Ухвала

від 21.08.2023 по справі 914/2445/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.08.2023 Справа№914/2445/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання лілії Бернацької, розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент», яка діє в інтересах та за рахунок Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сіті Інвест Девелопмент», про забезпечення позову до подання позовної заяви,

особа, яка може отримати статус учасника справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп», м. Львів,

за участю представників:

заявника: Литвиненко Дмитро Олександрович (в режимі відеоконференції)

ТОВ «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп»: Думич Наталія Богданівна адвокат, Гищук Інна Олексіївна керівник,

встановив:

11.08.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент», яка діє в інтересах та за рахунок Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сіті Інвест Девелопмент», про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення 76 396 880,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023 заяву передано судді Ростиславу Матвіїву.

Заяву призначено до розгляду в судове засідання на 17.08.2023, в якому оголошено перерву до 21.08.2023.

У судовому засіданні 21.08.2023 представник заявника підтримав заяву.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Заявник зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» не виконуються умови договору позики від 20.12.2021, на виконання якого товариству надано позику в розмірі 68 211 500,00 грн зі строком повернення 28.12.2022. Станом на 07.02.2023 заборгованість по договору позики становить 76 396 880,00 грн з урахуванням, крім основної суми, 12 % річних в сумі 8 185 380,00 грн, тобто заявник має намір звернутися із позовом про стягнення вказаної суми заборгованості.

Визначаючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на грошові кошти, що є на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп», в межах ціни позову, та на нерухоме майно (квартири і нежитлові приміщення), що належать товариству, в межах ціни позову, заявник стверджує про таке:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» ухиляється від виконання зобов`язань в добровільному порядку,

-у товариства станом на 01.01.2022 наявний податковий борг в сумі 312 354,42 грн,

-відносно товариства відкрито кримінальне провадження від 15.08.2022 щодо заволодіння грошовими коштами посадовими особами, що спричинило шкоду інвесторам,

-відносно товариства існують судові справи про невиконання товариством своїх зобов`язань (справа № 914/3028/22),

-розмір статутного капіталу є значно меншим від суми боргу,

-станом на 10.08.2023 товариство має у власності об`єкти нерухомості, які не перебувають під обтяженням (вісім квартир на вул. Кільцева, 13, м. Винники, чотири квартири на вул. Кільцева, 15, м. Винники, п`ять квартир на вул. Кільцева, 17, м. Винники, нежитлові приміщення на вул. Кільцева, 13, м. Винники, житловий будинок на вул. Садова, 26а/14 в с. Сокільники Львівської області), але стосовно нерухомого майна здійснюються дії щодо його реалізації шляхом продажу. У лютому 2023 квартира № 21 в будинку на вул. Кільцева, 15, м. Винники уже продана, проте, погашення заборгованості не відбулося,

-Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» є боржником перед Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект», в забезпечення якого укладено договір іпотеки земельної ділянки і житлового будинку на вул. Садова, 26а/8 в с. Сокільники Львівської області.

Тому заявник вважає, що є реальна загроза того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» здійснює відчуження свого нерухомого майна, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

ПОЗИЦІЯ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНО ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «РУБІКОН ГРУП»

Представники товариства в судових засіданнях усно заперечили стосовно підстав забезпечення позову.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Перевіривши зазначені вище обставини, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову до його подання у обраний заявником спосіб.

Так, обставини невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань по договору, а також їх причини, які можуть бути пов`язані із поведінкою позикодавця, належать до фактичних обставин справи, які становлять підставу позову, і які будуть предметом дослідження в розгляді справи по суті.

Більше того, інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, обставина відчуження товариством у лютому однієї квартири за обставин, коли у власності товариства перебуває значно більше житлових приміщень і два нежитлові приміщення, та за обставин, коли з січня 2023 ведеться листування про існування заборгованості, тобто при обізнаності товариства про претензії заявника по договору позики, не свідчить про вчинення товариством дій, спрямованих на відчуження майна з метою унеможливлення виконання рішення суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент», яка діє в інтересах та за рахунок Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сіті Інвест Девелопмент».

Роздруківки з вебсайту ЛУН про новобудови, збудовані забудовником Rubicon Group у Львові, не є достовірними і допустимими доказами відчуження саме тих квартир, арешт на які просить накласти заявник. У свою чергу вжиття арешту, що має наслідком обмеження прав розпорядження нерухомістю, за відсутності допустимих доказів прямо та безпідставно може вплинути на здійснення основного виду діяльності будівельної компанії.

Інших доказів щодо тяжкого фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп», що могло б створювати передумови для ухилення від виконання грошових зобов`язань чи в майбутньому судового рішення, немає. Натомість в листі від 09.01.2023 товариство повідомило заявника, що здійснює успішну господарську діяльність в сфері будівництва та готове до виконання зобов`язань, строк яких настав.

Суд зауважує, що відомості з вебсайту YouControl про наявність податкового боргу в сумі 312 355,00 грн стосуються дати в часі - 01.01.2022, і хоча існують на дату останнього оновлення 10.08.2023, проте, не є визначальними для обґрунтованих висновків про таку поведінку товариства як ухилення від виконання зобов`язань по договору позики від 20.12.2021.

Наявність за період 2023 року одного судового рішення, а саме у справі № 914/3028/22 про стягнення з товариства заборгованості не свідчить про ускладнення майнового стану товариства, що може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент», яка діє в інтересах та за рахунок Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сіті Інвест Девелопмент», про стягнення 76 396 880,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (якщо таке буде постановлене).

Висловлене заявником твердження про те, що товариство є боржником перед своїм контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» є лише твердженням, без наслідків і без висновків, а щонайменше відсутність судового спору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» і Товариством з обмеженою відповідальністю «НВФ Дніпропроект» (про наявність якого не стверджує жоден з учасників) не підтверджує вимог заяви про забезпечення позову.

Посилання на співвідношення розміру боргу з розміром статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» є безпідставним, адже розмір статутного капіталу на можливість виконання відповідачем рішення суду про стягнення грошових коштів не впливає.

Аргумент заявника про те, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп» відкрито кримінальне провадження від 15.08.2022 щодо заволодіння грошовими коштами посадовими особами, що спричинило шкоду інвесторам, не може бути покладене в основу обґрунтування ухвали про забезпечення позову, так як відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тобто, факт відкриття кримінального провадження для господарського суду не мають доказового значення.

Резюмуючи, суд зазначає, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19).

У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (до такого висновку дійшов Верховний Суду в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 та у пункті 22 постанови від 25.09.2020 у справі № 925/77/20).

Проте, заявник просить про накладення арешту на грошові кошти, що є на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп», в межах ціни позову, та водночас на нерухоме майно (квартири і нежитлові приміщення), що належать товариству, в межах ціни позову. При цьому сторона не зазначає відомостей стосовно того, що у товариства відсутні будь-які грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банку, або інше майно, за рахунок якого може відбутись погашення заборгованості у випадку задоволення позовних вимог в даній справі, а також не обґрунтовує необхідності накладення арештів двічі в межах ціни позову. Тобто заявником не обґрунтовано обраного ним способу забезпечення позову про стягнення заборгованості в розумінні співмірності та адекватності із предметом спору.

Крім цього, за наслідками листування між сторонами за період січня лютого 2023 не вбачається як вирішення спірної ситуації між контрагентами, так і подання позову про стягнення заборгованості упродовж більше, ніж пів року, з часу виникнення спору, відображеного в листуванні між сторонам спору. Непред`явлення кредитором дотепер позовної заяви, відповідно до пояснень представника, пов`язане зі сплатою судового збору у максимальному розмірі. Проте, суд звертає увагу, що усталеною є правова позиція, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

З поведінки і пояснень заявника вбачається намір отримати судове рішення про тимчасове обмеження фінансової діяльності контрагента без малоймовірного та актуального наміру звертатися до суду для захисту свого права на отримання грошових коштів в порядку позовного провадження. Тому вжиття заходів забезпечення позову навіть в частині, що стосується лише арешту грошових коштів, не відповідає меті вказаного правового інституту та додатково, крім описаного вище, не підтверджує обґрунтованості заяви.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп», будучи обізнаним про розгляд заяви, маючи достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав як опонента заявника про забезпечення позову, не реалізував таких, не подав жодних інших документів, доказів, письмових пояснень на спростування підстав і заявлених вимог. При цьому усне твердження представника товариства про наявність на рахунку незначних грошових коштів (приблизно одна тисяча сімсот гривень) залишилось не підтвердженим, тому на результат вирішення заяви не впливає. Тому суд розглядає заяву, виходячи із матеріалів, наданих заявником, але в сукупності із процесуальною поведінкою всіх учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснюючи в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника стосовно розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення майбутнього позову, суд доходить висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Суд звертає увагу, що заявник не надав належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту і на грошові кошти на рахунках товариства в межах ціни позову, і на нерухоме майно в межах ціни позову, навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони. Такі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 910/3836/20.

Враховуючи зазначене, заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Універ Менеджмент», яка діє в інтересах та за рахунок Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сіті Інвест Девелопмент», про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення 76 396 880,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «Рубікон Груп», у справі № 914/2445/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку з протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.08.2023.

Суддя Матвіїв Р.І.