Рішення

від 24.08.2023 по справі 240/9673/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/9673/23

категорія 108120000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області із позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок від 28 березня 2023 року про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2023-02-08-008967-а.

В обґрунтування позову вказано, що за результатами моніторингу процедури закупівлі відповідачем встановлено порушення законодавства у сфері закупівлі та складено висновок. Позивач вважає такий висновок протиправним та таким, що містить ознаки втручання у його дискреційні повноваження.

Ухвалою суду від 18.04.2023 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

До відділу документального забезпечення суду 09.05.2023 надійшов відзив на позовну заяву. По змісту якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки за результатами моніторингу закупівлі встановлено порушення.

У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача письмових пояснень по суті справи до суду не надіслала.

У період з 09.06.2023 по 13.07.2023 (включно) головуючий суддя перебувала у відпустці.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, за результатами моніторингу закупівлі UА-2023-02-08-008967-а Державною аудиторською службою України складено висновок про результати такого моніторингу.

Зі змісту висновку про результати моніторингу процедури закупівлі від 28.03.2023 встановлено, що за результатами аналізу питання дотримання Замовником законодавства в сфері публічних закупівель щодо розгляду тендерної пропозиції учасника КП "Автотранспортне підприємство 0628" ЖМР установлено порушення вимог підпункту 2 пункту 41 та абзацу 5 пункту 44 Особливостей.

За результатами аналізу питання дотримання Замовником законодавства в сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю відповідно до законодавства у сфері закупівель, повноти відображення інформації в оголошенні про проведення відкритих торгів з особливостями відповідно до вимог Закону та вимог Особливостей, відповідності вимог тендерної документації вимогам законодавства у сфері закупівель, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця порушень не встановлено.

У висновку зобов`язано позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором про закупівлю від 03.03.2023 № 30, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Позивач не погоджуючись з висновками за результатами моніторингу, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року №2939-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2939-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 1 цього Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868 "Про утворення Державної аудиторської служби України", яка набрала чинності 03 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі - Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 9 Положення №43 визначено, що Держаудитслужба в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до статті 5 Закону України №2939-ХІІ контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №922-VIII), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, відповідно до п.3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону затверджено "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Особливості).

Відтак, з 19.10.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням норм Особливостей.

Статтею 1 Закону України №922-VIII визначено поняття, які застосовуються для цілей зазначеного закону, зокрема: моніторинг закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до статті 8 Закону України №922-VIII, моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання. Моніторинг закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини 4 статті 22 цього Закону.

Рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.

Повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі орган державного фінансового контролю оприлюднює в електронній системі закупівель протягом двох робочих днів з дня прийняття такого рішення із зазначенням унікального номера оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі, а також опису підстав для здійснення моніторингу процедури закупівлі.

Строк здійснення моніторингу процедури закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з наступного робочого дня від дати оприлюднення повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.

За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У висновку обов`язково зазначаються:

1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі;

2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість;

3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі;

4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі;

5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

Замовник має право протягом 3 робочих днів з дня оприлюднення висновку одноразово звернутися до органу державного фінансового контролю за роз`ясненням змісту висновку та його зобов`язань, визначених у висновку.

Протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

У разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.

Як убачається із матеріалів справи, Держаудитслужба в порядку, установленому статтею 8 Закону №992 та на підставі наказу начальника Держаудитслужби від 07.03.2023 №15-З проведено моніторинг процедури закупівлі відкритих торгів з особливостями за предметом: "Утилізація/видалення сміття та проводження зі сміттям" код згідно з ДК 021:2015:90510000-5 (Послуги з вивезення твердих побутових відходів на території Глибочицької сільської ради), за номером ІD: UА-2023-02-08-008967-а.

28.03.2023 Державною аудиторською службою України оприлюднено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2023-02-08-008967-а, в якому відповідачем зазначено, що за результатами моніторингу встановлено порушення вимог Закону № 922-VIII та Особливостей, а саме:

- абзацу 5 пункту 44 Особливостей, Замовник у повідомленні з вимогою про усунення невідповідностей, оприлюдненому в електронній системі 21.02.2023, вимагав від учасника КП "Автотранспортне підприємство 0628" ЖРМ надати довідку довільної форми з метою самостійного декларування відсутності підстав, визначених п.п.1,3,7,8 ч.1 ст.17 Закону;

- підпункту 2 пункту 41 Особливостей, оскільки замовник не відхилив учасника КП "Автотранспортне підприємство 0628" як такого, що не відповідав умовам установленим у тендерній документації відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 22 Закону.

