Рішення

від 14.08.2023 по справі 922/2585/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023 Справа № 922/2585/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" (адреса: 51200, Дніпропетровська обл, Новомосковський р.-н, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 154; код ЄДРПОУ 43620707) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроторг Експо" (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24-А; код ЄДРПОУ 44340561) про стягнення 556842,21 грн. за участю представників сторін:

позивача Талан О. Л. (довіреність б/н від 20.03.2023);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроторг Експо" (далі - відповідач) 556842,21 грн, з яких:

472210,00 грн - основного боргу;

6146,79 грн - інфляційних втрат;

49053,39 грн - пені;

29432,03 грн - відсотків за невиконання грошового зобов`язання.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 22/03-2023 від 22.03.2023 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 19.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; дану справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 19.07.2023 підготовче засідання відкладено на 31.07.2023.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської від 19.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 31.07.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.08.2023.

На судове засідання 14.08.2023 прибув представник позивача, просить суд заявлений позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 14.08.2023 свого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Зокрема, судом направлено на адресу державної реєстрації відповідача, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 19.06.2023, від 19.07.2023 та від 31.07.2023, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 39-42, 54-57, 63-66).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Також судом направлено на електронну адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві, копії ухвал суду по даній справі.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120, ч. 5-6 ст. 242 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 22.03.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 22/03-2023 (далі за текстом договір; а. с. 14-16), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві (поставити) товари (далі товар) згідно з узгодженими постачальником заявками покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Поставки товару проводяться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару, інші характеристики товару. Заявки оформлюються в письмовому або усному вигляді та вважаються належним чином переданими постачальнику, якщо вони відправлені поштою, кур`єрською службою, факсом, електронною поштою на вибір покупця (п. 1.1-1.2 договору).

Згідно з п. 3.1. договору, ціни на товар встановлюються в національній валюті України з урахуванням ПДВ і визначаються в товарних (видаткових, товарно-транспортних) накладних та в специфікації до договору (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору та мають юридичну силу.

Пунктом 3.2. договору також передбачено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу впродовж 5 (п`яти) банківських днів.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати товару, передбаченого п. 3.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Специфікацією № 1 (додаток № 1 до Договору) сторонами узгоджено перелік товару, що поставляється в рамках договору, на загальну суму 562320,00 грн.

Заявкою на поставку продукції №130323/6 від 13.03.2023 за підписом діючого директора, відповідач просив позивача поставити йому товар, що відображений у Специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідача за видатковою накладною № 37 від 29.03.2023 (а. с. 28) на загальну суму 562320,00 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання виконав частково, а саме, здійснив оплату товару лише на суму 90110,00 грн. Решта суми боргу в сумі 472210,00 грн. залишається не оплаченою.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію б/н від 02.05.2023 (а. с. 13) з вимогою про сплату існуючої заборгованості, однак, викладені у ній вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення заборгованості за договором в загальній сумі 472210,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства додатково нарахував до стягнення з відповідача 6146,79 грн інфляційних втрат, 49053,39 грн пені та 29432,03 грн відсотків за невиконання грошового зобов`язання.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується підписаною представниками сторін та скріпленою печатками підприємств видатковою накладною № 37 від 29.03.2023, а також товарно-транспортною накладною № Р37 від 29.03.2023. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем суду не доведено.

З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати, його борг перед позивачем за отриманий товар становить 472210,00 грн. Строк оплати зазначеного боргу визначений умовами укладеного між сторонами договору, та є таким, що настав. Відповідач не надав суду доказів сплати зазначеного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у в сумі 472210,00 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних та 30% річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки, не виконав його в строк, встановлений умовами договору. Зазначене, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України, надає позивачу право на нарахування інфляційних та 30 % річних (оскільки саме такий розмір відсотків сторонами встановлено в п. 7.3. договору) за весь час прострочення.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за період прострочення оплати існуючого боргу за період з 06.04.2023 по 16.06.2023 нараховано відповідачу 29432,03 грн 30% річних, та 6146,79 грн інфляційних.

З цього приводу суд констатує, що період прострочення грошових зобов`язань та суми таких зобов`язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано. Крім того, як зазначалось, відповідачем не надано будь-яких доказів сплати на користь відповідача вартості отриманого товару за договором.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок інфляційних та 30% річних суд констатує що його здійснено з певними арифметичними помилками.

Разом з тим, згідно зі ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 27944,48 грн. відсотків за невиконання грошового зобов`язання (30% річних) та 6146,79 грн інфляційних.

В іншій частині позову про стягнення відсотків за невиконання грошового зобов`язання (30% річних) слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо позову в частині стягнення пені суд зазначає.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, на підставі п. 7.3 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним за період прострочення оплати існуючого боргу за період з 06.04.2023 по 16.06.2023 нараховано відповідачу пеню в сумі 49053,39 грн.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок пені, суд констатує його часткову арифметичну невірність.

З урахуванням викладеного, позов в цій частині підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 46574,14 грн за вказаний вище період прострочення.

В іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити в зв`язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6634,50 грн. судового збору, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроторг Експо" (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24-А; код ЄДРПОУ 44340561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" (адреса: 51200, Дніпропетровська обл, Новомосковський р.-н, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 154; код ЄДРПОУ 43620707):

472210,00 грн - основного боргу;

6146,79 грн - інфляційних втрат;

27944,48 грн. - відсотків за невиконання грошового зобов`язання;

46574,14 грн. - пені;

6634,50 грн. - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "23" серпня 2023 р.

СуддяО.І. Байбак