2022;

- 20% річних в розмірі 118 762,61 грн. за період з 23.12.2021 до 20.02.2023;

- інфляційні в розмірі 147 863,86 грн. за період січень 2022 року - січень 2023 року.

Наведені вище обставини свідчать про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо розгляду позовних вимог, виходячи із ціни позову 602 493,17 грн, з яких: 417 293,28 грн. - сума основного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 37336,03 грн. - 20% річних та 147 863,86 грн. - інфляційні збитки.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують вищевикладеного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За кожний день прострочення платежу, понад строк, передбачений п.7.1. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу, яка діяла в період прострочення, за весь період такого прострочення (п.8.4. Договору).

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов`язання, то він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої продукції, перевіривши розрахунок позивача (з урахуванням часткових оплат відповідача), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що з відповідача підлягають стягненню 20% річних в розмірі в розмірі 109 514,68 грн. за період з 23.12.2021 до 20.02.2023. Отже, місцевим господарським судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 20% річних в розмірі 86 313,66 грн. В решті 20% річних слід відмовити.

Стосовно інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає, що розмір останніх складає 143 074,74 грн. за період з січня 2022 року по січень 2023 року, що свідчить про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 44 458,65 грн. В решті інфляційних слід відмовити.

Що стосується розрахунку інфляційних та 20% річних, викладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що заявлені до стягнення суми нараховані за інший період ніж позивач визначив під час слухання справи в суді першої інстанції.

З приводу пені, колегія суддів зазначає, що розмір останньої складає 83623,67 грн. (пеня за видатковими накладними №2886 та №2888 за період з 23.12.2021 до 22.06.2022; пеня за видатковою накладною №3062 за період з 16.01.2022 до 15.07.2022) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В решті заявленої до стягнення пені слід відмовити.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" просило зменшити розмір штрафних санкцій.

Під час розгляду вищевказаного клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, в ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" зазначило, що основним видом діяльності відповідача є розведення свійської птиці, що свідчить про циклічний характер виробництва. Відповідач не мав жодного умислу щодо несплати вартості отриманої продукції та відразу після надходження коштів на рахунок здійснював оплати за поставлений товар про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні документи. Крім того, зазначило, що починаючи з 05.04.2022 директор та засновник ТОВ "ЕКОАГРОПРОД" ОСОБА_1 проходить службу у складі добровольчого формування №1 Хорольської міської територіальної громади та задіяний в постійній охороні об`єктів критичної інфраструктури. Враховуючи, що Кочерга Андрій Олександрович є єдиною особою, яка уповноважена вчиняти дії від імені Товариства на сьогодні задіяний в обороні держави та враховуючи воєнний час, постійне відключення світла, всі зазначені обставини вплинули на фінансову спроможність відповідача та можливість вчасно розрахуватися за поставки товару.

На підтвердження вищевказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" надало копії довідки №61 від 03.11.2022, посвідчення добровольця територіальної оборони ПД №031, контракту добровольця територіальної оборони, довідки Хорольської міської ради від 28.12.2022 №06-22/5287, платіжних доручень.

Дослідивши надані відповідачем документи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення вищевказаного клопотання без задоволення, зважаючи на наступне:

- відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності;

- відповідачем не надано балансів та звітів про фінансові результати, які би надали можливість оцінити фінансовий стан підприємства;

- розмір пені не є значним та є наслідком несвоєчасного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" своїх зобов`язань за Договором поставки;

- наявні в матеріалах справи документи свідчать про систематичність прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару;

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про наявність скрутного фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД";

- перебування директора підприємства на військовій службі починаючи з 05.04.2022 жодним чином не пов`язано з можливістю Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" своєчасно розрахуватись за отриманий товар, оскільки згідно видаткових накладних №2888 та №2886 від 22.11.2021 строк оплати встановлено до 22.12.2021, а згідно видаткової накладної №3062 від 16.12.2021 строк оплати встановлено до 15.01.2022. Отже, відповідач повинен був розрахуватись за поставлену продукцію ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України;

- що стосується посилання відповідача на скрутне фінансове становище через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, то зазначені обставини впливають як на підприємство відповідача, так і на підприємство позивача.

Наведені вище обставини свідчать, що обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, не свідчать про їх винятковість, та як наслідок, про відсутність підстав для зменшення розміру пені, що є підставою для залишення вищевказаного клопотання без задоволення.

Зважаючи на вищевикладене з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" слід стягнути 20% річних в розмірі в розмірі 109 514,68 грн. за період з 23.12.2021 до 20.02.2023, інфляційні збитки в розмірі 143 074,74 грн. за період з січня 2022 року по січень 2023 року та пеню в розмірі 83623,67 грн. за період з 23.12.2021 до 15.07.2022.

Під час розгляду доводів апелянта, що місцевим господарським судом не розглянуто клопотання позивача про нарахування 20% річних та індексу інфляції до моменту виконання рішення в порядку, передбаченому ч.10 ст.238 ГПК України, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається,що 10.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №917/1214/22 в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 83623,70грн та вимог щодо нарахування 20% річних та індексу інфляції на суму основного боргу до моменту фактичного виконання судового рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2023 у справі №917/1214/22:

- частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" про ухвалення додаткового рішення (вхід. №4457 від 10.04.2023) по справі №917/1214/22;

- органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 здійснювати нарахування 20% річних на суму непогашеного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020 в розмірі 242243,00грн, за такою формулою: С х З х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; З - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен повний день прострочення, починаючи з 21.02.2023 і до моменту виконання цього рішення;

- відмовлено в іншій частині заяви.

Наведені вище обставини свідчать про розгляд та задоволення судом першої інстанції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" про нарахування 20% річних до моменту виконання рішення в порядку, передбаченому ч.10 ст.238 ГПК України.

За таких обставин, у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для доповнення резолютивної частини судового рішення вказівкою органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1214/22, в порядку ч.10 ст.238 ГПК України нараховувати 20% річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості в розмірі 242243 грн. до моменту виконання рішення.

При цьому, судова колегія зауважує, що апелянтом без жодного обґрунтування в апеляційній скарзі зазначено вимогу нараховувати 20% річних на фактичну (не сплачену) суму основної заборгованості в розмірі 242243 грн. починаючи з 14.03.2023, в той час коли суд вирішив здійснювати нарахування 20% річних на суму непогашеного боргу починаючи з 21.02.2023, тобто продовжуючи період нарахування 20% річних, визначених позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Що стосується відмови в задоволенні заяви про нарахування інфляційних до моменту виконання рішення в порядку, передбаченому ч.10 ст.238 ГПК України, місцевий господарський суд керувався положеннями вказаної статті, яка передбачає нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, а не інфляційних втрат. Крім того, колегія суддів зазначає, що в даній частині рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду, зважаючи на вимоги апеляційної скарги із врахуванням уточнених вимог та положення ст. 269 ГПК України.

Під час перегляду рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між Ульяновим Русланом Анатолійовичем та Ульяновою Юлію Анатоліївною (далі представник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (далі клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги від 05.09.2022.

Згідно п.1 Договору про надання правничої допомоги представник зобов`язується надати клієнту послуги з правничої допомоги: ведення в господарському суді спору за позовом клієнта до ТОВ «Екоагропрод» щодо стягнення з останнього заборгованості за договором поставки №227 від 03.08.2020, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги представника.

Відповідно до п.2 Договору про надання правничої допомоги ціна послуг представника за ведення цієї справи становить 15000 грн. за ведення справи в суді першої інстанції. Оплата здійснюється протягом семи днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Пунктом 3 Договору про надання правничої допомоги встановлено, що на виконання умов цього договору представник зобов`язується: вивчити матеріали, що свідчать про наявність заборгованості; здійснити розрахунок ціни позову з урахуванням збитків від інфляції, процентів річних та неустойки; скласти та оформити позовну заяву до суду та додатки до неї; здійснити представництво інтересів клієнта в суді шляхом подання до суду клопотань, пояснень, заяв, або в разі необхідності, участі в судових засіданнях через відеоконференцзв`язок або через прибуття до суду.

Як вбачається з акту надання послуг від 12.12.2022 представником надано клієнту правові послуги на суму 15 000,00 грн., зокрема: представник вивчив матеріали; здійснив розрахунок ціни позову; склав та оформив позовну заяву та додатки до неї; направив матеріали позову до суду та відповідачу; вивчив матеріали відзиву на позовну заяву та додаткових документів; підготував та направив відповідь на відзив відповідачу та суду; підготував заяву про покладення на відповідача витрат на надання правової допомоги, направлення заяви та доданих документів відповідачу; підготував та подав до суду клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого розміру витрат, зазначив про те, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, а також складності справи, оскільки підготовка процесуальних документів по справі не потребує значних затрат часу для їх складання, у зв`язку з чим просив зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00грн.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані документи, надані позивачем, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи є заявлена сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що спір про стягнення суми боргу, 3% річних, пені та інфляційних втрат за договором поставки відноситься до спорів незначної складності, у зв`язку із чим вивчення матеріалів справи та підготовка до цієї справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.

Дана справа є типовою, з усталеною судовою практикою, невеликою кількістю документів, що потребують аналізу та, як наслідок, не потребує великої кількості часу, витраченого адвокатом на представництво інтересів клієнта.

Таким чином, при перевірці вартості представництва інтересів позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що зазначена сума адвокатських витрат в розмірі 15 000,00 грн. є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг та доцільність наданих адвокатських послуг.

Приймаючи до уваги принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" витрат на надання правової допомоги в розмірі 7 500,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача інфляційних збитків в розмірі 44 458,65 грн., 20% річних в розмірі 86313,66 грн., пені в розмірі 83623,67 грн. із прийняттям нового рішення про стягнення цих сум. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що під час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" до суду із позовом, останнє сплатило судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 10683,81 грн., виходячи із ціни позову 712254,06 грн. Разом з тим, із врахуванням подання заяви про зменшення позовних вимог та збільшення позовних вимог, ціна позову становить 767543,45 грн, у зв`язку із чим із позивача в дохід державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 829,34 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД" інфляційних збитків в розмірі 44 458,65 грн., 20% річних в розмірі 86313,66 грн., пені в розмірі 83623,67 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Абзаци 1-2 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 викласти в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД", (вул.Польова, с.Кривці, Хорольський район, Полтавська область, 37864, код ЄДРПОУ 36233703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (вул.Польовий стан, буд. 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, код ЄДРПОУ 30748505) 242243,00 грн - основного боргу за Договором поставки №227 від 03.08.2020, 109 514,68 грн - 20% річних, 143074,74 грн - інфляційних збитків, 83623,67 грн. пені, 8676,84 грн - судового збору, 7500,00 грн - витрат на надання правової допомоги.»

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/1214/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОПРОД", (вул.Польова, с.Кривці, Хорольський район, Полтавська область, 37864, код ЄДРПОУ 36233703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (вул.Польовий стан, буд. 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, код ЄДРПОУ 30748505) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3859,14 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІКС" (вул.Польовий стан, буд. 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, код ЄДРПОУ 30748505) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 829,34 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 24.08.2023 року