Щодо виявлених в ході здійснення моніторингу порушень законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 31 частини 1 статті 1 Закону, тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Разом з тим, відповідно до пункту 32 частини 1 статті 1 Закону тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

При цьому відповідно до ч.1 ст.26 Закону визначено, що тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним(кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у статті 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

Відповідно до абзацу 5 пункту 44 Особливостей встановлено, що замовник не вимагає від учасника процедури закупівлі під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених в абзаці 1 цього пункту, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником процедури закупівлі відповідно до абзацу 4 цього пункту.

Однак, позивачем у повідомленні з вимогою про усунення невідповідностей вимагав від учасника КП "Автотранспортне підприємство 0628" ЖРМ надати довідку довільної форми з метою самостійного декларування відсутності підстав, визначених п.п. 1,3,7,8 ч.1 ст.17 Закону.

При цьому позивач вказує, що від учасника під час подання його тендерної пропозиції тендерною документацією не було встановлено вимоги щодо надання документів та/або інформації на підтвердження відсутності зазначених вище підстав згідно статті 17 Закону (крім пункту 13 частини першої статті 17 Закону).

Суд зауважує, що чинні нормами права, зокрема положення Закону №922-VIII містить чітку імперативну норму, яка констатує відсутність права у замовника вимагати від учасника процедури закупівлі під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель взагалі будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених в абзаці 1 цього пункту, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником процедури закупівлі, без можливості встановлювати замовником будь-яких інших варіантів чи альтернатив на свій розсуд, оскільки тендерна документація не має юридичної сили, вищої за положення, закріплені абзацом 5 пункту 44 Особливостей.

Щодо твердження позивача про відсутність законодавчо визначеного поняття "самостійне декларування", суд вказує що відповідно до абзацу 4 пункту 44 Особливостей зазначено, що учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в абзаці 1 цього пункту, шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.

З огляду на системний аналіз вищевказаних правових норм слідує, що самостійне декларування розуміється як самостійне підтвердження учасником процедури закупівлі відсутності підстав, визначених у ч.1 ст.17 Закону №922-VIII (окрім п.13 ч.1 ст.17 Закону), в електронній системі закупівель, тобто заповнення необхідних форм в електронній системі закупівель при поданні тендерної пропозиції.

Відповідно до пункту 40 Особливостей, якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерній пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції). Невідповідністю в інформації та/або документах, які надаються учасником процедури закупівлі на виконання вимог технічної специфікації до предмета закупівлі, вважаються помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником процедури закупівлі у складі його тендерної пропозиції, найменування товару, марки, моделі тощо.

Замовник не може розміщувати щодо одного і того ж учасника процедури закупівлі більше ніж один раз повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, крім випадків, пов`язаних з виконанням рішення органу оскарження.

Процес виправлення невідповідностей, яких учасник допустив у складі документів та/або інформації тендерної пропозиції, учасник може здійснювати тільки шляхом завантаження нових та/або уточнених документів через авторизований електронний майданчик до електронних системи закупівель.

З матеріалів справи слідує, що під час розгляду тендерної пропозиції учасника Комунальне підприємство "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради уповноваженою особою було виявлено ряд невідповідностей, зокрема надана учасником з метою самостійного декларування відсутності підстав, визначених статтею 17 Закону (крім пункту 13 частини 1 статті 17 Закону) в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.

Замовником, в силу вимог пункту 40 Особливостей, було оприлюднено повідомлення з вимогою щодо усунення виявлених невідповідностей, яке містило перелік виявлених невідповідностей, посилання на вимоги тендерної документації, щодо якої виявлені невідповідності, перелік інформації та /або документів, які повинен подати учасник для усунення виявлених невідповідностей.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що тендерною документацією не було встановлено вимоги щодо надання документів та/або інформації на підтвердження відсутності зазначених вище підстав згідно статті 17 Закону (крім пункту 13 частини 1статті 17 Закону), а вимога надати довідку довільної форми з метою самостійного декларування відсутності підстав, визначених п.п.1,3,7,8 ч.1 ст.17 Закону була єдиним можливим варіантом виправлення виявлених невідповідностей тендерної пропозиції учасника.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що якби замовник не зазначив у повідомленні про усунення невідповідностей про ті невідповідності, які учасник допустив під час самостійного декларування відсутності підстав, визначених статтею 17 Закону (крім пункту 13 частини 1 статті 17 Закону), то як наслідок Учасник не виправив би невідповідності, що призвело б до неправомірного відхилення замовником учасника.

Те, що замовник у вимозі про усунення невідповідностей встановив спосіб такого усунення шляхом надання довідки довільної форми, є правомірним та не суперечить вимогам Закону та Особливостям.

Щодо невідповідності тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі - КП "Автотранспортне підприємство 0628" Житомирської міської ради умовам тендерної документації позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.32 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

При цьому відповідно до ч.1 ст.26 Закону №922-VIII визначено, що тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у ст.17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

Так, відповідно до п.п.5.1.1. п.5 розділу ІІІ тендерної документації позивача для підтвердження відповідності кваліфікаційному критерію "наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій" встановлено вимогу, що учасник повинен надати довідку, складену учасником у довільній формі (на фірмовому бланку учасника (за наявності) із зазначенням дати та вихідного номеру реєстрації за підписом керівника/іншої уповноваженої особи (зазначаються посада, прізвище та ініціали) учасника з проставленням печатки (за наявності) про наявність в учасника обладнання та матеріально-технічної бази, необхідних для надання послуг згідно технічного завдання даної закупівлі.

Довідка повинна містити наступну інформацію:

найменування спецтехніки;

марку та модель спецтехніки;

реєстраційний номер відповідно до свідоцтва про реєстрацію спецтехніки;

наявну кількість;

тип завантаження;

правові підстви використання.

Підставами використання спецтехніки можуть бути: право власності, право користування (оренди, суборенди, лізингу, позички, за довіреністю тощо) або отримання відповідних послуг (забезпечення) на договірних засадах.

Право власності на спецтехніку підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію спецтехніки, або іншим документом, що підтверджує право власності на спецтехніку, що визначена змістом довідки у довільній формі.

На виконання вищевказаних вимог, учасник КП "Автотранспортне підприємство 0628" ЖМР у складі тендерної пропозиції надав довідку про наявну матеріально-технічну базу та технічний потенціал підприємства від 16.02.2023 № 06-1/23т, в якій, зокрема, міститься інформація із зазначенням марки, моделі, реєстраційних номерів відповідно до свідоцтв про реєстрацію, наявну кількість, тип завантаження, технічний стан та правові підстави використання, про спеціальний сміттєвоз-C MAN TGS 26.320 НОМЕР_1 та вантажний-спеціальний сміттєвоз-C MAN TGS 18.400 НОМЕР_2 .

Також, в складі пропозиції учасник КП "Автотранспортне підприємство 0628" ЖМР надав підтверджуючі документи підстав використання спецтехніки, а саме свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 та СХС 221227, які свідчать, що КП "Автотранспортне підприємство 0628" ЖМР є власником спеціального сміттєвоза-С MAN TGS 26.320 НОМЕР_1 та вантажного-спеціального сміттєвоза-С MAN TGS 18.400 AM 5071 ЕК.

В той же час, в наданій учасником КП "Автотранспортне підприємство 0628" ЖМР Довідці від 16.02.2023 № 06-1/23т також зазначено інформацію про наявність в учасника 21-єї одиниці сміттєвозів, 3-ох одиниць самоскидів, 2-ох одиниць екскаваторів, 2-ох одиниць автомобілів спеціальних (МСК) та 1-єї одиниці вакуумних машин.

Відповідач вважає, що учасником не дотримано вимоги п.п.5.1.1 п.5 розділу ІІІ тендерної документації та не підтверджено відповідність кваліфікаційному критерію від "наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій", оскільки на вищевказані транспортні засоби відсутня інформація про марки та моделі, реєстраційні номери відповідно до свідоцтв про реєстрацію, тип завантаження, технічний стан та правові підстави їх використання та, відповідно, відсутні інші підтверджуючі документи підстав використання спецтехніки.

