Ухвала

від 22.08.2023 по справі 380/12654/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12654/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

22 серпня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань - Ізьо М.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника прокуратури - Букаловської Л.Є.

представника відповідача - Беднар С. В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові питання про залишення позову без розгляду у справі за позовом Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради до Відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради до Відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, в якому прокурор просить суд визнати протиправною бездіяльність відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку 3 випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитині- сироті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати відділ освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідно віку 3 випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дитині-сироті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до відповіді на запит відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Львівської області від 09.12.2022 № 01-12/162, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у 2021 році закінчила Дуб`євський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у 2022 році закінчила Дуб`євський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у 2020 році закінчила Ясенівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з дошкільним підрозділом, одноразову грошову допомогу не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, згідно ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не отримали. Розпорядженням голови Бродівської районної державної адміністрації № 99 від 03.03.2014, ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, з встановленням над нею опіки, розпорядженням голови Бродівської районної державної адміністрації № 174 від 09.04.2012, ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, з встановленням над нею опіки, розпорядженням голови Бродівської районної державної адміністрації № 47 від 16.02.2010, ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Відповідно до інформації Дуб`євського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом за № 130 від 09.12.2022 виплати на користь дітей позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проводилися. ОСОБА_1 продовжує навчатися у КЗ «Лубенський фазовий медичний коледж», а ОСОБА_2 продовжує навчатися у Ясенівському ЗЗОС І-ІІ ступенів. Розпорядником коштів даного навчального закладу є Заболотцівська сільська рада, у якій також ведеться бухгалтерія навчального закладу. Згідно з інформацією Ясенівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з дошкільним підрозділом № 92 від 02.12.2022 виплати на користь дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4 не проводилися. ОСОБА_4 вступила на навчання в Золочівський професійний ліцей. Розпорядником коштів даного навчального закладу є Заболотцівська сільська рада, у якій також ведеться бухгалтерія навчального закладу. Вважає таку бездіяльність відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області протиправною у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що звертаючись до суду з цим позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави, зокрема Служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради внаслідок неналежного виконання Відділом освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради вимог ст. 8 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині нарахування та виплати у 2020-2022 роках одноразової грошової допомоги випускникам шкіл, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавленої батьківського піклування. Як вбачається зі змісту позовної заяви прокурор обґрунтовуючи пред`явлення позову в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради, посилався на те, що остання має представляти інтереси дітей, але здійснює свої повноваження неналежно, тобто не звертається за захистом прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до суду . При цьому, в позовній заяві фактично викладені факти порушення або загрозу порушення, не інтересів держави, захист яких має здійснювати Служба у справах дітей Заболотцівської сільської ради, а порушення інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які також у випадку необхідності має захищати ця Служба. Отже, не виплата одноразової грошової допомоги порушує інтереси саме дітей, а не відповідної Служби. В даному випадку інтереси дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не збігаються з інтересами держави, оскільки саме держава не виплатила через свої уповноважені органи їм одноразову грошову допомогу після закінчення навчальних закладів. Окрім того, з прохальної частини позовної заяви також вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Частиною 1 ст. 56 КАС України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Відповідно до розпоряджень голови Бродівської районної державної адміністрації над зазначеними вище особами встановлено опіку, а відтак їх законними представниками до повноліття є опікуни, зокрема: розпорядженням № 99 від 03.03.2014 встановлено опіку над ОСОБА_1 та призначено ОСОБА_5 опікуном; розпорядженням № 47 від 16.02.2010 встановлено опіку над ОСОБА_2 . Опікуном призначено ОСОБА_6 ; розпорядженням № 174 від 09.04.2012 встановлено опіку над ОСОБА_3 та призначено ОСОБА_7 опікуном. ОСОБА_3 на момент звернення прокурора з цим позовом досягла повноліття та набула адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні ч. 2 ст. 43 КАС України. Отже, вона може самостійно брати участь у спорах з приводу публічно-правових відносин, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права. Вирішення спору у той спосіб, про який просить прокурор, спрямований на захист оспорюваного чи порушеного права безпосередньо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представництво інтересів яких прокурором не доведено, а тому заміна позивача також не призведе до можливості представництва інтересів зазначених осіб прокурором, оскільки у такому випадку відсутнє відповідне правове обґрунтування такого представництва. До того ж прокурор не повідомив зазначених осіб, їх законних представників про пред`явлення даного позову. Своєю чергою, протиправність поведінки відповідача щодо невиплати спірної допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірена у разі вирішення спору за позовом належного позивача, оскільки предмет позову стосується не захисту інтересів держави та суспільства у певних взаємовідносинах між органами державної влади та місцевого самоврядування, а прав конкретно визначених осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Оскільки відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради, а позов фактично пред`явлений в інтересах конкретних фізичних осіб, то це є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до положень п. 2 ч.І ст. 240 КАС України. Пунктом 2 ч.І ст. 240 КАС України, обумовлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18. Вважає, що позов прокурора належить залишити без розгляду, оскільки він не підтвердив право на підписання позову, який не містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, а стосується захисту прав фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, стверджує, що відповідачем має бути не Відділ освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради, а заклад освіти, який здійснює делеговані йому управлінські функції щодо нарахування та виплати одноразової допомоги, гарантованої державою, тому має статус суб`єкта владних повноважень і може бути відповідачем у справі. Та обставина, що розпорядником коштів на функціонування закладів освіти, є відповідач, не є беззаперечною підставою вважати, що відповідач має також фінансувати і інші витрати, зокрема, щодо виплати допомоги, яка гарантуються державою і здійснюється за рахунок коштів державного, а не місцевого бюджету, або новина бути включена до освітньої субвенції державного бюджету місцевим бюджетам. Стверджує, що положення ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» стосується лише випускників навчальних закладів - дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які влаштовані в інтернатні заклади (будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки- інтернати), та які знаходяться в таких закладах на повному державному забезпеченні (утриманні). Відповідач зазначає, що у вказаному випадку такі умови не виконуються щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки такі навчалися в загальноосвітніх школах та перебували під опікою, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати вказаним особам одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 7 ст. 8 вказаного вище Закону. Вважає, що прокурор неправильно визначив позивача та відповідача у справі, та не довів наявності порушення інтересів держави внаслідок невиплати одноразової грошової допомоги випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично заявивши позов в інтересах одного виконавчого органу Заболотцівської сільської ради до іншого органу тієї ж ради. Просить суд залишити позов без розгляду.

Прокурор подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що у вказаному випадку порушення інтересів держави полягає в порушенні інтересів дітей, з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечення додержання законних прав та інтереси яких і є прерогативою та інтересами держави. Вказує, що одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом, повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом надання одноразової грошової допомоги. Вважає, що подання вказаного позову має на меті захист «інтересів держави». Зазначає, що вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 822/3692/17, від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17 та від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18. Стверджує, що всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачем допущено бездіяльність в частині не нарахування та не виплати дітям, позбавленим батьківського піклування, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є випускниками навчальних закладів Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області (Заболотцівської об`єднаної територіальної громади), одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Наведене свідчить про порушення інтересів держави у сфері соціального захисту та охорони дитинства, в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, а також неналежний захист цих інтересів органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Крім того, невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, позбавленої батьківського піклування, з боку держави. У вказаному випадку прокурором визначено та встановлено поважні причини, необхідні й достатні дані для представництва інтересів держави в суді в особі відділу - служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради, якою не здійснюється належним чином захист інтересів держави з цих питань. Зазначає, що обов`язок щодо виплати даній категорії дітей грошової допомоги покладено саме на відділ освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, як розпорядника бюджетних коштів. Стверджує, що сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів. Зазначає, що бездіяльність відповідача полягає у не нарахуванні та не виплаті зазначеним випускникам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення в яких послався на постанову Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 120/2940/23. Відповідач зазначає, що фактичні обставини справи, яка розглядається, є подібними до обставин справи № 120/2940/23, у якій Верховним Судом у постанові від 07.08.2023 висловлена правова позиція, а тому така позиція підлягає до застосуванню у спірних правовідносинах, а підстави для відступу від неї відсутні. Вважає, що прокурор подав позов в інтересах фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представництво інтересів яких ним не доведено, а не держави.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 8 червня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2023 суд перейшов до розгляду справи № 380/12654/23 за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання на 15 серпня 2023 року о 10:30 год.

У підготовчому засіданні суд поставив на обговорення питання про залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

У підготовчому засіданні представник прокуратури заперечив щодо залишення позову без розгляду та просив суд справу розглядати по суді з врахуванням правових позицій Верховного Суду, про які зазначав прокурор у позовній заяві та відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні представник відповідача просив позов залишити без розгляду з врахуванням правових позицій Верховного Суду, висловленій у постанові від 7.08.2023 у справі №120/2940/23.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, перевіривши доводи сторін матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС України з огляду на наступне.

Суд зазначає, що Золочівською окружною прокуратурою встановлено, що упродовж 2020-2022 років закінчили навчальні заклади Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області (Заболотцівської об`єднаної територіальної громади) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким, після завершення навчання безпідставно не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Відповідно до відповіді на запит відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Львівської області від 09.12.2022 № 01-12/162, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у 2021 році закінчила Дуб`євський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у 2022 році закінчила Дуб`євський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у 2020 році закінчила Ясенівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з дошкільним підрозділом, одноразову грошову допомогу не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, згідно ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не отримали.

Вважаючи протиправною бездіяльність відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області Золочівська окружна прокуратура звернулася з позовом до суду в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради до Відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Суд зазначає, що прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

Лише за доведеності таких обставин прокурор може звернутися до суду з позовною заявою. У такому випадку прокурор набуває процесуальні права й обов`язки осіб, в інтересах яких він діє, за винятком права закінчувати справу примиренням, а справа, в силу вимог частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, може розглядатись судом із залученням до участі у такій справі відповідних, зокрема, неповнолітніх осіб, або без такого залучення.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №0440/6738/18. За висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відкриваючи провадження у цій справі, Львівський окружний адміністративний суд не встановив невідповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 160, 161 КАС України, зокрема, в частині відсутності обґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав, без руху не залишив.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави у вказаному випадку уже на етапі розгляду справи в підготовчому засіданні з огляду на доводи учасників справи, суд враховує правові висновки Конституційного Суду України у Рішенні від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді). Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо, а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 120/2940/23.

У справі ж яка розглядається, підстави для звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовував порушенням саме інтересів держави у сфері охорони дитинства й тим, що Служба у справах дітей Заболотцівської сільської ради, в особі якого подано позов, і яка, на думку прокурора, уповноважена здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, захисту цих інтересів, у тому числі в судовому порядку, не здійснює.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Отже виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №120/2940/23, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі №910/5201/19.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд наголошує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 №826/13768/16 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства, яке, на його переконання, полягало у тому, що Відділом освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області не виконуються покладені на нього повноваження щодо виплати спірної грошової допомоги сімом випускникам загальноосвітніх шкіл, які мають статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а захист цих інтересів у спірних відносинах повинен здійснювати саме Служба у справах дітей Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, яка однак жодних дій з цією метою не вчиняла, що й зумовило подання цього позову в особі вказано органу місцевого самоврядування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у цьому випадку має місце різне трактування прокурором з одного боку та Службою у справах дітей і Відділом освіти з іншого боку положень статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги дітям, які вказані прокурором у позові, як особам до 18 років, які мають статус дітей, які позбавлені батьківського піклування, і є випускниками загальноосвітніх навчальних закладів.

Відділ освіти заперечує наявність передбачених законом підстав для виплати у спірних правовідносинах одноразової грошової допомоги, передбаченої вищезгаданим Законом, тоді як прокурор стверджує протилежне і вважає, що зазначені ним особи мали право на виплату їм такої допомоги.

Суд зазначає, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правову позицію, за якої прокурор має право звернутися відповідно до порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», із позовом в інтересах держави, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Зміст же поданої прокурором позовної заяви не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб`єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб - трьох дітей, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до статті 11 Закону України від 13.01.2005 №2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо: подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Функції служби у справах дітей щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування встановлює стаття 12 вищенаведеного Закону.

Згідно з вимогами цієї статті на служби у справах дітей покладаються безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Служба у справах дітей, зокрема, бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів.

Близькі за змістом положення містяться й у постанові Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 3-1 вищезазначеного Порядку передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади та органи місцевого самоврядування утворюють, зокрема служби у справах дітей, що забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі потреби здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров`ю дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800.

Встановленими у справі, що розглядається, обставинами підтверджується, що ОСОБА_3 на момент звернення прокурора з цим позовом досягла повноліття та набула адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні ч. 2 ст. 43 КАС України, а тому в спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на момент звернення прокурора із цим позовом у червні 2023 року не досягли повноліття та не набули адміністративно процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Суд зазначає, що інтереси вищевказаних осіб, які не досягли повноліття та не набули адміністративно процесуальної дієздатності, повинні захищати, насамперед визначені законом органи та особи. У спірних правовідносинах це Служба у справах дітей Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, на первинному обліку якої перебувають вказані у позовній заяві прокурора особи, зокрема, неповнолітні: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд не виключає, що представництво цих же осіб у суді може здійснюватися й прокурором в порядку частини другої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з вимогами частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Органи та особи, які визначені у статті 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням (частина перша статті 54 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає, що прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

Лише за доведеності таких обставин прокурор може звернутися до суду з позовною заявою. У такому випадку прокурор набуває процесуальні права й обов`язки осіб, в інтересах яких він діє, за винятком права закінчувати справу примиренням, а справа, в силу вимог частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, може розглядатись судом із залученням до участі у такій справі відповідних, зокрема, неповнолітніх осіб, або без такого залучення.

Суд встановив, що відповідно до розпоряджень голови Бродівської районної державної адміністрації над зазначеними вище особами встановлено опіку, а відтак їх законними представниками до повноліття є опікуни, зокрема: розпорядженням № 99 від 03.03.2014 встановлено опіку над ОСОБА_1 та призначено ОСОБА_5 опікуном; розпорядженням № 47 від 16.02.2010 встановлено опіку над ОСОБА_2 ; Опікуном призначено Паламарчук Юлію Володимирівну; розпорядженням № 174 від 09.04.2012 встановлено опіку над ОСОБА_3 та призначено ОСОБА_7 опікуном.

ОСОБА_3 на момент звернення прокурора з цим позовом досягла повноліття та набула адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні ч. 2 ст. 43 КАС України. Отже, вона може самостійно брати участь у спорах з приводу публічно-правових відносин, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

Вирішення спору у той спосіб, про який просить прокурор, спрямований на захист оспорюваного чи порушеного права безпосередньо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представництво інтересів яких прокурором не доведено, а тому заміна позивача також не призведе до можливості представництва інтересів зазначених осіб прокурором, оскільки у такому випадку відсутнє відповідне правове обґрунтування такого представництва. До того ж прокурор не повідомив зазначених осіб, їх законних представників про пред`явлення даного позову.

У справі ж яка розглядається, підстави для звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовував порушенням саме інтересів держави у сфері охорони дитинства й тим, що Служба у справах дітей Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області, в особі якого подано позов, і яка, на думку прокурора, уповноважена здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, захисту цих інтересів, у тому числі в судовому порядку, не здійснює.

Разом з тим, з позовної заяви прокурора не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, захист яких необхідно здійснювати у обраний прокурором спосіб, а наявність визначених законом підстав для представництва ним в суді інтересів вищевказаних осіб не доведена з посиланням на ті обставини, які вказані у частині другій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», і можуть зумовлювати право прокурора на подання такого позову.

За приписами статті 11 Закону №2342-ІV органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо: подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Функції служби у справах дітей щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, визначає стаття 12 Закону №2342-IV. Так на служби у справах дітей покладаються безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Служба у справах дітей, зокрема, бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів.

Вирішення спору у той спосіб, про який просить прокурор, спрямований на захист оспорюваного чи порушеного права безпосередньо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представництво інтересів яких прокурором не доведено, а тому заміна позивача також не призведе до можливості представництва інтересів зазначених осіб прокурором, оскільки у такому випадку відсутнє відповідне правове обґрунтування такого представництва. До того ж, судом установлено, що прокурор не повідомив зазначених осіб, їх законних представників про пред`явлення даного позову.

Наведене дає підстави для висновку про те, що у розглядуваному випадку прокурор звернувся із позовом в інтересах конкретних фізичних осіб, а не в інтересах держави.

Суд зазначає, що відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 240/400/19 та від 25 червня 2021 року у справі № 420/26/20.

Пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України обумовлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Оскільки після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів судом установлено відсутність підстав для представництва прокурором за позовом, поданим в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, а фактично пред`явленим в інтересах конкретних фізичних осіб, то це є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 240 КАС України.

Керуючись ст. ст. 240, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Заболотцівської сільської ради до Відділу освіти та гуманітарної політики Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дати складання ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.08.2023.

Суддя Р.М. Брильовський