Ухвала

від 18.08.2023 по справі 902/758/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"18" серпня 2023 р. Cправа № 902/758/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Нік-Вет", 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вулиця Центральна, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 41613588

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротал", 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 30468531

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Браїлівське", 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 00385661

про визнання недійсним договору оренди та стягнення 184 000,00 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Мусулевський А.А., згідно довіреності

від відповідача - адвокат Кришталь О.О., згідно довіреності

від третьої особи - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 05.06.2023 надійшла позовна заява № б/н від 05.06.2023 (вх. № 756/23 від 05.06.2023) Фермерського господарства "Нік-Вет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротал" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020, укладеного між сторонами та стягнення 184 000,00 гривень сплачених у якості орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 07.06.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/758/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.07.2023 року о 12:00 год.

03.07.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 03.07.2023 (вх. № 01-34/6134/23 від 03.07.2023) про залишення позову без розгляду з огляду на наявність третейського застереження.

У судовому засіданні 04.07.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засіданні у справі № 902/758/23 на 03.08.2023 о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

31.07.2023 до суду від позивача надійшли заперечення № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7052/23 від 31.07.2023) на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

31.07.2023 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7053/23 від 31.07.2023) про зміну предмету позову, у якій останній просить залучити ПрАТ "Браїлівське" в якості співвідповідача у справі, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору відповідального зберігання №ЗВ-10/2019 від 25.10.2019, стягнувши з ТОВ "Агротал" на користь ФГ "Нік-Вет" сплачені позивачем у якості орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020 грошові кошти у сумі 184 000,00 гривень.

31.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7055/23 від 31.07.2023) про витребування доказів.

31.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 31.07.2023 (вх. № 01-34/7056/23 від 31.07.2023) про залучення ПрАТ "Браїлівське" в якості співвідповідача у справі № 902/758/23.

У судовому засіданні 03.08.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представників сторін про продовження строку підготовчого провадження, клопотання представника відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні та про відкладення розгляду заяви про залишення позову без розгляду, ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у справі № 902/758/23 до 18.08.2023 об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

17.08.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову № б/н від 17.08.2023 (вх. № 01-34/7641/23 від 17.08.2023).

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача. Третя особа правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористалась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена ухвалою суду від 03.08.2023, яку було надіслано на адресу третьої особи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручено останній 08.06.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 2101804152367.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а третя особа у свою чергу не скористалася наданим їй правом участі у розгляді справи і її неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подану до суду заяву про залишення позову без розгляду, просив її задовольнити.

Представник позивача проти залишення позову без розгляду заперечив з підстав зазначених у запереченнях на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, у задоволенні вказаної заяви просив відмовити.

З метою вирішення поданої відповідачем заяви про залишення позову без розгляду суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду про залишення позову без розгляду.

Розглянувши заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротал" № б/н від 03.07.2023 (вх. № 01-34/6134/23 від 03.07.2023) про залишення позову без розгляду, судом враховано таке.

Обгрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду відповідач зазначає, що Фермерське господарство "Нік-Вет" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротал" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020, укладеного між ФГ "Нік-Вет" та ТОВ "Агротал" та стягнення з відповідача 184 000,00 гривень сплачених у якості орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020 року.

Разом з тим, в умовах укладеного між ФГ "Нік-Вет" та ТОВ "Агротал" договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020 міститься третейське застереження, за змістом якого "усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово-промисловій палаті, місцезнаходження якого за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 19 (далі - Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду. Ця угода укладена сторонами на підставі й у відповідності зі ст. ст. 1, 5, 6, 12 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004р. № 1701-IV, ст. ст. 212, 626-628 Цивільного кодексу України".

Оскільки сторони передбачили розгляд будь-яких спорів з приводу спірного договору у третейському суді, позов про визнання вказаного договору недійсним та стягнення коштів, сплачених на його виконання, підлягає у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишенню без розгляду.

У поданих до суду запереченнях на заяву відповідача про залишення позову без розгляду позивач зазначив, що відповідач не мав достатнього обсягу дієздатності на укладення оспорюваного договору оренди нежитлового приміщення №01-06-20 від 01.06.2020, а його укладання суперечило ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

На думку позивача, у зв`язку із тим, що позивач змінив предмет позову, доповнивши свої позовні вимоги додатковою вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відповідального зберігання №ЗВ- 10/2019 від 25.10.2019, що тягне за собою залучення у справі як співвідповідача ПрАТ "Браїлівське" щодо якого третейське застереження не має юридичної сили і не створює правових наслідків, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, заява відповідача підлягає залишенню без задоволення, а справа підлягає вирішенню господарським судом.

Також позивач зазначив, що оскільки позовна заява про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та повернення сплачених коштів подана до суду 05.06.2023, тобто після закінчення строку, на який було підписано договір (27.05.2023), заява відповідача має бути залишена без задоволення, оскільки із закінченням строку, на який було підписано договір, викладене у його розділі XI третейське застереження втратило чинність. При цьому, договір не містить положень щодо збереження чи продовження чинності розділу XI після закінчення строку його дії.

Позивач вважає, що твердження відповідача про можливість передачі спору на вирішення третейського суду не відповідають дійсності, оскільки не маючи дієздатності на укладення оспорюваного договору відповідач відповідно не мав повноважень і на укладення третейського застереження, що вказує на недійсність самого третейського застереження та неможливість його виконання.

З урахуванням наведеного позивач просив заяву ТОВ "Агротал" залишити без задоволення.

Надаючи оцінку заяві відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на наявність у договорі оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020 року третейського застереження судом враховано таке.

Предметом розгляду у цій справі є матеріально-правові вимоги Фермерського господарство "Нік-Вет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротал" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020, укладеного між ФГ "Нік-Вет" та ТОВ "Агротал" та стягнення з відповідача 184 000,00 гривень сплачених у якості орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020 року.

Судом встановлено, що 01.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротал" та Фермерським господарством "Нік-Вет" укладено договір оренди нежитлового приміщення №01-06-20.

Положеннями пункту 11.2. цього договору сторони погодили, що усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово - промисловій палаті, місцезнаходження якого за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 19 (далі - Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду.

На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь - які інші суперечки між сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту договорі, але є наслідком визнання цього договору недійсним, або таким, що не був укладений.

Сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом зазначеного суду.

Про місце проведення третейського розгляду сторони повідомляються ухвалою суду. Мова третейського розгляду українська. Сторони не вважають за необхідне ведення протоколу засідання Третейського суду. Сторони дійшли згоди, що у випадку неявки сторін або однієї сторони на засідання Третейського суду суддя може розглянути спір без участі сторони (сторін) за наявними у справі документами (доказами). У разі неявки відповідача до суду він має право подати до суду письмовий відзив. Рішення Третейського суду буде остаточним і обов`язковим для сторін. Сторони зобов`язуються добровільно виконувати рішення Третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони дійшли згоди, що у разі заміни кредитора або боржника у зобов`язанні за згодою сторін, останній повинен повідомити нового кредитора або боржника про існування даного Третейського застереження. Ця угода укладена сторонами на підставі й у відповідності зі статтями 1, 5, 6, 12 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. № 1701-IV, статей 212, 626 - 628 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 5 статті 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Приписами частини 1 статті 22 ГПК України визначено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу крім:

1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;

2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;

3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" (в редакції чинній на час укладення договору) визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно приписів статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що у договорі оренди нежитлового приміщення сторони виклали третейську угоду у вигляді третейського застереження. Третейська угода укладена у письмовій формі, підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Підписання сторонами договору з третейським застереженням свідчить про вільне волевиявлення сторін на передачу спорів за цим договором на розгляд третейського суду.

Уклавши третейську угоду, сторони, якими є позивач та відповідач у цій справі за взаємною згодою погодилися з передбаченим у ній порядком вирішення спорів, що виникають за договором.

Згідно статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Положеннями статті 6 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов`язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб`єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення з моменту його укладення та стягнення з відповідача сплаченої за договором орендної плати, суд дійшов висновку, що вимоги за цим спором не входять до переліку спорів, які не підлягають за законом розгляду третейськими судами, отже справа підвідомча третейському суду та може бути розглянута ним.

Судом також враховано, що на підставі погодженої сторонами третейської угоди на розгляд третейського передаються усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення, а також будь - які інші суперечки між сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту договорі, але є наслідком визнання цього договору недійсним, або таким, що не був укладений.

Укладаючи третейську угоду сторони передбачили передачу до третейського суду усіх спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого договору, оскільки такий спір прямо не виключений зі сфери третейського застереження.

Таким чином, зміст третейської угоди охоплює також і спори стосовно дійсності договору та наслідків визнання його недійсним.

Судом встановлено, що у цій справі відповідачем у підготовчому провадженні, тобто не пізніше початку розгляду справи по суті та до подання ним першої заяви щодо суті спору (відзиву) подано заяву про залишення позову без розгляду з підстав визначених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України, у якій міститься заперечення проти вирішення спору в господарському суді, оскільки сторонами укладена третейська угода, яка викладена у пункті 11.2. договору оренди, згідно якої усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово - промисловій палаті, місцезнаходження якого за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 19 відповідно до регламенту зазначеного суду.

Приписами пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо: сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16

у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд.

У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Під час вирішення питання щодо залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов: існування третейської угоди, за якою позов у питанні, що порушено у господарському суді, належить до компетенції третейського суду; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена , зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 916/5073/15).

Суд зауважує, що дійсність договору оренди (оспорюванного правочину) на час розгляду поданої відповідачем заяви не спростована рішенням суду, окрім того приписами частини 8 статті 12 Закону України «Про третейські суди» передбачена автономність третейської угоди, згідно якої недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Принцип автономності третейської угоди передбачає, що дійсність основного договору не впливає на дійсність включеної до нього третейської угоди, оскільки основний договір та третейська угода розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності третейської угоди, що є гарантію для сторін у разі виникнення спору реалізувати своє право на розгляд такого спору саме погодженим у третейській угоді третейським судом.

Доказів визнання недійсною або оспорення дійсності третейської угоди сторонами надано не було.

Отже, на час звернення позивача із позовом як договір оренди, так і третейське застереження, що в ньому міститься є дійсними.

Враховуючи обставини справи, зміст, форму та спосіб укладення третейської угоди, зважаючи, що назва третейського суду та його місцезнаходження викладені сторонами у третейській угоді без помилок, погоджений сторонами третейський суд здійснює свою діяльність, предметом спору є вимоги, що виникли з договору з моменту його укладення та за час його дії, суд дійшов висновку, що передбачене пунктом 11.2 договору оренди третейське застереження відповідає вимогам чинного законодавства та обставин, з якими закон пов`язує визнання третейської угоди недійсною, нечинною та невиконуваною судом не встановлено.

Твердження позивача, що третейська угода втратила чинність, оскільки позовна заява про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та повернення сплачених коштів подана до суду 05.06.2023 після закінчення строку дії договору (27.05.2023) та за відсутності у договорі положень щодо збереження чи продовження чинності розділу XI договору після закінчення строку його дії суд відхиляє, оскільки предметом спору є вимога про визнання недійсним договору з моменту його укладення та стягнення сплаченої орендної плати протягом його дії, отже третейська угода щодо спірних правовідносин є чинною.

Приписами частини 3 статі 22 ГПК України визначено, що будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 28.08.2018 у справі № 906/493/16 також дійшла висновку про те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.

Судом враховано, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 в справі №910/8961/17.

Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання сторін та чинність третейської угоди, отже відповідні спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають на підставі спірного договору підлягають розгляду у відповідному третейському суді згідно третейської угоди, яка є чинною.

У свою чергу, твердження позивача про відсутність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на подання ним заяви про зміну предмету позову та клопотання про залучення співвідповідача, який не є стороною третейської угоди, суд вважає безпідставним, оскільки на час подання відповідачем заперечень щодо розгляду справи господарським судом та вирішення судом клопотання про залишення позову без розгляду, заява позивача про зміну предмету позову та клопотання про залучення співвідповідача судом не розглядалися та процесуальне рішення щодо них судом не ухвалювалося, отже зміст позовних вимог викладених у позові та склад учасників справи не змінився.

Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10.01.2008 в справі №1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) встановлено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 ЦПК України, статтею 12 ГПК України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Враховуючи, що заперечення проти вирішення спору в господарському суді відповідач подав до початку розгляду справи по суті та до подання першої заяви по суті вимог (відзиву), як того вимагають приписи процесуального закону, відповідач наполягає на вирішенні спору третейським судом, обставин щодо недійсності, втрати чинності, неможливості виконання третейської угоди судом не встановлено, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України.

Частиною 2 статті 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судом враховуються положення статті 7 Закону України "Про судовий збір", якою врегульовано питання повернення сплачених сум судового збору з підстав визначених цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Пунктом 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

За таких обставин сплачена сума судового збору підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило відповідного клопотання про повернення судового збору, питання про повернення сплаченої суми судового збору на час постановлення ухвали про залишення позову без розгляду судом не вирішується, разом з тим позивач має право звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення сплаченого судового збору.

З огляду на залишення судом позову без розгляду, інші нерозглянуті судом заяви, клопотання учасників справи залишаються судом без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 22, пунктом 7 частини 1 статті 226, статтями 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Нік-Вет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротал" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротал" та Фермерським господарством "Нік-Вет" та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротал" на користь Фермерського господарства "Нік-Вет" 184 000,00 гривень сплачених у якості орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення № 01-06-20 від 01.06.2020 року у справі № 902/758/23 залишити без розгляду.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами пункту 14 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про залишення позову (заяви) без розгляду може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси учасників справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.08.2023 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вулиця Центральна, будинок 20, 3044125596@mail.gov.ua;

3 - відповідачу, 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7, ІНФОРМАЦІЯ_1;

4 - третій особі, 23130, Вінницька область, Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вулиця Заводська, будинок 7.