Встановлене порушення не стосується підтвердження конкретної кількості автотранспортних засобів, а стосується відсутності інформації, яка вимагається тендерною документацією, в довідці для підтвердження кваліфікаційного критерію "наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій"

В той же час позивач стверджує, що замовником не було встановлено імперативної вимоги щодо наявності в учасника конкретної кількості автотранспортних засобів тa відповідного підтвердження конкретної кількості автотранспортних засобів для надання послуг з метою підтвердження своєї відповідності кваліфікаційному критерію "наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій". Учаснику було надано право з урахуванням інформації технічного завдання до закупівлі самостійно визначити необхідну кількість автотранспортних засобів, які необхідно залучити для надання послуг в повному обсязі. Також позивач вказує, що тендерною документацією замовника не встановлено обов`язкового зазначення і підтвердження всього наявного технічного потенціалу учасника, про який вказав учасник додатково, але в той же час не встановлено обмежень щодо надання такого залучення.

Суд зазначає, що учасник має відповідати сукупності вимог усіх додатків, в тому числі і в частині наявності у нього достатнього обсягу обладнання для виконання послуг, обумовлених предметом закупівлі та необхідної кількості кваліфікованих працівників.

З аналізу тендерної документації встановлено, що учаснику було надано право самостійно визначити необхідну кількість спецтехніки, яку необхідно залучити для надання послуг в повному обсязі та надати довідку в довільній формі, що підтверджує її наявність.

Учасник КП "Автотранспортне підприємство 0628" в складі тендерної пропозиції надав довідку, яка містить інформацію про марки та моделі, реєстраційні номери відповідно до свідоцтв про реєстрацію, тип завантаження, технічний стан спеціальних транспортних засобів: спеціальний сміттєвоз-C MAN TGS 26.320 НОМЕР_1 та вантажний-спеціальний сміттєвоз-C MAN TGS 18.400 НОМЕР_2 та надав підтверджуючі документи підстав використання спецтехніки.

З огляду на вказане КП "Автотранспортне підприємство 0628" виконано вимоги підпункту 5.1.1. пункту 5 розділу III тендерної документації.

Разом з тим, учасник включив в довідку про наявну матеріально-технічну базу та технічний потенціал підприємства інформацію про наявність іншої спеціальної техніки у виді самоскидів, територію, яку займають офісні, адміністративні та складські приміщення, а також зазначив, що в будівлі головного механіка працює медична сестра, яка здійснює передрейсовий огляд водіїв.

Варто зауважити, що учасник КП "Автотранспортне підприємство 0628" не був позбавлений права самостійно прийняти рішення про включення в довідку додаткової інформації про технічний потенціал підприємства.

Окрім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що зазначений учасником технічний потенціал у виді самоскидів, автомобілів спеціальних (МСК) та вакуумних машин не потребує свого залучення учасником для надання послуг, що є предметом даної закупівлі.

Слід зауважити, технічним завданням даної закупівлі передбачено, що виконавець здійснює вивіз трердих побутових відходів згідно наступного графіку:

з села Глибочиця - в останню суботу поточного місяця;

з сіл Березина, Гадзинка, Нова Вигода, Малі Кошарища - в передостанню суботу поточного місяця;

із сіл Великі Кошарища, Студениця, Кмитів, Городенка, Руденька - кожну другу суботу поточного місяця;

із сіл Левків, Калинівка, Клітчин кожну першу суботу поточного місяця, а також кожну передостанню суботу поточного місяця - вивіз твердих побутових відходів із контейнерів.

Тобто, виходячи з графіку вивозу сміття, виконавцю цілком достатньо залучити одного сміттєвоза, щоб забезпечити вивіз сміття із вищезазначених сіл протягом одного дня.

Водночас, відповідачем не наведено переконливих доказів та не обґрунтовано чим зумовлена необхідність обов`язкового зазначення і підтвердження всього наявного технічного потенціалу учасника, який зазначено в довідці про наявність в учасника обладнення та матеріально-технічної бази.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що включення у вищезавзначену довідкудодаткової інформації про технічний потенціал підприємства певним чином вплинуло на процес виконання укладеного між позивачем і третьою особою договору про закупівлю.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що Учасником КП "Автотранспортне підприємство 0628" були подані всі необхідні документи, передбачені Додатком №2 тендерної документації із зазначенням повної, необхідної інформації та документів, що вимагалися Замовником в тендерній документації на підтвердження тендерної пропозиції технічним вимогам по предмету закупівлі, оцінка та аналіз яких була здійснена Замовником належним чином відповідно до умов тендерної документації та вимог Закону №922-VIII та Особливостей.

Відтак, висновок визнається судом необґрунтованим належним чином, та таким, що заперечує наявність зазначених у висновку порушень законодавства.

Додатково суд також уважає за необхідне зауважити таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пункти 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Європейський суд з прав людини у рішенні "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року визначив концепцію якості закону. Закон повинен бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні судові органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, пункт 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, пункт 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, пункт 159, Series А № 25). Для того, щоб встановити, чи можна покласти на державу відповідальність за незаконні дії її представників, вчинені поза межами виконання ними службових обов`язків, Суду необхідно дослідити всю сукупність обставин і розглянути характер та контекст поводження, про яке йдеться (див. стосовно статті 2 Конвенції рішення у справі Сашо Горгієв проти Колишньої Югославської Республіки Македонії, заява № 49382/06, пункт 48, ECHR 2012 (витяги)).

Словосполучення відповідно до закону вимагає, по-перше, аби оспорюваний захід мав юридичну основу у національному праві. По-друге, воно стосується якості закону, про який ідеться, і передбачає вимогу, що такий закон має бути доступний для відповідної особи, яка, крім того, повинна мати можливість передбачити його наслідки для себе, і такий закон повинен відповідати принципу верховенства права (див. з-поміж інших джерел пункт 55 рішення ЄСПЛ у справі Kopp проти Швейцарії від 25 березня 1998 року (Reports of Judgment sand Decisions 1998-II)).

Зазначене словосполучення означає, зокрема, що норми національного права мають бути достатньо передбачуваними, аби вказати особам на обставини та умови, за яких органи влади мають право вдатися до заходів, які впливатимуть на конвенційні права цих осіб (див. пункт 39 рішення ЄСПЛ у справі C.G. and Others проти Болгарії від 24 квітня 2008 року (справа № 1365/07)). Більше того, закон повинен надавати певний ступінь юридичного захисту від свавільного втручання з боку органів влади. Наявність спеціальних процесуальних гарантій є важливою у цьому контексті. Те, що вимагається через такі гарантії, буде залежати, принаймні до певної міри, від характеру та ступеня втручання, що розглядається (див. пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі P.G. and J.H. проти Сполученого Королівства (справа № 44787/98, ECHR 2001-IX)) та див. пункти 169-170 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11),

ЄСПЛ у своїй практиці сформулював основні ознаки категорії якість закону:

- поняття якість закону (quality of law) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили;

- категорія якість закону є основою правового порядку, заснованого на принципах верховенство права (правовладдя; rule of law), оскільки однією з вимог цього принципу є вимога юридичної визначеності (legal certainty), яка є істотно важливою у питаннях довіри до судової системи, а також для гарантування ефективності підприємницької діяльності та привабливості інвестиційного клімату (передумов економічного розвитку);

- норми права, що не відповідають критерію якості закону (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability); передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи;

- суб`єкт нормотворчості не повинен порушувати права особи внаслідок прийняття неоднозначних актів законодавства та повинен нести відповідальність за це (особливо, якщо акт передбачає можливість обмеження прав особи), а також мати обов`язком негайно виправити ситуацію, яка зумовлена прийняттям акта, що містить норми права, які не відповідають критерію якості закону;

- чіткість положень актів законодавства безпосередньо впливає на якість судового рішення, одним з критерії чого є формулювання у резолютивній частині рішення такого припису, який було б легко виконати та, відповідно, ефективно захистити порушене права особи;

- акт законодавства, який містить норму, що не сформульована з достатньою мірою якості, не дозволяє особі регулювати (впорядкувати) свою поведінку та передбачати (без зайвої складності або отримавши, при потребі, відповідну консультацію) наслідки такої поведінки, не володіє повною мірою такою ознакою як обов`язковість (не може розглядатись як право);

- встановивши невідповідність акта законодавства критерію якість закону суд, за загальним правилом, повинен тлумачити національне законодавство таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з принципом верховенства права з урахуванням всіх його складових.

Згідно статті 14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

З огляду на наведене, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що надання позивачем можливості учаснику торгів подати документи, а саме надати довідку довільної форми з метою самостійного декларування відсутності підстав, визначених п.п.1,3,7,8 ч.1 ст.17 Закону, не є порушенням положень Закону України №922-VIII та Особливостей.

Додаково суд зауважує, що положеннями статті 31 названого Закону підставою для відхилення тендерної пропозиції визначено саме невідповідність учасника процедури закупівель кваліфікаційному критерію. Натомість ані під час моніторингу, ані під час розгляду справи судом відповідач не надав доказів того, що за результатами проведення процедури закупівель позивач уклав договір із учасником, який не відповідає кваліфікаційному критерію.

Відтак, на переконання суду, допущене порушення не призвело до негативних наслідків, що, у випадку встановлення відсутності документального підтвердження інших порушень, виявлених під час здійснення моніторингу, не може бути безумовною підставою стверджувати про правомірність оскаржуваного висновку.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 120/1297/20-а.

Наказом Держаудитслужби України від 08 вересня 2020 року №552, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2020 року за №958/35241, затверджено Порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - Порядок №552).

Пунктом 1 розділу ІІІ цього Порядку закріплено, що у пункті 1 констатуючій частині висновку зазначаються: 1) дата закінчення моніторингу закупівлі відповідно до Закону України №922-VIII; 2) питання, що стало предметом аналізу дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель, перелік проаналізованих документів та інформації, інші дії органу державного фінансового контролю, яких було вжито відповідно до законодавства для забезпечення проведення моніторингу закупівлі; 3) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу процедури закупівлі, із зазначенням: структурної одиниці нормативно-правового акта, норми якої порушено, його виду, найменування суб`єкта нормотворення, дати прийняття та його реєстраційного індексу (крім законів), заголовка, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дати і номера його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Під час зазначення структурної одиниці закону зазначається лише її заголовок (крім законів про внесення змін); найменування та реквізитів документів, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення (у разі потреби також деталізуються суть та обставини допущення порушення).

У пункті 2 заповнюється висновок про наявність чи відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель за кожним із питань, що аналізувалися.

У разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель пункт 3 має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Виходячи з наведених правових норм, суд наголошує, що за своїм змістом спірний висновок відповідача є індивідуально-правовим актом, який повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 2 КАС України. Можливість оскарження такого висновку в судовому порядку передбачена частиною 10 статті 8 Закону України №922-VIII.

Як убачається зі змісту висновку, за результатами виявленого порушення відповідач зобов`язав позивача припинити зобов`язання за договором.

З цього приводу слід зазначити, що у рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (справа № 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Конституційний Суд України визначає принцип пропорційності, в першу чергу, як процесуальну справедливість. Обмеження конституційних прав повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Пропорційність - один із загальних принципів права Європейського співтовариства. Спочатку він був визнаний Судом Європейського Союза, а згодом закріплений як загальний принцип в Угодах про утворення ЄС (зокрема, в статті 5 Договору про заснування Європейського співтовариства). У розгорнутому формулюванні він звучить так: для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, що випливають з публічного інтересу.

Принцип пропорційності є універсальним і незмінним гарантом захисту основних прав і свобод людини за допомогою збалансованого обмеження прав і свобод та забезпечення гармонії в суспільстві.

Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб`єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).

Отже, під час розгляду справи суд керується принципом пропорційності та враховує співмірність між виявленим порушенням замовником торгів та засобам його усунення, що визначений суб`єктом владних повноважень. Дотримання принципу співмірності є гарантом захисту суб`єктів права у сфері публічних відносин та застосування найменш обтяжливих засобів до них з боку держави.

Як зазначено вище, під час проведення моніторингу закупівлі єдиним порушенням, яке, на переконання відповідача, було допущено з боку позивача є надання третій особі можливості усунути недоліки тендерної пропозиції та, як наслідок прийняття до розгляду пропозиції учасника, що не відповідає кваліфікаційний вимозі. При цьому, доказів на підтвердження факту укладення договору з переможцем, який не відповідає кваліфікаційній вимозі, відповідач не надав.

При цьому, усунення виявлених під час проведення моніторингу недоліків в оформленні тендерної документації у запропонований в оскаржуваному висновку спосіб (шляхом припинення зобов`язань за договором) призведе до порушення прав та інтересів третьої особи та, в подальшому, матиме негативні наслідки для репутації позивача, тобто є непропорційним у співвідношенні із виявленими недоліками тендерної документації.

Таким чином, ураховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що оскаржуваний висновок є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 120/1297/20-а.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У силу приписів статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 28.03.2023 про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2023-02-08-008967-а.

Стягнути з Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (вул.С.П. Корольова,12, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 40479560) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул.Михайла Грушевського,2, с.Глибочиця, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12403, ЄДРПОУ: 04348289) 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва