Рішення

від 21.08.2023 по справі 910/6825/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023Справа № 910/6825/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» (04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52, офіс 39А, Ідентифікаційний код юридичної особи 42096004) до проОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» (04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52, Ідентифікаційний код юридичної особи 40862423) стягнення заборгованості у розмірі 116 135 грн. 25 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 116 135 грн. 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/05-2019 від 15.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2023 року відкрито провадження у справі № 910/6825/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

24.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

24.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

24.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» оригінал Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/05-2019 від 15.05.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК», оригінали платіжної інструкції №2 від 15.05.2019 року на суму 100000 грн. 00 коп. та платіжної інструкції №274 від 28.05.2019 року на суму 25 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року витребувано (повторно) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖБУД КОМПАНІ" оригінал Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/05-2019 від 15.05.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖБУД КОМПАНІ" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ПЕРЛИНА НИВОК", оригінали платіжної інструкції №2 від 15.05.2019 року на суму 100000 грн. 00 коп. та платіжної інструкції №274 від 28.05.2019 року на суму 25 000 грн. 00 коп.

04.07.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів документів.

03.08.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшли міркування у справі.

03.08.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2023 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду поштових конвертів, у зв`язку з відсутністю адресата, надісланих на адреси сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» є 04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52, офіс 39А, а місцезнаходженням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» є 04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/6825/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси Сторін, зазначені на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивач та Відповідач мають доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» (Позикодавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» (Позичальник) було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019, відповідно до умов якого ПОЗИКОДАВЕЦЬ надає ПОЗИЧАЛЬНИКУ безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а «ПОЗИЧАЛЬНИК» зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. (а.с.13-14)

Поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.2.1 Договору Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 100 000,00 грн. (Сто тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.

Відповідно до п.3.2 Договору поворотна фінансова допомога надається «ПОЗИЧАЛЬНИКУ» строком на 1 рік і має бути повернутою не пізніше « 14» травня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019 від 15.05.2019 року Позивачем надано Відповідачу грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 15.05.2019 року (а.с.15), а Відповідачем в свою чергу було повернуто грошові кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №274 від 28.05.2019 року. (а.с.16)

28.03.2023 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №5 з вимогою сплатити заборгованість за договором у розмірі 75 000 грн. 00 коп. У відповідь на яку Відповідач листом №28 від 31.03.2023 року повідомив про відсутність оригіналу договору. (а.с.17-19)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату повернення грошових коштів у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» перед Позивачем становить 75 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» 3% річних у розмірі 6 456 грн. 38 коп. та інфляційні у розмірі 34 678 грн. 87 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що у нього відсутній оригінал договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019 від 15.05.2019 року, а копії платіжних інструкцій не є належними доказами видачі грошових коштів, оскільки не містять підпису та печатки платника.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019 від 15.05.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» (Позикодавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» (Позичальник) було укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019, відповідно до умов якого ПОЗИКОДАВЕЦЬ надає ПОЗИЧАЛЬНИКУ безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а «ПОЗИЧАЛЬНИК» зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. (а.с.13-14)

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що у нього відсутній оригінал договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019 від 15.05.2019 року.

За змістом ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» оригінал Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/05-2019 від 15.05.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК», оригінали платіжної інструкції №2 від 15.05.2019 року на суму 100000 грн. 00 коп. та платіжної інструкції №274 від 28.05.2019 року на суму 25 000 грн. 00 коп.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.2023 року Позивачем надано оригінал Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/05-2019 від 15.05.2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК», оригінали платіжної інструкції №2 від 15.05.2019 року на суму 100000 грн. 00 коп. та платіжної інструкції №274 від 28.05.2019 року на суму 25 000 грн. 00 коп.

Судом оглянуто оригінал Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/05-2019 від 15.05.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК», на якому містяться підписи уповноважених осіб підприємств Сторін і печатки підприємств, а також оригінали платіжної інструкції №2 від 15.05.2019 року на суму 100000 грн. 00 коп. та платіжної інструкції №274 від 28.05.2019 року на суму 25 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 у справі №915/878/16).

Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на договорі, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення Відповідача до правоохоронних органів у зв`язку з підробкою чи іншим незаконним використання третіми особами печатки відповідача.

У поданих письмових поясненнях від 03.08.2023 року Відповідач звернув увагу на те, що поворот печаток й розміщення підписів керівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» на оригіналі договору й на копії, долученої до матеріалів справи, різниться, що може свідчити про наявність у Позивача декількох оригіналів договорів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/9439/13 та від 28.01.2020 у справі №910/9158/16.

Проте, на момент винесення рішення у даній справі, Суд зазначає, що Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №10/05-2019 від 15.05.2019 року не визнаний у судовому порядку недійсним, а тому останній є обов`язковим до виконання.

Що стосується оригіналів платіжної інструкції №2 від 15.05.2019 року на суму 100000 грн. 00 коп. та платіжної інструкції №274 від 28.05.2019 року на суму 25 000 грн. 00 коп., Суд зазначає.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, яка була чинна на момент укладення спірного договору й здійснення перерахування грошових коштів, встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Згідно з п.1.13 Інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

меморіального ордера (додаток 1);

платіжного доручення (додаток 2);

платіжної вимоги-доручення (додаток 3);

платіжної вимоги (додаток 4);

розрахункового чека (додатки 5 та 6);

інкасового доручення (розпорядження) (додаток 22).

За однотипними операціями банки можуть складати зведені меморіальні ордери відповідно до вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку з організації операційної діяльності в банках України, і внутрішніх процедур банку.

Використання векселів та електронних платіжних засобів регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

Згідно з п.2.1 Інструкції розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 7 до цієї Інструкції та відповідних її глав. У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова "отримувач", так і слова "одержувач".

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. (п.2.3 Інструкції)

У п.2.4 Інструкції визначено, що Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 7 до цієї Інструкції:

банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника" та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення);

банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення);

банк стягувача - заповнення таких реквізитів: "Стягувач", "Код стягувача", "Рахунок стягувача", "Банк стягувача", "Код банку стягувача", а також "М.П. стягувача" та "Підписи стягувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Згідно з п.2.5 Інструкції якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 7 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції.

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування";

немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено законами України, цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України;

порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

Суд зазначає, що при проведенні розрахункового документу, а саме платіжної інструкції №2 від 15.05.2019 року на суму 100000 грн. 00 коп., АТ КБ «Приватбанк» здійснив перевірку дотримання вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті й провів вказану операцію, що підтверджується відбитками печатки банку, а тому Суд приймає його в якості належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення перерахування грошових коштів на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК». Крім того, Відповідач своїми конклюдентними діями із здійснення часткового повернення грошових коштів у розмірі 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №274 від 28.05.2019 року на суму 25 000 грн. 00 коп., підтвердив факт отримання позики від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ».

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Приймаючи до уваги викладене, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019 від 15.05.2019 року Позивачем надано Відповідачу грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 15.05.2019 року (а.с.15), а Відповідачем в свою чергу було повернуто грошові кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №274 від 28.05.2019 року. (а.с.16)

Відповідно до п.3.2 Договору поворотна фінансова допомога надається «ПОЗИЧАЛЬНИКУ» строком на 1 рік і має бути повернутою не пізніше « 14» травня 2020 року.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019 від 15.05.2019 року обов`язок Відповідача по поверненню грошових коштів настав 14.05.2020 року.

Таким чином, заборгованість Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №01/05-2019 від 15.05.2019 року становить 75 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» в розмірі 75 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення грошових коштів у строк по 14.05.2020 року у повному розмірі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 75 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.05.2020 р. по 28.03.2023 р. у розмірі 6 456 грн. 38 коп. та інфляційні у розмірі 34 678 грн. 87 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів за загальний період прострочки з 15.05.2020 р. по 28.03.2023 р. у розмірі 6 456 грн. 38 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 15.05.2020 р. по 28.03.2023 р. у розмірі 34 678 грн. 87 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 75 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6 456 грн. 38 коп. та інфляційні у розмірі 34 678 грн. 87 коп.

В той же час, Відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При винесенні ухвали про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Отже, передумовою для надання відстрочки/розстрочки виконання рішення є встановлення виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, у зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і, перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд констатує, що 24.02.2022 росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому відповідними Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась та на сьогоднішній день продовжений до 18.08.2023. І даний факт не потребує підтвердження Торгово-промисловою палатою України та є загальновідомим.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини відомі обом сторонам.

Отже, Судом взято до уваги, що всі суб`єкти господарювання та фізичні особи на території України з 24.02.2022 зазнають негативних (невідворотних) наслідків як в господарські діяльності, так і в повсякденному житті, спричинені невмотивованою агресією ворожої держави. Суд зазначає, що військова агресія росії на території України впливає на здійснення господарської діяльності всіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до п.1.6 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК», затвердженого рішенням установчих зборів, оформленого протоколом №1 від 21.09.2016 року, об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання, засновників, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб, а також серед працівників об`єднання. Кошти об`єднання складаються з внесків і платежів співзасновників. (п.6.1.2 Статуту)

У поданій заяві про розстрочення виконання рішення суду Відповідач зазначає, що всі кошти, що надходять на рахунки ОСББ «Перлина Нивок» використовуються виключно для фінансування витрат на управління будинком та забезпечення потреб співвласників у належному обслуговуванні та утриманні спільного майна будинку. Отже, використання будь-яких коштів, що надходили чи могли надходити на рахунки ОСББ «Перлина Нивок» в якості поворотної фінансової допомоги, могли використовуватися виключно на забезпечення управління будинком, і відповідно погашатися за рахунок надходжень від внесків співвласників відповідно до закладених у кошторис витрат. Виконання рішення Господарського суду м. Києва у вигляді оплати єдиноразового платежу по оплаті визначеної рішенням суми коштів, буде необхідно проводити за рахунок коштів, призначених для інших статей витрат по управлінню будинком, що спричинить неможливість для ОСББ «Перлина Нивок» забезпечити належне поточне утримання та обслуговування будинку. Крім того, ОСББ «Перлина Нивок» зобов?язане здійснювати також поточні розрахунки з контрагентами за послуги, без яких неможливе нормальне та безпечне функціонування житлового будинку: вивезення побутових відходів, періодична перевірка та ремонт ліфтового обладнання, систем пожежної сигналізації та димовидалення, обслуговування індивідуального теплового пункту та інженерних мереж електропостачання, водопостачання та водовідведення, систем опалення, проведення поточного та аварійного ремонту обладнання тощо.

Так, проаналізувавши наведені у заяві про розстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, Суд дійшов висновку, що надані боржником докази можуть засвідчувати факт у боржника неможливості виконати судове рішення без надання розстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, Суд зазначає, що Відповідачем доведено суду наявність виключних обставин для можливості розстрочки виконання рішення суду, а також подано докази того, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі. При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду жодних заперечень з приводу поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України, фактичні обставини справи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, з урахуванням принципів розумності та справедливості, господарський суд приходить до висновку, що заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6825/23 підлягає частковому задоволенню строком на 10 місяців згідно з визначеним судом графіком. Задовольняючи заяву Відповідача Суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні статті 331 ГПК України щодо розстрочення виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що Відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» (04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52, Ідентифікаційний код юридичної особи 40862423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» (04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52, офіс 39А, Ідентифікаційний код юридичної особи 42096004) заборгованість у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6 456 (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 38 (тридцять вісім) коп., інфляційні у розмірі 34 678 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 87 (вісімдесят сім) коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі №910/6825/23 шляхом сплати Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЛИНА НИВОК» (04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52, Ідентифікаційний код юридичної особи 40862423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖБУД КОМПАНІ» (04111, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩЕРБАКІВСЬКОГО ДАНИЛА, будинок 52, офіс 39А, Ідентифікаційний код юридичної особи 42096004) заборгованості у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6 456 (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 38 (тридцять вісім) коп., інфляційних у розмірі 34 678 (тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 87 (вісімдесят сім) коп. та судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., що становить загальну суму в розмірі 118 819 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 25 (двадцять п`ять) коп., строком на 10 (десять) місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному порядку:

до 25.09.2023 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.10.2023 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.11.2023 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.12.2023 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.01.2024 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.02.2024 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.03.2024 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.04.2024 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.05.2024 року - 11 881 грн. 92 коп.;

до 25.06.2024 року - 11 881 грн. 97 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 серпня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин