Рішення

від 23.08.2023 по справі 903/656/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 серпня 2023 року Справа № 903/656/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДОР-ТРЕЙД», м.Камянське, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБІДЖІ ГРУП», м.Луцьк

про стягнення 6 578 грн. 76 коп.

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДОР-ТРЕЙД» в позовній заяві від 19.06.2023 №3 просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБІДЖІ ГРУП» 6 578 грн. 76 коп. з яких 5 951 грн. 30 коп. основного боргу та 627 грн. 46 коп. втрат від інфляції, а також 2 684 грн. 00 коп. судового збору.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №90 від 22.11.2021 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 27.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідач вимог ухвали суду від 27.06.2023 про відкриття провадження у справі не виконав, своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду отримав 03.07.2023, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за №4301040675080 (а.с.41).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ардор-Трейд" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБІДЖІ ГРУП" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №90.

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію (далі - товар), кількість, асортимент і ціна якої зазначені в специфікаціях або накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору);

- постачальник постачає товар у кількості і асортименті, оговореному в специфікаціях або заявках, окремими партіями, згідно заявок Покупця, протягом 5 днів з моменту формування заявки (п. 3.1. Договору);

- визначення обсягів поставки здійснюється на підставі заявки покупця , затвердженої постачальником. Заявка надається покупцем постачальнику по факсу, або засобами електронного листування, по телефону, або у інший спосіб. В заявці вказуються умови поставки товару (п. 3.2. Договору);

- загальна сума договору орієнтовно становить 25 000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Загальна сума договору складається із загальної суми всіх видаткових накладних. - або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару; - або з відстроченням платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач в період з листопада 2021р. по груденнь 2021р. здійснив поставки товару відповідачу за видатковими накладними:

- № 232-006509 від 24.11.2021р. на суму 4 708,40 грн.;

- № 232- 006510 від 24.11.2021р. на суму 145,00 грн.;

- №232-0065558 від 25.11.2021р. на суму 150,50 грн.;

- № 232-006572 від 26.11.2021р. на суму 3 517,60 грн.;

- №232-006642 від 01.12.2021р. на суму 2 309,00 грн;

- №232-006672 від 02.12.2021 р. на суму 1 575,40 грн.;

№232-006723 від 27.12.2021 на суму 366,60 грн.

Строк оплати товару встановлено сторонами у п. 4.2. договору, а саме, покупець оплачує вартість Товару:

- або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії Товару;

- або з відстрочкою платежу до 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач здійснив часткову оплату за товар, отриманий за видатковими накладними № 232-006572 від 26.11.2021р. на суму 3 517,60 грн.;- №232-006642 від 01.12.2021р. на суму 2 309,00 грн;- №232-006672 від 02.12.2021 р. на суму 1 575,40 грн. та №232-006723 від 27.12.2021 на суму 366,60 грн. внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 19.06.2023 р. виникла заборгованість в сумі 5 951,30 грн.

На адресу відповідача позивач листом від 26.08.2022 р. звертався з вимогою оплатити заборгованість Станом на момент звернення позивача до суду, відповідач заборгованість не оплатив, відповідь на претензію не надав.

Наявність заборгованості за поставлений товар стала підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки 22.11.2021 №90.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Належних та допустимих доказів сплати суми боргу в період з дати підписання акту звіряння до моменту винесення судом рішення сторонами до матеріалів справи не надано.

А отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 5 951,30 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 627,46 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 627,46 грн. за загальний період з серпня 2022 по квітень 2023.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат є вірними та підлягають задоволенню.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що відповідні нарахування здійснено вірно.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 6 578,76 грн. з яких, 5 951,30 грн. заборгованості та 627,46 грн. інфляційних втрат .

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіджі Груп» (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, б. 76, офіс 312, код ЄДРПОУ 43407965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДОР - ТРЕЙД» (51901, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. Широка, 111 код ЄДРПОУ 41558784) 6 578,76 грн. заборгованості, з яких, 5 951,30 грн. основного боргу, 627,46 грн. інфляційних втрат, а також 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум